Вирок № 80651053, 13.03.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/10371/16-к

Провадження № 1-кп/490/435/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2019 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Сасік Я.С.

за участі прокурора - Хоміка І.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

його захисника - Тимохіна О.І.

обвинуваченої - ОСОБА_3

її захисника - Башук В.Ф.

потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Лупареве Жовтневого району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, є розлученим, неповнолітніх дітей не має, є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджувався:

-12 вересня 1986 року - Корабельним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 117, частиною 2 статті 142 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, був звільнений 01 червня 1994 року по відбуттю строку покарання;

-07 грудня 1995 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за статтею 19 - частиною 3 статті 142, частиною 1 статті 222 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 8 років позбавлення волі, був звільнений 11 квітня 2003 року по відбуттю строку покарання;

-16 березня 2004 року - Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області - за частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, був звільнений 25 червня 2012 року по відбуттю строку покарання

та

ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Миколаєві, є українкою, громадянином України, здобула недокінчену середню освіту, є розлученою, має доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не вчиняла злочинів та не судилась

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене та визнано судом недоведеним.

І......Як зазначено в обвинувальному акті від 15 грудня 2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину за таких обставин.

"05 вересня 2016 року приблизно о 01:00 біля будинку № 135 по проспекту Центральному (Леніна) в місті Миколаєві ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 помітили перехожого - ОСОБА_5, який проходив неподалік та тримав в руках чоловічу сумку.

У цей час ОСОБА_1 вступив у злочинний зговір з ОСОБА_3, направлений на скоєння нападу на перехожого, поєднаний з застосуванням насильства, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння його майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, попередньо узгодивши свої дії, ОСОБА_1, дочекавшись, коли ОСОБА_5 дійде до неосвітленої частини вулиці, підбіг до нього та зненацька наніс удари руками в область голови потерпілого, внаслідок чого останній впав та обома руками схопив свою сумку із метою запобігти її викраденню. ОСОБА_3 залишалась неподалік, спостерігаючи, щоб сторонні не помітили протиправні дії ОСОБА_1 та у разі будь-яких змін в обстановці на місці події, повідомити про це останнього.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 наносив ОСОБА_5 удари ногами та руками в область голови і тулуба, намагаючись вирвати із рук потерпілого його сумку, проте потерпілий активно чинив опір, отримуючи своє майно обома руками і голосно кликав на допомогу.

Помітивши наближення до місця вчинення нападу сторонніх осіб та враховуючи, що ОСОБА_1 не вдалось швидко заволодіти майном потерпілого, ОСОБА_3 підбігла до ОСОБА_5 і також почала наносити йому удари руками і ногами по обличчю і тулубу, допомагаючи ОСОБА_1 вирвати із рук потерпілого його сумку.

В результаті сумісного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ОСОБА_1 шляхом ривку вдалось вихопити сумку потерпілого, у якій знаходились грошові кошти у сумі 700 гривень, мобільний телефон "Nokia C2", вартістю 500 гривень, посвідчення судді апеляційного суду Миколаївської області, паспорт громадянина України, військовий квиток, технічний паспорт на автомобіль "Subary Forester" н/з НОМЕР_1 посвідчення водія (усі документи на ім'я ОСОБА_5), ключі на вищевказаний автомобіль, ключі на автомобіль "Chevrolet Aveo", ключі від квартири і від гаражу ОСОБА_5 та його сина, від офісу, розкладний ніж, ліхтарик та ікона, які матеріальної цінності для ОСОБА_5 не становлять.

Вихопивши сумку потерпілого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши збиток потерпілому на загальну суму 1200 гривень.

Намагаючись також втекти із місця скоєння злочину у напрямку втечі ОСОБА_1, ОСОБА_3 була затримана потерпілим та перехожими, яких покликав на допомогу потерпілий.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 2028/1991/1507-16р від 08.12.2016, в результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця та рани в області лівого ока з крововиливом в склеру ока, синця в ділянці верхньої щелепи зліва та верхньої губи зліва, крововиливів в сльозову оболонку верхньої та нижньої губи, поверхневої рани під підборіддям зліва, підшкіряних гематом тьмяно-скроневої ділянки з права та зліва з наявністю ран на їх поверхні, крововиливів в шкіру в області правої ключиці, на правому плечі, на передній поверхні грудної клітини з права та зліва, три крововиливи на спині з ліва, дві дуго видної форми садини в області лівої лопатки, синя в області першого пальця правої кисті, садин на спинці носа з права, в області ліктьових суглобів на праві та лівій кисті, садини на лівому колінному суглобі та правій сідниці, струсу головного мозку.

Садини, синці, рана підшкіряні гематоми на обличчі та голові, струс головного мозку утворились внаслідок дії тупих твердих предметів, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я".

На думку органів досудового розслідування та державного обвинувачення:

-описані дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - як напад на особу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб;

-описані дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - як напад на особу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Позиції обвинувачених.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав частково.

Зокрема, він визнав ту обставину, що дійсно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, але - у зв'язку із тим, що потерпілий, як на його /ОСОБА_1./ думку недоречно, зробив зауваження, до того ж, у вкрай образливій для обвинуваченого формі.

Обвинувачений ОСОБА_1 також зазначав, що у дійсно содіяному, а саме - у бійці з потерпілим - кається.

При цьому він категорично заперечував як факт наявності в нього корисливого мотиву, так й - ту обставину, що вилучав в потерпілого будь-яке майно, зокрема - сумку.

Заперечував він й наявність будь-якої змови із ОСОБА_3

Обвинувачена ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин не визнала взагалі, спираючись про те, що лише втрутилась у конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з метою захисту ОСОБА_1.

Вона також категорично заперечувала факти наявності в неї корисливого мотиву та попередньої змови із ОСОБА_1 на протиправні дії.

Позиція потерпілого.

Під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий наполягав на тому, що обвинувачені вчинили відносно нього саме розбійний напад, зокрема - заподіювали йому тілесні ушкодження саме метою заволодіння його майном, та наполягав на тому, щоб вони були покараними саме за вчинення цього злочину.

Суд також відзначає, що позиція потерпілого у процесі здебільшого носила деструктивний характер, зокрема - потерпілий ухилявся від участі у судовому розгляді кримінального провадження, від участі у процесуальних діях, що проводились судом, та вкрай негативно реагував на необхідність коментарів обставин, що йшли врозріз із створюваним ним перебігом подій та проведення дій, що сприяли встановленню дійсних фактичних обставин справи.

Підстави для виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення вважали, що вони всебічно, повно і неупереджено дослідили обставини кримінального провадження, виявили усі обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження та виходячи з оцінки, яка базується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження висунули обвинувачення.

Але з таким повною мірою погодитись неможливо за такого

Відповідно до частини 1 статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, перш за все, подія кримінального правопорушення, а саме - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правової позиції, висловленій у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, ці обставини мають були належним чином викладеними в обвинувальному акті. Як зазначено далі у вказаній постанові, правильне відображення, зокрема, місця вчинення злочину та способу його вчинення, має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист

При цьому, як підкреслюється у згадуваному в цій Постанові рішенні Європейського Суду з Прав Людини від 25 липня 1999 року у справі «Маттоціа проти Італії», обсяг та ступінь деталізації інформації з приводу вказаних питань, змінюється залежно від конкретних обставин справи, але у будь-якому разі обвинуваченому має надаватись достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти ступінь висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту /пункт 60/.

А……Час вчинення стверджуваного злочину в обвинувальному акті вказаний, як "05.09.2016 приблизно о 01:00".

Б…… Говорячи про місце вчинення стверджуваного злочину, суд відзначає таке.

І……В обвинувальному акті воно вказано таким чином: "Біля будинку № 135 по проспекту Центральному (Леніна) в місті Миколаєві".

При цьому органи досудового розслідування та публічне обвинувачення вважали, що така вказівка, з огляду на обставини цієї справи, є достатньою.

Але з таким повною мірою погодитись неможливо.

1. Так, з матеріалів огляду місця події, що був проведений судом 01 серпня 2018 року, вбачається, що "біля будинку" 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, розташована, зокрема /але - не тільки/ ділянка, обмежена:

-проїжджою частиною вулиці Садової у напрямок з вулиці Чкалова в бік вулиці Великої Морської;

-проїжджою частиною проспекту Центрального у напрямок з вулиці Садової в бік вулиці 3 Слобідської;

-лінією будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, що проходе паралельно проспекту Центральному на відстані 54 метри від краю його проїжджої частини;

-пішохідною доріжкою, що проходить паралельно вулиці Садовій, перпендикулярно лінії будинку 135 та пересікає цю лінію в районі розташування офісу "А-банку" /пішохідна доріжка № 1 у додатку № 3 до протоколу огляду місця події/

Площа цієї ділянки становить приблизно 3.888 кв.м.

При цьому "біля" цього будинку розташовано багато елементів місцевості, зокрема - на згаданій вище земельній ділянці - клумба площею (12,5 х 10) - 125 кв.м.; зона відпочинку площею (38 х 24) - 912 кв.м., дві арки, кам'яна та зелена огорожі, три пішохідних доріжки, ціла низка публічних та торгівельних закладів тощо. З огляду на таке у кожному конкретному місці цієї території складається притаманна лише цьому місцю обстановку.

2. До того ж, в цьому випадку обвинувачені та потерпілий вказують різні безпосередні місця, на яких відбувались події за участі учасників кримінального провадження, а саме:

-місце, вказане обвинуваченими, розташоване біля арки, розташованої напроти будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві (в районі точки "L" на плані місця події /додаток № 3 до протоколу огляду місця події/ )

-місце, вказане потерпілим, віддалене від згаданої точки на відстань біля 21 метра в напрямку від вулиці Садової в бік вулиці 3 Слобідської (в районі точки "М" на плані місця події /додаток № 3 до протоколу огляду місця події/).

3. Таке зумовлює посилання обвинувачених /з одного боку/ та потерпілого /з іншого/ на різні елементи обстановки кримінального правопорушення.

При цьому покази потерпілого є тісно пов'язаними із елементами обстановки вказаного ним місця події, а покази обвинувачених - з іншими елементами обстановки вказаного ними іншого місця.

До того ж матеріали справи доводять, що докази обвинувачення є згрупованими навколо показів потерпілого, а докази захисту - згрупованими навколо показів обвинувачених.

В зв'язку з таким суд відзначає, що ще більшій незрозумілості та неконкретності обвинувальному акту надає наданий органами публічного обвинувачення протокол огляду місця події /том 1, а.с. 87 - 88/, з якого вбачається, що органами досудового розслідування оглядалось саме місце, вказане обвинуваченими, з яким покази потерпілого не узгоджуються.

Таке у сукупності доводить, що з огляду на конкретні обставини цієї справи посилання в обвинувальному акті лише на місце "біля будинку № 135 по проспекту Центральному" є недостатнім.

Це означає, що:

1)під час досудового розслідування місце вчинення злочину належним чином встановлено не було, отже - сама подія вчинення злочину в цьому випадку не є ані встановленою, ані - доведеною;

2)під час досудового розслідування право обвинувачених на захист було порушене;

3)обставини, які підлягають дослідженню судом, стороною обвинувачення належним чином не окреслені.

ІІ……Через неналежне визначення стороною обвинувачення стверджуваної події, яка, будучи феноменом, фактом, явищем об'єктивної дійсності, визначається сукупністю часу та місця у яких відбулось відповідне явище, суд змушений під час дослідження події стверджуваного злочину, керуючись частиною 1 статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України, визначити межі судового розгляду лише колом осіб, яким пред'явлене обвинувачення, через що й подію стверджуваного злочину позначити колом обвинувачених.

Зібрані під час судового розгляду кримінального провадження належні та допустимі докази у справі дають підстави для висновку про те, що в дійсності подія, у якій 05 вересня 2016 року приблизно о 01:00 годині брали участь обвинувачені, відбувалась

Біля арки, розташованої напроти будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві /в районі точки, позначеної у додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року, як точка "L"/

Таке підтверджується наступними наданими суду та дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження доказами

1. З протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року вбачається, що на ділянці місцевості, розташованій біля будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, є частина ділянки, межі якої утворюють фігуру яка є подібною до прямокутника розмірами 38,0*24,0 метри, що також є відокремленою кам'яним парканом та перебуває на височині (зона відпочинку).

Ця зона обмежена двома арками, основна з яких звернута у бік будинку № 135, а бокова - у бік пішохідної доріжки № 1.

При цьому основна арка та ділянка навкруги неї є відкритою для огляду з боку вулиці Садової; бокова арка від огляду з вулиць є закритою.

Відомості, що містяться у цій частині протоколу, є об'єктивними; вони отримані у встановленому законом порядку судом під час безпосереднього огляду місця події, належним чином зафіксовані; достовірність цих відомостей ніким не заперечується.

2. З показів свідка ОСОБА_8, що були надані ним під час судового розгляду кримінального провадження, вбачається, що він разом із своїм небожем та двома дівчатами йшов вулицею та з вулиці побачили бійку у дворі біля якоїсь арки.

Оцінюючи покази цього свідка в цій частині, суд враховує, що вони були надані у встановленому законом порядку - під час судового розгляду, з дотриманням прав усіх сторін у справі; перед їх наданням свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень та склав присягу.

Обставини, які могли зумовити недостовірне відображення ОСОБА_8 перебігу подій, свідком який він був, в частині, що аналізується, судом встановлені не були.

З огляду на таке, в цій частині покази цього свідка суд вважає достовірними.

3. Співставлення наведених показів свідка ОСОБА_8 з елементами обстановки на ділянці біля будинку № 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, відображеними у протоколі огляду місця події від 01 серпня 2018 року, дає підстави для висновку про те, що у цих показах йдеться про місце в районі точки, позначеної у додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року, як точки "L", адже саме це місце є розташованим біля арки та лише воно проглядається з пішохідної частини вулиці Садової.

4. У своїх показах, які в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, обвинувачені також зазначають, що бійка з ОСОБА_5 відбувалась в районі точки, позначеної у додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року, як точка "L".

5. Суд також відзначає, що будь-яких відомостей про те, що конфлікт між ОСОБА_5 та обвинуваченими відбувався в районі бокової арки матеріали справи не містять, жодна з сторін про таке не посилається та сам потерпілий про таке не згадує.

В……Подія, будучи визначеною сукупністю часу та місця, характеризується образом дій, прийомом або системою прийомів, що вчиняються у певному порядку, тобто - в сенсі частини 1 статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України - способом вчинення стверджуваного злочину.

Оскільки ж, як доведено вище, в цьому випадку стороною обвинувачення стверджувана подія належним чином не визначена, суд з наведених вище підстав змушений позначити її колом обвинувачених.

Зібрані під час судового розгляду кримінального провадження належні та допустимі докази у справі дають підставу для висновку про те, що в дійсності подія за участі обвинувачених відбувалась таким чином.

1. 04 вересня 2016 року в вечорі ОСОБА_1 разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 ходили вулицями міста.

Йдучи вулицями, близько 01:00 години 05 вересня 2016 року на розташованій біля будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві ділянці, обмеженої

-проїжджою частиною вулиці Садової у напрямок з вулиці Чкалова в бік вулиці Великої Морської;

-проїжджою частиною проспекту Центрального у напрямок з вулиці Садової в бік вулиці 3 Слобідської;

-лінією будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, що проходе паралельно проспекту Центральному на відстані 54 метри від краю його проїжджої частини;

-пішохідною доріжкою, що проходить паралельно вулиці Садовій, перпендикулярно лінії будинку 135 та пересікає цю лінію в районі розташування офісу "А-банку" /пішохідна доріжка № 1 у додатку № 3 до протоколу огляду місця події/

вони розійшлись.

Так, ОСОБА_1 пішов по цій ділянці по пішохідній доріжці між розташованими на ній клумбою та зоною відпочинку /по пішохідній доріжці № 2 за матеріалами огляду місця події від 01 серпня 2018 року/ у бік будинку 135 по проспекту Центральному, а ОСОБА_3 - по цій же ділянці проспектом Центральним у напрямку з вулиці Садової в бік вулиці 3 Слобідської.

2. На перетині цієї пішохідної доріжки та пішохідної доріжки, що йде вздовж будинку 135 /пішохідної доріжки № 3 у додатку № 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року /, на куті зони відпочинку /точка "F" у додатку № 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року/ ОСОБА_1 справив свої природні потреби.

Тим часом по пішохідній доріжці № 3 з боку вулиці Садової вздовж будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві йшов ОСОБА_5.

Проходячи повз ОСОБА_1, ОСОБА_5 зробив тому зауваження.

ОСОБА_1 таке не сподобалось, та він вирішив "з'ясувати стосунки" з ОСОБА_5

Реалізуючи цей намір, ОСОБА_1, виходячи з особистого ставлення до ОСОБА_5, наздогнав того на пішохідній доріжці № 3 біля арки, розташованої напроти будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві (в районі точки "L" у додатку № 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року), схопив рукою за плече та розвернув обличчям до себе.

3. ОСОБА_5 почав чинити опір, але ОСОБА_1, продовжуючи свої дії, почав наносити ОСОБА_5 удари в область голови і тулуба.

4. ОСОБА_3, яка у той час йшла по пішохідній доріжці № 1 з боку проспекту Центрального у бік будинку № 135, почувши бійку за участі ОСОБА_1, підбігла до місця цієї бійки та своїми активними діями цю бійку припинила.

5. Внаслідок дії ОСОБА_3 ОСОБА_1 звільнився від ОСОБА_5, після чого з місця події зник.

6. ОСОБА_3 також намагалась покинути місце події але була затримана потерпілим.

Так, ОСОБА_5 схопив ОСОБА_3 за одяг та потягнув її до себе. Внаслідок таких дій ОСОБА_5 ОСОБА_3 впала йому під ноги, внаслідок чого ОСОБА_5 впав на неї.

ОСОБА_3 зробила спробу вирватись, але ОСОБА_5 схопив її за ногу та вкусив.

ОСОБА_3 почала кричати та, в свою чергу, вкусила ОСОБА_5 за спину з тим, щоб той її відпустив.

Тоді до місця події підійшли перехожі, які, в тому числі - застосовуючи силу до ОСОБА_5 - конфлікт між ним та ОСОБА_3 припинили.

Внаслідок описаних подій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця та рани в області лівого ока з крововиливом в склеру ока, синця в ділянці верхньої щелепи зліва та верхньої губи зліва, крововиливів в сльозову оболонку верхньої та нижньої губи, поверхневої рани під підборіддям зліва, підшкірних гематом тьмяно-скроневої ділянки з права та зліва з наявністю ран на їх поверхні, крововиливів в шкіру в області правої ключиці, на правому плечі, на передній поверхні грудної клітини з права та зліва, три крововиливи на спині з ліва, два дуго видної форми садна в області лівої лопатки, синця в області першого пальця правої кисті, саден на спинці носа з права, в області ліктьових суглобів на праві та лівій кисті, садна на лівому колінному суглобі та правій сідниці, струсу головного мозку, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Таке підтверджується наступними зібраними у справі та дослідженими у суді доказами.

І. Щодо обставин початку конфлікту.

1. Обвинувачений ОСОБА_1 у суді вказував, що перед початком подій, що розглядаються в межах цього кримінального провадження, він був один, перебував у куті зони відпочинку (точка "F" у додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року).

У цей момент по пішохідній доріжці № 3 з боку вулиці Садової повз нього пройшов ОСОБА_5

Він /ОСОБА_1/ наздогнав ОСОБА_5, в районі арки зони відпочинку (точки, позначеної у додатку 3 до протоколу огляду місця події, як точка "L"), рукою взяв того за плече та розвернув до себе.

Ці покази обвинуваченого суд вважає достовірними з огляду на таке.

По-перше, вони узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами.

Зокрема, вони узгоджуються з елементами обстановки на місці події, встановленому на підставі сукупності наведених вище належних та допустимих доказів.

Окрім того, з залученого до матеріалів кримінального провадження висновку експерта ОСОБА_9 № 2028/1991/1507-16 р. від 08 грудня 2016 року вбачається, що на тілі ОСОБА_5 було виявлено, зокрема, тілесне ушкодження у вигляді крововиливів в шкіру в області правої ключиці, на правому плечі. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що заподіяння цих ушкоджень є наслідком того, що стороння особа взяла потерпілого за праве плече з заду та розвернула обличчям до себе. Відомості, що містяться у цих доказах, є отриманими у встановленому законом порядку. компетентними особами та з надійних джерел, які можуть бути перевіреними та на підставі досліджень, проти наукової обґрунтованості яких ніхто не заперечує.

По-друге, окрім наведених, ці покази обвинуваченого в частині початку бійки та обставин, що безпосередньо передували їй, підтверджуються:

-показами потерпілого, який засвідчив, що на початку подій ОСОБА_1 був один;

-показами обвинуваченої ОСОБА_3, яка зазначала, що, коли ОСОБА_1 пішов по пішохідній доріжки № 2, вона пішла в інший бік - вздовж проспекту Центрального у бік вулиці 3 Слобідської.

По-третє, жодних допустимих та достовірних доказів на спростування цих показів матеріали справи не містять.

За такого суд вважає обставини, про які йдеться у цих показах, доведеними.

2. Пояснюючи ці дії, обвинувачений ОСОБА_1 зазначав, що у згаданій вище точці "F" він справляв свої природні потреби, в зв'язку із чим ОСОБА_5, проходячи повз нього, зробив йому зауваження.

Вважаючи форму такого зауваження образливою для себе, він /ОСОБА_1./ вирішив "объяснить, что он [ОСОБА_5] не прав".

Реалізуючи цей задум, він наздогнав ОСОБА_5 та розвернув його до себе.

Аналізуючи ці покази обвинуваченого, суд відзначає, по-перше, що вони повністю узгоджуються з встановленим вище фактичними обставинам

По-друге, відомості, що містяться у цих показах, пояснюють всі встановлені судом обставини, що мають відношення до початку конфлікту, природно доповнюють встановлені вище обставини та надають їм відповідного цим обставинам змісту.

Так, та обставина, що обвинувачений в обстановці, що склалась, розвертав потерпілого обличчям до себе поза розумних сумнівів свідчить про те, що обвинувачений свідомо бажав бути поміченим та ідентифікованим потерпілим. Та ж обставина, що, бажаючи бути поміченим, обвинувачений в той же час бажав заподіяти потерпілому шкоду, поза розумним сумнівом свідчить про те, що він діяв з особистих мотивів - на ґрунті особистого ставлення до потерпілого (як то - неприязнь, бажання помститись, довести свою зверхність тощо). Сукупність же цих обставин та того, що до цих подій обвинувачені та потерпілий знайомими не були, призводе до висновку про те, що приводом для дій ОСОБА_1 стала реальна чи удавана образа з боку потерпілого. Такі дії потерпілого, в свою чергу, з огляду на відносини між ним та ОСОБА_1, природно могли бути викликані протиправними діями обвинуваченого, як то - справляння природних потреб у громадських місцях.

По-третє, достовірних та допустимих доказів на спростування показів обвинуваченого ОСОБА_1 в цій частині суду не надано та матеріали кримінального провадження таких доказів не містять.

За такого суд вважає покази, що аналізуються - достовірними, а обставини, про які йдеться у цих показах, доведеними.

З огляду на це суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що:

-на початковому етапі подій розпочався конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_1;

-приводом для цього конфлікту стали дії ОСОБА_1 щодо справляння природних потреб та викликане цими діями зауваження із боку потерпілого;

-цей конфлікт виник раптово, через раптовий збіг обставин;

-цей конфлікт виник на ґрунті особистого ставлення ОСОБА_1 до ОСОБА_5;

-ОСОБА_3 під час виникнення цього конфлікту присутньою не була.

ІІІ. Щодо подальшого перебігу подій за участі ОСОБА_5.

З залученого до матеріалів кримінального провадження висновку експерта ОСОБА_9 № 2028/1991/1507-16 р. від 08 грудня 2016 року вбачається, що на тілі ОСОБА_5 було виявлено, окрім описаного вище, ще низку тілесних ушкоджень.

Так, на тілі потерпілого були виявлені:

-тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на передній поверхні грудної клітини справа та зліва. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що заподіяння цих ушкоджень є можливим лише у разі, якщо потерпілий та нападник перебували у вертикальному положенні, були звернуті обличчям один до одного.

-тілесні ушкодження у вигляді підшкірних гематом тім'яно-скроневої ділянки з права та зліва з наявністю ран на їх поверхні. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що ці тілесні ушкодження були заподіяні внаслідок не менше двох ударів; вірогідніше за все, внаслідок саме цих ударів потерпілий отримав струс головного мозку. Експерт також зазначав, що ці удари, вірогідніше за все, були нанесені, коли нападник та потерпілий перебували у вертикальному положенні.

-тілесні ушкодження у вигляді саден в області ліктьових суглобів на правій та лівій кісті, на лівому колінному суглобі та правій сідниці. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що ці тілесні ушкодження були заподіяні внаслідок падіння потерпілого на площину, зокрема - на землю.

-тілесні ушкодження у вигляді синця та рани в області лівого ока з крововиливом в склеру ока, синця в ділянці верхньої щелепи зліва, синця в ділянці верхньої губи зліва, крововиливів в слизову оболонку верхньої та нижньої губи, поверхневої рани підборіддя зліва, садна на спинці носа. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що ці тілесні ушкодження могли утворитись як у разі, коли нападник та потерпілий стояли, так й у разі, коли потерпілий стояв на землі на колінах, опирався ліктями о землю. Експерт також зазначив, що, ймовірно, під час заподіяння тілесних ушкоджень в ділянці обличчя з лівого боку взаємне розташування потерпілого та нападника не змінювалось.

-синець в області першого пальця правої кісті. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що це тілесне ушкодження могло утворитись внаслідок удару по пальцю та є характерним для самооборони - коли потерпілий закриває, наприклад, обличчя. Як зазначав експерт, таке ушкодження могло утворитись у разі, коли потерпілий стояв на землі на колінах, опирався ліктями о землю та захищав обличчя.

-три крововиливи на спині зліва. З роз'яснень експерта ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що ці тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок удару в спину.

-два садна дуго видної форми в області лопатки. Як зазначав експерт, таке ушкодження могло утворитись внаслідок, зокрема, укусу людини.

Ці відомості є отриманими у встановленому законом порядку. компетентною особою, з надійного джерела, яке можуть бути перевіреними та на підставі досліджень, проти наукової обґрунтованості яких ніхто не заперечує.

Проти достовірності цих відомостей сторони також не заперечують.

Про обставини заподіяння цих тілесних ушкоджень, а отже - про подальший перебіг подій - свідчать наступні зібрані у справі достовірні та допустимі докази.

1. Щодо подальшого перебігу конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду кримінального провадження зазначав, що у процесі розвитку конфлікту він та потерпілий почали "драться, тягаться", при цьому одразу після того, як він /ОСОБА_1./ "розвернув" ОСОБА_5, той вдарив його в ніс.

Аналізуючи ці покази обвинуваченого, суд відзначає таке.

По-перше, вони повністю узгоджуються з наведеними вище відомостями щодо наявності в потерпілого тілесних ушкоджень та здатні пояснити походження тілесних ушкоджень у вигляді гематом тім'яно-скроневих ділянок та усіх або частини ушкоджень на передній поверхні грудної клітини.

По-друге, відомості, що містяться у цих показах, свідчать про обставини, які /обставини/ є природним продовженням, та, навіть, з необхідністю випливають з встановлених вище обставин початку конфлікту між ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1.

По-третє, факт бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, окрім іншого, підтверджується показами обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вона спочатку - почула звуки бійки, а потім - побачила бійку за участі ОСОБА_1

По-четверте, достовірних та допустимих доказів на спростування цієї обставини матеріали кримінального провадження не містять.

За такого суд вважає покази, що аналізуються - достовірними, а обставини, про які йдеться у цих показах, доведеними.

2. Щодо припинення конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

2.1. Сам по собі факт, що конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був припинений зрештою внаслідок судового розгляду 21 березня 2017 року, проведеного на засадах змагальності, підтвердив й потерпілий ОСОБА_5, який після уточнення повідомив, що він: "Її [ОСОБА_3.] ловив тільки після того, як один з нападників - ОСОБА_1 - відбіг, і я вже зміг концентруватись на іншому" /фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 16:29:21/.

Про цю ж обставину під час судового розгляду кримінального провадження повідомляли обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, покази яких у цій частині повністю узгоджуються поміж собою та зводяться до того, що ОСОБА_3, підбігши до місця бійки, розборонила ОСОБА_1 та ОСОБА_5, після чого ОСОБА_1 відійшов.

Наведені вище докази, будучи отриманими з урахуванням засади змагальності, повністю узгоджуються поміж собою, доказів на їх спростування матеріали справи не містять.

За такого факт припинення цього конфлікту суд вважає доведеним.

2.2. Про обставини припинення конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 свідчать наступні зібрані у справі та досліджені у суді докази.

Обвинувачена ОСОБА_3 у суді пояснювала, що вона, йдучи пішохідною доріжкою № 1 з боку проспекту Центрального у бік будинку 135, почула звуки бійки за участі ОСОБА_1 та підбігла до місця бійки. Там вона побачила бійку та втрутилась у неї з метою захистити ОСОБА_1, з яким вона перебувала у цивільному шлюбі, та вивести його з бійки. При цьому вона пояснювала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вона "розтягувала та розштовхувала".

Потерпілий ОСОБА_5 у суді пояснював, що майже одразу після початку протиправних дій ОСОБА_1 відносно нього до місця конфлікту підбігла ОСОБА_3, яка почала поводитись агресивно відносно нього /ОСОБА_5/.

Обвинувачений ОСОБА_1 у суді також пояснював, що до місця бійки підбігла ОСОБА_3, яка вивела його з бійки.

Оцінюючи наведені докази, суд відзначає, по-перше, що вони, будучи отриманими з урахуванням засад змагальності, узгоджуються поміж собою.

По-друге, події, про які свідчать відомості, що містяться у вказаних доказах, повністю узгоджуються із встановленими вище обставинами та відповідають іншим доказам у справі.

Так:

-з огляду на перелік, обсяг та характер тілесних ушкоджень, що були заподіяні ОСОБА_5 до втручання ОСОБА_3, встановлених вище, з моменту початку конфлікту між потерпілим та ОСОБА_1 й до втручання у конфлікт обвинуваченої пройшло вкрай небагато часу, на що звертає увагу потерпілий;

-матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що на момент подій, що є предметом розгляду в межах цієї справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебували у цивільному шлюбі; вони стверджують, що від цього цивільного шлюбу мають доньку. За такого відносини між ними поза розумним сумнівом призвели до того, що, припиняючи конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, обвинувачена поводилась агресивно саме відносно потерпілого;

До того ж, відомості, що містяться у проаналізованих вище доказах, здатні пояснити походження усіх або частини виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень на передній поверхні грудної клітини.

По-третє, суд відзначає, що доказів на спростування цих відомостей матеріали справи не містять.

За такого кожне з наведених вище доказів суд вважає достовірним.

2.3. З показів обвинуваченої ОСОБА_3 відомо, що внаслідок припинення конфлікту:

-обвинувачений ОСОБА_1 від міста конфлікту відійшов;

-потерпілий впав та почав підводитись;

- вона почала відходити від місця конфлікту окремо від ОСОБА_1

Аналізуючи ці покази, суд враховує наступне.

По-перше, вони підтверджуються іншими доказами у справі, пояснюють наявні в інших доказах відомості та природно випливають з встановлених вище попередніх дій учасників конфлікту.

Так, наведені покази обвинуваченої:

-в частині дій ОСОБА_1 - прямо підтверджуються показами обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_5, які в цій частині повністю узгоджуються поміж собою.

-в частині дій потерпілого - обставини, відомості про які містяться у цих показах, природно випливають з встановлених вище обставин розвитку подій та узгоджуються з наведеними вище результатами судово-медичної експертизи.

Так, як встановлено вище, під час попередніх подій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження, які призвели до струсу головного мозку.

Струс головного мозку, в свою чергу, пояснює падіння потерпілого внаслідок поштовху ОСОБА_3.

Падіння потерпілого, в свою чергу, пояснює виникнення в ОСОБА_5 садна на правій сідниці.

-в частині ж дій самої обвинуваченої ОСОБА_3 - прямо підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_5

По-друге, доказів на спростування цих показів матеріали справи не містять.

За такого ці покази суд вважає достовірними

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності. суд вважає встановлені судом обставини припинення конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 доведеними.

3. Щодо послідуючих дій ОСОБА_5

З показів обвинуваченої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5, які в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, відомо, що одразу після припинення конфлікту з ОСОБА_1 потерпілий почав затримувати ОСОБА_3, яка у відповідь почала опиратись.

Оскільки ці покази, будучи отриманими з урахуванням засади змагальності, в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, підстав для сумнівів у їх достовірності в суду не має.

З огляду на зміст цих показів, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що після припинення конфлікту з ОСОБА_1 виник другий конфлікт.

4. Щодо загальних характеристик другого конфлікту.

4.1. Та обставина, що вказаний конфлікт був припинений сторонніми особами, сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

4.2. Про коло учасників цього конфлікту до моменту втручання у нього сторонніх осіб свідчать наступні докази.

Обвинувачена ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження засвідчила, що до втручання у конфлікт сторонніх осіб участь у ньому брали лише вона та потерпілий ОСОБА_5, ОСОБА_1 участі у цьому конфлікті не приймав.

Потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження також вказував, що у період, коли він намагався затримати ОСОБА_3, ОСОБА_1 біля нього "вже не було" /фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 16:30:23/

Обвинувачений ОСОБА_1 в свою чергу засвідчив, що, відійшовши від місця конфлікту між ним та ОСОБА_5 сидів окремо, в послідуючий конфлікт не втручався через своє самопочуття та відійшов від місця подій, не дочекавшись закінчення конфлікту. Таке в цілому узгоджується із станом здоров'я обвинуваченого, який, як доводить висновок судово-психіатричної експертизи від 27 лютого 2018 року, страждає, зокрема, на пошкодження головного мозку з судинним синдромом.

Ці докази, будучи отриманими з урахуванням засади змагальності, тим не менш повністю узгоджуються поміж собою.

При цьому достовірних та допустимих доказів на спростування обставин, які підтверджують ці докази, матеріали справи не містять.

Суд враховує й те, що обставини, про які свідчать ці докази, природно випливають з обставин припинення конфлікту між потерпілим та ОСОБА_1 та початку нового конфлікту.

З огляду на це, суд вважає відомості, що містяться у цих доказах, достовірними.

Ці докази у сукупності доводять, що до втручання сторонніх осіб у другому конфлікті брали участь лише ОСОБА_5 та ОСОБА_3; ОСОБА_1 ж у цьому конфлікті участі не брав.

5. Щодо обставин початку конфлікту за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3

5.1. Пояснюючи обставини виникнення другого конфлікту, потерпілий ОСОБА_5 засвідчив, що на момент його початку бажав затримати ОСОБА_3, вважаючи її винною у вчиненні протиправних дій відносно нього.

Доказів на спростування показів потерпілого в цій частині матеріали справи не містять.

З огляду на таке суд вважає ці покази - достовірними, а обставини, про які йдеться у цих показах - доведеними.

5.2. Про обставини початку другого конфлікту докладно свідчать покази обвинуваченої ОСОБА_3, яка засвідчила, що коли вона відходила від місця попереднього конфлікту, потерпілий підвівся та схопив її за курточку.

Потерпілий у суді також підтвердив, що після того, як конфлікт з ОСОБА_1 припинився, він схопив ОСОБА_3 за курточку.

Ці докази, будучи отриманими з урахуванням засади змагальності, тим не менш повністю узгоджуються поміж собою.

При цьому достовірних та допустимих доказів на спростування обставин, які підтверджують ці докази, матеріали справи не містять.

З огляду на це суд вважає відомості, що містяться у цій частині показів обвинуваченої та потерпілого достовірними.

За такого суд вважає обставини, про які йдеться у наведених показах доведеними поза розумним сумнівом. В зв'язку із цим суд вважає доведеним й те, що на момент початку цього конфлікту як обвинувачений, так й потерпілий стояли.

6. Щодо обставин, що склались на момент, коли сторонні особи втрутились у конфлікт за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3

6.1. З показів свідка ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження відомо, що коли він, його небіж та дві дівчини підійшли до місця конфлікту, він побачив, зокрема, що чоловік лежить на землі та тримає дівчину (ОСОБА_3).

Оцінюючи покази цього свідка в цій частині, суд враховує, що вони були надані у встановленому законом порядку - під час судового розгляду, з дотриманням прав усіх сторін у справі; перед їх наданням свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень та склав присягу.

Обставини, які могли зумовити недостовірне відображення ОСОБА_8 перебігу подій, свідком який він був, в частині, що аналізується, судом встановлені не були.

З огляду на таке, в цій частині покази цього свідка суд вважає достовірними.

6.2. Обвинувачена ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження вказувала, що на момент, коли сторонні особи втрутились у конфлікт, ОСОБА_5 та вона перебували на землі, при цьому потерпілий її утримував.

Ці покази обвинуваченої повністю узгоджуються з наведеними вище показами свідка ОСОБА_8.

До того ж, доказів на спростування обставин, про які йдеться у цих показах, матеріали справи не містять.

За такого ці покази обвинуваченої суд також вважає достовірними.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що на момент, коли сторонні особи втрутились у конфлікт за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілий утримував обвинувачену, при цьому як ОСОБА_3, так й ОСОБА_5 перебували на землі.

7.Щодо обставин розвитку конфлікту за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3

7.1. Встановлюючи обставини розвитку конфлікту за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3, суд виходе з встановлених вище:

-обставин початку конфлікту (ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стоять);

-обставин, що склались на момент припинення конфлікту сторонніми особами (ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають на землі).

7.2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 засвідчила таке: /далі - мовою оригіналу/:

"Меня хватает потерпевший - он меня сначала хапнул не за ногу, он меня хапнул, ну… за куртку, у меня курточка была. Он меня хватает - я, естественно, упала. Он спотыкается как-то через меня, получается, что он начинает мою ногу держать"

/фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 15:52:59/

та далі:

"Меня когда потерпевший начал кусать за ногу, мне было больно, я его укусила. Я думала, что ему тоже станет больно, и он меня отпустит. А больше я ничего сделать не могла, потому что он меня зажал"

/фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 15:54:04; 15:54:35/

й далі:

"Потом он начал мне просто кусать ногу" "И потерпевший был, получается, на мне"

/фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 16:13:28/

Потерпілий ОСОБА_5 даючи в цій частині внаслідок перебігу судового засідання 21 березня 2017 року на засадах змагальності покази, що відповідали ситуації у процесі, але суперечили його ж попереднім показам з цього приводу, про обставини конфлікту із ним повідомив відомості, які можуть бути усвідомленими таким чином.

Він дійсно хапав ОСОБА_3 за ногу /фонограма судового засідання від 21.03.2017, 15:29:54/.

В той момент, коли він таке робив, він впав та перебував фактично на колінах та ліктях /фонограма судового засідання від 21.03.2017, 15:29:54; 15:31:20; 16:20:17/.

Коли він хапнув її за ногу, вона його вкусила /фонограма судового засідання від 21.03.2017, 15:29:54; 15:34:17/.

При цьому під час судового засідання потерпілий визнав й те, що ці події відбувались вже після того, як ОСОБА_1 відійшов від місця події /фонограма судового засідання від 21.03.2017, 15:34:17/

Відомості, що містяться у цій частині показів обвинуваченої та потерпілого, узгоджуються поміж собою.

До того ж, обставини, про які свідчать ці відомості, природно випливають з встановлених вище обставин початку конфлікту та з необхідністю тягнуть встановлені вище обставини, що стались на момент його припинення сторонніми особами.

До того ж, ці обставини пояснюють виникнення в потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді саден на колінах, на кистях та на спині.

Достовірних та допустимих доказів же на спростування цих обставин матеріали справи не містять та суду таких доказів не надано.

За такого суд вважає відомості, що містяться у частині показів обвинуваченої та потерпілого, яка аналізується, достовірними, а обставини, про які свідчать ці відомості - встановленими.

