Ухвала суду № 80657096, 25.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 березня 2019 р.Справа №160/2652/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши клопотання про забезпечення позову Первинної профспілкової спілки "Правозахисники країни" в адміністративній справі №160/2652/19 за адміністративним позовом Первинної профспілкової спілки «Правозахисники країни» до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Первинної профспілкової спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо припинення перерахунку членських профспілкових внесків на користь Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" за заявами/окремими угодами про безготівкове утримання з грошового забезпечення членських профспілкових внесків її членів, які отримані Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області від Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" в період з 07 листопада 2015 року по 21 березня 2019 року;

- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області утримувати та здійснювати перерахунок членських профспілкових внесків на користь Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" за заявами/окремими угодами про безготівкове утримання з грошового забезпечення членських профспілкових внесків її членів, які отримані Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області від Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" в період з 07 листопада 2015 року по 21 березня 2019 року.

Разом із адміністративним позовом Первинна профспілкова спілка "Правозахисники країни" подала клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області припиняти утримання та перерахунок членських профспілкових внесків на рахунок Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" згідно заяв її членів до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову заявником зазначено, що Первинній профспілковій спілці "Правозахисники країни" 21 березня 2019 року стало відомо, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області має намір припинити перерахунок на рахунки Профспілки членських профспілкових внесків. Заявник вказав, що законодавство про профспілки визначає, що роботодавець повинен сприяти діяльності профспілок. Неперерахування членських профспілкових внесків є прямим перешкоджанням діяльності профспілки, адже внаслідок затримки коштів діяльність Профспілки призупиняється фактично повністю, адже за рахунок коштів Профспілки утримується офіс, здійснюється сплата судового збору за подання позовних заяв в інтересах членів Профспілки щодо протиправних дій або бездіяльності, які вчиняються щодо них, справляються витрати на юридичну допомогу, витрати на страхування членів Профспілки за відповідними договорами, витрати на пошту, канцелярію та інше. Профспілка є неприбутковою організацією і існує лише за рахунок вищевказаних внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими чим Кодексом.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується положеннями ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з контексту вищенаведених норм видно, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що Первинна профспілкова спілка "Правозахисники країни" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цим позовом з метою захисту свого права на подальше функціонування за рахунок отримання від роботодавця відрахувань (членських профспілкових внесків працівників), як це передбачено чинним трудовим законодавством.

Відповідно до положень ст. 243 Кодексу законів про працю України (надалі -КЗпП України) відповідно до Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Статтею 244 КЗпП України визначено, що права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 249 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов'язків, розглядаються у судовому порядку.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ( далі - Закон).

Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст.2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування(ст. 3 Закону).

Статтею 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Згідно з положеннями ст. 13-1 вказаного Закону, професійні спілки, їх об'єднання визнають організації роботодавців, їх об'єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Професійні спілки, їх об'єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об'єднаннями на принципах соціального діалогу.

Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.

Професійним спілкам, їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність організацій роботодавців, їх об'єднань.

Згідно зі ст. 19 та ст. 26 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси працівників при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) у порядку, встановленому законодавством. Представники профспілок беруть участь у діяльності примирних комісій, трудових арбітражів та інших органів, які розглядають колективний трудовий спір (конфлікт) .

У відповідності до положень ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).

За наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням роботодавцем цих обов'язків, розглядаються в судовому порядку.

З аналізу вищенаведених норм видно, що взаємодія профспілкової організації з організацією - работодавцем грунтується на трудових відносинах, які випливають із взаємовідносин членів профспілкової організації, які одночасно є працівниками організації - роботодавця із таким работодавцем та профспілкою, а також із взаємодії профспілкової організації з работодавцем щодо свого функціонування з метою захисту прав своїх членів.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 520/15749/14-ц.

Згідно з ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи викладене, помилковим є намагання поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень.

Суд відзначає, що у розглядуваних правовідносинах Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не виступає по відношенню до Первинної профспілкової спілки "Правозахисники країни" суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Первинна профспілкова спілка "Правозахисники країни" помилково звернулася із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, оскільки її права не порушуються у сфері публічних -правових відносин та підлягають захисту за правилами цивільного судочинства. Спірні правовідносини, які виникли між Первинною профспілковою спілкою "Правозахисники країни" та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не містять ознак публічності, оскільки грунтуються на трудових відносинах, а захист таких прав в силу приписів ч. 1 ст. 19 ЦПК України віднесений до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, захист прав Первинною профспілковою спілкою "Правозахисники країни" повинен здійснюватися у порядку, визначеному ЦПК України, а відтак у забезпеченні позову за даним клопотанням слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 150 - 154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про забезпечення позову Первинної профспілкової спілки "Правозахисники країни" в адміністративній справі №160/2652/19 за адміністративним позовом Первинної профспілкової спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1