Рішення № 80657565, 12.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2019 року (11 год. 55 хв.)Справа № 0840/3450/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.03.2018 №835 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3;

визнати протиправним дії відповідача щодо організації виконання неправомірного наказу від 19.03.2018 №835, в тому числі ініціювання проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, видачі направлень на перевірку, здійснення виходу на податкову адресу (місцезнаходження) позивача та складання актів перевірки місцезнаходження ФОП ОСОБА_3;

визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835»;

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, на підставі наказу від 19.03.2018 №835 з урахуванням змін внесених до нього на підставі наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач під час прийняття оскаржуваних наказів порушив вимоги Податкового кодексу України в частині завчасного повідомлення позивача (за 10 днів) про проведення планової виїзної перевірки. Крім того, наказ від 03.05.2018 №1308 вручений позивачу у день початку проведення перевірки. Крім того, позивач зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для перенесення строків проведення перевірки. Також зазначає, що проведення відповідачем перевірки поза термінів, встановлених у графіку проведення планових перевірок є протиправним. В той же час, відповідачем не здійснювалось коригування плану-графіку проведення перевірки позивача на 2018 рік. Ураховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 02.10.2018.

У підготовчому засіданні 02.10.2018 оголошувалась перерва до 24.10.2018.

Ухвалою суду від 24.10.2018 продовжений строк підготовчого провадження та відкладений розгляд справи до 19.11.2018.

Оскільки суддя Калашник Ю.В. 19.11.2018 була відсутня на роботі в період з 18.11.2018 по 21.11.2018, підготовче засідання призначене на 22.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі зупинено до 17.12.2018.

Ухвалою суду від 17.12.2018 провадження у справі поновлено та ухвалою від 17.12.2018 провадження у справі зупинено до 11.02.2019.

У зв’язку із перебування судді у відпустці, підготовче засідання призначене на 19.02.2019.

19.02.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 19.02.2019.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.03.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказав, що відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок, відповідачем виданий наказ від 19.03.2018 №835, який надісланий позивачу 21.03.2018, у відповідності до вимог ПК України, за 10 календарних днів до початку перевірки. Для здійснення перевірки посадовими особами відповідача здійснений вихід на податкову адресу позивача, проте там знаходилась мати позивача – Лариса, яка пояснила, що позивач за адресою не проживає та не здійснює господарську діяльність. За адресою здійснення підприємницької діяльності позивач також був відсутній. За наслідками виходів працівників податкового органу на адреси позивача складались акти про відсутність за місцезнаходженням. 04.05.2018 позивачу вручений наказ від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835», відповідно до якого внесені зміни до наказу 19.03.2018 №835 в частині строків проведення перевірки позивача. На підставі наказу від 03.05.2018 проведена перевірка позивача. Також представник відповідача вказав, що перевірка проводилась в приміщенні податкового органу. Накази відповідача та оскаржувані позивачем дії вважає правомірними. В задоволенні позову просить відмовити.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 12.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

Позивач – ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.05.2001, Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Відповідно до плану-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік, 19.03.2018 відповідачем прийнятий наказ №835 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», відповідно до якого вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 Тривалість перевірки визначена 10 днів, починаючи з 02.04.2018 (а.с.14).

Вказаний наказ 21.03.2018 надісланий позивачу та отриманий ним 25.04.2018 (а.с.15).

Судом встановлено, що посадові особи відповідача 02.04.2018 з метою проведення перевірки здійснили вихід за місцем реєстрації позивача та за адресою здійснення господарської діяльності. У зв’язку із відсутністю позивача за місцем знаходження та за місцем здійснення господарської діяльності, працівниками податкового органу 02.04.2018 складені акти щодо неможливості пред’явлення направлень на перевірку, щодо відсутності за місцем реєстрації, щодо відсутності за місцем здійснення господарської діяльності, щодо неможливості розпочати перевірку (а.с.140-147).

03.04.2018 відповідачем складено службовий лист № 524/08-01-13-05-11, в якому зазначено про неможливість проведення перевірки у встановлений термін та зазначено про вжиття заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження позивача (а.с.99-100).

Відповідно до доповідної записки відповідача від 02.05.2018 №709/08-01-13-05, причини, які перешкоджали проведенню перевірки позивача усунуті, у зв’язку із чим заступник начальника управління-начальник відділу планування контрольно-перевірочної роботи просив дозволу розпочати планову виїзну перевірку позивача з 04.05.2018 (а.с.104-105).

На підставі вказаної доповідної записки та на підставі пп. 20.1.4 п.20 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст. 77 ПК України, відповідачем прийнятий наказ від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835», відповідно до якого внесені зміни до наказу від 19.03.2018 №835 в частині строків проведення перевірки, а саме: визначено тривалість проведення перевірки 10 робочих днів, починаючи з 04.05.2018.

Судом встановлено, що наказ від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» вручено позивачу 04.05.2018.

На підставі наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» відповідачем у період з 04.05.2018 по 17.05.2018 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 01.06.2018 №425/08-01-13-05/НОМЕР_1 (а.с.24-61).

Відповідно до змісту акту, копію наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» вручено позивачу 04.05.2018, перевірка проведена в приміщенні Мелітопольської ОДПІ (а.с.24-25).

Представник позивача вказував, що перевіряючих до проведення перевірки не допускав. Проте, перевірка була проведена, за її наслідками винесені податкові повідомлення-рішення.