В зв'язку із цим суд вважає доведеним й те, що к моменту припинення конфлікту сторонніми особами потерпілий, опираючись на коліна та лікті, притиснув собою до землі ОСОБА_3 та, утримуючи її ногу, кусав за цю ногу.

8.Щодо обставин припинення конфлікту сторонніми особами.

8.1. Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження засвідчив, що він разом зі своїм небожем та двома дівчатами підійшов до місця конфлікту, оскільки вони почули крики дівчини.

Коли він підійшов, то побачив, що один чоловік лежить на землі та тримає дівчину, а/далі - мовою оригіналу": "Второй мужчина наносит ему [чоловікові, який лежить на землі] удары в область головы". Він /свідок/ підійшов та запитав /далі - мовою оригіналу/: ""Чего делаешь то?" И он [чоловік, який бив] на это успокоился, говорит: "Помоги девушку, - ну, - помоги их разнять"".

Далі свідок засвідчив, що він зрештою розняв потерпілого та ОСОБА_3, але на той час чоловіка, який наносив потерпілому тілесні ушкодження, вже не було.

Оцінюючи покази цього свідка в цій частині, суд враховує, що вони були надані у встановленому законом порядку - під час судового розгляду, з дотриманням прав усіх сторін у справі; перед їх наданням свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень та склав присягу.

Обставини, які могли зумовити недостовірне відображення ОСОБА_8 перебігу подій, свідком який він був, в частині, що аналізується, судом встановлені не були.

З огляду на таке, в цій частині покази цього свідка суд вважає достовірними.

8.2. Обвинувачена ОСОБА_3 засвідчила, що конфлікт був припинений сторонніми особами за таких обставин /далі - мовою оригіналу/:

"Я начала очень сильно кричать, ну, от боли, мне было сильно больно. И потом я увидела ребят, ребята - они просто увидели. И они увидели драку, то есть - не драку увидели, а как я просто кричу, услышали… И они увидели, они подбежали и: "Что случилось? Что случилось?" Они увидели, что я кричу. Я говорю: "Помогите, пожалуйста".

И они начали - их было двое, двое парней, потому что когда двое парней, они меня освободили от него. Один схватил потерпевшего за рубашку, за рубашку его схватил, начал его дергать. А второй начал его с ноги бить по лицу, он его, ну, раза два, наверное, ударил. А он [ОСОБА_5] не отпускал, он никак не мог меня отпустить.

И стояли девочки тоже, девушки стояли. Тоже обзывались на него, они кричали: "Отпусти девушку". Я плакала, они меня потом освободили".

/фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 15:54:27/

і далі /мовою оригіналу/:

"они [особи, які її звільняли] наносили телесные повреждения потерпевшему…а он меня не отпускал.

…

Он продолжал меня кусать, когда подошли ребята. Они начали…естественно, они подбежали и начали меня вырывать. Один нанес удары потерпевшему, а второй оттягивал меня за кофту"

/фонограма судового засідання від 21.03.2017 року, 16:13:55; 16:14:11/

При цьому обвинувачена зазначала, що одразу після появи сторонніх осіб потерпілий не міг пояснити їм обставини конфлікту, адже - продовжував її кусати.

В подальшому обвинувачена ОСОБА_3 уточнила, що у припиненні конфлікту брали участь загалом біля восьми осіб.

Аналізуючи ці покази обвинуваченої в цій частині, суд відзначає таке.

По-перше, що вони повністю узгоджуються з встановленим вище відомостям щодо дійсного кола осіб, які брали участь у другому конфлікті та природно зумовлені розташуванням обвинуваченої та потерпілого, що утворилось к моменту припинення конфлікту між ними сторонніми особами.

По-друге, вони узгоджуються з наведеними вище показами свідка ОСОБА_8, доповнюючи їх обставинами, що склались до приходу цього свідка.

По-третє, ці покази логічно пояснюють ту обставину, що одразу після приходу сторонніх осіб ці особи почали поводитись агресивно стосовно ОСОБА_5, та той не заперечував проти такого /тим, що той не міг відповідати через те, що кусав ОСОБА_3/

По-четверте, достовірних та допустимих доказів на спростування обставин, про які свідчать ці покази, матеріали кримінального провадження не містять.

За такого суд вважає покази обвинуваченої, що аналізуються - достовірними.

8.3. Окрім того, обставини, про які йдеться в наведених вище показах свідка та обвинуваченої, відповідають відомостям, що містяться в інших доказах по справі.

Так, потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження визнав, що: "Ті люди, які підійшли… стали пред'являти претензії до" нього /потерпілого/, та лише після того, як він їм все пояснив, вони почали наздоганяти ОСОБА_3

До того ж, ці обставини цілком пояснюють утворення виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді синця та рани в області лівого ока з крововиливом в склеру ока, синця в ділянці верхньої щелепи зліва, синця в ділянці верхньої губи зліва, крововиливів в слизову оболонку верхньої та нижньої губи, поверхневої рани підборіддя зліва, садна на спинці носа. та синця в області першого пальця правої кісті.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що під час припинення конфлікту сторонні особи завдавали ОСОБА_5 ударів та застосовували відносно нього силу, чим змусили його відпустити ОСОБА_3. внаслідок таких дій сторонніх осіб конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був припинений.

Виходячи з викладеного, суд вважає встановлений під час судового розгляду кримінального провадження спосіб дій обвинувачених доведеним.

Спростування версій публічного обвинувачення та потерпілого.

Органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий стверджували, що головним елементом дійсності, який й визначив подію стверджуваного злочину, є предмети, що були об'єктом кримінальних протиправних дій, а саме - сумка потерпілого та її вміст.

За твердженнями органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого саме ця сумка, утворювала мотив та мету дій обвинувачених та саме навкруги неї точився конфлікт між ними та потерпілим.

Змістом же цього конфлікту, за твердженнями органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого, полягав у тому, що потерпілий всіляко захищав сумку (до речі - не шкодуючи при цьому власного здоров'я), а обвинувачені - долали такий захист.

Аналіз цієї версії призводить до такого.

А……Аналізуючи цю версію, суд відзначає, що вона в цілому не є коректною.

Зокрема, як неодноразово наголошувалось раніше, подія злочину має характеризуватись часом, місцем та способом вчинення дій, але - не предметом цих дій або особами, причетними до стверджуваних дій з цим предметом.

З огляду на таке суд відзначає, що висуваючи цю версію, органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілі припустились логічної помилки.

Так, відповідно до прямих приписів у частини 1 статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України, доказуванню підлягають, окрім іншого:

1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення;

2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення

Відповідно до цього стаття 368 Кримінального Процесуального Кодексу України зобов'язує суд під час ухвалення вироку вирішувати, зокрема, такі питання в такій послідовності:

1)чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2)чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3)чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення

Таке доводить, що під час доказування у кримінальному провадженні спершу має бути доведений сам факт, тобто - саме явище об'єктивної дійсності, яке характеризується лише часом, місцем та способом розвитку подій, після цього - наявність в діях особи, винної у цьому явищі, складу конкретного злочину, та лише після цього - причетність обвинуваченого до відповідної події. Предмет злочину ж є лише факультативною ознакою об'єкту злочину /навіть - не його об'єктивної сторони/.

Таким чином, законодавець встановив перелік тез, що підлягають доведенню, та послідовність використання цих тез в якості аргументів для доведення інших тез, а саме:

-спершу має бути доведена теза про стверджувану подію злочину;

-далі - зокрема, з використанням попередньої - теза про наявність складу відповідного злочину;

-далі - зокрема - з використанням попередньої тези - винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.

При цьому зворотній порядок доказування встановленому законом порядку доказування суперечить.

В цьому ж випадку потерпілий та слідом за ним - органи досудового розслідування та публічне обвинувачення - побудували свою версію, діючи саме у зворотному порядку, який суперечить вимогам діючого законодавства, а саме - з початку визначили винних осіб, потім - предмет вчинюваного ними злочину, а вже потім - саму подію злочину.

Таким чином вони взяли доведення в коло, адже взялись доводити винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину з визначеним предметом, виходячи з певних подій /сукупності часу, місця та способу/, які /події/, в свою чергу, визначали, виходячи з винуватості обвинувачених у вчиненні вказаного ними злочину.

