Рішення № 80658615, 25.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 р. № 400/3123/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Обласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради, пров. Корабелів, 1, м.Миколаїв,54020

про:визнання протиправним висновок та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (далі:Відповідач) згідно якого просить: визнати протиправним висновок про час настання інвалідності від 16.07.2018 р. спеціалізованої кардіо-офтальмологічної медико- соціальної експертної комісії Обласного Центру медико-соціальної експертизи, про можливість настання інвалідності до досягнення мною, ОСОБА_1, 18-ти років; зобов'язати спеціалізовану кардіо-офтальмологічну медико- соціальну експертну комісію Обласного Центру медико-соціальної експертизи надати відомості (висновок) про можливість настання інвалідності до досягнення мною, ОСОБА_1, 18-ти років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивчка у 2017 році дізналася, що інваліди, у яких встановлена причина інвалідності «з дитинства» отримують пенсію по втраті годувальника і звернулася до кардіо-офтальмологічної МСЕК для зміни причини інвалідності з «загального захворювання» на причину «з дитинства». Документів, які б підтверджували, що Позивачка могла бути інвалідом до 18 років, у неї не було. На МСЕК її медико-експертна справа не зберіглася, внаслідок затоплення підвалу, де знаходився архів. Для призначення пенсії по втраті годувальника потрібно висновок лікарсько- консультативної комісії про те, що Позивачка мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом. У постанові ЛКК від 13.03.2018 р. №236 виданої КЗ ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» вказано, що Позивачка могла бути дитиною-інвалідом до 18 років відповідно до Наказу МОЗ України №342 від 11.07.2009 р. 16.07.2018 року кардіо-офтальмологічною МСЕК надано висновок про неможливість встановлення часу настання інвалідності. Позивачка вважає, що відмова є неправомірною, оскільки помилка у встановленні причини інвалідності була зроблена працівником МСЕК та збереження медико-експертної справи, в якій присутні документи, які б підтверджували даний факт, покладається повністю на МСЕК.

Відповідач надав відзив на позов згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав. Для визначення статусу «дитина-інвалід до 18 років» потрібні ознаки інвалідності, які настали до 18 років з записами в медичних документах відповідно до п.14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку. Необхідних документів ОСОБА_1 до медико- соціальної експертної комісії не надала, тому ОСОБА_1 є безпідставними.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Від сторін надійшли клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, на підставі норм ч.3 статті 194 КАС, розглянув справу в письмовому провадженні.

На підставі дослідження доводів сторін, надання оцінки наявним в справі доказам суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії витягу з шкільного журналу Наказом №60 про настання нещасного випадку по Войнашівській середній школі від 23.10.1961 року, в результаті не серйозного ставлення до заміни уроків з боку зав. навчальною частиною, а також викладача фізкультури стався нещасний випадок у 9-му класі, де учень ОСОБА_3 користуючись ножем наніс серйозну травму ока учениці 9 класу ОСОБА_1., в результаті чого учениця попала до лікарні.

Згідно копії архівної довідки №109 від 04.04.2011 року ОСОБА_1 згідно алфавітного журналу приймального відділення за 1961 рік, знаходилась на стаціонарному лікуванні в очному відділенні ВОКЛ ім.М.І.Пирогова з 23.10 по 30.11.1961 року, номер реєстрації 8399. Інших даних немає, за збігом терміну 25 років зберігання історій хвороб.

Наведені дані підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між протиправним спричиненням шкоди учениці 9-го класу ОСОБА_1.О., в 1961 році під час навчання та знаходженням останньої протягом тривалого часу на лікуванні в очному відділенні ВОКЛ ім.М.І.Пирогова.

Відповідно до протоколу засідання №74 від 12.09.1966 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, вперше проходила огляд на Вознесенській міжрайонній медико-соціальній експертній комісії, ій була встановлена III (третя) група інвалідності, причина - «з дитинства» на 1 рік., на період навчання. В 1967 році огляд не проходила.

Згідно постанови ЛКК від 13.03.2018 р. №236 виданої КЗ ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» вказано, що Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, діагноз правостороння артефакія, могла бути дитиною-інвалідом до 18 років, відповідно до Наказу МОЗ України №342 від 11.07.2009 р.

