Рішення № 80658350, 13.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4434/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача - Семенка Б.М.,

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2018 року Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" /надалі - позивач; ДП "ПУГР"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області /надалі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного припису є акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ДП "ПУГР" №ПЛ1667/169/АВ від 20 серпня 2018 року. Позивач вважає помилковими та необґрунтованими висновки акту інспекційного відвідування №ПЛ1667/169/АВ від 20 серпня 2018 року про порушення ДП "ПУГР" вимог пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, та вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, посилаючись на те, що висновок про існування порушення не ґрунтується на фактичних обставинах, є надуманим та хибним, оскільки здійснений без системного аналізу положень Колективного договору та фактичних обставин справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4434/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10:00 22 січня 2019 року, витребувано докази.

03 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 64-67/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з 07 по 20 серпня 2018 року головним державним інспектором Шувакіною О.М. проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт від 29.08.2018 року №ПЛ1667/169/АВ із зазначенням виявлених порушень, та видано припис від 29.08.2018 №ПЛ1667/169/АВ/П з вимогою усунути виявлені порушення. Інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті, зокрема, порушення позивачем стосовно ОСОБА_3 вимог пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Зазначено, що основною передумовою такого висновку є наказ від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення" та наказ від 18.06.2017 №54-в "Про припинення дії наказу №40-в від 20.03.2018", пункти 2, 3 якого передбачають поновлення, нарахування та виплату працівникам підприємства матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічних відпусток "за серпень 2017 року - травень 2018 року включно", тобто проведення виплати за період перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах та час надання йому щорічної відпустки.

Ухвалами суду від 22 січня 2019 року витребувано докази та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 12:00 04 лютого 2019 року.

24 січня 2019 року до суду представником відповідача надані письмові пояснення /а.с. 100-101/ стосовно порушень, що зазначені в пункті 2 припису, у яких зазначено, що ОСОБА_3 прийнято на роботу з 12.05.2017 наказом №52-К від 10.05.2017, а повідомлення територіального органу ДФС про прийняття на роботу подано 12.05.2017, чим порушено стосовно ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, а саме частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/4434/18 на тридцять календарних днів, відкладено підготовче засідання до 09 год. 00 хв. 19 лютого 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 19 лютого 2019 року на підставі ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про уточнення позовних вимог /а.с. 123-124/, у якій він просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10:00 13 березня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України /надалі - КЗпП України/ державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" /надалі - Порядок №295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Судом встановлено, що наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 07.08.2018 № 132П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наказано посадовим особам Управління провести інспекційне відвідування, зокрема, ДП "ПУГР" щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв'язку з надходженням звернення гр. ОСОБА_3 (головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Шувакіна О.М.) (пункт 1 наказу) /а.с. 69-70/.

Доказів оскарження та скасування вказаного наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 07.08.2018 № 132П "Про проведення заходів державного контролю" до суду не надано.

На підставі вказаного наказу першим заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області О. Масленко видано головному державному інспектору Шувакіній Ользі Миколаївні направлення на проведення заходу державного контролю на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, робочого часу та часу відпочинку у ДП "ПУГР" від 07.08.2018 №1362, яке вручено представнику позивача ОСОБА_7., про що наявна відмітка на примірнику направлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 68/.

Пунктами 19, 20, 21 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

У термін з 07.08.2018 по 20.08.2018 інспектором праці Шувакіною О.М. проведено інспекційне відвідування ДП "ПУГР", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1667/169/АВ від 20 серпня 2018 року /а.с. 74-82/. Вказаний акт перевірки підписаний тимчасово виконуючою обов'язки директора ОСОБА_7, із зазначенням, що заперечення будуть надані протягом 3 робочих днів, та примірник вказаного акту отримано представником позивача 20.08.2018, що підтверджується відміткою та підписом про отримання у примірнику акту, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 82/.

У акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору, яке полягає у наступному: в пункті 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору ДП "ПУГР" на 2016 рік, (повідомна реєстрація Управління соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстровий номер 104 від 25.04.2016) визначено: "При наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2 посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засівання адміністрації і профспілкового комітету. Пунктом 5.15 колективного договору визначено: "в разі виділення суми коштів по переліку розділу 5 виходити з фінансової можливості підприємства і відсутності заборгованості з заробітної плати". В ході інспекційного відвідування адміністрацією підприємства надано наказ від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення", яким визначено: "відстрочити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників, що будуть йти в щорічну відпустку (пункт 1); проводити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам по мірі покращення фінансового стану підприємства". Графіком відпусток на 2018 рік надання ОСОБА_3 щорічної відпустки передбачено в травні 2018 року. Наказом віл 23.04.2018 №23 йому було надано щорічну основну відпустку з 10.05.2018 по 10.06.2018. Наказом від 31.05.2018 №51-в "Про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення" передбачено: "Нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за липень 2017 року". ОСОБА_3 звільнено за угодою сторін по п. 1 ст. 36 КЗпП України 11.06.2018 (наказ від 11.06.2018 №92-к). Наказом від 18.06.2018 №54 визначено "припинити дію наказу №40-в від 20.03.2017 (п.1), поновити з 18.06.2018 року виплату матеріальної допомоги працівникам підприємства на оздоровлення до щорічних відпусток" (п.2), "нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за серпень 2017 року - травень 2018 року включно" (п. 3). На дату проведення інспекційного відвідування документи, що засвідчували б факт виплати ОСОБА_3 матеріальної допомоги на оздоровлення, адміністрацією підприємства не надано. Враховуючи вищевикладене, стосовно ОСОБА_3 порушено вимоги пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

22.09.2018 позивачем подано заперечення проти акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1667/169/АВ від 20.08.2018 (вх. №9855/01-12 від 22.08.2018) /а.с. 34-36/.