Б……Говорячи власне про визначену потерпілим, органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням предмет злочину - сумку, у якій знаходилось інше майно - суд відзначає наступне.

І……В обвинувальному акті цей предмет вказаний таким чином: "Сумк[а] потерпілого, у якій знаходились грошові кошти у сумі 700 гривень, мобільний телефон "Nokia C2" вартістю 500 гривень, посвідчення судді апеляційного суду Миколаївської області, паспорт громадянина України, військовий квиток, технічний паспорт на автомобіль "Subary Forester" н/з НОМЕР_1 посвідчення водія (усі документи на ім'я ОСОБА_5), ключі на вищевказаний автомобіль, ключі на автомобіль "Chevrolet Aveo", ключі від квартири і від гаражу ОСОБА_5 та його сина, від офісу, розкладний ніж, ліхтарик та ікона, які матеріальної цінності для ОСОБА_5 не становлять".

З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду речей від 11 вересня 2016 року /том 1, а.с. 112 - 120/ вбачається, що на думку органів досудового розслідування та публічного обвинувачення предметами злочину є:

-чоловіча сумка, зроблена з шкіри чорного кольору, в верхній частині мається ручка, яка на момент огляду з правого боку перебуває в пошкодженому стані, а саме - відірвана. В передній частині сумки мається два кармани, застібнуті на металеві застібки. Також в передній частині сумки міститься металева застібка, яка закриває всі відділи сумки. Над даною застібкою міститься напис BOLINNI. В сумці містяться два відділи, в яких на момент огляду знаходились речі потерпілого;

-мобільний телефон "Нокія С 206", чорного кольору з імеі1: НОМЕР_2 та імеі2: НОМЕР_3, у який були вставлені сім-картки операторів Київстар та Лайф, що був виявлений у цій же сумці;

-грошові кошти в розмірі 500 грн. купюрами по 100 гривень, що були виявлені у цій же сумці

-особисті документи, що були виявлені у цій же сумці, а саме:

-паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в синій обкладинці;

-посвідчення водія № НОМЕР_4, видане ОРЗО 16 грудня 1994 року, видане на ім'я ОСОБА_5, та талон до посвідчення;

-посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_5 від 03 квітня 1996 року, видане на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення судді апеляційного суду № АЗ-00053, видане на ім'я ОСОБА_5, та вкладиш до посвідчення;

-свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Субару-Форест», д/н НОМЕР_1;

-пропуск в АГК «Забота», виданий на ім'я ОСОБА_5;

-рецепт на окуляри, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення військовослужбовця, видане на ім'я ОСОБА_5

-зберігальна книжка, видана на ім'я ОСОБА_5;

-військовий квиток офіцера запасу, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-копія довідки АГК «Забота»;

-довіреність на право керування транспортним засобом;

-ключі, що були виявлені у цій же сумці, а саме:

-ключ від автомобіля «Субару-Форест» з блоком від сигналізації;

-ключ від автомобіля «Шевроле Авео» з блоком від сигналізації;

-ключі різної довжини та різної форми, сріблястого кольору в кількості 23 шт., які перебувають на металевому кільці.

-іншіпредмети, що були виявлені у тій же сумці, а саме:

-гаманець чорного кольору на якому в передній частині міститься надпис WOBU, у якому є два відділи;

-ліхтарик розміром 10 х 5 см., чорного кольору;

-розкладний ніж червоного кольору у закритому стані з лезом розміром 10 х 5 см., штопором та відкривачем;

-флеш карта;

-футляр чорного кольору з окулярами;

-візитниця з пластику в якій знаходяться дисконтні картки різних магазинів в кількості 38 шт.,;

-чотири ікони розміром 10 х 8 см.;

-три блістери таблеток «Гліцисед»;

-три знімки зубів;

-три фрагменти паперу з рукописними записами, на яких містяться записи ручкою синього кольору;

-розпочата пачка цигарок «Парламент»;

-складена антена від приймача;

-два металевих затиски;

-металева склянка сріблястого кольору;

-рулетка жовтого кольору.

У своїх показах потерпілий ОСОБА_5 посилається про те, що саме ця сумка була при ньому в момент конфлікту між ним та обвинуваченими; перелічені вище предмети також були у цій сумці в той самий момент, саме ця сумка із саме цими предметами в нього була викраденою обвинуваченими, усі викрадені в нього предмети та грошові кошти були йому повернуті у повному обсязі. Потерпілий зазначив також, що сама сумка була повернута йому саме у тому вигляді, який вона мала на момент її вилучення.

Наведені докази у їх сукупності доводять, що саме перелічені предмети, за твердженнями органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого й є елементами дійсності, які, на їх думку, визначали подію стверджуваного злочину.

ІІ……Вказані предмети залучені до матеріалів кримінального провадження, як речові докази /том 1, а.с. 140 - 141/.

Стосовно цих речових доказів суд відзначає таке.

1. Щодо обставин отримання вказаних предметів органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням.

1.1. До матеріалів кримінального провадження долучений документ від 07 вересня 2016 року під назвою "Протокол огляду місця події", у якому зазначено, що 07 вересня 2016 року на підставі "вказівки чергового ЧЧ" був проведений огляд житла за адресою: АДРЕСА_3 /том 1, а.с. 109 - 111/.

З матеріалів справи вбачається, та сторони або потерпілий не заперечують того, що ця квартира є житлом свідка ОСОБА_11

При цьому у своїй заяві від 07 вересня 2016 року /том 1, а.с. 108/ ОСОБА_11 зазначає, що дозволяє співробітникам поліції провести огляд належної їй квартири: "З метою виявлення та фіксації слідів правопорушення, а також інших доказів, направлених на розкриття правопорушення". Далі у цій же заяві вона зазначила: "При виявленні слідів, доказів, що мають значення в ході розслідування, прошу долучити їх до матеріалів кримінального провадження."

Далі, з "Протоколу огляду приміщення" від 07 вересня 2016 року вбачається, що фактично огляд всієї квартири не здійснювався, був здійснений лише огляд предметів, які знаходились у певному місті приміщення кімнати. У "Протоколі огляду приміщення" також зазначається, що у вказаному місці містились лише предмети, про викрадення яких обвинуваченими посилаються органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий.

З показів свідка ОСОБА_11, які повністю узгоджуються як з текстом згаданої вище заяви, так й з текстом згаданого вище документу під назвою "Протокол огляду місця події", вбачається, що 07 вересня 2016 року вона виявила згадані предмети, принесла їх до дому, вжила заходів щодо сповіщення про таке власника цих предметів, після чого до неї прийшли працівники поліції, яким вона віддала ці речі.

1.2. Оцінюючі реальний зміст вказаної дії суд виходе з практики Європейського Суду з прав людини, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, але не тільки її зовнішню сторону. ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

В зв'язку із цим суд відзначає, що відповідно до частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом:

1)проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

2)витребування від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;

3)отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок

Загальним для цих видів збирання доказів є те, що докази подаються уповноваженому державному органу (на його вимогу або за ініціативою громадянина чи організації).

Різниця між вказаними видами збирання доказів полягає у тому, що в перших двох випадках ініціатива в поповненні доказового матеріалу виходить від слідчого (суду), а в третьому - від особи, яка володіє доказом.

При цьому правова природа отримання доказів, на відміну від витребування, є іншою, оскільки отримання полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. Цей спосіб збирання речових доказів стороною обвинувачення являє собою обов'язок слідчого, прокурора прийняти подані органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, службовими і фізичними особами речі. При цьому суб'єктом одержання (збирання) доказів є слідчий, якому передаються не докази, але - відповідні речі або документи. При цьому за допомогою даного способу збирання речових доказів стороною обвинувачення можуть бути отримані, зокрема, від фізичних осіб будь-які речі, які мають значення для кримінального провадження, за винятком речей, вилучених законом з обігу.

Процесуальна діяльність з збирання доказів характеризується, як сукупність операцій, одні з яких виконує слідчий, а другі - особа, яка володіє доказовим матеріалом.

При цьому отримання доказів під час проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій охоплює:

1)організацію та проведення відповідної слідчої дії;

2)виявлення об'єкта, відображення цього факту та індивідуальних ознак об'єкта в матеріалах справи;

3)долучення доказів до справи.

