Рішення № 80656841, 20.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 березня 2019 р. Справа № 120/133/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д.С.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку визначеному статтею 287 КАС України адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - департамент ДВС, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі №802/2272/16-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, частково задоволено позов ОСОБА_1, серед іншого зобов'язано Урядового уповноваженого здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" від 17.07.2014 №25663/02 в невиконаній частині рішення Замостянського райсуду від 01.03.2004.

Після отримання виконавчого листа у даній справі, позивач звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення суду №802/2272/16-а. Внаслідок втрати зазначеного виконавчого листа та після отримання його дубліката на підставі ухвали ВОАС від 14.12.2017, 15.01.2018 ОСОБА_1 направив до відповідача дублікат виконавчого листа та 31.01.2018 отримав повідомлення державного виконавця про відмову у прийнятті дублікату виконавчого листа. Після скасування вказаного повідомлення від 31.01.2018 постановою ВААС від 18.09.2018 у справі №802/922/18-а, позивач наголошує на тривалій бездіяльності відповідача щодо відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні дубліката виконавчого листа №802/2772/16-а від 04.01.2018.

Ухвалою суду від 07.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 18.02.2019 о 14:00 год.

14.02.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, зі змісту якого вказали, що ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Мін'юсту України заперечує щодо даного адміністративного позову, жодних обставин, на які посилається позивач не визнає.

Вказали, що позивач ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, у даному випадку шляхом сутяжництва, що проявляється в багаторазових зверненнях до суду особою із тотожними або аналогічними позовами після вирішення справи судом (№802/1462/16-а, №802/840/16-а, №802/2019/16-а, №802/1795/17-а та інших справах) з метою домогтися нового розгляду справи, що вже вирішена судом за допомогою - модифікації предмета та підстави позову, введення нових учасників процесу, заявлення незаконних вимог виконувати судове рішення (що було виконано на підставі оригіналу виконавчого листа не повідомляючи про це суд у справі №120/133/19-а). але уже на підставі дублікату цього виконавчого листа отриманого шляхом обману, тощо.

Окрім того, також сутяжництво з боку позивача проявляється у систематичному звернені ОСОБА_1 до суду до одного й того самого або різних відповідачів з метою надокучити своєму процесуальному опоненту-відповідачу, помститися йому (за винесену 13.09.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 та інші проти України» від 17.07.2014 №25663/02, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІУ, тобто виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчими документами), потурбувати його, завдати йому шкоди.

Позивач у справі №120/133/19-а умисно приховує, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №0240/3698/18-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про (визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов’язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди):

- визнання незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування, як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2018 р. №55027823;

- зобов’язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 та сплатити моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. і подати суду звіт протягом одного місяця з дня прийняття судового рішення.

При цьому, у виконавчому провадженні №55027823 виконавчим документом був оригінал виконавчого листа виданого 10.10.2017 №802/2272/16-а Вінницьким апеляційним адміністративним судом.

24.01.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №0240/3698/18-а було винесено ухвалу, відповідно до якої:

«В задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено частково. Позов залишено без розгляду в частині вимог про зобов’язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.14 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004. В решті вимог клопотання про залишення позову без розгляду, - відмовлено».

Також в цей же день, 24.01.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом за наслідками розгляду справи №0240/3698/18-а було прийнято судове рішення відповідно до якого ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

Вказане судове рішення стосується безпосередньо виконавчого провадження №55027823 по виконанню (оригіналу) виконавчого листа виданого 10.10.2017 №802/2272/16-а Вінницьким апеляційним адміністративним судом.

У той же час, як ОСОБА_1 в рамках справи №120/133/19-а вимагає зобов’язати ОСОБА_2 ДВС МЮ України виконати судове рішення у адміністративній справі №802/2272/16-а (яке є на сьогоднішній день є виконаним), проте уже на підставі дублікату виконавчого листа видного 04.01.2018 року №802/2272/16-а Вінницьким окружним адміністративним судом.

Тобто незважаючи на існуюче на той момент виконавче провадження ВП №55027823 по виконанню виконавчого листа виданого 10.10.2017 року №802/2272/16-а Вінницьким апеляційним адміністративним судом, ОСОБА_1 домігся отримання 04.01.2018 дублікату вказаного виконавчого листа через Вінницький окружний адміністративний суд і в подальшому фактично повторно пред’явив виконавчий документ до виконання при уже існуючому саме на той момент часу виконавчому провадженні ВП №55027823.