29 серпня 2018 року інспектором праці Шувакіною О.М. винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П, яким зобов'язано тимчасово виконуючу обов'язки директора ДП "ПУГР" ОСОБА_7. усунути виявлені порушення у строк до 29.09.2018.

Позивач не погодився з пунктом 1 припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку пункту 1 припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, пунктом 1 припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018 зобов'язано тимчасово виконуючу обов'язки директора ДП "ПУГР" ОСОБА_7. усунути порушення пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору, яке полягає у наступному: в пункті 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору ДП "ПУГР" на 2016 рік, (повідомна реєстрація Управління соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстровий номер 104 від 25.04.2016) визначено: "При наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2 посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засівання адміністрації і профспілкового комітету. Пунктом 5.15 колективного договору визначено: "в разі виділення суми коштів по переліку розділу 5 виходити з фінансової можливості підприємства і відсутності заборгованості з заробітної плати". В ході інспекційного відвідування адміністрацією підприємства надано наказ від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення", яким визначено: "відстрочити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників, що будуть йти в щорічну відпустку (пункт 1); проводити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам по мірі покращення фінансового стану підприємства". Графіком відпусток на 2018 рік надання ОСОБА_3 щорічної відпустки передбачено в травні 2018 року. Наказом віл 23.04.2018 №23 йому було надано щорічну основну відпустку з 10.05.2018 по 10.06.2018. Наказом від 31.05.2018 №51-в "Про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення" передбачено: "Нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за липень 2017 року". ОСОБА_3 звільнено за угодою сторін по п. 1 ст. 36 КЗпП України 11.06.2018 (наказ від 11.06.2018 №92-к). Наказом від 18.06.2018 №54 визначено "припинити дію наказу №40-в від 20.03.2017 (п.1), поновити з 18.06.2018 року виплату матеріальної допомоги працівникам підприємства на оздоровлення до щорічних відпусток" (п.2), "нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за серпень 2017 року - травень 2018 року включно" (п. 3). На дату проведення інспекційного відвідування документи, що засвідчували б факт виплати ОСОБА_3 матеріальної допомоги на оздоровлення, адміністрацією підприємства не надано. Враховуючи вищевикладене, стосовно ОСОБА_3 порушено вимоги пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення /а.с. 12-14/.

Статтею 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно із статтею 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 18 Кодексу законів про працю України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Таким чином, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Розділом V Колективного договору на 2016 рік між адміністрацією та профспілковим комітетом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (реєстровий номер 104 від 25.05.2016) визначено соціальні гарантії, пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 5.1 цього колективного договору при наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету. В разі розподілу відпустки на частини (не менше 14 днів) матеріальна допомога на оздоровлення виплачується рівними частинами. Працівникам, які отримали пільгову путівку як за рахунок коштів підприємства, так і за рахунок коштів соціального страхування, матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується.

Ця допомога виплачується одночасно з виплатою заробітної плати і відпускних.

Таким чином, умовами колективного договору позивача визначено виключні випадки, у яких матеріальна допомога на оздоровлення не нараховується та не виплачується:

- у разі порушення працівником трудової і виробничої дисципліни;

- працівникам, які отримали пільгову путівку як за рахунок коштів підприємства, так і за рахунок коштів соціального страхування.

Відтак, за відсутності вказаних вище обставин, працівник позивача має законні очікування щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки при наданні щорічної відпустки.

Крім того, вказаною нормою колективного договору розділено в часі подію нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення (при наданні щорічної відпустки працівнику, тобто при видачі наказу про відпустку, яким і надається щорічна відпустка працівнику) та подію виплати такої нарахованої допомоги (одночасно з виплатою заробітної плати і відпускних).

Наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про надання відпустки № 23 від 23.04.2018 ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 12.05.2017 по 12.05.2018 на 31 календарних дні з 10.05.2018 по 10.06.2018 /а.с. 87/ на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.04.2018 /а.с. 88/ та згідно графіка відпусток працівників Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" на 2018 рік /а.с. 92/.

Позивачем не надано до перевірки та до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є порушником трудової дисципліни або отримав пільгову путівку за рахунок коштів підприємства чи за рахунок коштів соціального страхування.

Наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про припинення трудового договору №92-к від 11.06.2018 ОСОБА_3, машиніста 4 р. комплексної радіо-електрокаротажної партії №4, звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпПУ з 11.06.2018 /а.с. 51/.

