Ухвала суду № 80663280, 22.03.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/400/14-ц

2-п/368/4/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21.03.2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

27 лютого 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, якій просив поновити ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21.03.2014 р. у справі № 368/400/14-ц, переглянути заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21.03.2014 р. у справі № 368/400/14-ц та винести ухвалу про скасування заочного рішення Кагарлицького районного суду

Київської області від 21.03.2014 р. у справі №368/400/14-ц та призначити справу до розгляду в

загальному порядку, обґрунтовуючи заяву наступним.

З підстав зазначених нижче, відповідач ОСОБА_1 не погоджується з вищезазначеним заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області 21.03.2014 р., оскільки воно ухвалене без з'ясування всіх обставин справи, а висновок суду про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором є помилковим.

Окрім того зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не отримував копії позовної заяви, судової повістки про розгляд справи, не знав про розгляд справи та не отримував за адресою реєстрації копії рішення суду від 21.03.2014 р.

Про заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області 21.03.2014 р. відповідач ОСОБА_1 дізнався лише, коли в лютому 2019 року отримав копію заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Окрім того зазначає, що відповідач у 2014 році певний час не проживав за місце реєстрації Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Шевченка, 13.

Оскільки відповідно до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України відповідачу ОСОБА_1 Кагарлицьким районним судом Київської області направлялись за місцем реєстрації, відповідач будь-яких судових повісток та взагалі листів із суду не отримував. Тому відповідачу ОСОБА_1М, не було відомо про дату, час та місце розгляду справи.

Тому причиною неявки відповідача ОСОБА_1 в судове засідання було те, що відповідач ОСОБА_3 не знав про розгляд справи та не міг з'явитись в судове засідання, а також повідомити суд про поважність причин неявки.

У зв'язку з неучастю відповідача у розгляді справи, заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області 21.03.2014 р. було прийнято судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 в частині поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, перевіривши матеріали цивільної справи № 368/400/14-ц, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення виходячи з такого.

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено та стягнуто із ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СМ № 473971, виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором в сумі 348 734 (триста сорок вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 19 коп. та стягнуто із ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СМ № 473971, виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код за ЄДРПОУ 34047020) витрати по сплаті судового збору в сумі 3487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн.. 34 коп.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2,4,7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статі 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 12970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року.)

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Станом на день винесення заочного рішення та отримання його копії відповідачем була чинною редакція Цивільного процесуального кодексу України, яка визначала, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (стаття 228 ЦПК України). Главою 8 (Заочний розгляд справи) розділу ІІІ ЦПК України не було передбачено можливості поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

15.12.2017 набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України,заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 73 ЦПК України, в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі пропущення його з поважних причин.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Згідно ч. 3 ст.. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 2 ст. 126 та ч.1 ст. 127 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.1989 по справі «Юніон Аліметаріа ОСОБА_4 проти Іспанії», зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Норми, які регулюють строки подачі заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно відомостей адресно-довідкового бюро від 20.03.2014 року вбачається, що на час розгляду справи ОСОБА_1 з 03.03.1997 року був зареєстрований за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно відомостей Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 15.03.2019 р. місце проживання громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як вбачається з матеріалів справи, всі судові повістки відповідачу ОСОБА_1 направлялися за адресою: вулиця Шевченка, 13, с. Переселення, Кагарлицького району, Київської області та відповідно до відміток були особисто отримані ОСОБА_1

Копія заочного рішення суду від 21.03.2014 року направлена відповідачу за вказаною адресою, тобто за зареєстрованим місцем проживання, та отримана ОСОБА_1 27.03.2014 року.

Окрім того, відповідно пункту 89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.

Пунктом 106 вказаних Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Тобто, суд вважає, що про рекомендовані повідомлення відповідачу ОСОБА_1 було відомо.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та 21.03.2014 року було винесено заочне рішення по зазначеній справі.

Ухвалою судді від 28.02.2019 р. заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без руху, оскільки заява не відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: відсутні докази на підтвердження щодо питання поновлення строку перегляду заочного рішення, а саме: період та чим підтверджується вказані твердження. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, а тому заявнику необхідно вказати період, який він не проживав за місцем реєстрації в 2014 році, та надати підтверджуючі докази

Проте, станом на 22.03.2019 р. ухвала судді від 28.02.2019 р. залишилась поза увагою та недоліки не були усунуті .

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_4 проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «ОСОБА_5 проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуванняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 року).

У п. 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Враховуючи зазначене, оскільки представником заявника не надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому клопотання представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду від 21.03.2014 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 7 та 8 статті 127 ЦПК про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки главою 11 ЦПК України не врегульовано наслідки, які настають в результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, суд керується положеннями частини 2 статті 126 ЦПК України, за якими документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що заява відповідача про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків, визначених у ст. 284 ЦПК України, така заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 284, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 березня 2014 року, ухваленого у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2019 р.

Суддя І.І. Шевченко