Вважаючи протиправними накази відповідача від 19.03.2018 №835 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» та від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835», а також вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі вказаних наказів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, відповідно до наказу від 19.03.2018 №835 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», перевірка позивача мала бути розпочата 02.04.2018. Вказаний наказ надісланий позивачу 21.03.2018 та отриманий позивачем 25.04.2018.

Позивач вказував на протиправність наказу з огляду на отримання такого наказу лише 25.04.2018, тобто після спливу дати, з якої мала бути розпочата перевірка (02.04.2018).

Проте, суд вважає, що відповідачем виконані вимоги п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України в частині надсилання позивачу наказу не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки. При цьому, отримання позивачем такого наказу лише 25.04.2018 не є підставою для визнання наказу протиправним, оскільки відповідачем обов’язок щодо надсилання наказу виконаний повністю.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу від 19.03.2018 №835 – відсутні.

Також суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо організації виконання неправомірного наказу від 19.03.2018 №835, в тому числі ініціювання проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, видачі направлень на перевірку, здійснення виходу на податкову адресу (місцезнаходження) позивача та складання актів перевірки місцезнаходження ФОП ОСОБА_3

Так, дії, які просить визнати протиправними позивач, були спрямовані на організацію проведення перевірки позивача, відповідно до плану-графіку. Тобто, дії спрямовані на виконання наказу від 19.03.2018 №835. Оскільки судом не встановлено підстав для скасування наказу від 19.03.2018 №835, то, відповідно і відсутні підстави для визнання протиправними дій, які є наслідком вказаного наказу.

Щодо наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835», то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що наказ відповідача від 19.03.2018 №835 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» був прийнятий відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік. Термін проведення перевірки тривалістю 10 днів, починаючи з 02.04.2018.

Відповідачем у встановлений термін перевірка позивача проведена не була.

Наказом від 03.05.2018 №1308 внесено зміни до наказу від 19.03.2018 №835 та вказано термін проведення перевірки тривалістю 10 днів, починаючи з 04.05.2018, тобто за межами строку, передбаченого планом-графіком проведення документальних перевірок на 2018 року. Відомості щодо коригування плану-графіка проведення документальних перевірок з метою проведення документальної виїзної перевірки позивача саме у цей час в матеріалах справи відсутні.

Наказ від 03.05.2018 №1308 мотивований наявністю доповідної записки заступника начальника управління-начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб від 02.05.2018 №709/08-01-13-05, та положеннями пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України.

Вказаний наказ вручений позивачу 04.05.2018, тобто у день початку проведення перевірки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для проведення планової документальної перевірки платника податків є включення останнього до плану-графіка перевірок та видача наказу про її проведення, а також вручення такому платнику податків посадовою особою контролюючого органу, зазначеною в направленні на проведення перевірки, наказу та направлення на її проведення, які в свою чергу повинні відповідати вимогам встановленим ПК України.

Оскаржуваним наказом від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» відповідач вніс зміни до наказу від 19.03.2018 №835, в результаті чого фактично змінив період проведення планової виїзної перевірки позивача, який встановлений відповідно до плану-графіку документальних перевірок на 2018 рік.

Положеннями п. 44.5 ст. 44, п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України передбачені випадки перенесення проведення перевірки:

- п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків;

- п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Між тим нормами ПК України не передбачено можливості зміни періоду проведення планової виїзної документальної перевірки, в тому числі шляхом прийняття наказу про внесення змін до наказу, яким призначено проведення такої перевірки.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 затверджений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок № 524), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 524, план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Відповідно до п.3 Порядку № 524, проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм ПК України та Порядку № 524, обов'язковою передумовою для проведення планової документальної перевірки є включення платника податків до плану-графіку перевірок, чого при прийнятті відповідачем наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» здійснено не було, що, в свою чергу, свідчить про порушення вимог пункту 77.1 статті 77 ПК України та, як наслідок свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Отже, планова документальна виїзна перевірка може бути призначена лише відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок. Крім того, положеннями Податкового кодексу України не передбачено можливості зміни періоду проведення планової документальної виїзної перевірки у вже прийнятому наказі про призначення документальної планової виїзної перевірки за межами строків, передбачених у плані-графіку, без коригування планів-графіків.

Проте, наведені відповідачем в наказі від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835» положення Податкового кодексу України та наявність доповідної записки не може бути підставою для внесення змін до наказу про призначення документальної планової виїзної перевірки в частині строків проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржуваний наказ від 03.05.2018 №1308 прийнятий відповідачем всупереч приписам чинного законодавства, підлягає скасуванню, у зв’язку із чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №817/519/16.

Суд також звертає увагу, що відповідачем на підставі наказу 03.05.2018 №1308 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача. Початок перевірки – 04.05.2018. При цьому, позивачем отримав наказ у день початку проведення перевірки – 04.05.2018, про що вказано в акті перевірки. Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка проведена в приміщенні Мелітопольської ОДПІ, хоча вид перевірки – виїзна.

Таким чином, з огляду на вказане, ураховуючи висновки суду про протиправність наказу від 03.05.2018 №1308, суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі була Головного управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 3524 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До закінчення судових дебатів представник позивача повідомив суд про надання доказів про судові витрати на професійну правничу допомогу у порядку ст. 143 КАС України.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (72331, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження, вул. Молодіжна, 22/2, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835».

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, на підставі наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.03.2019.

Суддя Ю.В. Калашник