Ухвала суду № 80659431, 25.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/23/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Андрущенка А.І., Мірошниченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати рішення відповідача від 07.09.2018 №229/УІІ "Про виявлення недовіри Киселівському сільському голові ОСОБА_5 та звільнення з посади" незаконним з моменту його прийняття;

- поновити позивача на публічній службі, на посаді сільського голови Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з 07.09.2018;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за період з 07.09.2018 по день поновлення на публічній службі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою від 31.01.2019 суд призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 27.02.2019 продовжено строк підготовчого засідання на один місяць.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду 02.01.2019 з вимогою визнати рішення відповідача від 07.09.2018 №229/УІІ протиправним та скасувати його, тобто, з порушенням визначеного ч.5 ст.122 КАСУ строку звернення до суду.

При цьому, представником позивача заявлено клопотання, в якому останній просить поновити строк звернення до суду, яке обгрунтовує наступним: 18.09.2018 представником позивача було зроблено адвокатський запит. З отриманих на адвокатський запит документів вбачалось порушення прав позивача та порядку виявлення недовіри позивачу, що полягало у відсутності протоколів загальних зборів всіх мешканців територіальної громади, які приймали участь у виборах. Оскільки не всі документи були надані на адвокатський запит від 18.09.2018, 25.10.2018 був зроблений повторний запит на отримання зазначених вище протоколів, проте вказане звернення залишилось без відповіді. Не отримавши протягом місяця відповіді, представником повторно було зроблено запит 25.10.2018 та 30.11.2018 отримано відповідь від 10.12.2018 №3-15/430 з інформацією про те, що позивача було звільнено достроково з посади Киселівського сільського голови відповідно до чинного законодавства за вимогою десяти депутатів Киселівської ради Чернігівського району Чернігівської області. У вказаному листі також зазначалось, що збори мешканців сіл Березанка, Брусилів, Кобилянка з приводу вияву недовіри позивачу, не проводились.

Саме з цією датою позивач та його представник пов'язують початок перебігу строку звернення до суду, оскільки з цієї відповіді позивач остаточно дізнався про порушення своїх прав.

Так, в силу ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд враховує, що ст.123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, ч.3 вказаної статті встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.09.2018 на адресу представника позивача було надано відповідь за №3-15/353, в якій зокрема вказувалось про непровдення загальних зборів мешканців села Киселівка та підпорядкованих сіл Березанка, Брусилів, Кобилянка з приводу виявлення квоти недовіри голові Киселівської сільської ради - позивачу. Також, було надано копії оскаржуваного рішення від 07.09.2018 та протоколу двадцять п'ятої сесії сьомого скликання Киселівської сілсьької ради від 07.09.2018, витяг з опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали суду від 06.02.2017, довідка про чисельність депутатського корпусу, тощо.

Тобто, як зазначено в клопотанні позивача, днем, коли позивач дізнався про порушення свого права є день отримання представником позивача наведених вище документів, з яких йому стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення - відповідно до поштового штампу 25.10.2018 (т.1 а.с.23). Суд критично оціньоє дане пояснення, як таке, що не доводить отримання саме відповіді від 26.09.2018 №3-15/353 (т.1 а.с.24).

В той же час, запити представника позивача 25.10.2018 та 30.11.2018 жодним чином не обгрунтовують поважність пропуску строку звернення до суду, за встановленої обставини отримання відповіді на поставлене ним питання щодо копій протоколів зборів мешканців сіл з приводу вияву голові сільської ради ноти недовіри, а сам: в листі від 26.09.2018 №3-15/353 п.3 повідомлено, що загальні збори мешканців села Киселівка та підпорядкованих сіл Березанка, Брусилів, Кобилянка з приводу виявлення квоти недовіри голові сільської ради не проводились. Тобто запити представника позивача 25.10.2018 та 30.11.2018, відповідь на поставлене питання в яких, попередньо отримана в листі від 26.09.2018 №3-15/353, як підстава поновлення строку звернення до суду є неспроможною.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, викладені в його клопотанні, оскільки та обставина, що позивач неодноразово звертався до відповідача з адвокатськими запитами, не перериває та не зупиняє строків звернення до суду, який повинен обчислюватись з часу фактичного порушення прав та інтересів позивача, тобто з дати отримання інформації про звільнення та з урахуванням того, що лист від 10.12.2018 №3-15/430 містить аналогічну інформацію, викладену у відповіді від 26.09.2018 №3-15/353.

При цьому, навіть при отриманні відповіді 25.10.2018, строк, протягом якого позивач мав би звернутися до суду, закінчувався 25.11.2018..

Отже, оскільки позивач звернувся до суду 02.01.2019, тобто з пропущенням встановленого терміну понад один місяць, і докази поважності пропуску строку звернення до суду визнані необгрунтованими, наведене обумовлює висновок про достатність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

З огляду на викладені обставини, суд не знаходить підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та беручи до уваги відсутність доказів про поважність причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії, суд дійшов висновку, що позовну заяву в силу ч.3 ст.123 КАС України належить залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.294 КАСУ, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Житняк