Ухвала суду № 80655984, 25.03.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 185/2418/19

Провадження № 1-кс/185/928/19

25 березня 2019 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Шаповалова І.С., за участі секретаря Красуцького Б.В., з участю прокурора - Ємельянова В.А. , за участі заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 подану в порядку ст.303 КПК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області зі скаргою в якій оскаржує бездіяльність керівника Павлоградської місцевої прокуратури Панченко О.В., прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Ємельянова В.А., слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Пшеничного В.В., недостатність дій Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції, також, в поданій скарзі просить зобов'язати керівника Павлоградської місцевої прокуратури розглянути клопотання, застосувати міри прокурорського нагляду, , взяти суд на себе контроль за виконанням судового рішення, винести окремі ухвали стосовно вказаних посадових осіб.

Мотивуючи подану скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду 05.02.2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді гірничого майстра ділянки ШТ-1 ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. 06.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайоннного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим документом про поновлення його на роботі. Станом на 19.02.2019 року державний виконавець повідомила Павлоградський ВП ГУНП України в Дніпропетровській області про невиконання боржником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» рішення суду про поновлення стягувача на роботі. Наразі в провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12019040370000440, внесене в ЄРДР за ч.2 ст.382 КК України за фактом невиконання судового рішення про негайне поновлення ОСОБА_1 на роботі керівником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Оскаржуючи бездіяльність органу досудового розслідування, скаржник зазначає, що Постанова Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2019 року про поновлено ОСОБА_1 на посаді гірничого майстра ділянки ШТ-1 ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на час розгляду скарги не виконана.

Вивчивши зміст скарги, з'ясувавши в судовому засіданні обґрунтування скарги заявником, перевіривши надані заявником копії відповідних документів на підтвердження доводів, викладених у скарзі, дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку учасників розгляду, проаналізувавши та зіставивши вказане між собою та в сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, всебічність, повнота й об'єктивність розслідування, означають, що в ході розслідування будь-якої кримінальної справи слідчий повинний ретельно перевіряти всі можливі загальні і часткові слідчі версії, по кожній з них досліджувати цілком всі істотні факти й обставини, виявляти й аналізувати по ним докази які викривають, так і докази, що виправдують, і при всьому цьому бути неупередженим, виходити тільки з інтересів встановлення об'єктивної істини, при цьому слідчий має виконати усі необхідні дії для з'ясування всіх обставин справи внаслідок велінь закону, не ставлячи здійснення цих дій у залежність від наявності чи відсутності прохання зацікавлених осіб, однак з дотриманням правил, встановлених ст.220 КПК України.

Фактично, поданою до суду скаргою ОСОБА_1, висловлює незгоду з позицією керівника Павлоградської місцевої прокуратури щодо ненадання вказівок по кримінальному провадженню № 12019040370000440, які, на його думку сприяли б ефективності , повноті та всебічності досудового розслідування.

В свою чергу, ч.1, ч.2 ст.36 КПК України, визначено поняття та повноваження прокурора - як процесуального керівника при проведенні досудового розслідування.

Частиною першою ст.17 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень. Повноваження керівника місцевої прокуратури визначено ст. 13 Закону України «Про прокуратуру».

Матеріалами кримінального провадження № 12019040370000440 не встановлено і не підтверджено, що керівник Павлоградської місцевої прокуратури Панченко О.В. здійснює процесуальне керівництво по даному кримінальному провадженню. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо бездіяльності керівника Павлоградської місцевої прокуратури старшого радника юстиції Панченко О.В. , не можна визнати заявою щодо оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора в розумінні положень ч.1 ст.303 КПК України та , відповідно, така скарга не є предметом судового контролю.

Щодо оскарження дій слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП Пшеничного В.В., слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

22 лютого 2019 року слідчим Пшеничним В.В. було здійснено реєстрацію в ЄРДР кримінального провадження №12019040370000440.

01 березня 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000440 доручено слідчому Волошиній Г.Ю.

14 березня 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000440 доручено слідчому Новоженовій О.В.

Постановою начальника СВ Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетропетровській області від 22 березня 2019 року визначено, що проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000440 доручено слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області Волошиній Г.Ю., Новоженовій О.В., Козелецькому Б.О.

Повноваження слідчого, який уповноважений на внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.214 КПК України не слід ототожнювати з повноваженнями слідчого, який розслідує кримінальне провадження після його реєстрації в ЄРДР, та повноваження якого встановлені п.1 ч.2 ст.39, ст.40 КПК України.

Таким чином, слідчий Пшеничний В.В. не є слідчим, дії якого можуть бути оскаржені в порядку ст.303 КПК України, а відтак вимоги скаржника ОСОБА_1 виходять за межі судового контролю слідчого судді під час досудового розслідування кримінального провадження.

