Ухвала суду № 80657646, 25.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2019 р. Справа №200/4085/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03361075) до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 32) про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 11 березня 2019 року та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, в якій просить суд:

-визнати протиправними дії головного державного виконавця Балдинюка Максима Юрійовича щодо винесення постанови від 11 березня 2019 року про стягнення з ПАТ «Донецькоблгаз» виконавчого збору в розмірі 13621,94 гривень;

-скасувати постанови головного державного виконавця Балдинюка Максима Юрійовича від 11 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 13621,94 гривень;

-зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 повернути безпідставно стягнуті грошові кошти на час прийняття рішення по справі;

-відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства ( надалі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статті 160 КАС України з огляду на наступне.

Згідно з нормами частини статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення даної норми позивачем не додано до адміністративного позову документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі – Закон № 3674-VI).

Нормами статей 1, 2 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положеннями частини першої статті 3 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу цього підпункту вбачається, що майновими є вимоги, для яких визначено ціну позову. Відповідно до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивачем заявлені позовні вимоги:

- немайнового характеру щодо визнання протиправними дії головного державного виконавця Балдинюка Максима Юрійовича щодо винесення постанови від 11 березня 2019 року про стягнення з ПАТ «Донецькоблгаз» виконавчого збору в розмірі 13621,94 гривень;

- майнового характеру щодо скасування постанови головного державного виконавця Балдинюка Максима Юрійовича від 11 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 13621,94 гривень;

- немайнового характеру щодо зобов’язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 повернути безпідставно стягнуті грошові кошти на час прийняття рішення по справі.

У зв’язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 763,00 гривень (1921,00 грн. + 1921,00 грн. (13621,94 грн. 1,5%= 204,33 грн., що є меншим за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00грн.) + 1921,00 грн.).

Однак, в позовній заяві, позивач, зокрема просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши зазначену заяву суд зазначає про наступне.

Доводи клопотання обґрунтовані, тим, що позивач не має можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об’єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір», а позивач, який звернувся з нею до суду, не належить до суб’єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо його сплати.

Як передбачено частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Також, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов’язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів які б свідчили про відсутність коштів на сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого позивачем клопотання та відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті спору, у зв’язку з чим відмовляє у його задоволенні.

За таких обставин, позовна заява Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом: сплати судового збору у розмірі 5 763 (п'яти тисяч сімсот шістдесят три) гривні 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач коштів УК/м. Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31214206784075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа) та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у визначеному розмірі.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 11 березня 2019 року та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Толстолуцька М.М.