Ухвала суду № 80655955, 19.03.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1686/19

№ 1-кп/183/930/19

У Х В А Л А

19 березня 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Олійника А.В., секретаря судового засідання Бабенко Л.М.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019042080000018 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю прокурора - Туза І.І.,

захисників - Шрама В.Ю., Чоса Т.І.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19.03.2019 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яким під час проведення досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 20.03.2019 року.

Прокурор вважає можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду, а також заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Захисник Чос Т.І. вважає можливим призначення обвинувального акту до судового розгляду, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник Шрам В.Ю. вважає можливим призначення обвинувального акту до судового розгляду, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, у зв'язку із тим, що він не може приймати участь в судовому засіданні за станом здоров'я.

Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_3, в той же час, як в тексті цього ж обвинувального акту зазначено, що: «… ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, 19 січня 2019 року приблизно о 04 годині 00 хвилин, прийшли до домоволодіння АДРЕСА_4, де мешкає ОСОБА_5 …».

Зазначені обставини вказують на не визначення органами досудового розслідування місця проживання потерпілого, що є порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки місце проживання потерпілого є однією з обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить посилання на залучення потерпілого - ОСОБА_6 11.02.2019 року, в подальшому реєстр містить посилання на виключення його зі складу потерпілих і залучення в якості потерпілого ОСОБА_5.

Разом з тим, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить посилань на звернення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із заявою про залучення їх до провадження як потерпілого, так само як і не містить посилань на прийняте процесуальне рішення про залучення кожного окремо, в якості потерпілого.

Так, під час підготовчого провадження, прокурором в судовому засіданні було надано заяву від імені ОСОБА_5, в якій останній зазначає, що не може бути присутнім під час проведення підготовчого судового засідання за станом свого здоров'я, що в свою чергу вказує на не вжиття стороною обвинувачення заходів для забезпечення реалізації прав потерпілого та порушенням вимог статей 55, 56 КПК України.

Крім того, обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні було повідомлено про те, що обвинувальний акт їм було вручено слідчим, а не прокурором, що є порушенням вимог ст. 293 КПК України відповідно до якої саме на прокурора покладається обов'язок вручення під розписку копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Але, в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємною частиною обвинувального акту, зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 20.03.2019 року.

Всупереч вимогам ст. 199 КПК України ані прокурор, ані слідчий не звернулися до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а 19.03.2019 року, в день закінчення дії строку запобіжного заходу, направили обвинувальний акт до суду.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) є невід'ємною частиною обвинувального акту.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Так, із відомостей, зазначених в реєстрі матеріалі досудового розслідування, майже неможливо встановити, які саме процесуальні рішення були прийняті під час досудового розслідування, хто їх приймав, та які конкретно рішення були прийняті.

Зазначені обставини в сукупності вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.

Колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акту має здійснюватися судом не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках грубого порушення, передбачених КПК України вимог.

З огляду на зазначене, суд переконаний в необхідності повернення обвинувального акту прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в зв'язку з невідповідністю його вимогам КПК України.

До таких висновків суд прийшов не вдаючись до оцінки доказів, а лише посилаючись на ті, обставини, які зазначені в обвинувальному акті, які в свою чергу є суперечними між собою, та на підставі яких, у разі призначення обвинувального акту до розгляду, суд позбавлений можливості виконати свій обов'язок, передбачений ст. 348 КПК України - роз'яснити суть обвинувачення, оскільки вона є не зрозумілою, неоднозначною і сумнівною, що призводить до можливості різного трактування та розуміння сутті обвинувачення.

Суд вважає також неприпустимим покладатись на ймовірне використання прокурором свого права зміни обвинувачення, оскільки це є безпосереднім волевиявленням сторони обвинувачення, вплив на яке може вказувати на упередженість суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні питання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує те, що він раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею, має на утриманні малолітню дитину.

Разом з тим, судом враховується тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який віднесено законом до категорії тяжких та ступень відповідальності за нього, внаслідок чого необхідно запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки вони ще не допитані судом, тому відповідно до вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177, ст. 178 КПК України, з метою об'єктивної можливості забезпечення розгляду зазначеного кримінального провадження необхідно продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак не на 60 днів, як того просив прокурор, а менше, оскільки ніякий, з передбачених більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує те, що він раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею.

Разом з тим, судом враховується тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 злочину, який віднесено законом до категорії тяжких та ступень відповідальності за нього, внаслідок чого необхідно запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки вони ще не допитані судом, тому відповідно до вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177, ст. 178 КПК України, з метою об'єктивної можливості забезпечення розгляду зазначеного кримінального провадження необхідно продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак не на 60 днів, як того просив прокурор, а менше, оскільки ніякий, з передбачених більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 314, 331 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України - повернути прокурору Новомосковської місцевої прокуратури у Дніпропетровській області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 квітня 2019 року включно.

Обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 квітня 2019 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя А.В. Олійник