Рішення № 80657892, 25.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року м. Київ № 320/834/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Славутичі Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) період його роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 року в ДП "Чорнобильське монтажне управління" за Списком № 2;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) період його роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ДП "Чорнобильське монтажне управління" за Списком № 2 та зробити відповідний перерахунок пенсії з моменту виникнення права на пенсію - з 18.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 31.01.1995 по 13.02.2006 працював на ДП «Чорнобильське монтажне управління», однак відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи в ДП «Чорнобильське монтажне управління» з 01.01.2004 по 07.02.2006, посилаючись на відсутність даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а саме на відсутність даних про сплату страхових внесків за даний період. Позивач вважає, що не повинен нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов'язків по сплаті страхових внесків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; судом постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачеві подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду відзив в якому зазначив, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Так, з аналізу матеріалів пенсійної справи та облікової картки платника податку позивача відповідачем встановлено, що він не має права на зарахування страхового стажу за період роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006, оскільки ДП «Чорнобильське монтажне управління» не було сплачено єдиного внеску.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач з 18.07.2018 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ознайомившись з протоколом призначення пенсії та звітом по заробітках, позивачем було встановлено, що відповідачем не було зараховано до його страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 року в ДП "Чорнобильське монтажне управління" з мотивів відсутності даних персоніфікованого обліку.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього закону.

Як передбачено статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Так, згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що наказом від 26.01.1995 № 8 позивача прийнято на роботу до ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (перетворено в ДП «Чорнобильське монтажне управління») на посаду електрозварника ручної зварки.

13.02.2006 позивача на підстав наказу по ДП «Чорнобильське монтажне управління» від 13.02.2006 № 16 звільнено згідно статті 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням).

Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1, а також довідкою ДП «Чорнобильське монтажне управління» від 15.11.2010 № 4-105 про підтвердження наявного пільгового трудового стажу.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29 липня 1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Враховуючи зміст наданої суду копії трудової книжки позивача НОМЕР_2, суд вважає, що вказаний документ підтверджує період роботи позивача з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (перетворено в ДП «Чорнобильське монтажне управління»).

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (перетворено в ДП «Чорнобильське монтажне управління») для зарахування до трудового стажу через відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно статті 106 Закону № 1058-IV обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

Унаслідок невиконання ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (перетворено в ДП «Чорнобильське монтажне управління») обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на даному підприємстві у період з 01.01.2004 по 07.02.2006.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 до страхового стажу за порушення, вчинене ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (перетворено в ДП «Чорнобильське монтажне управління»), оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. З цих підстав суд погоджується з доводами позивача, покладеними в обґрунтування позову, і відкидає доводи відповідача, як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.

Аналогічну правову позицію наведено Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На думку суду, відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) період його роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ДП "Чорнобильське монтажне управління" за Списком № 2.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області витрати по сплаті судового збору згідно квитанції від 15.02.2019 № 8 у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області (код ЄДРПОУ: 22203152; місце реєстрації: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Центральна площа, 7) щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) період його роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 року в ДП "Чорнобильське монтажне управління" за Списком № 2.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області (код ЄДРПОУ: 22203152; місце реєстрації: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Центральна площа, 7) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) період його роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ДП "Чорнобильське монтажне управління" за Списком № 2.

4. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області (код ЄДРПОУ: 22203152; місце реєстрації: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Центральна площа, 7) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) починаючи з 18.07.2018 з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 07.02.2006 в ДП "Чорнобильське монтажне управління".

5. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області (код ЄДРПОУ: 22203152; місце реєстрації: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Центральна площа, 7) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.