Рішення № 80658168, 18.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. справа № 300/175/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лудчак А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133 від 17.12.2018 та за №UA206000/2018/01047 від 30.11.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 з підстави неправомірного визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

28.01.2019 позивач подала суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить визнати протиправними та скасувати окрім рішень про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018 та за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 також і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01047 від 30.11.2018 та за №UA206000/2018/01133 від 17.12.2018 (а.с. 27).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від заяву ОСОБА_3 про зміну предмету позову залишено без руху та надано позивачу п’ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків заяви шляхом надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 1 591,20 грн.

Таку заяву позивачем додано 11.02.2019 (а.с. 87).

Таким чином, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог і предмету позову, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 з підстави неправомірного визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, а також визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133 від 17.12.2018 та за №UA206000/2018/01047 від 30.11.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару – транспортного засобу марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб., та обраний метод його визначення, а саме основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133 від 17.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів за №UA206000/2018/01047 від 30.11.2018. Позивач вказує, що вартість автомобіля марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1 згідно рахунку-фактури від 16.11.2018 становить 5 500,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_3, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1. Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5 500,00 EUR до 9 500,00 EUR, а в подальшому – до 10 200 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 08.02.2019 (а.с. 56-67). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що під час митного оформлення автомобіля марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього. На підставі наведеного посадовою особою митниці 10.12.2018 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання інформації з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу та додаткових документів для підтвердження митної вартості: якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Декларант не надав відповіді. Таким чином, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018. В подальшому позивач подала скаргу про скасування вказаного рішення, у відповідь на яку митним органом скасовано вказане рішення №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018. Таким чином, відповідач просить не брати до уваги дане рішення у зв’язку із його скасуванням. В подальшому відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, яким скориговано вартість автомобіля марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1 до 10 200 EUR. Окрім того, представник відповідача вказує, що відповідно до рахунку-фактури від 16.11.2018 продавцем автомобіля виступає «S&L AUTOPAVILLON GMBH», натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля виступає «S&L AUTOPAVILLON GMBH» та «GALYARNYK RUSLAN». Оскільки дане прізвище не фігурує в жодних інших документах, відповідач вважає це суттєвими невідповідностями в документах і дає підстави митному органу сумніватися в правильності визначення митної вартості транспортного засобу. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

08.02.2019 від представника відповідача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 51-53).

Окрім того, 08.02.2019 на адресу суду надійшло клопотання про зобов’язання позивача надати належним чином засвідчені переклади рахунку-фактури від 16.11.2018, інших некласифікованих документів №0DE0REG0B7003232 від 02.06.2017 та інших некласифікованих документів «ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ» від 30.11.2018 (а.с. 48-49).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 призначено судовий розгляд справи №300/175/19 з проведенням судового засідання, а в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів – відмовлено.

Позивач 13.02.2019 подала суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. Зазначила, що заперечення відповідача у відзиві є не аргументовані, а тому підлягають відхиленню (а.с. 97-98).

19.02.2019 від представника відповідача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (а.с. 102).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, заперечення та письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 придбала у нерезидента транспортний засіб – легковий автомобіль марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб. (дизель), 2014 року виготовлення (а.с. 19-20).

Декларантом ФОП ОСОБА_4 подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №UA206010/2018/414513 від 30.11.2018, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб.

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5 500,00 EUR.

Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) №К-1025089 від 16.11.2018 (а.с. 19), декларацію про походження товару від 16.11.2018 (а.с. 23), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2018/67404 від 22.11.2018 (а.с. 72-73), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.05.2014 (а.с. 15-16), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ 401250 від 26.02.2007.

Як встановлено в судовому засіданні, 10.12.2018 Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання інформації з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу та відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України до даткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 85).

Однак, як встановлено в судовому засіданні, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: Електронний каталог SCHWAKE 12/2018. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 10).

Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржену картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01047, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с. 28).

14.12.2018 позивач подала до відповідача заяву, в якій зазначила, що категорично не погоджується з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 та таке буде оскаржувати (а.с. 104).

17.12.2018 Декларантом ФОП ОСОБА_4 подано до Івано-Франківської митниці іншу електронну митну декларацію №UA206010/2018/415725, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб.

У вказаній митній декларації декларантом позивача визначено митну вартість товару згідно рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 у розмірі 9 500,00 EUR.

Декларантом додано до митної декларації ряд документів і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) №К-1025089 від 16.11.2018 (а.с. 19), декларацію про походження товару від 16.11.2018 (а.с. 23), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2018/67404 від 22.11.2018 (а.с. 72-73), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.05.2014 (а.с. 15-16), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ 401250 від 26.02.2007, а також оскаржені рішення за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 та картку відмови за №UA206000/2018/01047.

Листом від 27.12.2018 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що оскаржене рішення №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 скасоване (а.с. 84).

28.12.2018 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Спрацювання профілів ризику 105-2.106.2. Джерело інформації: профілі ризику 105-2.106.2 – митна вартість 10 200 EUR. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 10).

Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржену картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с. 29).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржених рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 – далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом у судовому засіданні встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206010/2018/414513 від 30.11.2018, визначено за основним методом.

