Рішення № 80663427, 20.03.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1350/18

Провадження № 2/352/129/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гургули В.Б.,

секретаря Кожуховської О.І.

за участю:

позивачки, представниці позивачів ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності, суд-

в с т а н о в и в :

Позивачі 13.07.2018 р. звернулися в суд з позовом до відповідача про визнання за ними права власності кожного на 1/5 частку на спірне майно. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що спірне будинковолодіння належить до колгоспного двору. На момент набрання чинності Закону України «Про власність» (станом на 15.04.1991 р.) у дворі проживали проживали ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_9 (в даний час ОСОБА_7) та ОСОБА_6, тому останні стали співвласниками спірного будинковолодіння у рівних частках. За таких обставин ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 стали співвласниками по 1/5 частці. Проте, згідно дублікату свідоцтва про право власності, яке видано 14.10.2002р. Чорнолізською сількою радою взамін втраченого від 15.01.1991р. право власності було зареєстровано за ОСОБА_10, як головою колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_11 належну йому 1/5 частку в майні колгоспного двору успадкував його син ОСОБА_3І- відповідач, якому. Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину. По-скільки вони є співвласники домоволодіння, однак їх права в установленому порядку не зареєстровано, на даний час оригінал дублікату свідоцтва про право власності втрачено, а їх право власності не визнається відповідачем, тому просили визнати за ними право власності кожного на 1/5 частку спірного майна і стягнути з відповідача судові витрати. Уточнивши позовні вимоги просили визнати за кожним право власності на 1/5 частку будинковолодіння по вул. Л.Українки №54 в селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області, що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора І площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Позивач ОСОБА_1 та представник адвокат ОСОБА_2 змінені позовні вимоги підтримали, просили їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_12 проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позов. Додатково пояснили, що відповідач жодних прав чи охоронюваних законом обов’язків позивачів не порушував, а тому, на їх думку, є безпідставною вимога про стягнення є відповідача судових витрат. Крім того пояснили суду, що відповідач є власником 1/5 частки домоволодіння по вул. Л.Українки №54 селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області згідно свідоцтва про право на спадщину виданого Тисменицькою РНК, позивачі не позбавлені у праві звернутися до реєстраційної служби та зареєструвати свої майнові права у встановленому законом порядку. В подальшому, відповідач ОСОБА_3 визнав змінені позовні вимоги позивачів та не заперечував щодо їх задоволення. Представник позивача при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що предметом спору по справі є право власності на будинковолодіння по вул. Л.Українки №54 в селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області, що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Вказане будинковолодіння мало статус колгоспного двору. Станом на 1990-1991 р.р. у господарстві проживали позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та батько відповідача ОСОБА_8.

Оскільки, на день введення в дію Закону України “Про власність” (15 квітня 1991 р.) ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали однією сім’єю в даному колгоспному дворі, тому вони стали співвласниками будинковолодіння по 1/5 частці, однак, на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів №178 від 21.09.1990 року, виконавчим комітетом Чорнолізької сільської ради 15.01.1991 р. свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння видане на ім’я голови колгоспного двору ОСОБА_8

Згідно з довідкою ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 21.12.2017р. за №00035 вбачається, що 14.10.2002р. ОСОБА_8 був виданий дублікат свідоцтва про право власності замість втраченого від 15.01.1991р. та те, що 29.01.2008р. за відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 1/5 частку домоволодіння по вул. Л.Українки №54 в селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області згідно свідоцтва про право на спадщину виданого Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою.

Вищевказані обставини визнавалися сторонами.

При вирішенні спору суд виходить з того, що право власності є непорушним.

Правовий статус майна на час його утворена був врегулюваний ст. ст. 100, 121, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та Інструкцією Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966р. При цьому глава десята цього Кодексу не пов’язувала наявність права власності на майно з його обов’язковою державною реєстрацією.

Крім того, Інструкцією не встановлювався обов’язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у населених пунктах.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї постанови № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" - положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

За загальним правилом закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у ч.1 ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, згідно якої дію акту цивільного законодавства в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності. До події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, що визначені п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Згідно із приписами ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, по-скільки позивачі у силу закону набули право на спірне майно і не втратили його, однак на даний час правовстановлюючий документ що підтверджував би їхні права у них відсутній, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнання за позивачами права власності кожного на 1/5 частку будинковолодіння по вул. Л.Українки №54 в селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області, що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10-13, 89, 258-259, 263-264, 268, 354-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності - задоволити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частку будинковолодіння в селі Чорнолізці по вул. Л.Українки №54 Тисменицького району Івано-Франківської області що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку будинковолодіння в селі Чорнолізці по вул. Л.Українки №54 Тисменицького району Івано-Франківської області що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/5 частку будинковолодіння в селі Чорнолізці по вул. Л.Українки №54 Тисменицького району Івано-Франківської області що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/5 частку будинковолодіння в селі Чорнолізці по вул. Л.Українки №54 Тисменицького району Івано-Франківської області що складається з житлового будинку позначено «А» в т.ч. комора I площею 10.1 кв.м., комора II площею 9.4 кв.м., комора III площею 21.0 кв.м., коридор 1.1 площею 10.3 кв.м., житлова кімната 1.2 площею 23.8 кв.м., житлова кімната 1.3 площею 29.3 кв.м., житлова кімната 1.4 площею 28.7 кв.м., ванна 1.5 площею 6,5 кв.м., кухня 1.6 площею 6.4 кв.м., загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 81.8 кв.м. та літньої кухні «Б», комори «В», стодоли «Г», стайні «Д» і вбиральні «Е».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

ОСОБА_7, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач:

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – не відомо.

Суддя Гургула В.Б.