Рішення № 80658189, 25.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 р. № 400/86/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ОСОБА_3, АДРЕСА_3 ОСОБА_4, АДРЕСА_4 ОСОБА_5, АДРЕСА_3 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання незаконними відмов та зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними відмов та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що входять до складу членів фермерського господарства "Альфа", засновником та керівником якого є ОСОБА_1 Останньому була надана в довічне володіння земельна ділянка площею 26,6 га. Позивачі чотири рази зверталися до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 6,27 умовних кадастрових гектарів, однак отримали відмову. Вимога відповідача надати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є незаконною, оскільки така документація вже зареєстрована Відділом у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. До того ж, ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) забороняє вимагати додаткові документи або не передбачені цією статтею. З викладеного позивачі дійшли висновку, що відмова відповідача є порушенням прав позивачів. Ефективним способом поновлення порушеного права позивачі вважають саме зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

26.02.2019 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 237-241), в якому вказує, що підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою стала відсутність технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачі просять надати дозволи на розробку проекту землеустрою земельних ділянок площею 6,27 умовних кадастрових гектарів кожна, тобто 31,35 умовних кадастрових гектарів загальна площа, у той час як у довічному володінні ОСОБА_1 перебуває ділянка площею лише 26,6 га. Зобов'язання відповідача надати дозволи є втручанням у його дискреційні повноваження.

11.03.2019 р. позивачі надали відповідь на відзив (а. с. 242-246), в якій посилаються на ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідно до якої підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. Технічна документація із землеустрою зареєстрована ще 03.11.2017 р., сканована копія якої зберігається в Державному земельному кадастрі, розпорядником якого є відповідач. Щодо площі бажаних земельних ділянок позивачі звернули увагу на різницю між умовними кадастровими гектарами та фактичною площею земельних ділянок, які будуть надані.

18.03.2019 р. представник позивачів подав доповнення до відповіді на відзив.

За клопотанням позивачів справу розглянуто в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 є засновником та головою ФГ "Альфа". Решта позивачів є членами вказаного фермерського господарства (а. с. 32).

У березні 1992 р. ОСОБА_1 отримав у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 26,6 га на території Новомиколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 29-30).

24.01.2017 р. ОСОБА_1 надав згоду на вилучення з його довічного володіння та безоплатну передачу у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 6,27 умовних кадастрових гектарів. Заява посвідчена секретарем виконкому Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Позивачі в березні, травні й серпні 2017 р. зверталися до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства у власність площею 6,27 умовних кадастрових гектарів кожному, однак отримували відмову з різних підстав.

Востаннє з відповідними заявами позивачі звернулися в листопаді 2018 р. До заяв додавалися графічні матеріали розміщення бажаної земельної ділянки та інші документи (а. с. 25-167).

Листами від 26.12.2018 р. № К-11731/0-6721/0/20-18-СГ, № К-11733/0-6711/0/20-18-СГ, № К-11730/0-6722/0/20-18-СГ, № К-11732/0-6723/0/20-18-СГ і № К-11734/0-6720/0/20-18-СГ відповідач повідомив, що розглянув подані заяви та встановив, що бажані земельні ділянки сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), але серед долучених до заяв документів вказана документація не виявлена. Рекомендовано долучити до пакету документів технічну документацію, на підставі якої були сформовані бажані земельні ділянки.

Частиною 1 ст. 32 ЗК передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок (приватизація) також закріплене в ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Зокрема, згідно з ч. 2 вказаної статті, зміст якої відповідає положенням ч. 1 ст. 32 ЗК України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Таким чином, право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із зазначених земель має кожен член фермерського господарства, незважаючи на те, що земельна ділянка надана в постійне користування для ведення фермерського господарства його голові. Виключення становлять лише випадки, коли члени фермерських господарств раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. по справі № 545/808/17 і від 24.04.2018 р. по справі № 814/1961/17.

Всупереч чинному законодавству відповідач листами від 26.12.2018 р. № К-11731/0-6721/0/20-18-СГ, № К-11733/0-6711/0/20-18-СГ, № К-11730/0-6722/0/20-18-СГ, № К-11732/0-6723/0/20-18-СГ і № К-11734/0-6720/0/20-18-СГ фактично відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав відсутності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. При цьому, відмови на три попередніх звернення такої підстави не містили.

На переконання суду, підстава, вказана в листах відповідача від 26.12.2018 р. № К-11731/0-6721/0/20-18-СГ, № К-11733/0-6711/0/20-18-СГ, № К-11730/0-6722/0/20-18-СГ, № К-11732/0-6723/0/20-18-СГ і № К-11734/0-6720/0/20-18-СГ, не відповідає приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а, отже, не може бути покладена в основу відмови в наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою.

Технічна документація про встановлення меж земельної ділянки площею 26,6 га зареєстрована Відділом у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 03.11.2017 р. Викладене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який додавався до заяв позивачів. Сканована копія технічної документації зберігається в Державному земельному кадастрі, а, отже, перебуває в розпорядженні відповідача.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо площі бажаних позивачами земельних ділянок. Так, у володінні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 26,6 га, а п'ять позивачів просять надати дозвіл на відведення ділянок площею по 6,27 умовних кадастрових гектарів. За розрахунками відповідача, площа бажаних позивачами земельних ділянок складає 31,35 га, тобто більше, ніж та, якою володіє ОСОБА_1

З даного приводу суд звертає увагу відповідача, що фактична площа земельної ділянки визначається проектною організацією під час виготовлення проекту з урахуванням якісних показників землі. Тобто, площа 6,27 умовних кадастрових гектарів є орієнтовною і не означає отримання в подальшому позивачами земельних ділянок саме такої площі.

Щодо доводів відповідача про втручання в його дискреційні повноваження, суд виходить з такого:

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанови Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 р. у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 р. № К/800/17306/16, від 29.09.2016 р. № К/800/17393/16, від 17.12.2015 р. № К/800/13317/15 та № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 р. у справі № К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. по справі № 806/2208/17.

На переконання суду, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Враховуючи четверту відмову відповідача в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою з підстав, не передбачених ст. 118 ЗК України, суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивачів є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів та надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

При цьому, покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням повноважень іншого суб'єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивачі правомірно очікували на розгляд їхніх заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 р. по справі № 820/3507/15.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі суд встановив, що відповідач діяв не на підставі ЗК України, не довів правомірність оскаржуваних дій, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачі надали квитанції про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн кожен, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) про визнання незаконними відмов та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, оформлені листами від 26.12.2018 р. № К-11731/0-6721/0/20-18-СГ, № К-11733/0-6711/0/20-18-СГ, № К-11730/0-6722/0/20-18-СГ, № К-11732/0-6723/0/20-18-СГ і № К-11734/0-6720/0/20-18-СГ, у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

6. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

7. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,27 умовних кадастрових гектарів на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3).

11. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4).

12. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.03.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська