Ухвала суду № 80659361, 25.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

25 березня 2019 року м. Київ № 640/4825/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДР: 37251667) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України винести наказ про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що застосована до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» до розгляду по суті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.08.2018 № 1206 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім-Метиз» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Обґрунтовуючи вказану заяву заявник вказав, що 05.11.2015 між позивачем та TOB «VAROMI-PRIM» (Республіка Молдова) було укладено договір № 53 поставки металопродукції відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 53 від 05.11.2015, відповідно до умов якого позивач та TOB «VAROMI-PRIM» домовились про підсудність спорів за таким договором Господарському суді Дніпропетровської області у відповідності до діючого законодавства України. Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання.

Протягом дії договору TOB «VAROMI-PRIM» періодично порушував терміни оплати за поставлену позивачем металопродукцію. Позивач звернувся до спливу передбаченого граничного строку повернення валютної виручки з відповідним позовом до суду. 08.02.2018 у справі № 904/7130/17 Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення про стягнення заборгованості за договором № 53 від 05.11.2015 з Товариства з обмеженою відповідальністю «VAROMI-PRIM».

06.03.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області вступило в силу і судом було видано судовий наказ у справі № 904/7130/17.

Представник заявника вказав, що 03.07.2018 TOB «ТІМ-Метиз» підготувало та направило клопотання про визнання та виконання рішення компетентного суду України в порядку угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності до суду м. Кишиніва про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7130/17.

Натомість, 29.08.2018 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ № 1206 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», яким до ТОВ «Тім-Метиз» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

Разом з тим, представник позивача вказав, що спеціальну санкцію застосовано до позивача внаслідок, нібито, порушення позивачем вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме не зарахування на валютний рахунок позивача у відповідні строки валютної виручки за контрактом з ТОВ «VAROMI-PRIM».

В той же час, представник заявника зазначив, що у випадку прийняття відповідним судом рішення про задоволення вказаного в частині 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позову, то порушення з боку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – відсутні. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7130/17 про стягнення заборгованості за договором № 53 від 05.11.2015 з Товариства з обмеженою відповідальністю «VAROMI-PRIM» було прийнято 08.02.2018, а відтак, на думку заявника, у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були відсутні підстави для застосування такої санкції, у зв'язку з відсутністю в діях позивача порушень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в розумінні вказаного Закону.

Крім того, представник позивача вказав, що 06.02.2019 вступили в силу зміни до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відповідно до яких, зокрема, було виключено ст. 37 «Спеціальні санкції за порушення цього або пов'язаних з ним законів України» була єдиною нормою, яка передбачала перелік спеціальних санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порядок їх застосування.

Отже, позивач зазначає, що з 06.02.2019 в Україні відсутній інститут спеціальних санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідно застосування таких санкцій до суб'єкта господарювання з 06.02.2019 є незаконним.

Таким чином останній зазначає, що невжиття заходів з забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме: може призвести до неможливості своєчасного виконання позивачем його зобов'язань за зовнішньоекономічними угодами, що в свою чергу може суттєво погіршити ділову репутацію позивача, тобто завдати позивачу, як матеріальні та нематеріальні збитки.

Також позивач зазначив, що очевидними є ознаки протиправності рішення відповідача та порушення прав, свобод або інтересів позивача, таким рішенням.

Підсумовуючи викладене позивач вказав, що враховуючи сам характер протиправних рішень відповідача, щодо запровадження до позивача спеціальної санкції режиму індивідуального ліцензування, єдиним можливим варіантом забезпечення позову є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зокрема, винести наказ про зупинення дії спеціальної санкції до моменту розгляду позову по суті.

Вирішуючи заяву заявника про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України забезпечення позову має стосуватися предмету позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Виходячи із змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд, станом на час постановлення даної ухвали, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов’язують можливість забезпечення позову.

Суд також зазначає, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом зобов'язання Міністерство економічного розвитку і торгівлі України винести наказ про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що застосована до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» до розгляду по суті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.08.2018 № 1206 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім-Метиз» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Тобто позивач просить суд зобов’язати відповідача прийняти певний наказ, який не є предметом оскарження та взагалі не існує.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Крім іншого, суд звертає увагу позивача на те, що протиправність наказу від 29.08.2018 № 1206 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Крім того, як видно з доданих до заяви про забезпечення позову додатків, на виконання вимог ч. 4 ст. 152 КАС України позивачем до заяви про забезпечення позову додано платіжне доручення від 05.03.2019 № 6435 про сплату судового збору у розмірі 576,00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2019 – 1921,00 грн.

Відтак, за подання заяви про забезпечення позову заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 576,30 грн. (0,3% від 1921,00 грн.).

В той же час, беручи до уваги те, що позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 576,00 грн., суд приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ТІМ-Метиз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДР: 37251667) судового збору у розмірі 0 гривень 30 копійок.

Відповідно до абзацу другого ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДР: 37251667) у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Метиз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДР: 37251667) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0 гривень 30 копійок (нуль гривень 30 копійок).

Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР: 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Реквізити для зарахування судового збору: Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача 34310206084021; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 5 та 8 ст. 154 КАС України ухвала суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін