Рішення № 80661716, 19.03.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 2/279/124/19

Справа № 279/3572/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.,

з секретарем Башинською Н.М.,

за участю

відповідача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/3572/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2018 року набула права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В даній квартирі зареєстровані відповідачі, які не є її членами сім"ї, не пов"язані з нею будь-яким спільним побутом. 22.06.2018 року на адресу відповідачів була направлена вимога про виселення, яка не була виконана. Враховуючи, що відповідачі добровільно не бажають звільнити квартиру просить рішенням суду усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності майном, а саме квартирою №44 в будинку №6 по вулиці Героїв Чорнобиля в м.Коростені Житомирської області шляхом виселення відповідачів. Одночасно просила стягнути понесені у справі судові витрати.

В судове засідання позивач не з"явилась, письмово повідомила про розгляд справи у її відсутності. В наданій суду заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала і пояснила, що спірна квартира була придбана в період шлюбу з ОСОБА_5. Останній оформив купівлю квартири договором дарування. Після розірвання шлюбу вона залишилась проживати в даній квартирі разом з сином, який є інвалідом дитинства, та дочкою, яка на даний час тимчасово виписана на навчання. Вона сплачує всі комунальні платежі. Незважаючи на це, ОСОБА_5 намагався в судовому порядку виселити її з дітьми з квартири, однак судове рішення було ухвалено не на його користь. Тоді він відчужив квартиру позивачу, яка є його хрещеною матір"ю. Остання жодного разу до квартири не навідувались , ніяких перешкод вона їй не чинить. Вказала, що іншого житла ні вона, ні її діти не мають.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4- ОСОБА_2 пояснив, що позовні вимоги не визнає, оскільки під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 оформив право власності на спірну квартиру шляхом укладання договору дарування, незважаючи на те, що фактично квартира була придбана за спільні кошти подружжя. Про це відповідач дізналась коли вже було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом. ОСОБА_5 намагався виселити його довірителів з квартири, а коли йому в позові було відмовлено, переоформив дану квартиру на позивача, яка має житло в м.Харкові і фактично інтересу до спірного житла не має. Таким шляхом позивач намагається допомогти ОСОБА_5 звільнити квартиру від колишньої дружини та дітей.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Свідок ОСОБА_6 показала, що проживає по сусідству з відповідачами. Ій відомо, що в 1996 чи 1997 році квартира, в якій останні мешкають, була виставлена на продаж попередніми власниками, які збирались виїхати за кордон. Придбати дану квартиру пропонувалось її сім'ї, а також іншим сусідам. Відповідач постійно проживає в квартирі, і факти того, що вона чинить комусь будь-які перешкоди в користуванні чи доступі до квартири їй не відомі. З ОСОБА_3 вона незнайома.

Свідок ОСОБА_7 показала, що тривалий час проживає по сусідству з відповідачами. Знає, що попередній власник квартири, яку звали ОСОБА_8, в 1997 році пропонувала сусідам в будинку придбати у неї квартиру. Дана квартира була придбана сім'єю ОСОБА_4. Постійно в даній квартирі проживають Лена, її син ОСОБА_9, приїздить дочка. Зі слів Лени їй відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_5 продав квартиру своїй родичці.

Вислухавши пояснення сторони відповідачів, свідків та проаналізувавши їх з дослідженими матеріалами справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, щозгідно договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_10 30.05.2018 року позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 (до перейменування Красіна) в м.Коростень Житомирської області.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що вищевказаний договор купівлі-продажу був оспорений.

В зазначеній в договорі квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Останні були зареєстровані в спірному житловому приміщенні з дозволу попереднього власника квартири, як члени його сім'ї.

Право членів сім"ї власника будинку ( квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок (квартиру) в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування цим жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.

Таким чином, виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування житлом та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на цей будинок (квартиру), а відтак - припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів її сім'ї на користування цим житлом. Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника. Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

Після відчуження спірного майна позивач не надавала згоди на користування належним їй майном відповідачам, що стверджується вимогою датованою 18.06.2018 року, яку позивач направила на адресу відповідачів рекомендованим листом про звільнення в 10- денний строк належної їй на праві власності квартири, зі зняттям з реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п.1 ч.1ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч.1 ст.391 ЦК України.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак з аналізу статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.

В п.33, 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам роз'яснено, що відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності є непорушним.

З огляду на встановлені обставини, а саме законні підстави набуття позивачем права власності на квартиру, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги власника майна про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_3.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.16, 319, 346, 383, 391, 405 ЦК України, ст.64, 150, 156 ЖК України, ст.41 КонституціїУкраїни, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року", -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні належною позивачу на праві приватної власності квартирою шляхом виселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_3, місце проживання: 61000, АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_1, місце проживання: 11500, АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_4, місце проживання: 11500, АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_3.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_2, місце знаходження: 11500, м.Коростень, пров. Миколи Куліша 4, Житомирської області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЖТ №000769 видане Радою адвокатів Житомирської області 24.03.2016 року.

Суддя:

Повний текст рішення складено 21.03.2019 року