Рішення № 80654837, 18.03.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2422/18

Провадження № 2/163/80/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 12 093,10 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 1762 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв’язку із чим підписав заяву № б/н від 27.03.2007 року, згідно якої отримав кредит в сумі 21 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Банк, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах та кредитного ліміту, свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 22.10.2018 року перед Банком має заборгованість в загальній сумі 12 093,10 гривень, з них: по відсотках – 4 689,80 гривень, по пені – 6 589,34 гривень, по фіксованому штрафу – 250 гривень, по процентному штрафу – 563,96 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 17.01.2019 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено 20-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав копію ухвали з примірником позову особисто 28.01.2019 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 17.01.2019 року та з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Із підписаної відповідачем ОСОБА_1 в якості клієнта заяви вбачається, що 02.06.2008 року між ним і закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" укладено кредитний договір приєднання у формі цієї заяви, яка разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно із цією заявою відповідач обрав кредитну картку "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" з кредитним лімітом у 3000 гривень, яку отримав у день підписання заяви 02.06.2008 року.

Відповідач своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Банку та те, що ознайомлений і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були наданій йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

03.06.2008 року відповідач своїм підписом також посвідчив ознайомлення з довідкою про Умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (далі – Умови).

Цими Умовами встановлено базову процентну ставку в 1,9 % в місяць (22,8% річних), що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, та сплатою обов'язкового щомісячного платежу у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Умови кредитування картки "Універсальна" передбачають пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30 за кожний день прострочення кредиту; 2) 1 % заборгованості, але не менше 10 гривень, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень.

Ті ж Умови кредитування "Універсальна" встановлюють штраф в розмірі 250 гривень плюс 5% від суми позову у випадку порушення строків будь-яких платежів за договором більше 120 днів, а також комісії за моніторинг неактивної карти.

Відповідно до нової редакції статуту акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" останнє є правонаступником за всіма правами і обов’язками публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", яке у свою чергу було правонаступником прав та обов’язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

У позовній заяві позивач вказує про укладення із відповідачем договору надання банківських послуг від 27.03.2007 року, за яким він отримав кредит в розмірі 21 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В якості доказів до позову додано заяву відповідача в порядку ч.1 ст.634 ЦК України, довідку про умови кредитування, розрахунки заборгованості, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що видрукуваний із архівного ресурсу, розміщеному на сайтіhttps://privatbank.ua/terms/.

Проте, як встановлено вище, договір про надання банківських послуг між сторонами укладено 02.06.2008 року і саме цього числа він отримав кредитну картку та ПІН-код до неї з кредитним лімітом у 3 000,00 гривень, а не 21 600,00 гривень.

Заяви відповідача в порядку ч.1 ст.634 ЦК України саме від 27.03.2007 року матеріали справи не містять.

У заяві відповідача від 02.06.2008 року наявна вказівка про відкриття рахунку саме 27.03.2007 року, яка посвідчена лише працівником Банку. Підпису відповідача про ознайомлення з цим заява не містить. Отже, відкриття кредитного рахунку 27.03.2007 року не доводить існування кредитних правовідносин між сторонами за укладеним договором саме з цієї дати.

Надані позивачем розрахунки стосуються договору, який укладено саме 27.03.2007 року.

Доказів того, що ці розрахунки стосуються укладеного між сторонами договору від 02.06.2008 року, позивачем не надано.

Крім цього, надані позивачем розрахунки містять у собі суперечності.

Із них вбачається, що рух коштів розпочато дійсно з 04.06.2008 року, тобто після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Станом на 31.05.2015 року заборгованість за кредитом становила 4 174,11 гривень, процентами 249,11 гривень.

У період з 01.06.2015 року по 22.10.2018 року кредитні кошти взагалі не використовувались (графа "витрати клієнтом кредитних коштів"), проте виникла заборгованість регулярно погашалась до 03.01.2018 року на загальну суму 6 553,86 гривень (графа "сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості").

Різниця між погашеною заборгованістю та використаними кредитними коштами складає позитивний залишок, який становить 2 130,53 гривень (6 553,86 – 4 423,22).

У підсумках розрахунку вказано, що загальна заборгованість за наданим кредитом становить 11 279,14 гривень і складається з: відсотків – 4 689,80 гривень, пені – 6 589,34 гривень, що відповідає заявленим позовним вимогам.

Однак, як слідує із самого розрахунку, станом на 22.10.2018 року заборгованість, яка обрахована наростаючим підсумком і дорівнює складовим заборгованості за кредитом (тіла кредиту, нарахованих відсотків, пені) становить 10 720,78 гривень.

З наведеного вбачаються підстави для висновку, що наданий позивачем розрахунок містить у собі суперечності щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом.

Окрім цього, із цих розрахунків вбачається, що з 31.12.2012 року проценти нараховувались за ставкою 30,00 % річних, з 01.09.2014 року – 34,80 %, з 01.04.2015 року – 43,20 %, що не відповідає підписаному відповідачем договору.

Із наведених підстав суд не приймає до уваги надані позивачем розрахунки і вважає їх неналежними і недопустимими доказами у справі.

Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували рух коштів за виданою 02.06.2008 року відповідачу кредитною карткою і виниклу заборгованість за наданим кредитом, якими згідно із ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" можуть бути виписка з карткового рахунку відповідача, позивач, маючи процесуальну можливість, суду не надав.

Збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи суд у даній справі обмежений в силу ч.7 ст.81 ЦПК України.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку суд також відхиляє як неналежний доказ з огляду на таке.

Кредитний договір між сторонами укладено 02.06.2008 року і цього ж дня відповідачу видано кредитну картку "Універсальна". На цю дату позивач мав організаційно-правову форму у виді закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Із загальних положень доданого до позову витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлено, що Банк – публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.2009 року, керуючись законодавством України, – публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Із наведеного слідує, що наданий позивачем витяг Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку у часовій дії визначає умови і правила кредитування не раніше як з 29.07.2009 року, в той час як відповідач ознайомився і погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, чинними станом на 02.06.2008 року.

Цих Умов та правил, з якими відповідач ознайомився у письмовому вигляді, позивач суду не надав.

Додані до позову Умови та правила відповідачем не підписані, а те, що при підписанні кредитного договору діяли аналогічні за своїм змістом Умови та правила жодним доказом у справі не підтверджено.

Крім цього, у своїй заяві від 02.06.2008 року позивач не зобов’язувався регулярно самостійно знайомитись із змінами Умов та правил надання банківських послуг на сайті Приватбанку.

Відтак, підстав вважати ці Умови та правила складовою частиною укладеного між сторонами договору суд не має.

У матеріалах справи також відсутні тарифи банку, які є складовою частиною укладеного з відповідачем договору.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, через ненадання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених в позові, та наявності у нього заборгованості за цим договором, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову за недоведеністю заявлених вимог.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не доводить підставності заявлених Банком вимог, а задоволення позову виключно з цієї підстави буде суперечити закріпленим у ст.3 ЦК України, ст.2 ЦК України засадам справедливості, розумності та верховенства права.

У зв’язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження: вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім’я відповідача: ОСОБА_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП – НОМЕР_1.

Головуючий : суддя С.С.Чишій