Рішення № 80663030, 25.03.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8373/17

Провадження № 2/344/599/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С., Гули Р.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Жиляка М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним укладеного шляхом приєднання КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія про визнання недійсним укладеного шляхом приєднання КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (бувша КП «ЄРЦ») договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що умови та зміст договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який був укладений між КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» та позивачем шляхом приєднання, не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМ України від 20.05.2009р. №529. Крім того, на переконання позивача укладення такого договору фактично призвело до ущемлення його інтересів як споживача, оскільки він був позбавлений права пропозиції своїх умов договору. Разом з тим, позов мотивований тим, що відповідно до рішення Тимчасової адміністративної колегії антимонопольного комітету України від 20.06.2013р. №311-р/тк у справі №97/І-2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визнано дії КП «Єдиний розрахунковий центр», які полягали в укладенні зі споживачами послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, є порушенням, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Крім того, позивач вказав на неправомірності дій зі сторони КП «ЄРЦ» (КП «МІУК») стосовно включення при розрахунку собівартості послуги з прибирання прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, в якому проживає позивач також площі земельної ділянки, яка згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р. надана в оренду ТОВ «Гербурт» для обслуговування торгового комплексу «Прикарпатський коровай».

Таким чином, позивач вважає, що укладений шляхом приєднання КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (бувша КП «ЄРЦ») з ним як споживачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є недійсним.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.07.2017 року відкрито провадження в даній справі та призначено судовий розгляд.

Відповідач скористався правом на подання заперечення на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.10.2017р. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що перед початком надання послуг згідно договору, відповідачем було вжито всіх залежних від нього дій, необхідних для укладення договору «Про надання послуг з утримання будинків і спору та прибудинкових територій», а саме: відповідач опублікував вказаний договір у офіційному виданні «Західний кур'єр» від 29.09.2011р. та сайті www.domivka.if.ua. Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х та акта прийому-передачі від 01.11.2011р. будинок АДРЕСА_1 передано на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр». З 01.08.2016р. зазначений будинок знято з балансу КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» та передано на баланс КП «Громадська управляюча компанія». Крім того, відповідачем вказано, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017р. по справі №344/4870/16-ц задоволено позов КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з листопада 2011р. по червень 2016р.

При цьому, правомірність своєї позиції відповідач обґрунтовує тим, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

07 листопада 2017року до канцелярії Іван-Франківського міського суду представником відповідача подано додаткове заперечення проти позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09.11.2017р. залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради; Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Справа перебувала у провадженні в судді ОСОБА_3

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.09.2018 року та наказом від 21.09.2018 року суддю ОСОБА_3 звільнено із займаної посади, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

На виконання вимог п.2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_3

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю - Шамотайла О.В.

Справу 02.10.2018р. передано судді Шамотайлу О.В.

Ухвалою Івано-Фраківського міського суду Івано-Фракнівської області від 03.10.2018р. прийнято до провадження вказану справу та призначено підготовче судове засідання.

25 жовтня 2018р. та 11.01.2019р. Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області отримано листи Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.10.2018р. №59-02/1122 та 08.01.2019р. №59-02/18 відповідно, які направлені поштовим зв'язком та згідно до змісту яких територіальне відділення вказує на відсутність підстав для його залучення в якості третьої особи, оскільки позиція відділення відображена у рішенні від 20.06.2013р. №11-р/тк.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.11.2018р. замінено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на правонаступника - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради.

До суду 06.02.2019р. надійшло пояснення Виконавчого комітету Івано-Франківської області, відповідно до якого комітет просить суд розгляд справи проводити без участі представника виконавчого комітету міської ради за наявними матеріалами справи.

Крім того, 07.02.2019р. адвокатом, який представляє інтереси відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. Дана процесуальна заява мотивована тим, що на момент розгляду справи відсутній укладений шляхом приєднання між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з утримання будинків у споруд та прибудинкових територій, а отже і відсутній предмет спору, що відповідно до переконання представника відповідача унеможливлює розгляд справи у майбутньому, а отже справа підлягає закриттю. Суд, за результатами розгляду даного клопотання 07.02.2019р. виніс ухвалу про відмову у задоволенні даного клопотання.

Позивач та представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву та додатковому запереченні проти позовної заяви.

Представники третіх сторін, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, при цьому від Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява, за змістом якої вказаний учасник справи вважає, що відсутні підстави для їх залучення як третьої особи, від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши позовну заяву, заперечення, доповнення до заперечення, процесуальні заяви та пояснення третіх осіб, матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Щодо встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносини, то суд зазначає наступне.

Рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію за забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р. №212-Х покладено на КП «Єдиний розрахунковий центр» здійснення функцій балансоутримувача житлового фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська.

Відповідно до даного рішення, а також згідно до акту прийому-передачі від 01.11.2011р. будинок АДРЕСА_1 передано на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр».

Як підтверджується матеріалами справи, а також даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» змінило своє найменування на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (відповідач).

Судом встановлено та не заперечено сторонами у справі, що 29.09.2011р. в друкованому виданні газета «Західний кур'єр», а також на сайті www.domivka.if.ua було опубліковано договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд.

Крім того, у рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017р. у справі №344/4870/16-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 2643,65грн. Зокрема, судом у рішенні від 14.03.2017р. по справі №344/4870/16-ц зазначено, що перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем у вказаній справі здійснено публікацію суті житлово-комунальної реформи та Договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (хоча згідно поданої в якості доказу в цій справі газети назва договору зазначена, як «Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд»») в офіційному виданні «Західний кур'єр» від 29.09.2011р. та на сайті www.domivka.if.ua.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013р №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №97/І-2012 (далі-рішення АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк) визнано, що КП «Єдиний розрахунковий центр» (в подальшому змінено назву на комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія»):

1. є таким, що відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах міста Івано-Франківська, де знаходиться переданий йому в управління (на баланс) та/або обслуговування житловий фонд;

2. визнано дії КП «Єдиний розрахунковий центр», які полягають у розрахунку завищеної собівартості послуги з прибирання прибудинкової території, зокрема, внаслідок врахування недостовірних площ прибудинкових територій, що призвело до затвердження виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради з 01.01.2012р. необґрунтованих прибудинкових тарифів на послуги з утримання, та відповідно до нарахування споживачам плати за послуги з утримання, що ґрунтується на недостовірних кількісних показниках, є порушенням, передбаченим п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3. дії КП «Єдиний розрахунковий центр», які полягали в укладенні зі споживачами Послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529, є порушенням, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

6. зобов'язано відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п.3 цього рішення, шляхом забезпечення укладання договорів з кожним споживачем відповідно до чинного законодавства та зазначення у рахунках-фактурах, що надсилаються споживачам, інформації про вартість кожної складової тарифу на Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» зверталося до господарського суду м.Києва з позовами до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року №11-р/тк (справи №910/20362/13 та №910/17431/13).

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013р. у справі №910/20362/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014р. у справі №910/20362/13, у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ від 20.06.2013р. № 11-р/тк відмовлено.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 16.06.2014р. у справі №910/17431/13 за позовом КП «Єдиний розрахунковий центр» до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013р. №11-р/тк, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. у справі №910/17431/13, припинено провадження у справі №910/17431/13.

Відповідач звернувся до АМКУ із заявами від 21.01.2014р. №01-03/49 та від 27.01.2014р. №01-03/59 про перегляд п.п.3, 5, 6 рішення АМКУ від 20.06.2013р. №11-р/тк, прийнятого у справі №97/І-2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду заяви відповідача, рішенням АМКУ від 20.09.2016 року №421-р «Про перегляд рішення у справі №97/І-2012» рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20.06.2013р. №11-р/тк залишено без змін.

У рішенні від 20.09.2016р. №421-р АМКУ зазначив, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України під час прийняття рішення №11-р/тк у справі №97/І-2012 було повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки, викладені в рішенні №11-р/тк, відповідають обставинам справи. Тобто, з огляду на положення ст.58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні підстави для зміни чи скасування рішення №11-р/тк.

За результатами судового оскарження відповідачем рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 р. № 421-р «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012», яким рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 № 11-р/тк у справі №97/І-2012 залишено без змін, Господарським судом м.Києва згідно постанови від 30.01.2017р. та Київським апеляційним господарським судом - постанови від 25.05.2017р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2017р., відмовлено у задоволенні позову відповідача про визнання недійсним рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №97/І-2012 є чинним, у судовому порядку не скасоване та є обов'язковим до виконання.

Частинами 1, 2 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем та передбачено, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Отже, спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, затверджено Типовий договір та встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст двосторонніх договорів (у тому числі можливість конкретизації у договорі за згодою сторін певних умов).

Крім того, як з'ясовано судом умови та зміст договору приєднання, який пропонувався позивачем для укладення зі споживачами, суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору.

Так, однією з істотних умов договору між виконавцем послуги та споживачем відповідно до п.3 ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну із цих послуг, загальна вартість послуг.

Однак, до договорів приєднання, які КП «Єдиний розрахунковий центр» (КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія») надсилало споживачам, було додано лише витяг з рішення Івано-Франківської міської ради від 29.12.2011р. №546, де зазначена тільки структура, періодичність та строки надання Послуг з утримання, без зазначення тарифів на її складові (у тому числі Послуги з управління) та загальної вартості Послуг з утримання.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум ВС України у п.8 постанови №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно,якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 ).

Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з чинним законодавством договір про надання комунальних послуг укладається в порядку із визначенням строку для відповіді. Адресат оферти повинен розглянути пропозицію в тридцятиденний строк. На відміну від загального порядку укладення цивільно - правового договору, розгляд пропозиції у даному випадку є не правом, а обов'язком сторони, яка отримала оферту.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України прийняття пропозиції може виражатися у формі мовчання тільки у випадках, встановлених законом або договором. Загальні норми цивільного законодавства і норми спеціального Закону не допускають можливості акцепту в договорі про надання житлово-комунальних послуг шляхом мовчання.

Таким чином, суд вважає, що аналіз змісту даного положення дає підстави для висновку, що відповідачем, який уповноважений був згідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 02.06.2011р. на виконання послуг з утримання будинків і споруд було порушено порядок укладення договорів, оскільки лише підготовка договорів та їх публікація не є належним виконанням зобов'язань по дотриманню порядку укладення договору.

Отже, недійсним може бути визнаний лише укладений договір, а недодержання сторонами вимог щодо форми правочину чи порядку його укладення не може бути підставою для оспорювання такого правочину в судовому порядку, оскільки в силу закону такий правочин вважатиметься або неукладеним, або нікчемним.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Однак, суду не надано доказів про належне виконання сторонами зобов'язань стосовно порядку укладання договорів, в тому числі письмовий договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, який підписаний сторонами договору, реєстр укладення договорів чи журнал реєстрації.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані, як і не спростовані твердження позивача стосовно правомірності укладання з позивачем саме шляхом приєднання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Ознакою такого договору є відсутність у сторони, що приєднується можливості приймати участь у визначені умов договору, але сторона приєднання не позбавлена законом права його підписати, чим підтверджує свою згоду на укладання договору на таких умовах.

Відповідачем не доведено обґрунтувань завищеної собівартості послуги з прибирання прибудинкової території, зокрема, внаслідок врахування недостовірних площ прибудинкових територій та включення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 1003м2, яка на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р. надана в оренду ТОВ «Гербурт» для обслуговування торгового комплексу «Прикарпатський коровай», що належить на праві приватної власності ТОВ «Гербурт».

Відповідно до наданого в якості доказу у справі листа Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 24.03.2017р. №ДКР-М/410, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1003га на АДРЕСА_1 надана в оренду ТзОВ «Гербурт»

Натомість згідно поданого заперечення та пояснень доводам відповідача про безпідставність вимог ОСОБА_1 стосовно визнання недійсним укладеного шляхом приєднання договору є факт надання відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку, в якому проживає позивач. Відповідачем вказано, що з листопада 2011р. по липень 2016р. комунальне підприємство було належним балансоутримувачем даного будинку, а відтак мало право на стягнення заборгованості з позивача за спожиті житлово-комунальні послуги.

Правомірність вимоги відповідача про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 2643,65грн. було предметом розгляду у справі №2/344/378/17, рішення по якій прийнято Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 14.03.2017р.

Однак, предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним укладеного шляхом приєднання КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» договору про надання послуг, а не доведеність фактичного надання послуг з утримання та наявність права вимоги за надані послуги.

Суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, викладених в аналогічних справах, роздруковані копії з Єдиного реєстру судових рішень по яких долучено стороною відповідача до матеріалів даної справи, оскільки вони стосувалися інших договорів, а не власне оспорюваного в цій справі правочину. При цьому, жоден закон не може зобов'язати суддю у разі виявлення ним (на його переконання) попередніх висновків (його чи висновків його колег), які не мають бути застосовані у спірних правовідносинах, що розглядаються в конкретній справі, копіювати такий висновок, а тому суд зобов'язаний надати обґрунтування своєї позиції у даному судовому рішенні.

Суду не представлено жодного рішення суду чи інших належних доказів, де було б вказано, що між позивачем та відповідачем оспорюваний договір є укладеним.

Суд, керуючись внутрішнім переконанням, що являє собою той психологічний стан при якому думка змінюється гносеологічно з припущення на пересвідчення, на основі фактажу справи приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, з матеріалів судової справи та за результатом її судового розгляду випливає, що правочин, якій позивач бажає визнати недійсним фактично між сторонами укладеним не був, з огляду на відсутність встановлених законодавством умов, необхідних для його укладення, так як відсутня згода сторін за всіма істотними умовами договору. При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. За таких обставин суд вважає, що відсутні достатні правові підстави для задоволення позову з підстав, що наведені позивачем.

На підставі викладеного, ст. 129 Конституції України, ст.ст.21,26,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 203,205, 215, 638 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та керуючись ст.ст. 2,4,5,10,11,12,19,76-81,89,141,223,258,259,263-268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Шамотайло