Ухвала суду № 80664883, 19.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/2-1329/11

Провадження № 6/520/179/19

УХВАЛА

19.03.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников Олександр Володимирович звернувся до Київського районного суду м. Одеси з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на: земельну ділянку, площею 0,07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф., зареєстрованим в реєстрі правочинів за № 2491, в рамках виконавчого провадження № 56982854 з примусового виконання виконавчого листа №2-1329/11, виданого 25.02.2014 Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь AT «Дельта Банк» за кредитним договором № 416-013/ФКВІП-08 від 03 липня 2008 року у розмірі 660522 гривні 97 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2019 року прийнято вказане подання до розгляду та призначено до судового засідання.

Частинами 10, 11 статті 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Отже, з урахуванням вимог ст. 440 ЦПК України, судом виклик сторін та інших заінтересованих осіб по справі у судове засідання не здійснювався.

Приватний виконавець Хлєбников О.В. в судовому засідання подання підтримав та просив суд задовольнити.

Заслухавши пояснення приватного виконавця та дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає подання не підлягаючим з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 416-013/ФКВІП-08.

Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 72900, 00 доларів США, строком кредитування 300 місяців, дата повернення кредиту 27 червня 2033 року, з метою кредитування придбання земельної ділянки, процентна ставка за користування кредитом 11,98 % річних, з комісією за управління кредитом 0,10 % від суми кредиту, визначеної договором, щомісячно протягом 300 місяців користування, та комісією за видачу готівкових коштів 0,4 % від суми кредиту визначеної у цьому договорі. Видача кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 3000/21 від 3 липня 2008 року яка власноруч підписана ОСОБА_1

Пунктом 1.12 цього договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати платежі за цим Договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та Графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій Банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв`язку із укладенням цього договору, а також інших фінансових зобов`язань позичальника, які виникають у зв`язку з укладенням цього договору.

Відповідно до п.4.2 Позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій та інших платежів за цим договором у передбачені договором строки

Позивачем умови кредитного договору № 416-013/ФКВІП-08 від 3 липня 2008 року виконані, а саме відповідачу ОСОБА_1 видані кредитні кошти шляхом відкриття рахунку НОМЕР_3 в Одеській філії ТОВ Укрпромбанк.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк і ОСОБА_1 03 липня 2008 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №2499.

За умовами вказаного договору, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотеко держателя за кредитним договором № 416-013/ФКВІП-08 від 03 липня 2008 року, за яким кредитні кошти надані для придбання земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом іпотеки за цим іпотечним договором є земельна ділянка, площею 0,07 га, яка розташована за вказаною адресою, з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка придбана іпотекодавцем згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області нотаріусом Куркан Н.Ф., від 03.07.2008 року, за реєстровим № 2497, право власності за яким у ОСОБА_1 виникне в майбутньому після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 416-013/ФКВІП-08 від 03 липня 2008 року, в останній виникла заборгованість, що вимусило ТОВ «Український промисловий банк» 04.12.2009 року звернутись до Київського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення заборгованості.

Під час розгляду цивільної справи №1512/2-1329/11 за вказаною позовною заявою, судом було встановлено, що на підставі договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національний банк України, відповідно до п. 4.2 даного договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку Прав Вимоги до Боржників, Дельта банку переходить ( відступається ) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за Кредитними та Забезпечувальними Договорами, у тому числі за кредитним договором № 416-013/ФКВІП-08 від 03 липня 2008 року.

За наслідком розгляду вказаної справи №1512/2-1329/11, Київським районним судом міста Одеси 12 травня 2011 року ухвалено рішення яким, позов Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк`до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором №416-013/ФКВІП -08 від 3 липня 2008 року у розмірі 660522 гривні 97 копійок, а також судові витрати у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120,00 грн. в рівних частках, а саме з кожного по 910,00 гривень.

Зазначене рішення суду набрало законної сили, за наслідком чого 25 лютого 2014 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №1512/2-1329/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №416-013/ФКВІП -08 від 3 липня 2008 року у розмірі 660522 гривні 97 копійок.

На підставі вказаного виконавчого листа, приватним нотаріусом виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О.В. 10.08.2018 року винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №ВП №56982854 з примусового виконання виконавчого листа №1512/2-1329/11.

