Рішення № 80654545, 19.03.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/6/19

Номер провадження 2/162/78/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Пилипчук Р.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт.Любешів Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2019 року АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування вимог вказав, що між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПриватБанк”було укладено договір №б/н від 02 грудня 2015 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за його користування, комісію, а також інші витрати за вказаним договором. Однак, ОСОБА_2 не було надано своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Враховуючи вказане вище, станом на 22 жовтня 2018 року, за вказаним кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 16642,08 грн., у зв’язку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_1 28 лютого 2019 року подано до суду заяву, в якій він позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” визнає частково. Вказує, що в міру своїх фінансових можливостей здійснював погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 02 грудня 2015 року. Станом на 22 жовтня 2018 року тіло кредиту, за вказаним кредитним договором, складає 336,64 грн., тому просить суд на підставі ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки, оскільки вона значно перевищує розмір збитків.

Ухвалою судді від 06 лютого 2019 року у справі відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України та п.2.1.1.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг", щодо встановлення та зміни кредитного ліміту зазначено, що при укладенні Договору Клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг".

Відповідно до матеріалів справи при укладені кредитного договору відповідач був ознайомлений з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку" на що вказує його підпис. Даний факт свідчить, що між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір.

Пунктом 2.1.1.12.2 "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що у випадку непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору.

Пунктом 1.1.3.2.3. "Умов та правил надання банківських послуг" передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту, зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п.1.1.2.5 "Умов та правил надання банківських послуг" - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 "Умов та правил надання банківських послуг".

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н від 02 грудня 2015 року. Позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 7000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за його користування, комісію, а також інші витрати згідно договору.

Однак відповідачем не виконувалися вищевказані умови кредитного договору та згідно наданого представником позивача розрахунку станом на 22 жовтня 2018 року виникла заборгованість на загальну суму 16642,08 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом на суму 366,64 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 9662,05 гривень, заборгованості за пенею – 5344,72 гривень, штрафу (фіксована частина) – 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) – 768,67 гривень.

В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у встановлений кредитним договором термін, надає право позивачу вимагати від нього вчинення цих дій у судовому порядку.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафу.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, постанові від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" вказує на те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тому, відповідно до зазначеного вище суд вважає, що штраф в розмірі 1268,67 грн. не підлягає до стягнення.

Окрім того, вирішуючи питання про стягнення пені в розмірі 5344,72 грн. суд враховує положення ч.3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які викладені у п.27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на протязі тривалого часу відповідач здійснював погашення за взятим на себе зобов'язанням, тому заборгованість за кредитом (тіло кредиту) складає 366,64 гривні, що у 18 разів перевищує нарахований позивачем розмір неустойки.

Разом з поданою до суду заявою про зменшення розміру неустойки відповідачем було подано копії пенсійного посвідчення, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виписки з медичної карти, при дослідженні яких встановлено, що ОСОБА_1 – є пенсіонером, має ІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС та у зв’язку з наявним у нього онкозахворюванням з 10 червня 2013 року перебуває на обліку в онколога, періодично проходить курс лікування з приводу наявної хвороби.

З позовної заяви та розрахунку заборгованості за договором б/н від 02 грудня 2015 року вбачається, що тіло кредиту за вказаним кредитним договором складає 366,64 грн., нарахований розмір пені, станом на 22 жовтня 2018 року, становить 5344,72 грн., що значно перевищує розмір кредиту.

Останнє погашення ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитом було здійснено 24 січня 2018 року. Позивач звернувся до суду 08 січня 2019 року, що сприяло значному збільшенню розміру заборгованості за кредитним договором б/н від 02 грудня 2015 року.

Тому суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру неустойки до 366 грн. 64 коп.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”підлягають частковому задоволенню.

А тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 грудня 2015 року в розмірі 10395,33 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом на суму 366,64 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 9662,05 гривень, заборгованості за пенею – 366,64 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ “ПриватБанк” слід стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 гривні, сплачений позивачем при поданні позову.

В іншій частині задоволення позовних вимог суд вважає слід відмовити.

На підставі ст.ст.509, 526, 527, 530, 534, 549, 551, 599, 616, 1049, 1054 ЦК України, ст.61 Конституції України та керуючись ст.ст.4, 12, 19, 81, 141, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 грудня 2015 року в розмірі 10395 (десять тисяч триста дев’яносто п’ять) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий: