Рішення № 80658098, 25.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2019 року Справа № 323/1337/18 ЗП/808/142/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. М. Токмачка, вул. Степна, 2)

до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду з Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або Пологівське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд (відповідно до уточненого адміністративного позову від 06.07.2018):

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача в не призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зарахувати до стажу роботи в шкідливих умовах роботу на підприємствах, зазначених в позові.

Ухвалою суду від 08.06.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

У зв’язку із частковим усуненням недоліків позову, ухвалою суду від 10.07.2018 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.09.2018.

В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №323/1337/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював газозварником, електрогазозварником та електрозварником та має спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідач листом від 18.01.2018 №88/04 відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки періоди роботи позивача на посадах газозварника, електрогазозварника та електрозварника не зараховано до спеціального стажу. Вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги. Крім того, просить викликати до суду у якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які можуть підтвердити стаж роботи позивача в шкідливих умовах протягом повного робочого дня в СП «Темп» та ПП «Будтрансгаз».

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас, враховуючи, що предметом адміністративної справи №323/1337/18 є призначення пенсії, тобто дана справа є справою незначної складності, розгляд якої здійснюється в порядку письмового провадження без виклику сторін, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про виклик свідків та розглядати справу на підставі наявних у матеріалах письмових доказів.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (вх. від 17.10.2018 №32769) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень послався на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2. У задоволенні позову просить відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився 12.09.1962.

Трудова книжка позивача за спірні періоди містить наступні записи:

29.09.1979 – прийнятий монтажником-зварником 3 розряду в Запорізьке спецуправління «Кисеньмонтаж»-214 тресту «Запоріжметаллургмонтаж»;

08.05.1980 – звільнений за власним бажанням;

08.12.1981 – прийнятий електрозварником по 3 розряду в цех №7 заводу «Орсельмаш»;

03.05.1980 – звільнений за прогули без поважних причин;

11.02.1983 – прийнятий електрозварником по 3 розряду в цех №2 заводу «Орсельмаш»;

02.06.1983 – звільнений за прогули без поважних причин;

20.04.1983 – прийнятий в члени колгоспу «Перемога» Оріхівського району;

25.06.1993 – звільнений за власним бажанням;

30.08.1993 – прийнятий газоелектрозварником 3 розряду в установу ЯЯ 310/88;

23.12.1993 – звільнений за власним бажанням;

06.01.1994 – прийнятий зварником СПМП «Темп»;

27.07.1995 – звільнений за власним бажанням;

22.03.1995 – прийнятий в члени КСП «Росія» Оріхівського району в якості газоелектрозварника в бригаду з обслуговування тваринництва;

25.07.1995 – звільнений за власним бажанням;

31.07.1995 – прийнятий газоелектрозварником 3 розряду в Оріхівське АТП 12311 (перейменовано в ВАТ «Магістраль»);

26.06.1997 – звільнений за власним бажанням;

15.08.1997 – прийнятий газоелектрозварником в установу ЯЯ 310/88;

08.06.1998 – звільнений за власним бажанням;

15.06.1998 – прийнятий газоелектрозварником 4 розряду до ВАТ «Магістраль»;

31.12.1998 – звільнений за власним бажанням;

04.01.1999 – прийнятий газоелектрозварником 4 розряду до ВАТ «Магістраль»;

30.08.1999 – звільнений за власним бажанням;

25.10.2000 – прийнятий електрогазозварником до цеху газифікації ПП «Будтрансгаз»;

29.08.2002 – звільнений за власним бажанням;

03.09.2002 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» газоелектрозварником;

13.12.2006 – звільнений за угодою сторін;

27.04.2007 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» газоелектрозварником;

12.11.2007 – звільнений за угодою сторін;

08.05.2008 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» газоелектрозварником;

23.12.2008 – звільнений за угодою сторін;

05.05.2009 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» газоелектрозварником;

05.01.2011 – звільнений;

12.05.2011 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» електрогазозварником;

30.11.2011 – звільнений за угодою сторін;

26.04.2012 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» електрогазозварником;

22.01.2013 – звільнений за угодою сторін;

01.04.2016 – прийнятий до ТОВ «Мала Токмачка» електрогазозварником;

30.11.2016 – звільнений по закінченню трудового договору.

25.10.2017 позивач звернувся до Пологівського ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 18.01.2018 №88/04 ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії.

Не погоджуючись з бездіяльністю щодо не призначення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі – Порядок № 383) визначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 29.09.1979 по 08.05.1980 на посаді монтажника-зварника Запорізького спецуправління «Кисеньмонтаж»-214 тресту «Запоріжметаллургмонтаж» слід зазначити, що Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, чинний у вказаний період, не відносить до посад, які дають право на пільгову пенсію, посаду монтажника-зварника.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи на заводі «Орсільмаш» з 08.12.1981 по 03.05.1982 та з 11.02.1983 по 02.06.1984, а також в колгоспі «Перемога» з 20.04.1983 по 25.06.1993 слід зазначити наступне.

