Рішення № 80657741, 25.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. справа № 300/236/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2019 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу та зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача роботу священником з 19.06.1982 по 31.12.2003 і призначити позивачу пенсію за віком з 12.01.2018 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також виплатити недоотриману позивачем суму пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з червня 1982 року до травня 2005 року служив священиком, а тому даний період відповідач має зарахувати до страхового стажу позивача. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 даний позов залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв’язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 01.03.2019 на адресу суду надійшов відзив від 27.02.2019 за №961/06, в якому позовних вимог відповідач не визнав та просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 38-39).

18.03.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач відмічає, що на виконання постанови КМУ від 12.08.1993 за №637, ним подано відповідачу в день звернення про призначення пенсії всі необхідні документи, які підтверджують його страховий стаж (а.с. 43-44).

20.03.2019 на адресу суду надійшло заперечення відповідача від 18.03.2019 за №1275/06, яке за змістом є аналогічним відзиву від 27.02.2019 за №961/06 (а.с. 60-61).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.1978 по 03.06.1982 навчався на денному відділенні в Одеській духовній семінарії (а.с. 13).

Після закінчення навчання в Одеській духовній семінарії позивача направлено уповноваженому ради в справах релігії при раді Міністрів УРСР по Івано-Франківській області для реєстрації його священиком (а.с. 14).

Згідно архівної довідки Державного архіву Івано-Франківської області від 20.07.208 за №І-5/06-07, позивач після закінчення Одеської духовної семінарії був призначений священиком у селах Івано-Франківської області:

- з 19.06.1982 призначено священиком церкви Св. Покрови села Вишній Лукавець сіл: Вишній, Григорій Рогатинського району;

- з 25.11.1985 призначено священиком церкви св. ОСОБА_2 села Козарі, Журавельки Рогатинського району;

- з 03.07.1986 призначено священиком церкви св. ОСОБА_3 села Яблунів Косівського району;

- з 02.01.1990 священиком Української Греко-Католицької церкви сіл. Стопчатів, Яблунів Косівського району (а.с. 20).

Відповідно довідки Коломийської єпархії Парафії ОСОБА_4 УГКЦ від 26.02.2018 за №70, ОСОБА_1 душпастирював при парохії Церкви ОСОБА_4 с. Стопчатів Косівчького району з липня 1986 року по травень 2005 року (а.с. 19). Вказане підтверджується також довідкою, виданою Коломийською єпархією за №КЄ18/131 від 13.03.2018 (а.с. 18).

18.04.2018 позивач звернувся до Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії (а.с. 11).

Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 30.07.2018 за №3732/03 відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки загальний стаж роботи позивача становить 22 роки 8 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також у листі відповідач повідомив позивача, що йому зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1984 по 31.12.1987, з 01.04.1989 по 30.09.1989, з 01.01.1990 по 31.03.1990, оскільки служіння в церкві зараховується тільки по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Період роботи з 01.05.2005 по 31.03.2018 зарахований по системі персоніфікованого обліку (а.с. 21-22).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необгрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2018 по 31.12.2018 – не менше 25 років.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків.

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору поширюється дія законодавства про працю, загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оподаткування.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок №637). Згідно пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд встановив, що разом із заявою про призначення пенсії, позивачем пенсійному органу надано трудову книжку, довідку про навчання, військовий квиток про проходження військової служби, довідку від 06 03.2018 про призначення на служіння в церкві ОСОБА_5 с. Стопчатів з 10.07.1986 по 05.03.1998, довідку від 13.03 2018 №КС18/131 про служіння в церкві ОСОБА_4 с. Стопчатів з липня 1986 по травень 2005, довідку від 14.03.2018 за №104, виданої Луковець-Вишнівською сільською радою про служіння в церкві Покрови з 30.08.1982 по 18.07.1986, посвідчення про надання статусу гірського населеного пункту, а також згідно заяви від 17.07.2018 до пакету документів на призначення пенсії було додатково додано архівну довідку від 20.07.2018 за №І-5/06-07 про періоди призначення ОСОБА_1 священиком у селах Івано-Франківської області.

Як слідує із листа відповідача від 30.07.2018 за №3732/03, управлінням було надіслано лист від 26.03.2018 за №1509/03 в Косівське об’єднане управління Пенсійного фонду України про надання інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду за період з 31.03.1982 по 31.05.2005, а також лист від 19.04.2018 за №1962/03 та від 01.06.2018 за №269/05 в Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України про надання інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду у системі персоніфікованого обліку з 30.08.1982 по 18.07.1986 (а.с. 22).

У зв’язку з відсутністю у відповідача даних про сплату страхових внесків у відповідні періоди, Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області не зарахувало їх до загального стажу позивача.

За приписами статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – персоніфікований облік) – організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Суд зазначає, що до матеріалів справи ні позивачем, ні відповідачем трудової книжки не подано, а також не надано доказів сплати страхових внесків у спірний період.

Окрім того, як зазначив позивач у відповіді на відзив, на підставі п. 1 Порядку №637 підтвердженням його трудового стажу роботи священиком з 19.06.1982 по 31.12.2003 є документи, що містяться в його особовій справі священика ОСОБА_1, яка долучена до матеріалів справи та відмітив, що інших документів, які б підтвердили його стаж роботи священика у вказаний період у нього немає, так як на час його роботи інших документів у нього не вимагалося (а.с. 39).

Суд звертає увагу, що час роботи в релігійних організаціях зараховувався до загального стажу роботи за умови, що професія працівника була передбачена Переліком осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів, затвердженого постановою ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунального господарства від 21.08.1962 і трудовий договір з якими був укладений за участю профспілкових органів. До зазначеного Переліку було включено наступні категорії працівників: прибиральниці, охоронці, двірники.

Якщо перелічені особи одночасно виконували обовязки церковних старост, членів виконавчих комітетів органів релігійних організацій або брали участь у здійсненні обрядів, то трудове законодавство на них не поширювалось і трудові договори за участю профспілкових органів з ними не укладались.

Так, відповідно до постанови Президії ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств від 17.12.1980 затверджено Перелік осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів.

Трудові договори за участю профспілкових органів не могли укладатись з членами виконавчих органів релігійних організацій і особами, які брали участь у здійсненні релігійних обрядів.

Право на укладення трудових договорів за участю профспілкових органів в цей період мали рахунково-бухгалтерський персонал, працівники канцелярій, працівники господарського, побутового обслуговування, працівники по проектуванню, будівництву, декораціях і ремонту будівель, працівники транспорту та його обслуговування, робітники виробничих майстерень.

Відповідно до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 12.09.1990 за №369/16-52, періоди роботи в релігійних організаціях зараховувались до загального трудового стажу в тих випадках, коли трудовий договір на виконання цієї роботи укладений за участю профспілкових органів.

Як наслідок, законодавство колишнього СРСР передбачало дві умови для зарахування періоду роботи у релігійних організаціях до загального трудового стажу, зокрема, протягом спірного періоду: наявність посади у відповідному Переліку та наявність трудового договору за участю профспілкових органів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що особи, які здійснювали богослужіння (священники) зазначеними вище Переліками передбачені не були, а також трудові договори за участю профспілкових органів з позивачем не укладались, відповідач правомірно відмовив у зарахуванні позивачу спірного періоду до загального трудового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 241-246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 9а, с. Стримба, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78441, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (м-н. Шевченка, 3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ 40386749) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.