Кардіо-офтольмологічна МСЕК 16.01.2018 року, відповідно до висновку змінила причину інвалідності «загальне захворювання» на причину інвалідності «з дитинства» після надання пояснення Голови Вознесенської міжрайонної МСЕК щодо протоколу засідання №74 від 12.09.1966 року, в якому вказана причина інвалідності «з дитинства», та зроблено висновок про неможливість встановлення часу настання інвалідності.

15 листопада 2018 року Позивачка звернулася із письмовою заявою до управління ПФУ ро перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, однак отримала відмову, у зв'язку з відсутністю підтвердження зі МСЕК, що Вона могла бути інвалідом до 18 років.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон).

Згідно статей 2-3 вказаного Закону, Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: …охороні здоров'я; соціальному захисті…

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі: Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сімї у звязку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, обєднаного управління (далі орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Додатком № 2 до даного Порядку встановлено відповідну форму заяви на призначення/перерахунок пенсії.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку, до заяви про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків померлому годувальнику або свідоцтво про загальнообовязкове державне соціальне страхування (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сімї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сімї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сімї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сімї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно пункту 2.18 розділу ІІ Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років, тобто містять дві обов'язкові умови для призначення пенсії такого виду пенсії як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років.

Водночас, суд звертає увагу на те, що встановлення категорії «інвалідність з дитинства» МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Таким чином, статус «інвалід з дитинства» встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років.

Пунктом 5 даного Положення визначено, що Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Згідно пункту 14 Положення Комісії мають право: одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій; направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

Нормами пункту 17 Положення визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Також, Відповідач керується нормами Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. № 1317, яке визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями

Відповідно до ч. 8 статті 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності Медико-соціальні експертні комісії визначають: … причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою..

Як вбачається з оспорюваного висновку Кардіо-офтольмологічної МСЕК 16.01.2018 року про час настання інвалідності ОСОБА_1, його зроблено лише на підставі того, що за наявними документами неможливо встановити час настання інвалідності.

Суд звертає увагу на те, що нормами статті 19 Конституції України визначено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні спірного висновку від 16.07.2018 року Відповідачем не було взято до уваги наявність фактичних даних щодо причинно-наслідкового зв'язку між протиправним спричиненням шкоди учениці 9-го класу ОСОБА_1, в 1961 році під час навчання та знаходженням останньої протягом тривалого часу на лікуванні в очному відділенні ВОКЛ ім.М.І.Пирогова. Не оцінено всиновок постанови ЛКК від 13.03.2018 р. №236 виданої КЗ ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» щодо ОСОБА_1

Не використано надані діючими нормативно-правовими актами повноваження щодо одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій, з метою усунення неповноти фактичних даних.

За такого прийняте рішення висновок від 16.07.2018 року Кардіо-офтальмологічної МСЕК не відповідає критеріям: використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісності; розсудливості, тому підлягає визнанню протиправним, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання спеціалізованої кардіо-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії Обласного Центру медико-соціальної експертизи надати відомості (висновок) про можливість настання інвалідності до досягнення мною, ОСОБА_1, 18-ти років, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення з огляду на таке.

Повноваження Обласного Центру медико-соціальної експертизи щодо надання висновків є дискреційними повноваженнями Відповідача.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання надати статус інваліда війни та видачі посвідчення, розцінюються судом саме як вимога про втручання в дискреційні повноваження відповідача, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути медичну документацію ОСОБА_1, щодо часу настання інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зроблених по цій справі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати в справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) до Обласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (пров. Корабелів, 1, м.Миколаїв,54020 код 03320099) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним висновок про час настання інвалідності від 16.07.2018 р. спеціалізованої кардіо-офтальмологічної медико- соціальної експертної комісії Обласного Центру медико-соціальної експертизи, про можливість настання інвалідності до досягнення ОСОБА_1, 18-ти років.

3. Зобов'язати спеціалізовану кардіо-офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію Обласного Центру медико-соціальної експертизи повторно розглянути медичну документацію ОСОБА_1, щодо про можливості настання інвалідності до досягнення ОСОБА_1, 18-ти років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зроблених по цій справі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник