Рішення № 80657170, 22.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Справа № 160/1538/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук – Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 викладене в листі від 12.12.2018 року № 400/03-6.13 отриманому 05.02.2019 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи: з 18.03.1991 по 25.12.2001 – на підставі з іноземними інвестиціями “Гутта-Д”, та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 пенсію за віком з 28.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.09.2018 року звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте листом ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2018 №400/03.6-13 йому було відмовлено у зв’язку з тим, що у нього відсутній необхідний стаж роботи. Позивач не погоджується із вказаною відмовою, оскільки до загального трудового стажу не зарахований період роботи з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д», оскільки в записі після звільнення відсутній підпис відповідальної особи, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Позивач вважає зазначене рішення ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене в листі від 12.12.2018 року № 400/03.6-13 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

11.03.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що згідно з наданими документами загальний стаж роботи позивача становить 17 років 11 днів (зараховано період строкової військової служби, дані трудової книжки і дані індивідуальних відомостей про застраховану особу). Проте, неможливо зарахувати до загального трудового стажу період робіт з 18.03.1991 року по 25.12.2001 року, оскільки при звільненні з підприємства з іноземними інвестиціями "Гута - Д" в записі трудової книжки (порядковий номер 26) відсутній підпис відповідальної особи, що порушує вимоги п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Таким чином, у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 10.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2018 №400/03.6-13 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку з тим, що згідно з наданими документами загальний стаж роботи позивача становить 17 років 11 днів (зараховано період строкової військової служби, дані трудової книжки і дані індивідуальних відомостей про застраховану особу), неможливо зарахувати до загального трудового стажу період робіт з 18.03.1991 року по 25.12.2001 року, оскільки при звільненні з підприємства з іноземними інвестиціями "Гута - Д" в записі трудової книжки (порядковий номер 26) відсутній підпис відповідальної особи, що порушує вимоги п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Не погодившись з отриманим рішення від 12.12.2018 року №400/03-6.13, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Згідно з п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

З наданої трудової книжки вбачається, що позивач дійсно працював з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д».

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06) «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами».

Крім того, у тексті наведеного вище рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, є цілком неприйнятним, оскільки користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.

Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

При цьому, у відповідності до п.26 наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві, так і відзиві до неї, суд зазначає наступне.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Разом з тим, відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу роботи період з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д» з тих підстав, що відсутній підпис відповідальної особи, відповідач не надав оцінку тому факту, що на час завірення запису в трудовій книжці, а саме 25.12.2001 року, порядок заповнення трудової книжки не було врегульовано нормами Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року, оскільки цей нормативний акт було прийнято пізніше вчинення.

Крім того, відмовляючи у зарахуванні стажу роботи у період з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д», відповідачем у рішенні не наведені жодні підстави щодо відмови у зарахуванні даного періоду роботи.

Отже, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для не зарахування до трудового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д». Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в цій частині.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та не можуть порушувати законні права позивача на включення періодів його роботи з 18.03.1991 року по 25.12.2001 року на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д» до складу стажу, який дає право на призначення пенсії.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності дій ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 18.03.1991 по 25.12.2001 - на підприємстві з іноземними інвестиціями «Гутта-Д».

Виходячи з вищезазначеного, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49100) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 викладене в листі від 12.12.2018 року № 400/03-6.13 отриманому 05.02.2019 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи: з 18.03.1991 по 25.12.2001 – на підставі з іноземними інвестиціями “Гутта-Д”, та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 пенсію за віком з 28.08.2018 року.

Судові витрати в розмірі 768,40 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко