Рішення № 80658074, 20.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/6082/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Заквацької А.О., Хитрик Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 - позивач) 17.12.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, відповідач -1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач - 2) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.11.2018 № 309-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.»»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ґрунтуються на таких аргументах (а.с.4-5, 140-142): ОСОБА_1 з 01.03.2017 призначений на посаду заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області як такий, що пройшов конкурсний відбір. 03.12.2018 позивача ознайомлено з наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 309-к від 29.11.2018 «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 «Про звільнення ОСОБА_1.», відповідно до котрого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 36 Кодексу Законів про працю за угодою сторін.

ОСОБА_1 за його ініціативою на підставі статті 93 КАС України був допитаний як свідок та під присягою повідомив, що двічі писав заяву про звільнення за угодою сторін: 1) вперше - одночасно з написанням заяви про прийняття на посаду заступника начальника під психологічним тиском працівників управління персоналу відповідача-1. Написання заяви такого змісту було умовою призначення його на цю посаду; 2) вдруге - після зміни керівника Держгеокадастру та призначення виконуючим обов'язки чинного керівника установи керівний склад всіх територіальних управлінь викликали в Київ, після наради з новим керівником запросили до керівника кадрової служби та повідомили про необхідність переписати заяву на ім'я нового керівника. Позивач звертає увагу суду, що в заяві про звільнення відсутні як дата її написання, так і бажана дата звільнення. Стверджує, що як 21.11.2018, так і станом на дату видання оскаржуваних наказів в нього не було волевиявлення та згоди на припинення трудових відносин. 21.11.2018 заяву про звільнення сам не подавав та нікого не уповноважував на вчинення таких дій. 22.11.2018 його повідомили телефоном про виклик в Держгеокадастр за службовою необхідністю. ОСОБА_1 повідомив, що 26.11.2018 прибув в Держгеокадастр після наради та обговорення службових справ керівник вручив йому під розписку наказ про звільнення та повідомив, що питання щодо подальшого проходження ним служби вирішене та не обговорюється. Тому вважає своє звільнення протиправним, просить суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити позов.

Відповідача-1 позов не визнає. Представник Держгеокадастру подав відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив (а.с. 120-125, 146-151) та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що до Держгеокадастру 21.11.2018 надійшла заява ОСОБА_1 з проханням звільнити його з посади заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області за угодою сторін. Ця заява власноручно написана ОСОБА_1 та адресована уповноваженій особі відповідача-1 із зазначенням в заяві, що датою її написання належить вважати дату реєстрації за допомогою системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ 3». Заява зареєстрована 21.11.2018 Дергеокадастром з нанесенням штрих-коду та присвоєнням реєстраційного номера 22-39365/0/1-18, відтак датою її написання є 21.11.2018. Представник Держгеокадастру зазначив, що у заяві про звільнення від 21.11.2018 позивач не зазначив конкретного терміну звільнення. З посиланням на приписи статті 86 Закону України «Про державну службу» вказує, що сторони досягли взаємної згоди щодо строку припинення трудового договору - період часу від одного до чотирнадцяти календарних днів з дати написання заяви. Представник Держгеокадастру зазначив, що посилання позивача на відсутність волевиявлення на його звільнення за угодою сторін носить суб'єктивний характер та ґрунтується на припущення, не підтверджених жодними доказами. За таких обставин, відповідач-1 вважає законним спірний наказ, а доводи позивача безпідставними та необґрунтованими. На запитання суду представник відповідача описав усі теоретично можливі шляхи надходження заяви ОСОБА_1 на реєстрацію в канцелярію Держгеокадастру, проте так і не пояснив, в який спосіб та через кого (поштою, наручно тощо) надійшла ця конкретна заява.

