Ухвала суду № 80657171, 25.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

25 березня 2019 р. Справа № 200/4121/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати страхової суми,-

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати страхової суми.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд зазначає наступне.

Позивач просить визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яка полягає у припиненні нарахування виплати страхової суми ОСОБА_2 за період з травня 2016 року по день його смерті 09.06.2018 року та зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування страхової суми ОСОБА_2 за період з травня 2016 року по день його смерті 09.06.2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги свого померлого вітчима ОСОБА_2, який призначив заповітом ОСОБА_1 спадкоємцем всього свого майна з чого б воно не складалося, як рухомого так і не рухомого, в тому числі грошових внесків. Однак листом № 5-14/Ч-1515з-1918 від 19.11.2018 року відповідачем позивачу було відмовлено у нарахуванні останньому коштів, як спадкоємцю.

Отже, предметом заявленого адміністративного позову є зобов'язання управління виплатити недоотримані страхові виплати померлого вітчима позивача ОСОБА_2 за період з травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначених недоотриманих страхових виплат, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 10 грудня 2018 року.

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому слід мати на увазі, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судом встановлено, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманих страхових виплат у зв'язку зі смертю пенсіонера, його вітчима ОСОБА_2. Отримавши рішення про відмову у виплаті недоотриманих страхових виплат, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання виплатити недоотримані страхові виплати ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Основним мотивом обґрунтування допущення відповідачем протиправних дій і, як наслідок, неможливості отримання належних позивачу, як спадкоємцю нарахованих, але не виплачених соціальних виплат.

При цьому суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

На підставі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України;) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень та зобов'язання вчинити певні дії є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

А отже, приймаючи до уваги суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги наведене, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Наведена позиція підтверджується судовою також практикою Першого апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №0540/8236/18-а № 0540/5860/18-а.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, зважаючи на те, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а випливає з цивільних правовідносин і стосується правомірності права позивача на отримання страхових виплат (заборгованості) як спадкоємця, то цей спір має приватно - правовий, а не публічний характер, тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням встановлених обставин та вимог чинного процесуального законодавства, суд вважає необхідне передати дану адміністративну справу на розгляд Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 29, 248, 287 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративну справу № 200/4121/19-а за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати страхової суми, передати на розгляд до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (місцезнаходження: 84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського 2).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідні суди.

Суддя Тарасенко І.М.