Рішення № 80665666, 05.03.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/706/19

Провадження № 2/500/1627/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в підготовчому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 05.03.2019 року уточнив та просить визнати за ним, у порядку спадкування за заповітом право власності на 284/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , мотивуючи тим, що вказане майно належить ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить вищевказане майно. 13 серпня 1999 року ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 4/5415, відповідно до умов якого, все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що на день смерті вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1. ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подачі у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини. Окрім цього, на час смерті спадкодавця ОСОБА_6 спільно з нею проживав чоловік - ОСОБА_7 , який прийняв спадщину в частині обов`язкової частки у спадщині. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 . Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема 5/16 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_2 , а також частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 12 березня 2001 року та частина земельної ділянки, яку він прийняв після смерті дружини - ОСОБА_6 . 21 травня 2014 року ОСОБА_7 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1445, відповідно до умов якого, усю належну йому частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку щодо нього за № АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 . Позивач прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, позивачу було повідомлено про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку (її частину) для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0569 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , у зв`язку з наявністю розбіжностей у наданих документах, зокрема у зв`язку з тим, що 04 квітня 2001 року між одним із співвласників права спільної сумісної власності - ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

28.02.2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом та просять визнати за ними право власності на 285/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , в рівних частках за кожною, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.04.2001 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки вони набули право на земельну ділянку площею 285 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Фактично земельна ділянка, що була продана ОСОБА_5 є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_11 від 12 березня 2001 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Відсутність у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2001 року долі, яка склала 285/569 унеможливлює реєстрацію права власності за цим Договором за набувачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянкибув прийнятий та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні первісних позовних вимог та не заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог та не заперечувала проти задоволення первісних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, не заперечувала проти задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 належала ОСОБА_7, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 , виданого 12.03.2001 року Ізмаїльською міською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_12, що підтверджено довідкою, наданою Міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 403/126-19 від 18.02.2019 року.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ч. 2,3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Судом встановлено, що на підставі Договору № 6214 купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2001 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 набули право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а 04.04.2001 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки вказані особи набули право на земельну ділянку площею 285 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору ця земельна ділянка належить ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_13 виданого Ізмаїльською міською радою 12 березня 2001 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_12.

Таким чином, фактично земельна ділянка, що була продана ОСОБА_5 є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки

НОМЕР_1 та належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_14 від 12 березня 2001 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Отже, при укладення вищевказаного Договору, один зі співвласників земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0569 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 - ОСОБА_5 фактично продав частину цієї земельної ділянки з часткою 285/569 в якій 285 - це площа відчуженої земельної ділянки, НОМЕР_15 - загальна площа земельної ділянки.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 17.07.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_6 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить зокрема 1/4 частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_2 , а також частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0569 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 12 березня 2001 року.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 13 серпня 1999 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 4-5415, ОСОБА_6 , все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що на день смерті вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 32115648 від 23.10.2012 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., заповіт ОСОБА_6 від 13.08.1999 року, зареєстрований за № 4-5415, не змінювався та не скасовувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України - малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

До осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, належить чоловік спадкодавця ОСОБА_7 , який проживав спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняв спадщину в частині обов`язкової частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 23 жовтня 2012 року, подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , приватному нотаріусу Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., і таким чином прийняв спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 11.10.2016 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_7 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить зокрема 5/16 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_2 , а також частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 12 березня 2001 року та частина земельної ділянки, яку він успадкував після смерті дружини - ОСОБА_6 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 21 травня 2014 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 1445, ОСОБА_7 , усю належну йому частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку щодо нього за № АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 46499524 від 23.01.2017 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., заповіт ОСОБА_7 від 21.02.2014 року, зареєстрований за № 1445, не змінювався та не скасовувався.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 протягом шестимісячного строку подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , приватному нотаріусу Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., тобто вважається таким, який прийняв спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. № 02-14/725 від 22.09.2017 року позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку (її частину) для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0569 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , у зв`язку з наявністю розбіжностей у наданих документах, зокрема у зв`язку з тим, що 04 квітня 2001 року між одним із співвласників права спільної сумісної власності - ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи, що при укладенні вищевказаного Договору, один зі співвласників земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0569 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 - ОСОБА_5 фактично продав частину цієї земельної ділянки з часткою 285/569 в якій 285 - це площа відчуженої земельної ділянки, НОМЕР_15 - загальна площе земельної ділянки, ОСОБА_1 має право на успадкування 284/569 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Крім того, беручи до уваги те, що відсутність у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2001 року долі, яка склала 285/569 унеможливлює реєстрацію права власності за цим Договором за набувачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що у зв`язку з тим що, визнання права власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача за первісним позовом неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв`язку з чим задовольняє позов, крім того, приймаючи до уваги, що відсутність у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2001 року долі, яка склала 285/569 унеможливлює реєстрацію права власності за цим Договором за набувачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та право власності набуто ними правомірно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 200, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на 284/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) про визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 95/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 95/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 95/569 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019 року.

Суддя: О.Я.Присакар