Таким чином, на сьогоднішній день виконавче провадження ВП №55027823 по виконанню рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яке було відкрито на підставі оригіналу виконавчого листа виданого 10.10.2017 року №802/2272/16-а Вінницьким апеляційним адміністративним судом є закінченим згідно постанови державного виконавця від 17.04.2018 року, а правова оцінка цьому надавалась в рамках саме справи №0240/3698/18-а.

У зв'язку з наведеним просили відмовити в задоволенні заявленого позову повністю.

15.02.2019 позивачем направлено до суду заяву, в якій повідомив суд, що госпіталізований та перебуває на стаціонарному лікуванні, просив суд відкласти або зупинити розгляд справи до його одужання.

18.02.2019 у зв'язку з неявкою позивача, розгляд справи відкладено на 05.03.2019 о 11:00 год.

04.03.2019 представником відповідача подано до суду доповнення до відзиву. Враховуючи те, що на день подачі відзиву по справі №120/133/19-а відповідачу ОСОБА_2 ДВС МЮ України не було відомо про існування постанови Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №802/840/16-а №К/9901/17912/18, згідно якої зазначено що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та ОСОБА_2 ДВС Мін’юсту щодо відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 та інші проти України» від 17.07.2014 року № 25663/02, в частині, що до цього часу є невиконаною, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем вчинено всі необхідні дії щодо забезпечення виконання вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року, яке станом на момент розгляду даної справи є виконаним в повному обсязі.

Окремо зазначили, що оскільки відповідач ОСОБА_2 ДВС МЮ України у відзиві на позовну заяву по справі №120/133/19-а неодноразово посилається на справу №0240/3698/18-а та судові рішення у цій справі: 1) ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №0240/3698/18-а; 2) рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №0240/3698/18-а, просили суд взяти до уваги те, що у вказаних судових рішення допущено описки, у зв’язку з чим представник відповідача 18.02.2019 року у справі №0240/3698/18-а подав заяву про виправлення описок, що підтверджуються примірником заяви про виправлення описок у справі №0240/3698/18-а, на якому міститься дата і відбиток печатки канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду.

05.03.2019 представником департаменту ДВС МЮ України подано до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №550278263 по виконанню виконавчого листа виданого 10.10.2017 №802/2272/16-а ВААС.

05.03.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 19.03.2019 о 14:00 год.

14.03.2019 позивачем подано до суду копії лікарняних листків, квитанцій оплат поштових відправлень, доказ направлення клопотання з додатками відповідачу.

19.03.2019 розгляд справи відкладено у зв'язку з технічними причинами на 25.03.2019.

20.03.2019 представником відповідача подано до суду заяву про приєднання до матеріалів адміністративної справи постанови ВС від 14.03.2019 у справі №802/1462/16-а.

22.03.2019 представником відповідача подано до суду заяву про приєднання до матеріалів адміністративної справи постанови ВС від 14.02.2019 у справі №802/840/16-а, від 14.03.2019 у справі №802/1462/16-а. Крім того, подано доповнення до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1

25.03.2019 представник відповідача в судове засідання не заявився, про причини неявки суду не повідомив.

За відсутності заперечень з боку позивача, суд враховуючи положення ст. 268 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю. Крім того, просив суд відшкодувати 5000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат на лікування.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) від 29.06.2017 у справі №802/2272/16-а, яка набрала законної сили, відповідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду (далі - ВААС) від 04.10.2017, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Постановлено визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо нездійснення координації роботи виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року. Зобов'язано Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року.

10.10.2017 ВААС видано виконавчий лист у справі №802/2272/16-а.

Позивач вказуючи, що після отримання виконавчого листа від 10.10.2017 №802/2272/16-а, направив його відповідачеві для виконання 12.10.2017.

Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, він у телефонному режимі дізнався від відповідача, що йому повернуто вказаний виконавчий лист. Не отримавши, виконавчий лист, припускаючи, що він був втрачений при пересилці, ОСОБА_1 звернувся до ВОАС з заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 10.10.2017 №802/2272/16-а.

Ухвалою від 14.12.2017 у справі №802/2272/16-а заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено. 04.01.2018 ВОАС видано дублікат виконавчого листа №802/2272/16-а, який в свою чергу направлено позивачем до відповідача для виконання.

Повідомленням державного виконавця від 31.01.2018 №5573843/20.1/12 на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Постановою ВААС від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018 року.

Вказуючи на протиправну бездіяльність відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а від 04.01.2018, в частині яка станом на сьогодні залишається невиконаною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження визначено основні засади виконавчого провадження, серед яких: 1) верховенства права; 2) обов’язковість виконання рішень; 3) законність; 4) диспозитивність 5) справедливість, неупередженість та об’єктивність; 6) гласність та відкритість виконавчого провадження; 7) розумність строків виконавчого провадження; 8) співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункти 1-2 частини першої статті 3 Закону № 1404).

В силу частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно пункту частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону №1404).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зважає на надані представником відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №550278263 по виконанню виконавчого листа виданого 10.10.2017 №802/2272/16-а ВААС.

Так, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 12.10.2017 вх. №31121-0-33-17 від 18.10.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 10.10.2017 №802/2272/16-а.

30.10.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55027823 з виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017. Вказана постанова супровідним листом №55027823/21 від 30.10.2017 направлена на адресу стягувача (ОСОБА_1М.) та боржника (Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини).

17.04.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55027823, згідно якої закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017 у зв'язку з виконанням рішення суду боржником у повному обсязі.

Зважаючи на заявлені позовні вимоги в контексті даної спірної ситуації, суд зауважує, що ухвалою від 14.12.2017 у справі №802/2272/16-а заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено. 04.01.2018 ВОАС видано дублікат виконавчого листа №802/2272/16-а, який направлено позивачем до відповідача для виконання.

Слід зазначити, що повідомленням державного виконавця від 31.01.2018 №5573843/20.1/12 на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ (виконавчий лист №802/2272/16-а від 04.01.2018) без прийняття до виконання.

Постановою ВААС від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018.

Разом з тим суд зауважує, що предметом розгляду у справі № 802/922/18-а не було питання щодо наявності постанови про закінчення виконавчого провадження №55027823 з виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017.

Виконавчий лист виданий 04.01.2018 у справі №802/2272/16-а є дублікатом виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а. Тобто вказаний виконавчий лист повністю відповідає та відтворює зміст виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а, має на меті виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017 в рамках виконавчого провадження №55027823.

Так, суд зауважує, що ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Зважаючи на наведене, з урахуванням наданих відповідачем доказів закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а виданого 04.01.2018 в частині, яка станом на сьогодні залишається невиконаною та щодо зобов'язання відповідача вжити міри по контролю за виконанням дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а виданого 04.01.2018, в частині яка станом на сьогодні залишається невиконаною.

Разом з тим в контексті даної спірної ситуації, зважаючи на Постанову ВААС від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а, згідно якої постановлено визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018, суд вказує про наступне.

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено, що при прийнятті рішення про повернення виконавчого документу (а саме дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а) стягувачу без прийняття до виконання державний виконавець діяв неправомірно у зв'язку з чим скасовано відповідне рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Суд зауважує, що відповідач за наслідками скасування судом повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018, мав вжити заходів, прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" відносно дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а.

Відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даній справі ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Мін'юсту України не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача, щодо невжиття відповідних заходів в рамках закону та в межах повноважень наданих Законом України "Про виконавче провадження" після скасування постановою ВААС від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а, виданого 04.01.2018 з урахуванням висновків викладених у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а та зобов'язання останнього розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а з урахуванням висновків суду у даній справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та 2000 грн. витрат на лікування, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму ВСУ №4) - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Суд зазначає, що наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем надано письмові докази зокрема копії лікарняних листів, довідкою про перебування на лікуванні.

При цьому доводи позивача про завдання йому моральної шкоди ґрунтуються на протиправності бездіяльності органу ДВС, як державного органу, наділеного владними функціями приймати рішення для своєчасного та реального виконання виконавчих документів та полягають у тому, що державний виконавець не здійснив жодних дій з примусового виконання рішення суду у справі №802/2272/16-а. Позивач обґрунтовував вимогу про відшкодування шкоди також погіршенням стану здоров’я, однак це не є єдиною підставою для звернення до суду.

В обґрунтування вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач з вказував на страждання, заподіяні йому також внаслідок психічного впливу, нервування, порушення нормальних життєвих зв'язків, хворобливий стан і тривалі лікування з матеріальними витратами.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.11.2017 у справі №6-99цс17, надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди.

Однак, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути співмірним з завданою шкодою, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині на суму 2000 грн.

Щодо відшкодування витрат на лікування у розмірі 2000 грн., суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог в цій частині, за умови не підтвердження позивачем причинного зв'язку з наданими лікарняними листками та ліками зазначеними в квитанціях, чеках з вказаною сумою заявленою до відшкодування за відсутності консультативного лікарського висновку.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України, за відсутності судових витрат понесених позивачем, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" стосовно дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а, виданого 04.01.2018 з урахуванням висновків викладених у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а.

Зобов'язати ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн., завданої протиправною бездіяльністю ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Мін'юсту України, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Порика, 12/76, м.Вінниця, ідент.код НОМЕР_1)

Відповідач: ОСОБА_2 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00015622)

Повний текст рішення суду складено 25.03.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович