Рішення № 80656988, 04.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Справа № 160/9046/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення їй пенсії за віком; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з урахуванням всього стажу, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-IV), але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 22.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до листопада 1996 року вона проживала у м.Запоріжжі, а потім виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. У травні 2018 року вона через представника за довіреністю - ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії за віком та надала всі необхідні та достатні документи, проте, листом №831/02-07/24 від 31.05.2018 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії, враховуючи, що у ОСОБА_1 закінчився строк дії закордонного паспорту. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення їй пенсії за віком, як не працюючому пенсіонеру.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що відповідно до Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг мають, зокрема: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг і системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи, які підтверджують періоди роботи особи, яка звертається за призначенням пенсії. На підставі викладеного, відповідачем було повернуто позивачу документи на доопрацювання щодо призначення пенсії за віком, з огляду на відсутність відмітки про продовження терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Також відповідач наголошує, що вимоги позивача щодо призначення пенсії є передчасними, оскільки це не було предметом розгляду Відділом з питань призначення, перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Разом з тим, відповідач вважає відсутність компетенції адміністративного суду щодо призначення пенсії, отже суд, як зазначає пенсійний фонд, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Тобто, суд не може підміняти собою компетентний орган як Пенсійний фонд України, тому відповідач вважає, що позивачу необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду із повним пакетом документів, необхідних для призначення пенсії. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що до листопада 1996 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль (м.Хайфа), що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.13).

22.05.2018 року представник ОСОБА_1 за довіреністю від 27.11.2017 року - ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення позивачу пенсії за віком та здійснення запитів відповідно до записів трудової книжки для отримання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, довідок про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахування найвигіднішого періоду, та до заяви додав копію трудової книжки, копію закордонного паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ІПН та довіреності (а.с.21-28).

ОСОБА_3 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31.05.2018 року №831/02-07/24 ОСОБА_1 було повідомлено, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 29.05.2018 року повернуто для доопрацювання пакет документів для призначення/перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку із закінченням 05.09.2016 року терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.7).

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 ст.8 Закону №1058-ІV визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Так, на час звернення за призначенням пенсії за віком позивачу виповнилося 67 років, тобто, вона набула право на признання пенсії за віком.

Згідно із п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 2.9. зазначеного Порядку чітко встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території Україні якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

Згідно з п.12 Положення «Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого Постановою №2503-ХІІ передбачено, що строк дії паспорта становить десять років.

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії, представником за довіреністю ОСОБА_2 було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1, який було видано 05.09.1996 року, строком дії до 05.09.2006 року, з відміткою, що термін дії паспорту продовжено до 05.09.2016 року (а.с.13).

Таким чином, всупереч пункту 2.9. Порядку, при зверненні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачем було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон із терміном дії не чинним (дійсним) на дату його подання.

Отже, суд доходить висновку, що повернення відповідачем документів щодо призначення пенсії за віком позивачу, у зв’язку із відсутністю відмітки про продовження терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, є правомірним.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пп.4 п.2.1 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком повинні додаватись, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.22 Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Таким чином, для призначення пенсії особа повинна бути громадянином України, а також подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункту 1.1. Порядку, повинна звернутись до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

Судом встановлено, що позивач не надала органу ПФУ обов'язковий документ про своє місце проживання (реєстрації).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не має місця реєстрації на території України, як зазначає позивач, вона до листопада 1996 року проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проживання (реєстрації) позивача у Дніпропетровській області до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Враховуючи правомірні дії відповідача, підстави щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.