Рішення № 80654277, 18.03.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2057/18

Провадження № 2/163/43/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 18582,65 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 1762 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв’язку із чим підписав заяву № б/н від 25.08.2010 року, згідно якої отримав кредит в сумі 7 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Банк, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах та кредитного ліміту, свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 18.09.2018 року він має заборгованість перед Банком в загальній сумі 18 582,65 гривень, з них: по тілу кредиту – 6 617,30 гривень, по відсотках – 2 668,69 гривень, по пені – 7 935,58 гривень, по фіксованому штрафу – 500 гривень, по процентному штрафу – 861,08 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 08.11.2018 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали з примірником позову 16.11.2018 року отримала дружина відповідача, що в силу ч.3 ст.130 ЦПК України є належним врученням для вчинення процесуальних дій.

У строк, визначений судом в ухвалі від 08.11.2018 року та з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

На підтвердження заявлених позовних вимог Банк надав копію підписаної 25.08.2010 року сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку; копію підписаної 25.08.2010 року відповідачем довідки умов кредитування; розрахунки заборгованості за договором № б/н від 25.08.2010 року; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що видрукуваний із розміщеного на сайті https://privatbank.ua/terms/ архівного ресурсу.

Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка 25.08.2010 року підписана відповідачем ОСОБА_1 в якості позичальника, вбачається, що він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком договір надання банківських послуг.

Відповідач своїм підписом підтвердив своє ознайомлення і згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов’язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті Приватбанку.

Відповідач виявив бажання отримати платіжну картку кредитка "Універсальна".

Також 25.08.2010 року відповідач своїм підписом посвідчив ознайомлення з довідкою про умови кредитування за карткою типу "VISA Classic" (далі – Умови).

Цими Умовами встановлено базову процентну ставку у 3,0% в місяць (36,0% річних), що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, та сплатою обов'язкового щомісячного платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Умови кредитування передбачають пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30 за кожний день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень.

Ці ж Умови встановлюють штраф в розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

У позовній заяві позивач вказує про отримання відповідачем кредиту в розмірі 7 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини матеріали позову не містять. Підписана відповідачем анкета-заява у полі бажаного клієнтом кредитного ліміту містить цифрове значення "0".

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов'язання, позивачем суду не надано.

Підписана відповідачем анкета-заява містить лише погодження про укладення договору банківських послуг, проте не містить жодних даних про відкриття карткового рахунку та видачу відповідачу кредитної картки, її виду та терміну дії.

У матеріалах справи також відсутні тарифи банку, які є складовою частиною договору.

Зазначене унеможливлює встановити розмір і строк кредитування за укладеним договором, відповідно перевірити правомірність проведених Банком нарахування.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 19 608,36 гривень позивач надав два розрахунки – за період з 25.08.2010 року по 01.04.2015 року та за період з 01.08.2015 року по 18.09.2018 року.

Відповідно до підсумкової частини розрахунку за період з 25.08.2010 року по 01.04.2015 року станом на цю дату заборгованість відповідача перед Банком відсутня.

Розрахунок за період з 02.04.2015 року по 31.07.2015 року взагалі відсутній.

З розрахунку заборгованості за період з 01.08.2015 року по 18.09.2018 року вбачається, що з 01.08.2015 року по 30.06.2017 року усі показники за складовими кредиту, у тому числі про використані кошти, процентну ставку, рівні "0".

Починаючи з 15.07.2017 року наявні показники використання кредитних коштів, нарахування процентів за ставкою 3,6% в місяць, погашення кредитної заборгованості.

Заборгованість обрахована наростаючим підсумком і дорівнює складовим заборгованості за кредитом (тіла кредиту, нарахованих відсотків, пені) та станом на 18.09.2018 року становить 16 517,77 гривень.

У підсумках цього ж розрахунку, які відповідають заявленим позовним вимогам, вказано, що загальна заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 17 221,57 гривень і складається з: тіла кредиту – 6 617,30 гривень, відсотків – 2 668,69 гривень, пені – 7 935,58 гривень.

З наведеного вбачаються підстави для висновку, що наданий позивачем розрахунок містить у собі суперечності щодо самої суми заборгованості за кредитом.

У зв’язку із цим судом запропоновано позивачу надати банківські виписки та розгорнутий розрахунок заборгованості за укладеним з відповідачем договором, у якому навести механізм (розрахунок) утворення кожної окремо складової заборгованості у відповідності до умов кредитування від дня укладення договору до 19.09.2018 року з визначенням їх остаточних сум.

У відповідь позивач вказав на технічну неможливість надати суду більш детальний розрахунок заборгованості, навів методику розрахунку заборгованості, згідно якої з квітня 2014 року у зв’язку із внесенням змін до Умов та Правил надання банківських послуг на поточну заборгованість по кредиту нараховуються проценти за умовами договору, а на прострочену заборгованість – у подвійному розмірі на усю суму заборгованості. При цьому в склад заборгованості Банком включається поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).

Із наданих позивачем банківських виписок вбачається, що на ОСОБА_2 оформлено дві основні карти за № 4149437412842724 та за № 9992222221313565707.

У верхній частині підписаної відповідачем анкеті-заяви рукописним текстом вказано карту 4149437412842724.

Цією ж банківською випискою стверджено наявність у ОСОБА_2 шести картрахунків.

Проте доказів оформлення на відповідача усіх цих картрахунків, їх видів і взаємозв’язок суду не надано.

Із виписки по карті 4149437412842724 вбачається, що востаннє за цією картою кошти використовувались 16.06.2014 року на покупку товару в сумі 20,00 гривень. До 01.09.2017 року будь-які банківські операції не проводились. Починаючи з 01.09.2017 року по 01.02.2018 року мало місце списання 2 668,69 гривень як процентів за використання кредитного ліміту за ставкою 3,6% та у період з 01.11.2017 року по 01.09.2018 року – пені за прострочку за кредитом, у тому числі на суму більше 100 гривень, в загальній сумі 7 231,78 гривень.

Такі дані не відповідають наданому позивачем розрахунку заборгованості, згідно якого за період з 15.07.2017 року по 27.09.2017 року відповідачем використано кредитні кошти на загальну суму 25 202,77 гривень (графа "витрати клієнтом кредитних коштів"), погашено заборгованість на суму 18 585,47 гривень (графа "сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості").

При цьому з банківської виписки слідує, що після здійснення 16.06.2014 року останньої операції на суму 20,00 гривень залишок коштів на цій картці склав 0,47 гривень, а подальше з вересня 2017 року списання процентів за використання кредитного ліміту здійснювалось за ставкою 3,6%. Однак, як зазначалось вище, ні дана виписка, ні інші матеріали справи розміру кредитного ліміту за цією карткою не містять, а нарахування процентів за ставкою 3,6% суперечить підписаній відповідачем довідки з умовами кредитування, у яких визначено процентну ставку на рівні 3,00%, і не відповідає вимогам чинній на час підписання відповідачем анкеті заяви статті 10561 ЦПК України.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.10561 ЦПК Україну в редакції Закону України від 21.01.2010 року № 1822-VI встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Із наведеного наявні підстави для висновку, що розрахунок заборгованості, який є обґрунтуванням розміру позовних вимог, свого підтвердження банківськими виписками в якості первинних документів згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", під час розгляду справи не знайшов.

При цьому ні розрахунок заборгованості, ні зміст банківських виписок не підтверджують укладення з відповідачем договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач – разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, через ненадання позивачем належних і достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах та в обсязі, зазначених в позові, зокрема, щодо кредитного ліміту і строку кредитування, встановити (перевірити) наявність у відповідача заборгованості у заявленому Банком розмірі або навести власний розрахунок заборгованості суд позбавлений можливості.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не доводить підставності заявлених Банком вимог, а задоволення позову виключно з цієї підстави буде суперечити закріпленим у ст.3 ЦК України, ст.2 ЦК України засадам справедливості, розумності та верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову, а відтак – про наявність підстав для його відмови в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.

У зв’язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження: вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім’я відповідача: ОСОБА_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП – НОМЕР_1.

Головуючий : суддя С.С.Чишій