Тієї ж дати, 10.08.2018 року, приватним виконавцем одночасно винесені:

- постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 ;

- постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти в усіх видах валют, що містяться на всіх рахунках, в тому числі на карткових та депозитах, відкритих в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «Альфа Банк», АТ «Укрексімбанк», Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», АБ «Південний», ПАТ «Укрсоцбанк», АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «МТБ Банк», ПАТ «Сбербанк», АТ «ОТП банк», АТ «Альтбанк», ПАТ «А-Банк», ПАТ «Банк Восток», ПАТ «Креді Агріколь банк», ПАТ «МІБ», ПАТ «Юнекс Банк», АБ «Укргазбанк», АТ «Прокредит Банк», ПАТ «Пумб», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1.

Під час здійснення виконавчих дій, приватним виконавцем були здійсненні відповідні запити та встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить транспортний засіб марки «ВАЗ 21061», 1981 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який оголошено в розшук на підставі винесеної постанови від 22.02.2019 року.

Згідно з отриманою Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №140114892 від 03.10.2018 року, приватним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровано будь-яке нерухоме майно, у тому числі - земельна ділянка, площею 0,07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф., зареєстрованим в реєстрі правочинів за № 2491, та яка є предметом іпотеки, переданим в забезпечення виконання умов кредитного договору № 416-013/ФКВІП-08 від 03 липня 2008 року.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на 22.02.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , зареєстрована за

ОСОБА_2.ОСОБА_2. є попереднім власником зазначеної земельної ділянки, оскільки саме в останнього - боржник ОСОБА_1 придбала її за договором купівлі-продажу від 03 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. від 03.07.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №2497, та передала в іпотеку за договором від 03 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованим в реєстрі за №2499, за умовами якого в свою чергу зобов`язалась оформити свої право власності на земельну ділянку після укладення зазначеного договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного, оскільки боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконується, грошові кошті у боржника в рахунок погашення заборгованості відсутні, належний боржнику транспортний засіб оголошено в розшук, а також інформацією у виконавця про наявне належне боржнику нерухоме майно - земельну ділянку, право власності на яку за боржником не зареєстровано, відповідно до даних вказаної вище інформаційної довідки, яка в свою чергу є предметом іпотеки укладеним в забезпечення умов кредитного договору, заборгованість за яким стягується в цьому виконавчому провадженні, приватний виконавець був вимушений звернутись до суду з поданням про звернення стягнення на це майно на підставі ст. 440 ЦПК України та п. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Слід зазначити, що загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон), відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Відповідно до ч.ч. 4 та 7 статті 51 Закону реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та Законом України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Отже, законодавець в даній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що з 01.01.2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно шляхом укладення договору купівлі-продажу, разом з тим, не зареєструвала його у встановленому законом порядку, що позбавляє державного виконавця вчиняти дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а саме звернути стягнення на спірне нерухоме майно, а також оскільки судове рішення боржником не виконане, при цьому державний виконавець, у свою чергу, зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, суд вважає, що наявні підстави для задоволення подання.

Крім того, судом враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими для виконання на всій території України.

Отже, право стягувача на примусове виконання рішення суду гарантовано Основним Законом, і підлягає захисту судом в загальному порядку.

Разом із тим, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Суд повторює, що рішення суду гарантовано має бути виконано, але у спосіб, встановлений законом, з дотриманням прав, свобод та інтересів сторін та інших учасників виконавчого провадження.

В силу ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є верховенство права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Положенням ч. 1 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту завдань принципу верховенства права відкривається обов`язок державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Гарантією є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку, встановленому цим Законом.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд наголошує, що у рішенні від 27 листопада 2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006).

Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «ОСОБА_7 проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України, Європейський суд з прав людини проголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Суд констатує, що боржник не зареєстрував своє право власності на придбану ним земельну ділянку, не отримав державного акту на право власності на земельну ділянку, і, тим самим вказане істотно ускладнює процедуру виконання остаточного рішення суду, що неминуче призводить до порушень законних очікувань стягувача (позивача).

Таким чином, суд вважає, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду із даним поданням, оскільки відсутність реєстрації права власності за боржником на майно, що йому належить на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу унеможливлює подальше примусове виконання судового рішення у спосіб та порядку, передбачений законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 440 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.., за реєстровим номером 2497, також є предметом іпотеки за іпотечним договором від 03 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованим в реєстрі за №2499, а саме на земельну ділянку, площею 0,07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення: землі сількогосподарського призначення, надана для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку не зареєстровано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.