Рішення № 80657022, 14.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Справа № 160/9384/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача від затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що листом від 11.10.2018 року відповідач повернув їй проект землеустрою, зазначивши про ряд недоліків та необхідність їх усунення. Після усунення недоліків вона знову звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження проекту. Листом від 22.11.2018 р. відповідач знову повернув їй проект землеустрою, зазначивши про відсутність правових підстав для затвердження проекту, та запропонував долучити «документи на нерухоме майно, яке розташовано на запитуваній земельній ділянці». Позивач вважає таку відмову про затвердження проекту землеустрою протиправною та такою, що порушує її законне право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

Позивач в позові також зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягає обов'язковому погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки. Єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути виключно відсутність необхідного та достатнього погодження проекту компетентними органами, визначеними ст.186-1 Земельного кодексу України. З огляду на те, що проект мав всі необхідні та достатні погодження, відповідач зобов'язаний нормами чинного законодавства затвердити проект. Обов'язок відповідача затвердити належним чином погоджений проект землеустрою є безумовним, а відмова в такому затвердженні - протиправною. Натомість, відмовляючи їй в затвердженні проекту землеустрою, відповідач взагалі не посилається на підставу такої відмови.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду відповідач 15.01.2019 року надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що правові підстави для затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,437 га у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1, кадастровий номер 1221455400:01:019:0254, яка розташована на території Обухівської селищної ради Дніпропетровського району, відсутні, оскільки позивачем не було надано інформації та правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Відтак, позивачу було повідомлено, що нею неповністю враховано зауваження викладені у листі від 11.10.2018 р. № Ш-7307/0-4990/0/20-18, а саме згідно картографічних матеріалів видно наявність нерухомого майна, проте в наданих на розгляд матеріалах відсутня інформація та правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а тому не має правових підстав у задоволенні клопотань позивача.

Щодо вимоги позивача - зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідач зазначає, що суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти. Суд прийнявши рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель державної власності відповідно до законів та підзаконних актів. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У наданій відповіді на відзив на позов, яка надійшла до суду 28.01.2019 року позивач зазначила, що законодавство України не наділяє відповідача правом відмови в затверджені проекту землеустрою з будь-яких підстав, окрім відсутності необхідного та достатнього погодження компетентними органами, визначеними ст.186-1 ЗК України. Будівлі, позначені на картографічних матеріалах є підсобними

господарськими будівлями для зберігання садового інвентарю та особистих речей. Оскільки споруди для зберігання садівничого інвентарю не відносяться до класу наслідків СС2 та СС3 (середні та значні наслідки), вона не зобов'язана надавати у складі проекту землеустрою правовстановлюючі документи на споруди, що не відносяться до класу наслідків СС2 та СС3. Отже посилання відповідача на ст.50 Закону України «Про землеустрій» є безпідставним, а відмова від затвердження проекту протиправною. За таких обставин, позивач просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

До суду 06.02.2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких зазначається, що згідно наданої позивачем до позовної заяви додатку до проекту щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а саме листа відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпровської районної державної адміністрації від 22.01.2018 р. № 16-11/18 та висновку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.02.2018 р. № 2994/82-18, позивачу було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0437 га, коли у вимогах позовної заяви зазначено, що позивачу надано було наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.10.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, орієнтованим розміром 0,0457 га. Отже відповідь на відзив позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

До суду 14.02.2019 року від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача, в яких зазначалося, що відносно зауважень відповідача про розбіжність площ земельної ділянки у її заяві, наказі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.10.2017 року та висновку про розгляд проекту землеустрою від 23.02.2018 р. вказала, що вбачає ані підстав для відмови в затвердженні проекту, ані помилки взагалі, оскільки розмір земельної ділянки про надання у власність якої вони просила, був уточнений в ході винесення меж земельної ділянки в натуру, про що відповідач був би обізнаний, як взагалі хоч раз подивився проект землеустрою. Право позивача на отримання земельної ділянки, якою вона користується більш, ніж 10 років, у власність має бути захищено належним чином. Відмова суду в задоволені позовної вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою призведе до того, що відповідач кожного разу буде вишукувати нові та й нові підстави для відмови від затвердження, а отже право позивача, навіть при визнанні кожного разу відмови протиправною, захищено не буде. Отже, суб'єкт владних повноважень має бути примушений додержуватися законодавства та поважати права громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач є членом садівничого товариства «ІЗУМРУД» та користується земельною ділянко № 628 площею 0,0457 га.

Позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням від 22.09.2017 р. (Ш-11075/0/5-17) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,0457 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території смт.Обухівка, Дніпропетровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

До клопотання, яке було надано позивачем, додані: копія статуту СТ «Ізумруд»; копія довідки по формі 6-зем; копія паспорта та ідентифікаційного коду; копія викопіювання (графічні матеріали); копія довідки від голови СТ «Ізумруд»; копія державного акту на СТ «Ізумруд»; копія довідки про реєстрацію СТ «Ізумруд»; копія свідоцтва про реєстрацію СТ «Ізумруд»; копія розпорядження про вилучення; копія відомостей ЄДРПОУ.

За результатами розгляду клопотання та доданих до неї документів Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу було надано наказ від 18.10.2017 р. № 4-6428/15-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Позивач зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою від 01.10.2018 р. (Ш-7307/0/21-18) про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва. До заяви, яке було надано позивачем, додані: проект землеустрою; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.10.2017 року позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, орієнтовним розміром 0,0457 га, із цільовим призначенням (01.05) - для індивідуального садівництва. Розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства України.

На виконання зазначеного наказу позивачем замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Проект розроблений інженером - землевпорядником, погоджений Дніпровською районною Державною адміністрацією та Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (висновок від 23.02.2018 р. №2994/82-18), переданий на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Листом від 11.10.2018 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області був повернутий проект землеустрою, та зазначено про ряд недоліків та необхідність їх усунення.

Після усунення недоліків позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Листом від 22.11.2018 р. відповідач повернув позивачу, зазначивши про відсутність правових підстав для затвердження проекту, та запропонував долучити «документи на нерухоме майно, яке розташовано на запитуваній земельній ділянці».

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу від 22.11.2018 р. Ш-7307/1-5568/0/20-18 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 4.12 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22 від 03.03.2015 р. (з наступними змінами), відповідач у справі - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Отже з урахуванням вищезазначеного органом, уповноваженим державою здійснювати дані функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держгеокадастру України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами зазначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 9 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Під час розгляду даної справи встановлено, що підставою для відмови позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва код КВЦП3 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідно до листа відповідача від 22.11.2018 р. Ш-7307/1-5568/0/20-18 видно, що згідно картографічних матеріалів вбачається наявність нерухомого майна, проте в наданих на розгляд матеріалах відсутня інформація та правовстановлюючі документи на нерухоме майно (згідно статті 120, 134 ЗК України) відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджено наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5) або Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, відповідно до ч.3 ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна для об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об’єкті або які знаходитимуться зовні такого об’єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об’єкта.

Відповідно до ч.5-8 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі об’єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об’єкти:

-характеристики можливих наслідків від відмови (стану об’єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують:

-рівень можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об’єкті, - 50 осіб;

-рівень можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об’єкті, - 100 осіб;

-рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об’єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат (до розрахунку збитків не включаються збитки замовників будівництва, які будують об’єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних та комунальних підприємств, бюджетних установ);

-пам’ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

-нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам’яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам’ятки);

-об’єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки";

-житлові будинки понад чотири поверхи;

-об’єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (крім об’єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).

До значних наслідків (СС3) відносяться такі об’єкти:

-пам’ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

-об’єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки";

-житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров’я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об’єкті.

Віднесення об’єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Об’єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п’ятою цієї статті.

Правильність визначення класу наслідків (відповідальності) перевіряється під час проведення експертизи проектів, якщо здійснення такої експертизи є обов’язковим відповідно до закону.

Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об’єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об’єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Так, суд звертає увагу, що відповідач вважає, що на ділянці, яку позивач має намір отримати у власність перебувають об’єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідності) належать до об’єктів з середнім та значними наслідками. Проте відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують приналежність вказаних об’єктів нерухомості саме до середнього або значного класу наслідків.

Беручи до уваги, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, у суду відсутні підстави для визнання об’єктів нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці із кадастровим номером 1221455400:01:019:0254 такими, що відносяться до об’єктів з середнім та значними наслідками (відповідностями) – СС2/СС3. А отже необхідність надавати інформацію та правовстановлюючі документи на вказані об’єкти нерухомого майна при подачі проекту землеустрою на затвердження у позивача відсутня.

У відповіді на відзив позивач також зазначала, що з 2010 року вона є членом садівничого товариства «ІЗУМРУД» та користується земельною ділянко № 628 площею 0,0457 га. З огляду на тривалий час користування та необхідності утримання та зберігання садівничого інвентаря, власних речей, на зазначеній земельній ділянці нею та її чоловіком облаштовані тимчасові споруди. Право власності на ці споруди не зареєстроване, оскільки можливість реєстрації права власності на об'єкти нерухомості законодавством України нерозривно пов'язується із правом на земельну ділянку, яку наразі просить передати їй у власність. Тобто не має можливості зареєструвати право власності на споруди, оскільки позивач не має права на земельну ділянку та не має права отримати право власності на земельну ділянку, оскільки її право власності на споруди не зареєстроване належним чином.

Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо розбіжності площі земельної ділянки у заяві позивача та у висновку про розгляд проекту землеустрою, як на підставу для відмови в затвердженні проекту землеустрою, оскільки під час розробки проекту землеустрою було чітко встановлено реальний розмір земельної ділянки, а саме 0,0437 га. Крім того, в наданих відповідачем відмовах від 11.10.2018 року та 22.11.2018 року про це взагалі не зазначається.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин суд вважає, що відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, під час розгляду заяви позивача стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,0437 га діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що призвело до прийняття ним необґрунтованої відмови у задоволенні такої заяви у формі листа від 22.11.2018 р. Ш-7307/1-5568/0/20-18.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Оскільки встановлено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою, а також прийнявши до уваги права позивача на отримання затвердження цього проекту суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку є зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає поверненню в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05, яка розташована за межами населеного пункту на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, пр.Олександра Поля, 2, код ЄДРПОУ 39835428).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.