Відповідач - 2, ГУ Держгеокадастру у Волинській області, заперечило щодо позову ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні (а.с. 87-91, 156-159). Зазначило, що наказом Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін, копія цього наказу надійшла 28.11.2018 після обіду. Тому 29.11.2018 наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 309-к оголошено цей наказ та визначено, що днем звільнення ОСОБА_1 з посади слід вважати день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності. ОСОБА_1 03.12.2018 прибув на службу та подав до управління персоналу ГУ Держгеокадастру у Волинській області листок непрацездатності, тому цього дня його ознайомлено з наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.11.2018 № 309-к під розписку. Цього ж дня ОСОБА_1 передав справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно, отримав трудову книжку із записом про звільнення від 03.12.2018; по 03.12.2018 включно з ОСОБА_1 проведено розрахунок, оскільки цей день був останнім днем його перебування на службі. За таких обставин відповідач -2 вважає, що ним здійснені наведені вище заходи у відповідності до чинного законодавства, вважає дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірними, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 01.03.2017 прийнятий на посаду заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області як такий, що визначений переможцем конкурсу (а.с. 12).

Відповідно до листка непрацездатності серія АДД № 874631, виданого Волинською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_1 з 23.11.2018 по 30.11.2018 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 102).

Наказом Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області за угодою сторін на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України. Як підставу звільнення зазначено заяву ОСОБА_1, лист Мінагрополітики від 22.11.2018 №37-25-7/25637 (а.с. 135).

ГУ Держгеокадастру у Волинській області 29.11.2018 прийняло наказ № 309-к, яким оголосило наказ Держгеокадастру від 26.11.2016 №139-то «Про звільнення ОСОБА_1.». Пунктом другим цього наказу визначено, що днем звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника - начальника Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області слід вважати перший день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності (а.с. 100). 29.11.2018 ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом № 31-3-0.7-7864/2-18 надіслало ОСОБА_1 для ознайомлення копію цього наказу (а.с. 101).

03.12.2018 ОСОБА_1 вийшов на роботу, подав управлінню персоналу ГУ Держгеокадастру у Волинській області листок непрацездатності серія АДД № 874631, котрий зареєстрований в Журналі обліку листків непрацездатності під порядковим номером 167 (а.с. 103-104). Цього ж дня позивача ознайомлено з наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.11.2018 № 309-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.»», про що останній власноручно розписався на оригіналі цього наказу, засвідчив незгоду з цим наказом та намір оскаржити такий в судовому порядку (а.с. 101).

У зв'язку із звільнення з займаної посади, відповідно до статті 89 Закону України «Про державну службу» 03.12.2018 ОСОБА_1 передав справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно, про що складено акт передачі справ і майна від 03.12.2018 (а.с. 105). 03.12.2018 ОСОБА_1 видано трудову книжку, що засвідчує його підпис в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них 07-23 (а.с. 107-109).

Адресована в.о. голови Держгеокадастру Колотіліну О.К. заява ОСОБА_1 (а.с. 134) про звільнення за угодою сторін не містить дати її написання та бажаної дати звільнення заявника за угодою сторін з займаної посади.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 під присягою дав покази. Повідомив, що при оформленні в 2017 році на посаду заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області в кадровій службі Держгеокадастру умовою призначення була вимога написати заяву про звільнення з цієї посади за угодою сторін. Свідок зазначив, що спершу написав таку заяву (без зазначення дати її написання) на ім'я голови Держгеокадастру Цвяха О.М. Надалі, після зміни керівника Держгеокадастру, його викликали в Держгеокадастр «за службовою необхідністю» та на вимогу директора кадрової служби ОСОБА_1 переписав заяву про звільнення за угодою сторін на ім'я в.о. голови Держгеокадастру Колотіліна О.К. Ця заява також не містила ані дати написання, ані бажаної дати звільнення. Свідок зазначив, що з наказом Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то ознайомився в кабінеті голови Держгеокадастру Колотіліна О.К., котрий і повідомив про його звільнення.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України: - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; - публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Поняття державної служби дає визначення Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (стаття 1). Сфера дії Закону № 889-VІІІ визначена в статті 3 - цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін регламентовано в статті 86 Закону № 889-VІІІ. Так, державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін. Припинення трудового договору на цій підставі відбувається в строк, визначений сторонами, відповідно до досягнутої ними домовленості.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд при розгляді адміністративних справ за аналогічних фактичних обставин (за участі Держгеокадастру у якості відповідача) висловив такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 36 КЗпП та частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ:

1) Постанова №822/6322/15 від 03.07.2018:

«… основними умовами угоди про припинення трудового договору на підставі пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним, його скасування та поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді.

