Рішення № 80663624, 18.03.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1265/17

Провадження № 2-74/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

представника первісного позивача ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

В С Т А Н О В И В:

04.05.2017 позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про поділ майна подружжя, уточнивши який зазначила, що 02.06.2012 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано 21.02.2017 рішенням Обухівського районного суду Київської області. Під час шлюбу сторони набули у власність спільне майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 241463932231, яка була оформлена на відповідача, загальна сума сплачена за купівлю квартири становила 386503,09 грн. Позивач зазначає, що дане майно набуте під час шлюбу, а тому вважається спільною сумісною власністю сторін. Після розірвання шлюбу згоди між сторонами щодо порядку поділу майна не досягнуто, відповідач чинить перешкоди у користуванні. Визначено вартість спірної квартири на час розгляду справи становить 880000 грн., яка відповідачем не оспорюється. Позивач зазначає, що частина коштів на купівлю спірної квартири є її особистою власністю, а саме кошти у розмірі 148235,89 грн., та 93430 грн., а тому вважає, що 62/100 частини квартири є її особистою власністю, а інші 38/100 квартири є спільною сумісною власністю сторін, придбані за кошти подаровані на весілля а тому дана частка повинна в рівних частинах бути поділена між сторонами по 19/100 частини.

21.03.2018 відповідачем подано зустрічну позовну заяви до ОСОБА_1, уточнивши яку зазначив, що 02.06.2012 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано 21.02.2017 рішенням Обухівського районного суду Київської області. Під час шлюбу сторони набули у власність спільне майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 241463932231, яка була оформлена на відповідача, загальна сума сплачена за купівлю квартири становила 386503,09 грн. Позивач зазначає, що дане майно набуте під час шлюбу, а тому вважається спільною сумісною власністю сторін. Після розірвання шлюбу згоди між сторонами щодо порядку поділу майна не досягнуто, відповідач чинить перешкоди у користуванні. Визначено вартість спірної квартири на час розгляду справи становить 880000 грн., яка позивачем за зустрічним позовом не оспорюється.

Позивач зазначає, що частина коштів на купівлю спірної квартири є його особистою власністю, а саме кошти у розмірі 145051,64 грн., а тому вважає, що 38/100 частини квартири є його особистою власністю, а інші 62/100 квартири є спільною сумісною власністю сторін, придбані за кошти подаровані на весілля а тому дана частка повинна в рівних частинах бути поділена між сторонами по 31/100 частини. Крім того, зазначає, що з відповідачем по зустрічному позову почав проживати однієї сім'єю з осені 2010 року по день укладення шлюбу, тому просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без укладення шлюбу в вказаний період, а кошти у розмірі 148235,89 грн., які перебували на рахунку відповідача визнати спільної сумісної власності.

Відповідачем по первісному позову надано відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що не чинив позивачу перешкод у користуванні квартири, пропонував продати спірну квартиру та поділити кошти порівну, тому не було жодних спорів. Відповідач заперечує, що позивач надавала особисті кошти на купівлю квартири, оригінали розписок про отримання нею відсутні, кошти наявні на рахунках позивача є спільними коштами та зароблені під час проживання однією сім'єю з осені 2010 року, відповідач в цей час працював та отримував більші доходи аніж позивач, та всі відкладені кошти вносились на рахунок позивача. Ремонт квартири коштував 10000 доларів США.

