Ухвала суду № 80656555, 19.03.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2253/19

Провадження № 2/185/2289/19

У Х В А Л А

19 березня 2019 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Врона А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Українська Залізниця” про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська Залізниця” про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання вищевказаної позовної заяви, посилаючись на те, що відповідач не виплачував йому заборгованість по заробітній платі та інші суми остаточного розрахунку при звільненні, заявник є особою, яка час від часу тимчаосов проживає на непідконтрольній українській владі території Донецької області у м. Ясинувате, де банківська система України не працює і оплатити судовий збір не можливо, також, виїхати саме зараз на контрольовану Українською владою територію лише для сплати судового збору у заявника немає можливості через необхідність догляду за житлом та складними погодними умовами.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно ст. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У клопотанні позивач зазначив про своє скрутне матеріальне становище, посилаючись на те, що відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, однак, не вказав та не надав доказів про відсутність інших джерел доходу.

Також, перепони у вигляді складних погодних умов, неможливості виїхати за межі неконтрольованої території, у зв’язку з доглядом за майном, відсутність працюючої банківської системи, не є об’єктивними складнощами, оскільки заявник має можливість сплатити судовий збір через мережу інтернет.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів тяжкого матеріального стану, доказів об’єктивної складності у сплаті судового збору, тому, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене суддя вважає, що позовну заяву слід залишити без руху.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Хоча позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, однак ним також заявляються вимоги про стягнення про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за пред’явлення вимог про стягнення стягнення грошової компенсації за всі не використані дні відпустки, однак за пред’явлення позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 90898 грн. 80 коп. позивач повинен сплатити судовий збір.

Відповідно до пп.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Тобто, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. 99 коп. на рахунок: Отримувач коштів УДКСУ у місті Павлограді, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37936856, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31218206004032, код класифікації доходів бюджету 22030101, або зазначити та надати докази звільнення від сплати судового збору.

Також, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Тобто, позивачу необхідно надати оригінали доданих до позову письмових доказів, або їх копії засвідчені належним чином відповідно до вимог діючого ЦПК України, чи засвідчити належним чином надані копії, та зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, поданих в належним чином засвідчених копіях.

Також, позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс.

В позовній заяві місце реєстрації ОСОБА_1 вказано як: АДРЕСА_1, однак, як вбачається з копії паспорта громадянина України серії ВА 376197, останнє місце реєстрації позивача вказано за адресою: АДРЕСА_1, з відміткою, що за даною адресою позивач був зареєстрований до 05.09.2002 року.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України). Також, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Отже, для правильного визначення територіальної юрисдикції справи, позивачу необхідно надати суду докази реєстрації місце проживання.

Також, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, копія паспорта серії ВА 376197 ОСОБА_1 виготовлена неякісно, що не дає змоги встановити їх зміст та оцінити при розгляді справи в якості доказів.

Тобто, позивачу необхідно надати суду якісно виготовлені копії усіх сторінок з записами копії паспорта серії ВА 376197 ОСОБА_1 відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Українська Залізниця” про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз’яснити, що в іншому випадку позовна заява вважається неподаною і повертається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: ОСОБА_2