Посилання касатора на те, що між позивачем та Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було досягнуто згоди на звільнення за угодою сторін, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки відсутність узгодження дати звільнення позбавляло права відповідача на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України»;

2) Постанова №816/1389/16 від 06.02.2019:

«Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закону № 889-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

За змістом статті 86 Закону № 889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Можливість припинення трудового договору за угодою сторін передбачається також і приписами пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України […] при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Крім того, частина третя статті 83 Закону України «Про державну службу», яка регламентує припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, визначає, що суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві.

Тобто, недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.»

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Фактичною підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади за згодою сторін вказано його заяву. ОСОБА_1 визнає, що власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін, проте під присягою ствердив, що зробив це не 21.11.2018, як стверджує відповідач, а в листопаді 2017 року під тиском та під диктовку керівника кадрової служби Держгеокадастру, куди його викликали «за службовою необхідністю», після зміни керівника установи. Суд визнає цю обставину доведеною, оскільки:

- відповідач не спростував її та не зміг пояснити, в який спосіб заява ОСОБА_1 потрапила 21.11.2018 на реєстрацію в службу діловодства Держгеокадастру (м. Київ), - в той час як заявник перебував на службі у Волинській області;

- застосоване у заяві ОСОБА_1 формулювання «Датою написання заяви вважати дату реєстрації» (а.с.134) підтверджує достовірність показів ОСОБА_1, оскільки очевидно, що добровільно написана заява (написана в день її підписання, а не «на майбутнє») містила б такий реквізит, як дата написання;

- рішення судів у справах №822/6322/15 та №816/1389/16 за участі Держгеокадастру у якості відповідача свідчать про те, що такі випадки у кадровій політиці відповідача є непоодинокими.

Отже, заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін не містить ані дати її написання, ані пропозиції заявника щодо бажаної дати припинення трудових відносин. Резолюція керівника відповідача, проставлена на цій заяві (датована 21.11.2018) також не містить пропозиції/рішення, з якого може бути розірвано трудовий договір з ОСОБА_1

Ці обставини, а також покази позивача дають можливість дійти до висновку, що ОСОБА_1 21.11.2018 не висловлював бажання звільнитися, а учасники спору не досягли згоди щодо припинення трудового договору та не узгодили дату звільнення ОСОБА_1

Суд відхиляє доводи відповідача-1, що датою написання заяви є дата її реєстрації в електронній системі документообігу Держгеокадастру, оскільки такі не підтверджують ані дати написання такої заяви, ані факту подання такої роботодавцю безпосередньо ОСОБА_1 чи за його дорученням, тобто не підтверджують волевиявлення позивача на звільнення.

З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачем та відповідачем не було досягнуто взаємної домовленості з істотних умов угоди про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, а саме - згоди щодо припинення трудового договору та щодо дати звільнення. Тому позовні вимоги про скасування наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.» є обґрунтованими та підлягають до задоволення. З наведених підстав підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.11.2018 № 309-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.».

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про звільнення позивача з посади, то ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Суд встановив, що останнім днем перебування ОСОБА_1 на посаді було 03.12.2018; ця обставина підтверджується долученими до справи письмовими доказами та визнається сторонами. З огляду на це позивач підлягає поновленню на посаді з 04.12.2018.

Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100). Відповідно до наданих відповідачем-2 довідок (а.с. 168, 169) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи перед звільненням (жовтень-листопад 2018, по 22 робочі дні) склала 15350,06 грн., відповідно середньоденна 697,73 грн. Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття рішення про поновлення позивача на посаді (з 04.12.2018 по 20.03.2019). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 50934,29 грн. (73 р.д.*697,73 грн/день). Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд встановлює, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 15530 гривень 06 коп. підлягає негайному виконанню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.» та наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.11.2018 № 309-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 26.11.2018 № 139-то «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 04.12.2018.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67; ідентифікаційний код 39767861) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2018 по 20.03.2019 в розмірі 50934 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять чотири) гривні 29 коп.

Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів - при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 15530 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 06 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2019.

Суддя Москаль Р.М.