Однак, позивачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_3 матеріальної допомоги на оздоровлення як при наданні щорічної відпустки, так і при його звільненні.

Представник позивача у позовній заяві та у своїх поясненнях у судовому засіданні посилався на пункт 5.15 колективного договору, зазначаючи, що у зв'язку зі скрутним матеріальним положенням на підприємстві виплати матеріальної допомоги на оздоровлення було тимчасово призупинено відповідно до наказу від 20.03.2017 №40-в, дія якого у свою чергу була припинена наказом від 18.06.2018 №54-в, працівникам підприємства, які перебували у відпустці у період протягом серпня 2017 року - травня 2018 року матеріальна допомога була виплачена, проте, ОСОБА_3 така допомога не була виплачена, оскільки на час таких виплат вказана особа звільнилася з підприємства позивача.

Оцінюючи вказані доводи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.15 колективного договору в разі виділення суми коштів по переліку розділу 5 виходити з фінансової можливості підприємства і відсутності заборгованості з заробітної плати.

Отже, вказаний пункт колективного договору нечіткий за своїм змістом. Водночас, у вказаному пункті не міститься умови про скасування одноразової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої пунктом 5.1 колективного договору. Натомість, передбачено необхідність при виділенні суми коштів виходити з фінансової можливості підприємства і відсутності заборгованості з заробітної плати.

Наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення" вирішено відстрочити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників, що будуть йти в щорічну відпустку (пункт 1 наказу); проводити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам по мірі покращення фінансового стану підприємства (пункт 2 наказу) /а.с. 91/.

Таким чином, вказаним наказом лише відстрочено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівників, що будуть йти в щорічну відпустку до покращення фінансового стану підприємства. Натомість, вказаний наказ не містить застережень щодо нарахування такої матеріальної допомоги, а отже, підстав для не нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 у позивача не було.

Наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" від 18.06.2018 №54-в "Про припинення дії наказу №40-в від 20.03.2017 р." припинено дію наказу №40-в від 20.03.2017 р. (пункту 1 наказу); поновлено з 18.06.2018 виплату матеріальної допомоги працівникам підприємства на оздоровлення до щорічних відпусток (пункт 2 наказу); наказано нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за серпень 2017 року - травень 2018 року включно (пункт 3 наказу) /а.с. 89/.

Отже, працівники, які перебували у щорічних відпустках у серпні 2017 року - травні 2018 року включно згідно з даним наказом повинні були отримати матеріальну допомогу на оздоровлення, тобто фактично таким особам мала бути погашена заборгованість з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за минулий період, виплата якої була відстрочена наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення".

Як встановлено судом, наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про надання відпустки № 23 від 23.04.2018 ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 12.05.2017 по 12.05.2018 на 31 календарних дні з 10.05.2018 по 10.06.2018 /а.с. 87/, тобто ОСОБА_3 підпадав під дію вказаного наказу Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" від 18.06.2018 №54-в "Про припинення дії наказу №40-в від 20.03.2017 р.", незважаючи на те, що був звільнений наказом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про припинення трудового договору №92-к від 11.06.2018 /а.с. 51/. Відтак, суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що дія вказаного наказу на ОСОБА_3 не поширюється.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, законодавець передбачив спосіб дії роботодавця щодо виплат сум, які належать працівнику від підприємства у випадку звільнення такого працівника, а відтак, позивач мав обов'язок нарахувати ОСОБА_3 матеріальну допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки ОСОБА_3, та у разі невиплати з якихось причин одночасно з виплатою заробітної плати і відпускних, виплатити цій особі таку матеріальну допомогу на оздоровлення в день звільнення ОСОБА_3

Суд враховує, що у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року в справі "брумареску проти РумуніЇ" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відтак, ОСОБА_3 мав всі підстави мати законні очікування на отримання майна-матеріальної допомоги на оздоровлення, однак позивачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_3 таку матеріальну допомогу на оздоровлення за період, коли ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з позивачем, чим поставлено ОСОБА_3 у нерівні умови з іншими працівниками підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 після звільнення з підприємства звертався до позивача із заявою від 10.07.2018 із проханням виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, яку відповідно до умов колективного договору повинен був отримати /а.с. 73/. Однак позивач надав ОСОБА_3 відповідь листом №03-317 від 18.06.2018, яким повідомив ОСОБА_3 про те, що оскільки на дату звернення він не перебуває у трудових відносинах з підприємством, відсутні будь-які підстави для прийняття рішення та здійснення виплат, передбачених колективним договором для працівників підприємства /а.с. 72/.

Суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірність оскаржуваного пункту 1 припису відповідача з посиланням на те, що у приписі не зазначено у якому саме розмірі ОСОБА_3 слід виплатити допомогу на оздоровлення, оскільки відповідно до пункту 5.1 цього колективного договору при наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету, а тому питання щодо розміру нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення вирішується спільним засіданням адміністрації і профспілкового комітету та не відноситься до компетенції відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 1 припису про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (ідентифікаційний код 00147921, вул. Заводська, 16, м. Полтава, 36007) до Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136, вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя С.С. Сич