Відповідачем по зустрічному позову надано відзив на уточнену зустрічну позовну заяву, відповідно до якого, зазначає, що заперечує щодо задоволення зустрічного позову, оскільки не проживала з позивачем однією сім'єю без укладення шлюбу, разом почали проживати фактично тільки після реєстрації шлюбу, позивачем не спростовано обставини, що відповідач мала особисті кошти, які зняла з рахунків для купівлю квартири, крім того особисто позичала кошти для купівлі, позивач не надав доказів наявності особистих коштів для купівлі квартири. Крім того, позивачем не надано належних доказів судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник уточнені позовні вимоги по первісному позові підтримали в повному обсязі, щодо зустрічного позову заперечили, вказали, що позивач для купівлі квартири частково надала свої особисті кошти, які позичала та в подальшому повертала особисто, тому суд повинен відійняти від ідеальних часток при поділі квартири. До укладення шлюбу з відповідачем разом однією сім'єю не проживала.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом та його представник уточнені позовні вимоги по зустрічному позову підтримали в повному обсязі, щодо первісного позову заперечили, вказали, що сторони разом проживали однією сім'єю з осені 2010 роки вели спільне господарство та мали спільний бюджет, відповідач не надала оригінали розписок про позики коштів, а тому дані обставини не доведені належними та допустити доказами. Позивач заробляв більше коштів, а тому і більше особистих коштів вклав у купівлю квартири, тому повинен відійняти від ідеальних часток при поділі квартири.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників дослідивши матеріали справи, письмові та електронні докази, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дійшов до висновку, що позовні вимоги первісному та зустрічному позовах підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.06.2012 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 02.06.2012 та взяли спільне прізвище ОСОБА_1.

Відповідно до паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 виданого 24.07.2012, остання зареєстрована в АДРЕСА_2 з 26.10.2010 по 14.12.2017, а з 14.12.2017 зареєстрована АДРЕСА_1.

Відповідно до паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 виданого 24.05.2005, останній зареєстрований в АДРЕСА_1 з 22.03.2017.

Відповідно до свідоцтв про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвали шлюб 21.02.2017.

Відповідно до довідки Германівської сільської ради Обухівського району Київської області від 11.05.2018 №158 визначено, що ОСОБА_1 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2, з 26.10.2010 по червень 2012 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 11.12.2018 ОСОБА_11 та ОСОБА_1 уклали шлюб 11.12.2018 та взяли спільне прізвище ОСОБА_1.

Відповідно до копії розписки від 01.07.2011 ОСОБА_3, позичив у ОСОБА_12 кошти у розмірі 40000 дол. США.

Відповідно до копії розписки від 15.09.2013 ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_5 кошти у розмірі 10000 дол. США, які повернула 21.03.2018.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_3 станом на 2011-2014 роки працював у ТОВ «НВК КРАС» на посаді інженера-електроніка сервісного центру.

Відповідно до довідки про заробітної плати ОСОБА_1 від 21.11.2016, остання отримала з 2008 по 2016 роки дохід у розмірі 314875,37 грн.

Відповідно до довідки ПАТ «ПриватБанк» від 30.11.2016 ОСОБА_1 обміняла суму 18270,73 доларів США на гривню у розмірі 148175,62 грн., та провела оформлення депозиту в українській гривні.

Відповідно до довідки ПАТ «ПриватБанк» від 15.11.2016 ОСОБА_3, станом на 06.09.2013 на рахунку мав кошти у розмірі 145000 грн., які були зняті з рахунку 20.09.2013.

Відповідно до довідки ПАТ «ПриватБанк» від 15.11.2016 ОСОБА_1, станом на 20.09.2013 на рахунку мала кошти у розмірі 148235,89 грн.

Відповідно до виписки ПАТ «ПриватБанк» від 15.11.2016 ОСОБА_1, на її рахунок за період з 15.10.2000 по 15.11.2016 перераховано кошти у розмірі 11603,44 грн.

Відповідно до квитанції № 2 від 20.09.2013 ОСОБА_3 вніс кошти у розмірі 386503,09 грн., за договором 66284 від 20.09.2013 про участь у ФФб на ім'я ОСОБА_3 за рахунок особистих коштів ОСОБА_3

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86369379 від 04.05.2017, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 241463932231 зареєстровано за ОСОБА_3, дата реєстрації 26.11.2013.

Відповідно до звіту про оцінку вартості нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 12.05.2017 становить 880000 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, показала, що позивач за первісним позовом проживала до шлюбу в її будинку, після весілля позичила у неї кошти у розмірі 10000 дол. США на купівлю квартири, які в подальшому повернула, разом сторони почали проживати в 2012 році.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що є матір'ю первісного позивача. Допомагала їй фінансово на купівлю спірної квартири, позичили кошти у ОСОБА_5, сторони разом почали проживати з 2012 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що є матір'ю первісного відповідача, сторони почали разом проживати з 2010 року, відповідач позичив кошти у розмірі 40000 дол. США на квартири, вона з чоловіком також допомагали фінансово на купівлю квартири.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є батьком первісного відповідача. Сторони почали разом проживати з 2010 року, відповідач позичив кошти у розмірі 40000 дол. США на квартири, він з дружиною також допомагали фінансово на купівлю квартири.

