Рішення № 80659154, 25.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/5934/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2016 , Відповідно до вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0009881306; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0009891306.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що для включення до загального місячного (річного) оподаткованого доходу додаткового блага необхідне дотримання наступних умов: анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, що не пов'язане з процедурою банкрутства, анулювання (прощення) боргу до закінчення строку позовної давності. При цьому, до такого додаткового блага не відносяться відсотки (неустойка), отримані внаслідок прострочення виконання зобов'язання. Представник позивача зазначив, що банком було списано заборгованість лише у розмірі неустойки та штрафних санкцій згідно договору кредиту №425/76214 від 26 грудня 2006 року, що не може бути об'єктом оподаткування.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу стверджував, що нормами чинного податкового законодавства передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку у разі наявності двох обставин - повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Представник контрольованого органу подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням клопотання представників позивача та відповідача, суд на підставі вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 10 серпня 2016 року по 16 серпня 2016 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу на перевірку від 04 серпня 2016 року №299, виданого Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 розділу ІІ Податкового кодексу України, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 22 серпня 2016 року №4603/26-56-13-06-05/НОМЕР_1.

Перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 проводилась за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

В акті перевірки зазначено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у зв'язку з перевіркою відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в 2015 році - додаткове благо: до ОСОБА_1 направлено письмовий запит (№4195/б/26-56-13-04-11 від 14 червня 2016 року) щодо надання податкової інформації та її документального підтвердження, однак відповідь до податкового органу не надходила.

Крім того, контролюючим органом направлено до ПАТ «Укрсоцбанк» лист від 19 травня 2016 року №4154/10/26-56-13-04-10 щодо надання роз'яснення про отримання доходу фізичною особою ОСОБА_1 (ідентиф. Код НОМЕР_1) у 2015 році.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 06 червня 2016 року №11.1-186/79-705 надано роз'яснення про отримання доходу фізичною особою ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага.

За результатами перевірки встановлено порушення ОСОБА_1:

- «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України та не сплачено податок на суму 124 373,82 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ради України про завершення реформи Збройних Сил України, фізичною особою ОСОБА_1 не сплачено військовий збір на суму 9 373,71 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009881306 від 12 вересня 2016 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб у розмірі 155 467,27 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням 124 373,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31 093,45 грн.

Також, 12 вересня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009891306, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 11 717,13 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 9 373,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 343,42 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №02-10/3853, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №425/76214 від 26 грудня 2006 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем нерухоме майно, що придбане іпотекодавцем за кредитні кошти, надані іпотекодержателем відповідно до умов договору, яким обумовлено основне зобов'язання, а саме - двокімнатна квартира №27, загальною площею 62,5 кв.м., жилою площею 40,4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Братська, будинок №4.

Відповідно до листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 червня 2016 року №11.1-186/79-705, наданого у відповідь на запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, банк підтвердив інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості фізичним особам, зокрема, ОСОБА_1 у розмірі 113 418,38 грн., з яких 609,00 грн. - сума доходу, що не підлягає оподаткуванню та 112 809,38 - сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена у ф.1-ДФ.

Додатково повідомлено, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» проводить анулювання заборгованості клієнтів банку відповідно до норм чинного законодавства України (ст. 605 Цивільного кодексу України) та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) та внутрішніх нормативних документів банку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи заявах на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням вбачається, що позичальник ОСОБА_1 просить здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості шляхом безспірного списання коштів з поточного рахунку, а також відповідно до пункту 3.2 договору про внесення змін до договору кредиту №425/76214 від 26 грудня 2006 року здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту, зокрема, основної заборгованості.

Водночас, вказаними заявами підтверджується, що позивачем повідомила про те, що є належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості на вказаних умовах та про свій обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем взято на себе обов'язок щодо перерахунку суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту з метою декларування та сплати податку за офіційним курсом Національного банку України станом на 00 годин на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості.

Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №802/142/17-а у постанові від 10 травня 2018 року.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується прощення банком основної суми заборгованості. Позивач зазначає, що банком було списано заборгованість лише у розмірі неустойки та штрафних санкцій відповідно до договору кредиту №425/76214 від 26 грудня 2006 року, однак на підтвердження вказаних обставин не надано до суду жодних доказів, як і не надано доказів продажу квартири, яка була об'єктом застави, та погашення заборгованості по тілу кредиту в 2015 році.

Водночас, матеріали справи містять докази дотримання банком порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, а відтак наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач не подавала річної податкової декларації за 2015 рік.

Оскільки в даному випадку мало місце анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0009881306.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18.

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0009891306 та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук