Рішення № 80654804, 28.02.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/240/19

2/212/1156/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стрижак Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача - адвокат ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодження здоров’я,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на користь його довірителя ОСОБА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві з ПАТ «Суха Балка» - 160 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у період часу з 2002 року по 2017 рік працював на підприємстві відповідача в підземних умовах. Працюючи тривалий час у шкідливих умовах отримав професійні захворювання, а саме : радікулопатія попереково-крижова (переважно справа), з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічний пиловий бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня. За висновком МСЕК від 06 листопада 2018 року позивачеві було встановлено 30 % втрати професійної працездатності. Представник позивача у позовній заяві зазначив, що професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли з вини відповідача, який не забезпечив йому належні та безпечні умови праці. Внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві ОСОБА_1 завдано фізичних та моральних страждань, а саме: відчуття постійного болю у поперековому відділі хребта, виражену скутість рухів, болі в ногах , посилення болю при фізичному навантаженні , кашель із слизовим мокротинням , важкість у грудях та суглобах. Вади здоров’я не дають ОСОБА_1 відпочивати, його постійно переслідують думки про невиліковність хвороб, погіршення стану здоров’я, через що позивач змушений постійно приймати ліки. Зазначені обставини порушують звичайний образ життя ОСОБА_3, оскільки наявність захворювань вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Отже, за таких обставин представник позивача – адвокат ОСОБА_2 просить стягнути на користь ОСОБА_1 160 000 грн., що відповідатиме сумі компенсації за завдану йому моральну шкоду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2019 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу ОСОБА_4 «Суха Балка» було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_4 «Суха Балка» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Суха Балка » надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість вимог, не надання позивачем доказів, завдання підприємством моральної шкоди. У відзиві зазначив, що ОСОБА_5 свідомо обрав місце роботи з шкідливими умовами праці, а тривалість роботи на підприємстві залежала виключно від особистого волевиявлення останнього.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріли справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 дійсно працював на підприємстві ОСОБА_4 «Суха Балка» :

-02 липня 2002 року прийнятий на шахту «Ювілейна» підземним гірничоробочим 2 розряду з повним робочим днем в підземних умовах;

-06 листопада 2002 року переведений прохідником 3 розряду підземним з повним робочим днем в підземних умовах.

-10 вересня 2003 року переведений в управління по правовій та економічній безпеці інспектором.

-07 квітня 2004 року переведений на шахту «Ювілейна» підземним гірником з повним робочим днем в підземних умовах .

-22 вересня 2004 року переведений по шахті «Ювілейна » підземним машиністом бурової установки 3 розряду з повним робочим днем в підземних умовах

-01 квітня 2011 року переведений по шахті «Ювілейна » підземним машиністом бурової установки 4 розряду з повним робочим днем в підземних умовах

-28 квітня 2017 року звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за ст.38 КЗпП України.

Згідно медичного висновку ЛЕК «Український НДІПМ» від 31 липня 2018 року, що підтверджується протоколом № 1092 -ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково - крижова (L5, S1), переважно справа, з помірно вираженими статико – динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеню.

27 серпня 2018 року на підприємстві ОСОБА_4 «Суха Балка» уповноваженою комісією підприємства складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( надалі – Акт).

Згідно з п.16 Акту професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок здійснення трудової діяльності на підприємстві, де в підземних умовах не завжди була можливість використовувати транспортувальні та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їй застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди , порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених концентраці1 аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Відповідно до п.17 Акту причиною виникнення професійного захворювання встановлено: важкість праці - маса вантажу, що піднімається та переміщується вручну становила 37,5 кг при нормі до 30 кг., робоча поза – вимушена – 12,6 % тривалості зміни при допустимій – 10% та інші фактори.

Згідно Довідки МСЕК серія 12 ААА № 054105 від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 первинно з 23 жовтня 2018 року по 01 листопада 2019 року встановлено 30 % втрати професійної працездатності (з яких : 20% - радикулопатія, 10% хрон. бронхіт). Рекомендовано забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із матеріалів справи, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває фізичних та моральних страждань, а саме: відчуття постійного болю у поперековому відділі хребта, виражену скутість рухів, болі в ногах , посилення болю при фізичному навантаженні, кашель із слизовим мокротинням, важкість у грудях, в суглобах. Вади здоров’я не дають ОСОБА_1 спокійно відпочивати , його постійно переслідують думки про невиліковність хвороб, погіршення стану здоров’я, постійний прийом ліків. Зазначені обставини порушують звичайний образ життя позивача , оскільки наявність захворювань вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер та незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі №1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», власник зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведеності позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль супроводжується душевним болем це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення на якому наполягав представник відповідача. Більш того, доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи та поясненнями Позивача у судовому засіданні, що переконливо доводять стан залежності ОСОБА_1 від його хвороби. Позивач сприймає світ та оточення крізь призму больового синдрому що породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння відсутності перспективи одужання у майбутньому.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що Позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача, щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз’яснення, наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 30%, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов’язаних з фізичним станом здоров’я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також встановлення вини підприємства у виникненні професійних захворювань у позивача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 57630 гривень, що відповідатиме 30 прожитковим мінімумам для працездатних осіб , встановлених на 01 січня 2019 року - 1921 грн. відповідно ЗУ «Про Державний бюджет на 2019 рік » із розрахунку : 1921 х 30 = 57630 грн. На думку суду зазначена сума відповідатиме розміру заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, представник позивача - адвокат ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодження здоров’я – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я в сумі 57 630 гривень, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю. В. Козлов