Даючи оцінку вимогам скаржника щодо бездільності слідчого Волошиної Г.В., слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що матеріали кримінального, провадження № 12019040370000440 не містять відомостей про те, що слідчий , у відповідності до вимого параграфу другого КПК України, ст.92 КПК України не виконує покладені на нього вимоги закону про обов'язок доказування у кримінальному провадженню.

Зважаючи на пояснення прокурора, що строк виконання вказівок наданих ним як процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні ще не закінчився, висновок про порушення слідчим вимог ч.4 ст.40 КПК України буде передчасним.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про оскарження бездіяльності прокурора Ємельянова В.А. в кримінальному провадженні №12019040370000440, слідчий суддя приходить до наступного.

Прокурор як сторона обвинувачення здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку досудового розслідування (яке розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР) до кінця судового провадження, яке закінчується постановленням та набранням в порядку, передбаченому ст. 532 КПК, судовим рішенням законної сили.

Закріплення в цій нормі закону здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення є втіленням завдання кримінального провадження в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, а також необхідне для підвищення ефективності процесуальної діяльності прокурора щодо доведеності перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

В силу ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які закріплені законодавцем у зазначеній нормі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому порядку. Це означає, що доказами можуть бути лише фактичні дані, отримані в результаті проведення слідчих (розшукових), негласних (розшукових) дій, які передбачені КПК, і в тому порядку, як це передбачено відповідною процесуальною дією.

Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

Водночас, слідчий суддя не повинен підміняти собою одну зі сторін кримінального провадження щодо ініціювання питання про збирання, отримання доказів або їх забезпечення, оскільки це не відповідатиме критеріям ефективності здійсненні судового контролю у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Статтею 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора та визначено їх перелік, який є вичерпним.

Вирішуючи вимоги скарги про визнання бездіяльності прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Ємельянова В.А., слідчий суддя виходить із того, що нормами КПК України, у тому числі ст. 303, не передбачено вирішення питання щодо визнання бездіяльності прокурора. Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобовязання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги. Тобто, вказана стаття не передбачає такий спосіб здійснення слідчим суддею судового контролю під час досудового розслідування як визнання бездіяльності прокурора, що є підставою для відмови у задоволенні скарги в цій частині.

Що стосується вимоги щодо зобов'язання суду взяти на себе контролю за виконанням судового рішення, слід зазначити, що належне здійснення судового контролю слідчим суддею у відповідності до положень п.18 ч.1 ст.3 КПК України, презюмується.

Що стосується вимоги про недостатність дій Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, державного виконавця для повного виконання Постанови Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2019 року, слідчий суддя зазначає, що право звернутися до суду стороною виконавчого провадження із скаргою, якщо така сторона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цівильного процесуального кодексу України, порушено їхні права чи свободи передбачено ст. 447 ЦПК України. Відповідно вимоги скаржника в цій частині виходять за межі вимог, які можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки розгляд скарги, поданої в порядку виконання судового рішення, ухваленого по цивільній справі слід розглядати за правилами цивільного, а не кримінального судочинства.

Даючи оцінку вимогам скаржника щодо постановлення окремих ухвал, слідчий суддя констатує, що положеннями статті 206 КПК України імперативно передбачені обов'язки судді щодо захисту порушеного права особи в межах процесуальних заходів, які здійснюються у кримінальному провадженні.

При цьому гарантовано право судді постановити ухвалу, якою він може зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою. Також встановлено обов'язок судді вжити заходів для звільнення особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили.

Водночас, чинним КПК України інститут окремих ухвал як засобу реагування на порушення Закону не передбачено. А відтак, слідчий суддя, маючи обов'язок забезпечення права особи - фактично не має передбаченого процесуального механізму для його реалізації.

Щодо посилання скаржника на невикористання посадових осіб органу досудового розслідування ефективного засобу юридичного захисту, слідчий суддя зазначає, що стандарт, закріплений в ст.13 ЄКПЛ яка гарантує "ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі" кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено. При цьому необхідно врахувати тлумачення надане ЄСПЛ в рішенні Клас та інші проти Федеративної Республіки Німеччини, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією.

Однак, розглядом скарги ОСОБА_1 по суті не встановлено підстав для її задоволення, а відтак, звернення до норм ст.13 ЄКПЛ в даному випадку може привести до квазізастосування норм Конвенції.

Слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності наведених доказів визначити достатність підстав для здійснення судового контролю під час досудового розслідування у крімінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 60, 303-304, 306-307 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.С.Шаповалова