Рішення № 80659032, 20.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/189/19

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участю:секретаря судового засідання Постовіта С.В. позивача: ОСОБА_1 представників відповідача: ОСОБА_2 ОСОБА_3 третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Скасувати рішення Хмельницької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № UA 400000/2018/000095/2 від 26.12.2018.

2. Стягнути з Хмельницької митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 42230.70 грн як різницю між визначеною відповідачем вартістю товару та дійсною його вартістю.

3. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 жовтня 2018 року на аукціоні який проходив в США позивачем відповідно до договору купівлі - продажу було придбано автомобіль марки BMW 3 серія сірого кольору випуску 2014 року за ціною 4600 доларів США в пошкодженому стані, що підтверджується договором купівлі-продажу. З метою розмитнення даного транспортного засобу до відповідача були надані всі необхідні документи. 26 грудня 2018 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2018/000095/2 відповідно до якого відповідачем визначено вартість автомобіля в сумі 9975 доларів США відповідно до якого збільшилися митні платежі при оформленні даного автомобіля. Відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля на підставі ст. 55 Митного кодексу України, за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в значно більшому розмірі. Позивач зазначає про протиправність дій відповідача, оскільки основним методом визначення митної вартості є ціна договору щодо товарів, як імпортуються, на підтвердження чого позивачем були надані документи з достатньо повним обсягом інформації щодо вартості автомобіля, ці документи не містили розбіжностей або неясностей.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.19.

14.02.2019 відповідачем надано відзив на позов, в якому вимоги якого не визнаються з тих підстав, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Вартість товару згідно рахунку-фактури від 25.10.2018 №643206 становить 5060 дол. США. Під час митного оформлення позивач на вимогу посадової особи митниці як документ, який підтверджує вартість транспортного засобу, надав копію платіжного документу ПАТ "ПриватБанк" від 07.11.2018 про переказ коштів у розмірі 5060 дол. США. У МД від 22.12.2018 №UA400030/2018/025636 (графи 12, 45, 46, 47) транспортний засіб був самостійно заявлений до митного оформлення за рівнем вартості 7353 дол. США згідно експертного висновку від 22.12.2018 №629. Оскільки автомобіль переміщувався через митний кордон України окремо від покупця, до вартості товару донараховано вартість доставки (478 дол. США) до його місця ввезення на митну територію України. По вищезазначеній МД, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано ризик за напрямком контролю правильності визначення вартості "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - USD, вартість - 9975,00". У поданому до митного оформлення висновку експерта від 22.12.2018 №629 вартість зазначеного вище транспортного засобу визначено на підставі програмно-інформаційного комплексу NADA на рівні 6875 дол.США (Rough Trade-IN), тобто як авто в "незадовільному стані, із значними механічними дефектами та пошкодженнями, які важко відновити", що не відповідає фактичному технічному стану автомобіля. Окрім цього, вартість ідентичних моделей автомобілів з більшими пошкодженнями того ж року виготовлення на американському сайті autoauctions.io складає 6800-9600 дол.США . Таким чином, ризик заявлення недостовірної фактурної вартості підтверджується висновком експерта, інформацією спеціалізованих видань та з мережі Інтернет.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з мотивів, викладених у відзиві, просили в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 жовтня 2018 року на аукціоні який проходив в США ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі - продажу придбав автомобіль марки BMW модель 328і, ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова/шасі)\НОМЕР_2; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначення - пасажирський (для перевезення людей); тип двигуна бензиновий, робочий об'єм циліндрів 1995 см. куб., потужність 180 кВт., календарний рік випуску 2014, модельний рік випуску 2014, торгова марка BMW, Виробник BMW, США, за ціною 4600 доларів США в пошкодженому стані, що підтверджується договором купівлі-продажу.

На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано рахунок та договір купівлі-продажу на автомобіль, платіжний документ ПАТ "ПриватБанк" від 07.11.2018 про переказ коштів у розмірі 5060 дол. США, експертний висновок автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 22.12.2018 № 629.

25 грудня 2018 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2018/000095/2 відповідно до якого відповідачем визначено вартість автомобіля в сумі 9975 доларів США відповідно до якого збільшилися митні платежі при оформленні даного автомобіля. Вважаю, що таке рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню через порушення вимог ст.ст. 53, 54, 57, 58, 64 Митного кодексу України, та є таким, що не відповідає вимогам ст.55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із такими висновками та відмовою відповідача у прийнятті митної декларації, коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення та картки відмови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 Митного Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 даної статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема,: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу на приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

На думку суду, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Суд також зазначає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги висновок №629 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 22 грудня 2018 року, яким визначено вартість КТЗ, що ввозиться на митну територію України автомобіля BMW 328.

Відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію, наявну в довіднику NADA Official used guide, використавши Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159), та не врахувавши при цьому, що наявність пошкоджень автомобіля та необхідність проведення його відновлювального ремонту, що підтверджується актом про проведення митного огляду, матеріалами фотозйомки висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 грудня 2018 №629, впливають на митну вартість вказаного товару.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, за умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обов'язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Враховуючи викладене суд вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі №21-262а 12.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України); у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Контролюючим органом не було наведено і жодних обґрунтованих обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у нього законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів для митного оформлення заявленого товару. Крім того, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийомі митної декларації.

Що стосується вимоги про стягнення на користь позивача 42230,70 грн. як різницю між визначеною відповідачем вартістю товару та дійсною його вартістю, суд зазначає наступне.

22.12.2018 декларантом подано МД № UA400030/2018/025636 (вартість транспортного засобу задекларована самостійно в розмірі 201721,72 грн), в якій згідно 47 графи "нарахування платежів" необхідно було сплатити митні платежі: мито - 20172,17 грн, акцизний податок - 4685,22 грн, ПДВ - 45315,82 грн; разом 70 173,21 грн. В митному оформленні вказаної МД було відмовлено (картка відмови в митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.12.2018 № UA400030/2018/00335) та вказано на необхідність задекларувати визначену в Рішенні про коригування вартості від 26.12.2018 UA400000/2018/000095/2 вартість транспортного засобу. 27.12.2018 декларантом подано МД № UA400030/2018/025842 (вартість транспортного засобу задекларована в розмірі, визначеному Митницею, 271996,19 грн), в якій згідно 47 графи "нарахування платежів" необхідно сплатити митні платежі: мито - 27199,62 грн, акцизний податок - 4654,40 грн, ПДВ - 60770,04 грн; разом 92 624,06 грн.

Отже, оскільки суд з наданих пояснень, поданих доказів, не має змоги встановити походження суми, яку просить стягнути позивач, підстави застосування курсу Національного банку України до доллара США станом на 14.01.2019, в задоволені позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України суд відшкодовує позивачу судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Хмельницької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № UA 400000/2018/000095/2 від 26.12.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 746,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 25 березня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Хмельницька митниця Державної фіскальної служби України (вул. Пілотська, 2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39423132) Третя особа:ОСОБА_4 (АДРЕСА_2

Головуючий суддя Г.В. Лабань