Також суд встановив, що поданий декларантом позивача до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) №К-1025089 від 16.11.2018 за назвою і змістом відповідає вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним та необгрунтованим.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Суд зазначає, що відповідач не обґрунтував суду незастосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.

Так, відповідачем застосовано резервний метод, а у оскаржених рішеннях старший державний інспектор посилається на те, що резервний метод застосовано у зв’язку із:

- в першому випадку, при винесенні оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018 – джерело інформації: Електронний каталог SCHWAKE 12/2018;

- в іншому випадку, при винесенні оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018 – спрацювання профілів ризику 105-2.106.2. Джерело інформації: профілі ризику 105-2.106.2 – митна вартість 10 200 EUR.

Згідно пунктів 2-3 частини 2 статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у оскаржених рішеннях про коригування заявленої митної вартості товарів відповідачем не підтверджено обставин, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості товару, тобто не спростовано зміст фактури №К-1025089 від 16.11.2018, як наслідок, відповідачем не доведено та не підтверджено митну вартість, яка зазначена ним у оскаржених рішеннях.

Суд звертає увагу, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації – у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно положень статей 305 і 306 Розділу Х Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Способами забезпечення сплати митних платежів є: 1) фінансові гарантії; 2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року; 3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А (стаття 306).

Частиною 2 статті 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Згідно із частиною 7 статті 307 МК України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини 11 статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату «донарахованої» різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.

Частинами 8-9 статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-2 статті 263 МК України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.

Правила заповнення граф митних декларацій визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №651 (далі – Порядок №651).

Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку №651, Графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що у разі незгоди декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій декларанта передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Тобто, у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі – порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі – порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.

Графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати.

При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Графа В «Подробиці розрахунків» заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні – в електронній МД, а у МД на паперовому носії – від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).

Суд зазначає, що нараховані у графі 47 митної декларації, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20.09.2012 за №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку, серед іншого, « 01»– безготівкова форма сплати, « 02» – готівкова форма сплати.

Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 «Код МВВ» митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 «Нарахування платежів» та В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

При застосуванні гарантій різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55».

Судом встановлено, що декларантом позивача 29.12.2019, після винесення Івано-Франківською митницею ДФС усіх оскаржених рішень, подано відповідачу митну декларацію №UA206010/2018/417153 в графі 12 «Відомість про вартість» якої зазначено 318 602,41 грн.; лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» проставлено « 6» – тобто визначений декларантом резервний метод митної вартості товару; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару 318 602,41 грн.; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02» (а.с. 20).

Окрім цього, нова митна декларація №UA206010/2018/417153 від 29.12.2018 не містить:

1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;

2) в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України;

3) у графі В «Подробиці розрахунків» відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;

4) спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку «55» згідно Класифікатора способів розрахунків.

Таким чином, аналіз змісту митної декларації №UA206010/2018/417153 від 29.12.2018 дає підстави суду для висновку, що декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості « 6» та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Отже, позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Окрім цього, суд наголошує, що відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018 та №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018, а саме на другому аркуші зазначено про право позивача на випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (зв. ст. а.с. 10, 11), а також у спірних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133 та №UA206000/2018/01047 декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: задекларування митної вартості товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, при цьому декларанту доведено право вчиняти дії, передбачені статтею 55 МК України та глави 4 МК України (а.с. 28, 29).

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згодна з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірних рішеннях. Як наслідок, вона мала право скористатись, як зазначено вище, правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробила цього, фактично погодившись із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеною митним органом у оскарженому рішенні №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, вказавши її у новій митній декларації №UA206010/2018/417153 від 29.12.2018, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.

Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.10.2018у справі №816/2396/17(адміністративне провадження №К/9901/61818/18).

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань позивача на висновок експерта від 12.01.2019 як на доказ митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, суд звертає увагу, що згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 від 12.01.2019, експертиза транспортного засобу марки Skoda, модель Yeti, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 см. куб. проводилась після випуску автомобіля у вільний обіг та при митному оформлення такий висновок експерта не досліджувався митницею, а тому суд критично ставиться до посилань позивача на вказаний висновок експерта як на доказ неправомірних дій митного органу.

Щодо посилань позивача у позові на постанову Верховного суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17, суд зазначає, що в даній справі судом також досліджувалось питання подання позивачем (декларантом) нової митної декларації, однак, як слідує із змісту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2017, залишеної без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 та зазначеною постановою Верховного суду від 20.03.2018, «товар «меблі з дерева» був оформлений у митному режимі «імпорт» за митною декларацією №UA500030/2017/002950 та випущений у вільний обіг згідно з ч. 7 ст. 55 МК України». Тобто в даній справі позивач використав своє право випущення товару у вільний обіг на умовах визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, як зазначено у рішенні про коригування, чого не зроблено ОСОБА_3Я чи її декларантом. А тому обставини в даних справах не є аналогічними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір у справі №300/175/19 між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларантом із митною вартістю товару, визначеною відповідачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_3 (вул. Галицька, 41А, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код НОМЕР_2) до Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001112/2 від 28.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2018/001029/1 від 10.12.2018, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01133 від 17.12.2018 та за №UA206000/2018/01047 від 30.11.2018, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 25 березня 2019 р.