На заводі «Орсільмаш» позивач працював електрозварником, про що свідчать записи в трудовій книжці.

Трудова книжка позивача у графі «членство в колгоспі» містить лише відомості про його прийняття до членів колгоспу «Перемога» Оріхівського району, в той же час професію не зазначено.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що позивачем не надано довідок, що підтверджують зайнятість на роботах з особливо шкідливими для здоров'я умовах праці повний робочий день з 08.12.1981 по 03.05.1982, з 11.02.1983 по 02.06.1984 та з 20.04.1983 по 25.06.1993.

Крім того, згідно архівної довідки від 01.07.2017 №15/Т-283-5, ОСОБА_1 з 1983 по 1993 рік працював на посадах: слюсар, слюсар-зварник, 1992-1993 – професію не вказано.

В той же час, Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, чинний у вказаний період, не відносить до посад, які дають право на пільгову пенсію, посаду слюсаря або слюсаря-зварника.

Також архівні довідки на гр. ОСОБА_1 від 01.07.2017 №15/Т-283-3 та №15/Т-283-6, містять інформацію про нараховану останньому заробітну плату, при цьому не містять відомостей стосовно доплат позивачу за шкідливі умови праці.

Відтак, підстави для зарахування до пільгового стажу періоду з 08.12.1981 по 03.05.1982, з 11.02.1983 по 02.06.1984 та з 20.04.1983 по 25.06.1993 відсутні.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 30.08.1993 по 23.12.1993; з 06.01.1994 по 27.07.1995; з 22.03.1995 по 25.07.1995; з 31.07.1995 по 26.06.1997; з 15.08.1997 по 08.06.1998; з 15.06.1998 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.08.1999; з 25.10.2000 по 29.08.2002 суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

В матеріалах справи міститься довідка, видана Державною установою «Оріхівська виправна колонія» (№88)» від 19.09.2017 №9/15-116, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працював на посаді газоелектрозварювальника установи ЯЯ 310/88 з 30.08.1993 по 23.12.1993 та з 15.08.1997 по 08.06.1998. За вказаний період атестація робочого місця не проводилась.

Матеріали справи також не містять доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці в СПМП «Темп», КСП «Росія» Оріхівського району, Оріхівському АТП 12311 (ВАТ «Магістраль»), ПП «Будтрансгаз».

За таких обставин, підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 30.08.1993 по 23.12.1993; з 06.01.1994 по 27.07.1995; з 22.03.1995 по 25.07.1995; з 31.07.1995 по 26.06.1997; з 15.08.1997 по 08.06.1998; з 15.06.1998 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.08.1999; з 25.10.2000 по 29.08.2002 – відсутні.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на ТОВ «Мала Токмачка» на посадах газоелектрозварника та електрогазозварника у періоди з 03.09.2002 по 13.12.2006; з 27.04.2007 по 12.11.2007; з 08.05.2008 по 23.12.2008; з 05.05.2009 по 05.01.2011; з 12.05.2011 по 30.11.2011; з 26.04.2012 по 22.01.2013; з 01.04.2016 по 30.11.2016 слід зазначити про таке.

Позивачем до матеріалів справи надано довідку, видану ТОВ «Мала Токмачка» від 26.09.2017 №89, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював у вищевказаних періодах на даному підприємстві та виконував роботу менше встановленого мінімуму 80% за Списком 32, всього на 41,70%.

За таких обставин, враховуючи, що пункт «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ставить пряму вимогу про зайнятість повний робочий день на роботах, визначених Списком № 2, що передбачає виконання робіт в умовах, передбачених Списком, не менше 80 відсотків робочого часу, а позивачем такі роботи у періоди з 03.09.2002 по 13.12.2006; з 27.04.2007 по 12.11.2007; з 08.05.2008 по 23.12.2008; з 05.05.2009 по 05.01.2011; з 12.05.2011 по 30.11.2011; з 26.04.2012 по 22.01.2013; з 01.04.2016 по 30.11.2016 виконувались не повний робочий день, а лише 41,70% робочого часу – підстави для зарахування даних періодів до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком за Списком №2, у суду відсутні.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів роботи з 29.09.1979 по 08.05.1980; 08.12.1981 по 03.05.1980; з 11.02.1983 по 02.06.1983; з 20.04.1983 по 25.06.1993; з 30.08.1993 по 23.12.1993; з 06.01.1994 по 27.07.1995; з 22.03.1995 по 25.07.1995; з 31.07.1995 по 26.06.1997; з 15.08.1997 по 08.06.1998; з 15.06.1998 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.08.1999; з 25.10.2000 по 29.08.2002; з 03.09.2002 по 13.12.2006; з 27.04.2007 по 12.11.2007; з 08.05.2008 по 23.12.2008; з 05.05.2009 по 05.01.2011; з 12.05.2011 по 30.11.2011; з 26.04.2012 по 22.01.2013; з 01.04.2016 по 30.11.2016, відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 25.03.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко