Ухвала суду № 80665298, 26.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 4-с/522/189/19

Справа № 522/13694/17

УХВАЛА

26 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні серії ВП №56252475, за участі боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні серії ВП №56252475, за участі боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування скарги зазначено, що 06.04.2018 року до відділу примусового виконання рішення Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області звернувся представник ОСОБА_1. ОСОБА_2. із заявою про відкриття виконавчого провадження. 24.04.2018 року старшим державним виконавцем Носенком С.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56252475. 27.06.2018 року було винесено постанову про закінченням виконавчого провадження. Ухвалою від 16.11.2019 року Приморським районним судом м. Одеси скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року. Заявник звертався до державного виконавця з заявою щодо виявлення рахунків боржника та здійснення стягнення, проте державний виконавець не вчинив жодних дій.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 26.02.2019 року.

25.02.2019 року до суду надійшли пояснення по справі від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно яких вказано, що ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії та виплачена можлива частина. Доплата, що утворилася з 08.12.2016 року підлягає виплаті лише після прийняття Комісією з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, відповідного рішення та виділення коштів на цю мету.

У судове засідання 26.02.2019 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.

Суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає вирішення питання по суті скарги, зважаючи на розумні строки розгляду скарги та положення ч.2 ст. 450 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком Сергієм Борисовичем 24.04.2018 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №522/13694/17, виданий Приморським районним судом м. Одеси 22.03.2018 року щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/13694/17 від 16.11.2018 року було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року (ВП №56252475).

Підставою для задоволення скарги заявником зазначено, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. не реалізував свого права вплинути на боржника шляхом виявлення рахунків боржника, здійснення арешту коштів та здійснення стягнення на кошти боржника.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С .Б . не скористався процесуальним правом подачі заперечень на скаргу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 с. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Проте, вимоги заявника до державного виконавця перераховані в заяві, законом визначені як право, а не його обов`язок.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів» № 1380/5 від 23.06.2010 дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вирішенні питання щодо зобов`язання старшого державного виконавця вчинити дії прийняти міри для примусового виконання виконавчого провадження та питання про зобов`язання виявити рахунки боржника, здійснити арешт кошті боржника та здійснити стягнення на кошти боржника, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

Щодо звернення стягнення на кошти боржника варто відзначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

З постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що за рішенням суду було зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії, а не стягнути з конкретну визначену суму. Державний виконавець не вправі втручатися в діяльність пенсійного фонду та перераховувати пенсію для визначення суми недоплаченої частини пенсійного забезпечення. Більше того, з розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_1 вбачається, що боржник здійснив перерахування пенсії заявнику на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає неправомірності дій виконавця та порушення прав заявника не встановлено, а зобов`язання державного виконавця вчинити дії, закріплені як право, а не обов`язок, є втручанням в дискреційні повноваження державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні серії ВП №56252475, за участі боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду складено 04.03.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар