Рішення № 80658718, 25.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1373/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представника позивача - Бланковської Г.О.,

представника відповідача - Саламаха В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (Фонтанська дор.,11 м. Одеса, 65062) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Польський узвіз,6 65026) про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування п.3 постанови від 28.12.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с. 54-60) звернулось Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (далі ПАТ Місто Банк») до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі відділ ДВС), в якому позивач просить: - визнати дії заступника начальника відділу ДВС Саламахи В.В. в частині стягнення виконавчого збору з АТ «Місто Банк» в сумі 422609 грн протиправними; - визнати неправомірним та скасувати п.3 постанови від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57985206 щодо стягнення з АТ «Місто Банк» виконавчого збору 422609,66грн.

Позивач зазначив, що постанова від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57985206 щодо виконання рішення НБУ про сплату штрафу ПАТ Місто Банк» отримано ним 04.01.2019 року.

Проте 29.12.2018 року ПАТ «Місто Банк» сплатило у повному обсязі штрафні санкції. Станом на час сплати штрафних санкцій йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження, тому при отримання 04.01.2019 року постанови від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57985206 одразу листом від 04.01.2019 року ним було повідомлено відділ ДВС про сплату штрафних санкцій та наданий платіжний документ у підтвердження вказаних обставин.

Проте виконавче провадження закінчено не було, а 01.03.2019 року до банку надійшла платіжна вимога про стягнення виконавчого збору у розмірі 422609,66грн.

Позивач вважає дії відповідача по стягненню з нього виконавчого збору протиправними, оскільки відповідачем будь-яких дій по стягненню штрафних санкцій не здійснювалось.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.02.2018 року по справі №910/1587/13 та від 18.04.2018 року по справі №761/11524/15-ц, відповідно до яких для стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову. Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.

Ухвалою суду від 07.03.2019 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків (а.с.36-39).

Ухвалою суду від 07.03.2019 року повернута без розгляду заява ПАТ «Місто Банк» про забезпечення позову (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 18.03.2098 року (а.с.2-4) поновлений позивачу строк звернення до суду з даним позовом, позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Судове засідання призначене на 25.03.2019 року.

Ухвалою суду від 19.03.2098 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Місто Банк» про забезпечення його позову (а.с.81-83).

Відповідачем наданий відзив на позов (а.с.86-89), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 28.12.2018 року на підставі заяви НБУ державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника - ПАТ «Місто Банк» подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

03.01.2019 року до НБУ надіслано платіжну вимогу щодо списання коштів, які підлягають стягненню, зазначену вимогу повернуто без виконання, у зв'язку з виявленими недоліками.

09.01.2019 року до відділу надійшов лист від боржника - ПАТ «Місто Банк», у якому останній зазначає, що вимоги рішення №361/БТ, яке видано НБУ щодо стягнення коштів, виконано 29.12.2018 року. На підтвердження виконання рішення надано меморіальний ордер № 3 від 29.12.2018, згідно якого сплачено кошти на користь Національного банку України кошти у розмірі 4 226 096,56 грн.

Проте, вимоги державного виконавця щодо необхідності сплати виконавчого збору у розмірі 422 609,66 грн, проігноровані та не виконуються до теперішнього часу.

18.01.2019 року на адреси банківських установ надіслано платіжні вимоги щодо списання коштів (виконавчого збору), які підлягають стягненню, зазначену вимоги повернуто без виконання з різних підстав (відсутність коштів на рахунку, виявлені недоліки платіжної вимоги).

На момент подачі відзиву, вимоги щодо сплати виконавчого збору боржником не виконані.

В обґрунтування своїх доводів відповідач звернув увагу на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо визнання неправомірним та скасування п. З постанови від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № ВП 57985206

Крім того, оскаржувана постанова від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57985206 винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 1 ч.1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Крім того, частиною 9 ст. 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Але, боржником рішення виконано після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Відповідач вважає, що позивач намагається ухилитись від сплати виконавчого збору.

Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Судом встановлено, що рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 14.11.2018 року №361/БТ на ПАТ «Місто Банк» накладений штраф у розмірі 4226096,56грн (а.с.93-99).

Згідно з меморіальним ордером №3 від 29.12.2018 року вказаний штраф сплачений позивачем ПАТ «Місто Банк» у повному обсязі (а.с.63)

28.12.2018 року до відділу ДВС надійшла заява НБУ про примусове виконання рішення від 14.11.2018 року №361/БТ (а.с.91-92).

28.12.2018 року заступником начальника відділу ДВС Саламаха В.В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №57985206 за виконавчим документом - рішення №361/БТ виданого Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ 14.12.2018 року про стягнення з ПАТ «Місто Банк» штрафу у розмірі 4226096,56грн, документ набрав чинності 14.12.2018 року. Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано боржника - ПАТ «Місто Банк» подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; пунктом 3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 422609,66грн (а.с.102-103).

Супровідним листом від 28.12.2018 року відділом ДВС направлено на адресу ПАТ «Місто Банк» копію постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 104)

Також 28.12.2018 року заступником начальника відділу ДВС Саламаха В.В. прийнята постанова про стягнення виконавчого збору №57985206 у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме 422609,66 грн (а.с.106).

Згідно із супровідним листом від 28.12.2018 року вказана постанова відділом ДВС також направлено на адресу ПАТ «Місто Банк» (а.с.107).

Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 04.01.2019 року.

Листом від 04.01.2019 року ПАТ «Місто Банк» повідомив відділ ДВС, що штраф був сплачений у повному обсязі 29.12.2018 року та надав документ про сплату штрафу. Крім того, ПАТ «Місто Банк» просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та відкликати платіжну вимогу від 01.01.2019 року №В-38/50412103 (а.с.53). Вказаний лист отриманий відділом ДВС 09.01.2019 року.

21.01.2019 року на адресу відділу ДВС надійшов лист НБУ від 09.01.2019 рок «Про повернення платіжної вимоги», згідно з яким повернуто без виконання платіжну вимогу від 03.01.2019 року №В-38/50412103 на суму 4648975,22 грн у зв'язку з недоліками заповнення вимоги, а неправильним зазначенням реквізитів виконавчого документа, яке направлялось для примусового виконання - рішення НБУ від 14.11.2018 року, а не від 14.12.2018, як зазначено у вимоги (а.с.113-115).

18.01.2019 року відділ ДВС складає платіжну вимогу №В-38/50412103, в який зазначає призначення платежу - рішення №361/БТ, виданого НБУ 14.12.2018 року, стягнення коштів на користь НБУ 422878,66грн (залишок боргу) (а.с.119-141).

Вказана вимога була отримана також позивачем 01.03.2019 року, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 3 Закону визначений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, якими є, зокрема, рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Таким чином, рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 14.11.2018 року №361/БТ на ПАТ «Місто Банк» про накладення штраф у розмірі 4226096,56грн є виконавчим документом.

Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що позивач 04.01.2019 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року, але станом на час отримання вказаної постанови позивач виконав рішення НБУ, а саме 29.12.2018 року сплатив суму штрафних санкцій.

Таким чином, рішення НБУ про накладення штрафу виконано дійсно не до відкриття виконавчого провадження, а після його відкриття.

Проте суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позов, що виконавчий збір не стягується лише з підстави відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки суд вважає, що у даному випадку вказані обставини мають суто формальний характер та відповідач не врахував суб'єктивну не обізнаність ПАТ «Місто Банк» про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження під час добровільного виконання рішення щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідачем не спростовано твердження позивача, що він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року 04.01.2019 року, тобто до 04.01.2019 року позивач не був обізнаний про наявність постанови від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження. Штрафні санкції застосовані до ПАТ «Місто Банк» рішенням НБУ від 14.11.2018 року сплачені ним 29.12.2018 року у повному обсязі. Таким чином, відсутня була необхідність у примусовому виконанні рішення НБУ від 14.11.2018 року.

При цьому суд враховує, що частиною 2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» відділу ДВС надано право документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам надсилати у формі електронних документів. Проте постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року була направлена позивачу лише засобами поштового зв'язку.

Крім того, судом встановлено, що отримавши 09.01.2019 року повідомлення позивача про виконання 29.12.2018 року рішення НБУ від 14.11.2018 року до отримання ним постанови від 28.12.2018 року відділ ДВС продовжив здійснювати дії по стягненню з позивача виконавчого збору, оформивши 18.01.2019 року платіжну вимогу №В-38/50412103.

Така вимога була отримана також позивачем 01.03.2019 року, що зумовило звернення до суду.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позов, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причин. При відкритті провадження по справі суд поновив строк звернення до суду позивачу.

Відповідач не оспорює факту отримання ним 09.01.2019 року повідомлення ПАТ «Місто Банк» від 04.01.2019 року про сплату ним 29.12.2018 року штрафних санкцій у повному обсязі. У вказаному повідомленні ПАТ «Місто Банк» також просив відділ ДВС скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та відкликати платіжну вимогу від 03.01.2019 року №В-38/50412103.

Проте відповіді щодо його клопотання не отримав. Між тим, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний, крім іншого, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Суд вважає, що вимоги Закону України «Про виконавче провадження» про зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону, не є безумовною підставою для стягнення цього виконавчого збору. Безумовному підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення відділом ДВС заходів щодо примусового виконання виконавчого документу та його виконання в результаті цих заходів.

Судом встановлено, що відділу ДВС 09.01.2019 року було достовірно відомо про виконання рішення НБУ від 14.11.2018 року не в результаті здійснення відділом ДВС заходів щодо примусового виконання вказаного рішення, а його добровільного виконання боржником до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки відділом ДВС було отримано 09.01.2019 року повідомлення позивача.

Крім того, судом встановлено, що заходи відділу ДВС щодо стягнення з позивача штрафних санкцій та виконавчого збору шляхом направлення на адресу НБУ платіжної вимоги від 03.01.2019 року №В-38/50412103 на суму 4648975,22 грн (штрафні санкції та виконавчий збір) були здійснені у порушення вимог законодавства щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Листом НБУ від 09.01.2019 року «Про повернення платіжної вимоги» 21.01.2019 року на адресу відділу ДВС повернуто без виконання платіжну вимогу від 03.01.2019 року №В-38/50412103 на суму 4648975,22 грн у зв'язку з недоліками заповнення вимоги, а неправильним зазначенням реквізитів виконавчого документа, яке направлялось для примусового виконання - рішення НБУ від 14.11.2018 року, а не від 14.12.2018, як зазначено у вимоги (а.с.113-115).

Таким чином, позивач не тільки заповнив платіжну вимогу з порушенням норм законодавства, але і зазначив не вірно виконавчий документ, який підлягає виконанню, а саме дату його видання.

Після того, як відділ ДВС достовірно дізнався 09.01.2019 року про виконання позивачем добровільно рішення НБУ від 14.11.2018 року, він не повідомивши стягувача на його клопотання про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, здійснює виконавчі дії щодо стягнення з позивача виконавчого збору, а саме оформивши 18.01.2019 року платіжну вимогу №В-38/50412103, в який зазначив також відомості, які не відповідають фактичним обставинам, а саме призначення платежу - рішення №361/БТ, виданого НБУ 14.12.2018 року, стягнення коштів на користь НБУ 422878,66грн (залишок боргу) (а.с.119-141).

При цьому знов у вказаній платіжній вимоги відділ ДВС не вірно зазначив реквізити виконавчого документу - рішення №361/БТ, виданого НБУ14.12.2018 року, в той час коли виконавчим документом є рішення №361/БТ, виданого НБУ14.11.2018 року.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку про доведення позивачем обґрунтованості своїх позовних вимог, проте суд вважає необхідним керуючись ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а саме скасувати у повному обсязі постанову від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57985206 щодо стягнення з АТ «Місто Банк» виконавчого збору 422609,66грн, відповідно як похідну скасувати постанову від 28.12.2018 року про стягнення виконавчого збору. При цьому суд виходить з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження містить посилання на те, що воно відкрито з виконання виконавчого документа - рішення НБУ №361/БТ від 14.12.2018 року, проте виконавчим документом є рішення НБУ №361/БТ від 14.11.2018 року.

Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом МЮУ 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 року №2832/5) встановлено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: - номер виконавчого провадження; - вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Вказані реквізити повинні відображати об'єктивні відомості, в іншому випадку постанова не відповідає вимогам її правомірності.

Згідно з частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправних дії відділу ДВС в частині стягнення виконавчого збору з ПАТ «Місто Банк» в сумі 422609 грн; - визнання неправомірними та скасування постанов від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57985206, про стягнення виконавчого збору. Суд вважає, що задоволення позову вказаним шляхом відповідає меті ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 6339,14грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (Фонтанська дор.,11 м. Одеса, 65062) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Польський узвіз,6 65026) про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування п.3 постанови від 28.12.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в частині стягнення виконавчого збору з АТ «Місто Банк» в сумі 422609 грн.

Визнати протиправними та скасувати постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 28.12.2018 року №57985206 про відкриття виконавчого провадження, від 28.12.2018 року №57985206 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» судові витрати у сумі 6339,14грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва

.