Рішення № 80661825, 25.03.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/336/19

2/215/940/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Азаренко К.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Тішуніної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок трудових обов'язків,-

СУТЬ СПОРУ:

Стислий виклад позиції позивача.

18.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «ПівнГЗК», яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 83 460 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Вказує, що він з жовтня 1993 по лютий 2001 працював механіком та слюсарем у ПрАТ «ПівнГЗК» виконував роботу відповідно до трудового договору, а всього 7 років 4 місяці. Ним отримано професійне захворювання: дрібновузковий кініотуберкульоз (A, t/g, 2/2, em, tb, pi, pgp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., група «А». Легенева недостатність першого-другого ст. J65 (надалі коніотуберкульоз), які відповідно до акту П-4 виникли з вини роботодавця, оскільки позивач працював в умовах дії на організм шкідливих факторів, а саме: запилення повітря робочої зони, високий рівень шуму, шкідливі хімічні речовини. 13.06.2017 року позивач пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії, де йому первинно було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20 % безстроково, за висновком МСЕК він потребує у забезпеченні лікарськими засобами, ВМП. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань у нього був порушений його звичайний спосіб життя, йому важко виконувати будь-яку роботу, він зазнає та терпить кожного дня постійний біль, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, періодичний головний біль, запаморочення. Виходячи з тривалості роботи у відповідача, просить стягнути з ПрАТ 83 460 грн. моральної шкоди.

Стислий виклад заперечень відповідача.

13.02.2019 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач добровільно обрав роботу, міг звільнитися у будь-який час, також позивач був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, тому за таких умов праці відповідач надавав ОСОБА_1 встановлені чинним законодавством і колективними договорами пільги і компенсації, зокрема, оплату праці у підвищеному розмірі, додаткові відпустки, профілактичне харчування, перераховував до Пенсійного фонду кошти для забезпечення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 тощо. Наявність шкідливих умов праці є об'єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою здоров'ю позивача і діями роботодавця, а також відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з'явилися, надавши суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд розглядати справу за їх відсутністю.

Представник позивача Тішуніна О.Г. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10-00 год. 08.02.2019.

08.02.2019 постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача для надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву на 10-00 год. 25.03.2019.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 в проміжки часу з жовтня 1993 по 2001 працював працював механіком та слюсарем у ПрАТ «ПівнГЗК», загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає 7 років 4 місяці, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 33-44).

24.01.2017 ДУ «Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини» встановлено наявність у позивача професійного захворювання: дрібновузковий кініотуберкульоз (A, t/g, 2/2, em, tb, pi, pgp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., група «А». Легенева недостатність першого-другого ст. J65 (надалі коніотуберкульоз), що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу, п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31.10.2012 (а.с. 14-15, 10-13,).

Відповідно до п. п. 12, 13, 6, 17, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.04.2017, є робота протягом 7 років 4 місяців на ПрАТ «ПівнГЗК» в умовах впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, показники яких перевищували гранично допустимий рівень, а саме пил в концентрації 22,5 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, впродовж 94,3 % змінного часу, клас шкідливості по пилу 3.3.; шкідливі хімічні речовини: сірчаний ангідрид в концентрації 10,0 мг/м 3 при ГДК 10.0 мг/м3, впродовж 94/3 % змінного часу, клас шкідливості по аерозолю фібро генної дії 2; еквівалентний рівень шуму становив 86 дба при ГДР 80 дба, клас шкідливості по шуму 3,2, в результаті порушення керівництвом ПрАТ «ПівнГЗК» приписів ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (а.с. 10-14).

Висновком МСЕК від 13.06.2017 позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності бестроково,за висновком якого він потребує медичного забеспечення, ВМП (а.с. 8-9).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 квітня 2017 року, як вказувалось раніше, підставою для встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 послужило те, що позивач пропрацював на протязі значного періоду часу, а саме 7 років 4 місяців в умовах перевищеного гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на ПрАТ «ПівнГЗК». Виробничими факторами, що спричинили захворювання шкідливі, напружені умови праці у ПрАТ «ПівнГЗК» механіка за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню (шкідливості); по рівню шуму відносяться до 3 класу 2 ступеню (шкідливості); по показникамм мікроклімату відносяться до 3 класу 3 ступеню (шкідливості). Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я, рекомендовано згідно п. 18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті отриманого на виробництві професійного захворювання, моральної шкоди.

Згідно роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Позивач пропрацював у шкідливих умовах протягом значного часу на іншому підприємстві, що також вплинуло на стан його здоров'я, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 квітня 2017 року, та враховано судом при визначені розміру моральної шкоди.

Так, суд враховує тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів 7 років 4 місяці на підприємстві відповідача, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв'язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 20 % тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 щодо відшкодування розміру моральної шкоди, суд вважає позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 8 500 грн. моральної шкоди у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.

При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, оскільки добровільне виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Згідно зі ст.ст. 133, 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок трудових обов'язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 25 березня 2019 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Суддя: