Рішення № 80654313, 22.03.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/48/19

Провадження № 2/172/138/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.02.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 4600,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 18.12.2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитом з урахуванням штрафних санкцій у сумі 13649,29 грн.

Ухвалою судді від 08.02.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.

У зв’язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що 18.02.2011 року акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» укладено договір б/н із ОСОБА_2 Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 4600,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання та здійснювати інші платежі відповідно до умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Кредитором у повному обсязі та належним чином виконано свої зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору визначено, що у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов’язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з тарифів обслуговування кредитної карти "Універсальна" не містять підписів позичальника та при цьому банк не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо нарахування відсотків, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, тому такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.

Зазначену правову позицію сформовано Верховним Судом України у постанові від 11.03.15 за результатами розгляду справи № 6-16цс15 та підтверджено Касаційним цивільним судом.

Крім того, суд зважає на те, що позивачем надано суду в якості доказу розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого у відповідача перед кредитором наявна заборгованість в сумі 13649 грн. 29 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 4505,78 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 7417,35 грн., заборгованості за пенею – 600,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500,00 грн. (фіксована частина), 626,16 грн. (процентна складова). Як видно з розрахунку наданого позивачем поточна заборгованість за кредитом станом на 30.06.2018 року у відповідача відсутня. Натомість з цього ж дня - 30.06.2018 року, виникла прострочена заборгованість за кредитом. Отже відсотки за користування кредитними коштами повинні нараховуватись саме на вказану суму заборгованості за кредитом, починаючи з 30.06.2018 року до 18.12.2018 року - дати звернення до суду з позовом. Таким чином, суд вважає доведеною заборгованість за відсотками у розмірі 675,87 грн. (30 % річних відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду").

Крім того, як видно з розрахунку заборгованості, позивачем здійснювалися нарахування відсотків на суму боргу в розмірі від 30 до 43,20 % річних, тоді як зміна банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, що є істотною умовою договору, можлива лише за взаємною домовленістю сторін, а Умови та правила надання банківських послуг, роздруківка яких долучена до позовної заяви знову ж таки не містять даних про ознайомлення з ними відповідача, тому не можуть слугувати належним обгрунтуванням позовних вимог.

При цьому суд вважає неправомірним нарахування відсотків за користування кредитними коштами на всю суму заборгованості так як за своєю правовою природою відсотки є платою за користування грошовими коштами отриманими у кредит. Тобто реально отриманими та використаними особою коштами. Натомість неустойка (штраф, пеня) є санкцією за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і ці грошові кошти не отримані фактично позичальником та не використані як і нараховані відсотки за користування кредитом.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому позовні вимоги про стягнення штрафів у сумі 1126,16 грн. задоволенню не підлягають.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року у висновках за результатами розгляду справи № 6-1374цс17. Відповідно ж до ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» слід стягнути суму заборгованості в розмірі 5781,65 грн.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. (судовий збір), які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 549, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 5781 (п’ять тисяч сімсот вісімдесят одну) гривню 65 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Г. Битяк