Рішення № 80664834, 22.03.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1771/14-ц

Провадження № 2/500/1143/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю представників ОСОБА_1., ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_4

до

Ізмаїльської міської ради

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

ОСОБА_5

про

скасування правових актів та визнання права власності на земельну ділянку

та зустрічним позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_4

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ізмаїльської міської ради

про

визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Позивач в судове засідання не з`явилась, оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причину неявки не повідомила, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Представники позивача пояснили, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2007 року визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину будівлі та 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_7 . Також пояснили, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради за № 348 від 18 серпня 1988 року вказаним особам було надано земельну ділянку площею 600 кв.м. Разом із тим рішенням Ізмаїльської міської ради за № 1484-V від 20 червня 2008 року ОСОБА_6 безкоштовно у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,04 гектари за вказаною адресою та видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 гектари. Після вказаної події договором дарування від 01 листопада 2008 року ОСОБА_6 подарувала позивачці ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за вказаною адресою на земельній ділянці площею 600 кв.м. Разом із тим вважає передачу земельної ділянки за рішенням № 1484-V від 20 червня 2008 року площею 0,04 гектари різними проектами землевідведення, що порушує порядок безкоштовної передачі земельної ділянки та в подальшому перешкоджає у передачі земельної ділянки на користь позивача. З урахуванням вказаного просить взнати незаконнім та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради за № 1484-V від 20 червня 2008 року та визнати незаконнім і скасувати державний акт серії НОМЕР_1 , з урахуванням чого визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,1 гектари.

Представник Ізмаїльської міської ради в судове засідання не з`явилась, оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причину неявки не повідомила. В минулих судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала, пояснила, що земельна ділянка площею 0,04 гектари не була сформована окремо, у зв?язку із чим було видано державний акт на загальну земельну ділянку площею 0,1 гектари.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причину неявки не повідомила. Представник вказаної особи пояснив, що ОСОБА_5 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року та просить визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частку земельної ділянки в якості спадкоємця.

Представники позивача вважають неможливим визнавати право власності без встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Вислухавши пояснення, думку захисту, суд вважає, що у задоволені первісних позовних вимог належить відмовити, а зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією підтверджено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2007 року визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину будівлі та 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_7 .

Разом із тим, рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради за № 348 від 18 серпня 1988 року вказаним особам було надано земельну ділянку площею 600 кв.м.

Окрім того, рішенням Ізмаїльської міської ради за № 1484-V від 20 червня 2008 року ОСОБА_6 безкоштовно у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,04 гектари за вказаною адресою та видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 гектари за адресою АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Після вказаної події за договором дарування від 01 листопада 2008 року ОСОБА_6 подарувала позивачці ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за вказаною адресою на земельній ділянці площею 600 кв.м.

Відповідно до вимог ст. 120 ч.1 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Довідкою комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 1748 від 19 листопада 2018 року за даними адресного реєстру м. Ізмаїла визначено, що зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно із самостійним адресним номером АДРЕСА_3 має колишню адресою АДРЕСА_3

Вказана обставина підтверджує той факт, що вказана земельна ділянка є об?єктом дослідження у даній справі та пов?язана з адресою, за якою за договором дарування від 01 листопада 2008 року ОСОБА_6 подарувала позивачці ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за вказаною адресою на земельній ділянці площею 600 кв.м.

Відповідно до вимог ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема ст. 116,118 ЗК України.

Таким чином, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 16 грудня 2015 року по даній справі є обґрунтованим визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,06 гектари, разом із тим відсутнє право позивача на скасування державного акта на право приватної власності з урахуванням того, що рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 20 червня 2008 року за № 1484-V про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 права позивача ОСОБА_4 не порушені, оскільки на момент його прийняття ОСОБА_4 не була власником будинку, тому не мала права на частину земельної ділянки, що знаходиться під будинком та власником будинку ОСОБА_4 стала лише 01 листопада 2008 року.

Матеріалами справи та свідоцтвом серії НОМЕР_2 , який виданий Андрушківським сільським відділом ЗАГС Попільнянського району Житомирської області на підставі актового запису за №7 від 17 квітня 1965 року з урахування зміни прізвища після реєстрації шлюбу 10 грудня 2014 року, проти чого сторони не заперечують визначено, що позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_10 є доньками спадкодавця.

Через наявність спору між спадкоємцями нотаріус листом за № 71/02-14 від 16 травня 2013 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 .

Вказані обставини визначають, що у відповідності до вимог ст. 1220 ЦК України спадкова маса складає земельну ділянку площею 0,04 гектари за адресою м. Ізмаїл, вул. Південна,5, на яку сторони претендують в якості спадкоємців першої черги за законом у порядку, передбаченому ст. 1261 ЦК України в рівних частках, що передбачено ст. 1267 ч.1 ЦК України.

Разом із тим зустрічні позовні вимоги пов?язані з дослідженням виділяння земельної ділянки, але ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не визначені розміри, на які претендує сторона, ні можливість виділу вказаної земельної ділянки з урахуванням розташованих житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями.

З урахуванням вказаного суд визначає ідеальну частку із загальної площі земельної ділянки, що є спадковою масою з площею 0,04 гектари.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 263-267 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про скасування правових актів та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку від земельної ділянки площею 0,04 гектари за адресою АДРЕСА_3 , яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 .

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.

Суддя: С.М.Жигулін