Рішення № 80658313, 25.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6582/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року о 15 год. 38 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Забуранна А.О. - за ордером

від відповідача: Пономаренко К.В.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка,2) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 року та припису про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 року №ОД955/27/АВ/П, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 18 грудня 2018 року надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка,2) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 року та припису про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 року №ОД955/27/АВ/П.

Ухвалою від 19 грудня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем постанова про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 року та припис про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 року №ОД955/27/АВ/П не відповідають вимогам чинного законодавства, є незаконними та протиправними.

Так, позивач зазначив, що оскаржувана постанова обґрунтована тим, що укладені позивачем цивільно-правові угоди з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично є трудовими договорами, а позивачем в порушення ст. ст. 21, 24 КЗпП приховано реальний характер правового статусу вищенаведених осіб, що призвело до фактичного приховування трудових відносин.

Позивач зазначає, що між ним та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали місце цивільно-правові відносини на підставі укладеного цивільно-правового договору про надання послуг, а тому висновки відповідача про наявність трудових відносин та про порушення позивачем вимог ст.ст. 21,24 КЗпП є безпідставними. Окрім того, позивач вважає, що до кола повноважень посадових осіб Держпраці не входить дослідження порядку укладання цивільно-правових договорів, а отже і дотримання цивільного законодавства.

На думку позивача, між ним та ОСОБА_2 15 вересня 2018 року була укладена цивільно-правова угода №1, згідно з якою ОСОБА_2. в період з 15.09.2018 року по 17.09.2018 року взяла на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування до приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов'язків кухонного працівника, 27 вересня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 була укладена цивільно-правова угода №2, згідно з якої за період з 27.09.2018 року по 29.09.2018 року взяла на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування для приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов'язків кухонного працівника, 10 жовтня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 була укладена угода про виконання робіт (надання послуг) з 10.10.2018 року по 31.10.2018 року; 01 жовтня 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено угоду строком дії з 01.10.2018 року до 07.10.2018 року.

Позивач зазначає, що за вказаними договорами, ні розпорядку роботи, ні питання дотримання трудової дисципліни із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не обговорювались, останні самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, зазначені особи не були зараховані до штату, не було внесено запису до трудових книжок цих осіб та не видавався будь-який розпорядчий документ про їх прийом на роботу, після отримання робіт складені акти прийому-передачі виконаних робіт по кожній цивільно-правовій угоді, виплачені обумовлена в угодах винагорода та позивачем сплачено єдиний соціальний внесок по всім цивільно-правовим угодам та військовий збір, що свідчить про реальність зазначених договорів та їх виконання у встановленому законодавством порядку.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №2663/19 від 23.01.2019р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що Головне управління діяло виключно на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Кодексом законів про працю України, Порядками №295 та №509, спеціальні норми яких регулюють питання здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання трудового законодавства та притягнення до відповідальності у разі його недотримання, вчиненні Головним управлінням дії по винесенню оскаржуваного припису та постанови є правомірними та обґрунтованими, оскільки позивачем використовувалась праця фізичних осіб ОСОБА_3. та ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 01 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26 лютого 2019 року.

На відкритому судовому засіданні 26 лютого 2019 року оголошено перерву до 15 березня 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, допитавши в якості свідків ОСОБА_3., ОСОБА_2 та перевіряючу - ОСОБА_4, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 22.09.2000 року, одним із основних видів діяльності є: 47.11. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. (а.с.60-61).

Позивач є платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку (а.с.62).

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.10.2018 року по 18.10.2018 року інспектором праці ОСОБА_4. на підставі службового посвідчення №27 та Лисою Тетяною Володимирівною на підставі службового посвідчення №138, відповідно до ст. 259 КЗпП України, частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19,31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295 у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює підприємницьку діяльність в кафе на території автостанції смт. Окни.

Суд встановив, що за результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем був складений та підписаний акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ОД0955/27//АВ від 18.10.2018 року (а.с.13-33).

Відповідно до висновків цього акту, встановлено порушення ст.ст. 21, 24 КЗПП України, зокрема в акті зазначено, що під час інспекційного відвідування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. були надані цивільно-правові угоди та договір, укладені із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виконання робіт з підготовки продуктів харчування до приготування їжі та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника, які за змістом мають однаковий характер, однакову суть викладених положень та всі зареєстровані за №1, не містять конкретного предмету договору, а тому результат виконання умов договорів виконавцем не має матеріального визначення і не може бути переданий замовнику. Таким чином, встановлено факти підміни трудових договорів на цивільно-правові між роботодавцем ФОП ОСОБА_1. та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що є порушенням вимог ст. ст. 21,24 КЗпП України, що призвело до фактичного приховування трудових відносин.

Позивач підписав цей акт із зауваженнями, які були ним подані листом на акт інспекційного відвідування, про результати розгляду якого відповідач повідомив позивача листом від 07.11.2018 року (а.с.11) про те, що твердження про начебто відсутність трудових відносин не підкріплені жодними документами та не спростовують факт приховування реального характеру правового статусу працюючих осіб.

Також, суд встановив, що за наслідками перевірки винесено припис про усунення виявлених порушень №ОД955/27/АВ/П від 29 жовтня 2018 року, відповідно до якого зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, а саме: недопущення випадків допуску до робот працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення органів ДФС до 02.11.2018 року, в подальшому постійно (а.с.112-113).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 26 жовтня 2018 року (а.с. 116-120), 08 листопада 2018 року Першим заступником начальником Головного управління Держпраці в Одеській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223 380 грн. (а.с.124-126).

Судом досліджені копії цивільно-правових угод №1, укладені між ФОП ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про виконання робіт з підготовки продуктів харчування до приготування їжі, та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника від 15 вересня 2018 року; від 27 вересня 2018 року; цивільно-правові договори між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 01 жовтня 2018 року; з ОСОБА_2 від 10.10.2018 року, акти прийому наданих послуг до договорів, акти прийому-передачі виконаних робі, відомості нарахування виплати.

Судом допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2., які показали, що укладали з позивачем цивільно-правові угоди на невеликий строк для виконання певного об'єму робіт, за що отримали винагороду; не мали можливості працювати регулярно та на постійній основі; роботи за цими договорами виконані у повному обсязі.

Також судом допитана в якості свідка перевіряючий - ОСОБА_4 яка показала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2. під час інспекційного відвідування виконували роботи, які свідчали про наявність фактичних трудових відносин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, та проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року «Деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, відповідно до п. 2 якого, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (надалі - Порядок).

Згідно з п. 8 Порядку, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Так, суд встановив, що на підставі наказу ГУ Держпраці в Одеській області №1477 від 03.10.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування» та на підставі направлення на здійснення інспекційного відвідування від 03.10.2018 року вих. №15/01-29-2974 здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює підприємницьку діяльність на території автостанції смт. Окни в кафе «У Левы».

Однак, у зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування 05.10.2018 року, посадовими особами ГУ Держпраці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування невиїзного інспектування №ОД955/27/НП та вимогу про надання/поновлення документів №ОД955/27/ПД від 05.10.2018 року, які направлені на адресу позивача 05.10.2018 року та строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 17 жовтня 2018 року (а.с.100-102).

Відповідно до п. 9, 10 Порядку, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Проаналізувавши докази щодо призначення, проведення інспекційного відвідування, суд вважає, що відповідачем був дотриманий Порядок.

Пунктами 19-20 Порядку встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт та у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з виявленими порушеннями вимог ст. ст. 21,24 КЗпП України, складений акт інспекційного відвідування №ОД955/27/АВ від 18.10.2018 року, який було підписано інспекторами праці та ФОП ОСОБА_1. із зауваженнями.

Проаналізувавши норми, що регулюють порядок складання акту та докази щодо складання акту інспекційного відвідування, суд вважає, що відповідачем були дотримані ці норми права.

В свою чергу, доводи позивача по суті встановлених порушень є законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Зі змісту акту та оскаржуваної постанови й припису вбачається, що під час інспекційного відвідування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. були надані цивільно-правові угоди та договір, укладені із ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

Із ОСОБА_2 угода №1 від 15.09.2018 року на виконання робіт з підготовки продуктів харчування до приготування їжі та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника, термін дії з 15.09.2018 року по 17.09.2018 року;

Із ОСОБА_2 угода №1 на виконання робіт з підготовки продуктів харчування до приготування їжі та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника, термін дії з 27.09.2018 року по 30.09.2018 року;

Із ОСОБА_3 договір №1 від 01.10.2018 року на виконання робіт із прибирання приміщення, території на інших робіт, термін дії з 01.10.2018 року по 07.10.2018 року;

Із ОСОБА_2 угода від 10.10.2018 року на виконання робіт з підготовки продуктів харчування до приготування їжі та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника, термін дії з 10.10.2018 року по 31.10.2018 року.

На думку відповідача, ці договори носять однаковий характер, мають однакову суть викладених положень та всі зареєстровані за №1, документального підтвердження щодо сплати податків за цивільно-правовими угодами на момент проведення інспекційного відвідування ФОП не надано, а тому ці договори містять ознаки приховування трудових відносин, оскільки не містять конкретного предмету договору, а отже результат виконання умов договорів Виконавцем не має матеріального визначення і не може бути переданий Замовнику, встановлено факт підміни трудових договорів на цивільно-правові між роботодавцем ФОП ОСОБА_1. та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В акті перевірки зазначено, що відповідно до розділу «Предмет Договору» Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування до приготування їжі та інші роботи стосовно обов'язків кухонного працівника. Робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу Виконавцем.

Також відповідно до розділу Договору «Розмір та порядок оплати», підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт на об'єкті, за виконану роботу, Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, виплата винагороди виконавцеві Замовником здійснюється на пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Відповідно до цивільно-правового договору №1 від 01.10.2018 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. та ОСОБА_3, «Виконавець» зобов'язується надати «Замовнику» послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених договором, а «Замовник» зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги, «Виконавець» не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робі) в том числі використовує власні засоби та матеріали.

Відповідно до розділу 4 цього договору, вартість послуг складає 507, 66 грн.

Згідно з акту прийому наданих послуг №1 від 18.09.2018 року до цивільно-правового договору №1 від 15.09.2018 року, ОСОБА_2. та ФОП ОСОБА_1 склали акт про підготовку меню, відповідно до якого роботи виконані та замовником прийняті, винагорода склала 600 грн.

Відповідно до акту прийому наданих послуг №2 від 30.09.2018 року до цивільно-правового договору №2 від 27.09.2018 року, ОСОБА_2. та ФОП ОСОБА_1 склали акт про те, що підготовка меню виконана та роботи Замовником прийняті, вартість робіт складає 600 грн., при цьому цивільно-правовий договір №2 від 27.09.2018 року взагалі не існує.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем приховувались трудові відносини з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чим порушено ст. ст. 21.24 КЗпП України, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, аналіз наведеної статті кодексу свідчить про те, що повинен бути доведений факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Оцінивши доводи, якими керувався відповідач під час проведення інспекційного відвідування та винесення оскаржуваної постанови та припису, а також дослідивши вище перелічені договори, акти прийому наданих послуг, акти прийому -передачі виконаних робіт, суд вважає, що ці доказі є недостатніми для того, щоб зафіксувати факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору на момент виявлення порушення.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. (ст.23 КЗпП України).

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1. та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладені цивільно-правові угоди та договори про надання послуг на певний строк та на їх підставі підписані акти приймання послуг та приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до яких виконавці виконали роботи.

Згідно з даними договорами, факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами здачі-прийняття робіт ( надання послуг), які підписуються сторонами після надання послуг та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів на надання послуг, порушення чинного законодавства України.

Крім того, позивачем надано суду квитанції про сплату соціального внеску та військового збору, які проводились із винагороди виконавців за договорами про надання послуг, що підтверджує відсутності факту приховування позивачем цих правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що висновок перевіряючого органу, що правовідносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з цивільно-правових договорів не були відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не могли бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Одночасно, суд звертає увагу, що пунктом 11 Порядку №295 визначені права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому, згідно з цього переліку, інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З огляду на вищевикладені встановлені та з'ясовані судом обставини, суд вважає, що цивільно - правові договори на виконання послуг, укладені між ФОП ОСОБА_1. та фізичними особами не можна розцінювати як трудові договори в розумінні КЗпП України, та як підставу для нарахування штрафу.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу є законними та обґрунтованими та належать задоволенню.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини щодо відсутності порушення законодавства про працю позивачем, суд доходить висновку про правомірність позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ОД955/27/АВ/П від 29.10.2018 року.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка,2) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 року та припису про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 року №ОД955/27/АВ/П,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 року

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці в Одеській області про усунення виявлених порушень, внесений до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) від 29.10.2018 року №ОД955/27/АВ/П.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 25» березня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.