Рішення № 80659329, 21.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2019 року № 759/20280/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвідо третя особаВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1про визнання протиправними дій, скасування постанови від 27.11.2018 року у ВП №56019511, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - позивач, боржник, ГУ ПФУ у м. Києві) звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач, Відділ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 (далі також - третя особа, стягувач, ОСОБА_1.), в якому просить:

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі державного виконавця Лозової А.І. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 27.11.2018 року винесену по ВП № 56019511 у розмірі 5100,00 грн. в повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано безпідставністю винесеної постанови відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про накладення штрафу від 27.11.2018 року у виконавчому провадженні №56019511 (далі також - оскаржувана постанова) з підстави невиконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року, оскільки позивачем означене судове рішення виконано, про що повідомлено безпосередньо державного виконавця листом від 22.10.2018 року №97257/07.

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17.12.2018 року адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2019 року справу №759/20280/18 прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О., постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні 07.02.2019 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №56019511. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №56019511 та відзив відповідно до статті 162 КАС України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до початку судового засідання у цій справі.

У судове засідання 07.02.2019 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, відповідачем явку уповноваженого представника не забезпечено.

Судом поставлено на обговорення питання щодо слухання справи за даної явки в порядку частини першої статті 205 КАС України.

Позивач проти слухання справи у судовому засіданні 07.02.2019 року за даної явки не заперечував.

Водночас, судом повідомлено, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 28.01.2019 року, а саме, не подано до суду відзив та матеріалів виконавчого провадження ВП №56019511, що унеможливлює об'єктивний та всебічний розгляд справи у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк, з огляду на що, суд дійшов висновку про повторне витребування доказів та застосування заходів процесуального примусу до відповідача у разі повторного невиконання відповідачем обов'язку, покладеного на нього судом.

Так, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 21.02.2019 року.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 21.02.2019 року, справу №759/20280/18 знято з розгляду справ, призначених для судового розгляду на 21.02.2019 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі №759/20280/18 Маруліної Л.О. на лікарняному.

В свою чергу, судом повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, яке призначено на 21.03.2019 року, в порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 22.02.2019 року відповідачем подано копію витребуваних матеріалів виконавчого провадження №56019511, водночас, відзиву до суду не подано.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 21.03.2019 року сторони не прибули. Заяв, клопотань не подано.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року у справі №759/16736/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії з урахуванням змінених видів грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких закону України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року №900, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.05.2017 року. В іншій частині позову відмовлено (далі також - рішення суду).

У зв'язку із набранням законної сили постанови Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2017 року та з метою його виконання, судом видано виконавчий лист №759/16736/17 від 12.02.2018 року, в якому боржником визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозовою Анастасією Ігорівною (далі також - державний виконавець) від 22.03.2018 року відкрито виконавче провадження №56019511 (далі також - ВП №56019511) на підставі виконавчого листа №759/16736/17 від 12.02.2018 року. Встановлено строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом ГУ ПФУ у м. Києві від 06.04.2018 року №13758/03 (вх.10.04.2018 року №4963) повідомлено державного виконавця, що з метою виконання рішення суду, управлінням, в добровільному порядку здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Сума нарахованих коштів за період з 01.05.2017 року по 31.12.2017 року становить 21 512,96 грн. Одночасно повідомлено, що доплату пенсії за січень та лютий 2018 року в сумі 53 78,24 грн. виплачено через вкладний рахунок ОСОБА_1 в березні поточного року. Виплату різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 01.05.2017 року по 31.12.2017 року буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Стягувачем до Відділу ДВС подано заяву від 04.06.2018 року вх.№7990 з проханням вжити заходів щодо виконання рішення суду боржником.

Відділом ДВС 03.07.2018 року листом від №56019511/5 повідомлено ОСОБА_1, що «на виконання рішення суду боржником проведено перерахунок пенсії, сума нарахування становить 21 512,96 грн. Вказану суму боргу буде виплачено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 після виділення коштів з державного бюджету. Новий розмір пенсії становить 6 145,90 грн.».

11.07.2018 року державний виконавець звернувся до Святошинського районного суду м. Києва про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, а саме боржника у виконавчому провадженні ВП №56019511 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069) на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).

Постановою державного виконавця від 13.07.2018 року зупинено вчинення виконавчих дій за виконавчим листом №759/16736/17 від 12.02.2018 року до вирішення заяви про заміну божника правонаступником Святошинським районним судом м. Києва.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 11.09.2018 року заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби - Лозової А.І. про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 759/16736/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження ВП № № 56019511 з примусового виконання виконавчого листа № 759/16736/17, виданого Святошинським районним судом м. Києва 12.02.2018 року, а саме замінено боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 22869069) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).

Постановою державного виконавця від 24.09.2018 року поновлено вчинення виконавчих дій у ВП №56019511.

Постановою державного виконавця від 24.09.2018 року замінено боржника у ВП №56019511 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 22869069) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).

28.09.2018 року державним виконавцем винесено вимогу виконавця № 56019511/5, в якій ГУ ПФУ в м. Києві протягом п'яти днів з дня отримання повідомити про виконання рішення суду та надати підтверджуючі документи.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 22.10.2018 року №97257/17 (вх.23.10.2018 року б/н) повідомлено, що вимогу виконавця від 28.09.2018 року по ВП №56019511 ГУ ПФУ в м. Києві отримано 12.10.2018 року. По суті вимоги Відділ ДВС повідомлено, що позивачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у порядку, встановленому судовим рішенням.

Також, позивачем зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 після проведеного перерахунку становить 6 145,90 грн. та виплачується щомісячно. Доплату різниці пенсії за січень - лютий 2018 року у сумі 5 378, 24 грн. виплачено ОСОБА_1 у березні місяці 2018 року.

Вважаючи, що ГУ ПФУ в м. Києві здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства та резолютивної частини рішення суду, боржник просить державного виконавця закрити виконавче провадження на підставі статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, в якості доказів виконання рішення суду, до вказаного листа позивачем долучено копію перерахунку від 23.02.2018 року, копію розрахунку на доплату від 23.02.2018 року, копію довідки від 14.06.2017 року №45145.

Відтак, позивач вважає рішення суду виконаним.

27.11.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою Анастасією Ігорівною винесено постанову про накладення штрафу ВП № 56019511, якою, відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 27.11.2018 року безпідставною та протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з відповідним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1, 3 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини третьої, абзацом 1 частини четвертої статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до пункту 1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №512/5 (із змінами), вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Отже, слід дійти висновку, що вимога державного виконавця є документом, який сприяє отриманню інформації від учасників виконавчого провадження, з метою подальшого вчинення виконавчих дій виконавцем.

Відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу виконавець має право винести за результатами виконання боржником рішення суду у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження та після перевірки виконання такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 22.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження встановлено боржнику строк протягом десяти робочих днів виконати рішення суду.

Так, листом ГУ ПФУ в м. Києві від 06.04.2018 року №13758/03 повідомлено Відділ ДВС про здійснення перерахунку пенсії стягувачу та про вчинення інших дій з метою виконання рішення суду.

З копії матеріалів виконавчого провадження №56019511 судом встановлено, що за результатами виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем штраф до боржника не застосувався.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вимоги державного виконавця від 28.09.2018 року щодо надання документів на підтвердження виконання рішення суду, позивачем подано лист від 22.10.2018 року, в якому повідомлено про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (стягувачу у ВП №56019511) відповідно до резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва, що на думку позивача, є виконанням цього рішення та є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що цей лист, відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції, отримано Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 23.10.2018 року.

Водночас, з копій матеріалів виконавчого провадження №56019511, долучених до матеріалів справи державним виконавцем, не встановлено наявності листа ГУ ПФУ у м. Києві від 22.10.2018 року безпосередньо у матеріалах виконавчого провадження, як і не встановлено, що державним виконавцем розглянуто прохання позивача про закінчення виконавчого провадження №56019511 на підставі статті 39 Закону №1404.

У постанові від 27.11.2018 року про накладення штрафу державним виконавцем зазначено, що станом на даний час (суд розуміє як «на дату винесення оскарженої постанови») інформації щодо виконання рішення суду від боржника не надходило.

З аналізу наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження № 56019511 судом встановлено відсутність у матеріалах виконавчого провадження листа ГУ ПФУ в м. Києві від 22.10.2018 року, в якому боржником повідомлено про виконання судового рішення та надано відповідні докази. Також, з матеріалів ВП встановлено, що виконавцем не вчинялися дії щодо встановлення факту виконання боржником відповідного рішення суду, а доказів перевірки невиконання рішення матеріали виконавчого провадження не містять.

Крім іншого, суд звертає увагу, що у відповіді від 03.07.2018 року №56019511/5 на заяву ОСОБА_1, останньому відповідачем повідомлено, що ГУ ДФУ в м. Києві вчиняються дії щодо виконання рішення, а саме, що боржником проведено перерахунок пенсії стягувача, сума нарахування становить 21 512,96 грн., яку буде виплачено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 після виділення коштів з державного бюджету. Новий розмір пенсії становить 6 145, 90 грн.».

Отже, державний виконавець не заперечує, що боржником вчинено дії щодо виконання рішення суду в частині здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії.

Підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, яке зобов'язує боржника виконати певні дії, у встановлений державним виконавцем строк та без поважних причин. При цьому, державний виконавець перед застосуванням штрафних санкцій має з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником.

Водночас, суд звертає увагу, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі №736/1109/18.

Позаяк, висновок виконавця про те, що станом на день винесення постанови від 27.11.2018 року про накладення штрафу інформації про виконання рішення суду від боржника не надходило, не відповідає дійсності, що спростовано наявністю у матеріалах виконавчого провадження листа ГУ ПФУ в м. Києві від 06.04.2018 року №13758/03, відповідей Відділу ДВС від 03.07.2018 року №56019511/5, від 18.07.2018 року №56019511/5, та у матеріалах справи №759/20280/18 листа ГУ ПФУ в м. Києві від 22.10.2018 року із додатками, отриманого Відділом ДВС 23.10.2018 року, з яких виконавець мав можливість та повинен був встановити обставини щодо виконання чи невиконання такого рішення суду.

Відповідачем на спростування встановлених судом обставин доказів не долучено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо винесення постанови від 27.11.2018 року про накладення штрафу суперечать порядку та підставам для їх вчинення, встановлених Законом №1404, позаяк, позовні вимоги в частині визнання дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі державного виконавця Лозової А.І. щодо накладення штрафу на ГУ ПФУ в м. Києві протиправними підлягають задоволенню, що є підставою для скасування постанови від 27.11.2018 року про накладення штрафу та задоволенню позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідачем у справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності вчинення дій при винесенні оспорюваної постанови.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням від 10.12.2018 року №1358, що міститься у матеріалах справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позову, слід дійти висновку, що сплачена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі державного виконавця Лозової А.І. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними.

3. Скасувати постанову про накладення штрафу від 27.11.2018 року винесену по ВП № 56019511 у розмірі 5100,00 грн.

3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 34691374) суму судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368);

Відповідач Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 34691374);

Третя особа: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Суддя Л.О. Маруліна