Сторони визнавали факт та обставину того, що спірне майно придбано під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, що і встановлюється судом

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір щодо визначення особистих часток у спільному майні, квартирі, яка придбана під час шлюбу, та час встановлення між сторонами шлюбних відносини до реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 22 вказаної вище постанови, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні встановлено, що не заперечується сторонами, спірна квартири придбана сторонами під час шлюбу, кошти надавались на її придбання обома сторонами, зокрема кошти отриманні як подарунок на весілля, власні зберігання, заробітні плати тощо, що підтверджує презумпцію спільності права власності сторін на спірну квартиру.

Щодо можливості відступлення від рівності часток, суд виходить з наступного.

На обґрунтування надання особистих коштів сторони надали копії розписок від 01.07.2011 та 15.09.2013 щодо позики коштів.

Враховуючи, що сторони не надали оригінали вказаних розписок, з врахуванням ст.95 ЦПК України, суд не приймає дані докази до уваги.

Крім того, суду не надано доказів, що дані кошти витрачені на купівлю квартири, а одна з розписок вчинена під час шлюбу.

Також суду не надано належних та допустимих доказів, що кошти, які знаходились на рахунках сторін також були витрачені на купівлю квартири.

В судовому засіданні встановлено, що на час купівлю квартири сторони працювали мали дохід, перебували в шлюбу, мали кошти подаровані на весілля, а від так, судом не встановлено підстав для зміни часток у спільному майні подружжя, а тому первісний та зустрічний позов в цих частинах підлягає до часткового задоволення, а саме визнання за кожним із сторін по Ѕ права власності на квартиру.

Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю сторін з осені 2010 року по день укладення шлюбу, та визнати а кошти у розмірі 148235,89 грн., які перебували на рахунку відповідача спільної сумісної власності суд виходить з наступного.

Згідно ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.20 вказаної Постанови Пленуму ВСУ При застосуванні ст. 74 СК що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

На обґрунтування даних позовних вимог позивач за зустрічним позовом надав фотографії де зафіксовано спільний відпочинок сторін по справі.

Разом з тим, дані докази не підтверджують обставину спільного проживання однією сім'єю сторін по справі, а саме усталених саме сімейних відносин, що притаманні подружжю, зокрема спільне проживання, побут наявність спільних прав та обов'язків.

Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 також не доводять факт спільного проживання однією сім'єю сторін по справі, оскільки в період, який вказує позивач, відповідач була зареєстрована в іншому місці та проживала там, що зокрема підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

Інших належних та допустимих доказів щодо встановлення даного факту суду не надано, а від дана позовна вимога по зустрічному позову не підлягає до задоволення.

Також не підлягає до задоволення вимога про визнання коштів у розмірі 148235,89 грн., які перебували на рахунку відповідача спільної сумісної власністю, оскільки судом не встановлено, що дані кошти були набуті під час шлюбу або фактичних шлюбних стосунків, або з інших підстав, які могли би вказувати на те, що дані кошти є об'єктом спільної сумісної власності.

Таким чином, первісний та зустрічний позов підтягають до часткового задоволення.

З врахуванням часткового задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторін, які їх понесли.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 57,60,69,70 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 241463932231, та поділити її наступним чином:

-Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.

-Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.

В іншій частині первісного позову щодо визнання особистою приватною власністю частини квартири - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ задовольнити частково.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 таОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 241463932231, та поділити її наступним чином:

-Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.

-Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.

В іншій частині зустрічного позову щодо встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання коштів спільною сумісною власністю та визнання особистою приватною власністю частини квартири - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем за первісним позовом покласти на ОСОБА_1.

Судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом покласти на ОСОБА_3.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 25.03.2019.

Суддя: О.Б. Тиханський