Витребування доказів охоплює:

1)направлення вимоги особі чи організації;

2)надання об'єкта, відображення цього факту та індивідуальних ознак об'єкта в матеріалах справи;

3)долучення доказів до справи.

Подання доказів же передбачає:

1)вручення слідчому (суду) учасником процесу, посадовою особою підприємства, установи, організації, а також іншими громадянами предмета або документа для долучення об'єкта до справи;

2)відображення факту подання, обставин виявлення та індивідуальних ознак об'єкта в матеріалах справи;

3)прийняття рішення про долучення доказу або про повернення об'єкта особі, яка його подала.

При цьому суд відзначає, що законодавець прямо не встановлює порядок витребування та подання предметів і документів, що призводить до того, що в діяльності слідчих подання доказів закріплюється по-різному.

В той же час відповідно до частини 2 статті 100 КПК України отримані слідчим, прокурором від фізичних осіб речі підлягають огляду, фотографуванню та докладному опису в протоколі огляду.

1.3. Повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, суд відзначає, що в цьому випадку, як свідчать наведені вище відомості про обставини залучення до матеріалів кримінального провадження предметів, про викрадення яких обвинуваченими посилаються органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий:

-згадана слідчим дія - огляд приміщення - фактично не здійснювалась, приміщення слідчим не досліджувались та не описувались;

-самі ці предмети фактично не виявлялись слідчим, але місце їх знаходження слідчому було відомо на момент складання процесуального документу;

-у документі під назвою "Протокол огляду місця події" відображені місце знаходження цих предметів на момент їх отримання слідчим, а також їх індивідуальні ознаки;

-з показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що місце знаходження предмету нею слідчому було вказане добровільно, та вона просила про їх долучення до матеріалів кримінального провадження.

Отже, процесуальна діяльність з отримання предметів, про викрадення яких обвинуваченими посилаються органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий слідчим складалась з:

-отримання ним вказівки ОСОБА_11 про місце знаходження цих предметів, та надання нею ж можливості отримання цих предметів для долучення до матеріалів кримінального провадження;

-відображенні слідчим факту наявності, обставин виявлення та індивідуальних ознак відповідних предметів в матеріалах справи у документі під назвою : "Протокол огляду місця події";

-долучення цих предметів до матеріалів кримінального провадження.

Таке доводить, що в цьому випадку речові докази - предмети, про викрадення яких обвинуваченими посилаються органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий - були долучені до матеріалів кримінального провадження не внаслідок проведення слідчої дії або їх витребування, але внаслідок їх отримання від фізичної особи - ОСОБА_11; за наслідком такого отримання слідчим був складений процесуальний документ під назвою: "Протокол огляду місця події".

Отже, реалії справи в цьому випадку полягають у тому, що вказані докази були отримані від громадянина ОСОБА_11 внаслідок її добровільних дій щодо надання відповідних предметів органу досудового розслідування; слідчий же лише отримав цей доказ.

Вказівки ж у протоколі про ніби отримання цього доказу внаслідок проведення слідчої дії є лише формальними; вони є наслідком обраної слідчим форми /яка не є цілком вдалою/ закріплення отримання речей від громадянина.

За такого суд приходе до висновку про те, що предмети, про викрадення яких обвинуваченими посилаються органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий, як речові докази, були отримані від свідка ОСОБА_11

2. Щодо джерела, з якого були отримані вказані предмети, як речові докази.

2.1. Будучи допитаною під час судового розгляду кримінального провадження, свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знайшла сумку з предметами, про викрадення яких йдеться у версії, що аналізується, зокрема - з мобільним телефоном - під гаражем, розташованим з тильної сторони будинку 78б по вулиці Пограничній у місті Миколаєві /, цю сумку не відкривала, відразу понесла її до дому, де сумку відкрив чоловік.

2.2. З метою з'ясування місця знаходження вказаного телефону та відповідного йому місця знаходження решти речей суду за клопотанням сторони захисту були надані матеріали тимчасового доступу до документів (в тому числі - електронних), які містять інформацію про вхідні та вихідні з'єднання з телефону, який, за твердженнями потерпілого, органів досудового розслідування та публічного обвинувачення, був викраденим обвинуваченими.

Отримані судом документи поза розумним сумнівом доводять, що 07 вересня 2016 року:

-вставлена в цій телефон картка оператору мобільного зв'язку "Київстар" не використовувалась взагалі;

-вставлена в цей телефон картка оператору зв'язку "Лайф" протягом періоду часу з 10:07 до 12:45 години була використана для отримання загалом 16 вхідних повідомлень, які надходили з інтервалом у 10 хвилин.

2.3. Як свідчать відомості, що були отримані внаслідок проведення експертного дослідження (висновок № 7-ТК від 21 грудня 2018 року), таке дає можливість встановити місце знаходження мобільного телефону, про викрадення якого обвинуваченими стверджують досудове розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий, протягом періоду часу з 10:07 до 12:45 години.

При цьому ці відомості є отриманими у встановленому законом порядку. компетентною особою, з надійного джерела, яке можуть бути перевіреними та на підставі досліджень, проти наукової обґрунтованості яких ніхто не заперечує.

Проти достовірності цих відомостей сторони також не заперечують.

2.4. Співставлення відомостей, про які вказує свідок ОСОБА_11, з результатами вказаного експертного дослідження, призводить до такого.

2.4.1. Перше вхідне повідомлення на вказаний телефон було отримане о 10:07 годині 07 вересня 2016 року; в цей момент телефон знаходився у в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_8 з азимутом 40 (зображення 26 у висновку експерта)

Відповідно до показів свідка ОСОБА_11 в цей час вона із сумкою, у якій знаходився телефон, перебуваючи поблизу місця, де знайшла сумку, йшла до себе до дому.

За умови правдивості показів свідка, з урахуванням висновку експерта, таким місцем цілком могло бути місце в районі перетину вулиці Пограничної та проїзду між будинками 78 та 80 по цій вулиці.

2.4.2. Подальші два вхідні повідомлення на вказаний телефон були отримані о 10:12 та о 10:22 годині 07 вересня 2016 року; в ці моменти телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_5 з азимутом 215 (зображення 28 у висновку експерта)

Відповідно до показів свідка ОСОБА_11 в цей час вона із сумкою, у якій знаходився телефон, перебуваючи поблизу місця, де знайшла сумку, йшла до себе додому.

За умови правдивості показів свідка, з урахуванням висновку експерта, таким місцем цілком могло бути місце в районі перетину вулиці Пограничної та проїзду між будинками 78 та 80 по цій вулиці.

З урахуванням наведених вище відомостей про місце знаходження телефону під час прийняття попереднього повідомлення таке, окрім іншого, за умови правдивості показів свідка ОСОБА_11 може означати, що протягом періоду з 10:07 до 10:22 години, тобто - протягом 15 хвилин - вона стояла, що принципово показам цього свідка не суперечить.

2.4.3. Подальше вхідне повідомлення на вказаний телефон було отримане о 10:32 годині 07 вересня 2016 року; в цей момент телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_5 з азимутом 80 (зображення 30 у висновку експерта)

Таке прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11.

Так, у суді свідок стверджувала, що одразу після того, як вона знайшла сумку, вона пішла прямо до дому.

Всупереч цього:

-у разі, якщо попередні висновки про маршрут цього свідка відповідають фактичним обставинам справи, місце знаходження телефону та сумки о 10:32 свідчить, що протягом періоду з 10:22 до 10:32 свідок рухалась у бік, прямо протилежний напрямку її маршруту до дому;

-у разі ж, якщо попередні висновки про маршрут цього свідка є хибними, місце знаходження телефону та сумки о 10:32 свідчить, що протягом періоду з 10:07 до 10:22 свідок рухався бік, прямо протилежний напрямку її маршруту до дому.

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - наполягає на тому, що відразу після знаходження сумки йшла прямо до дому, нікуди не звертаючи, та зазначала, що причини інакших відомостей про її маршрут їй невідомі.

2.4.4. Подальші 4 вхідних повідомлень на вказаний телефон були отримані протягом періоду часу з 10:42 до 11:12 07 вересня 2016 року з інтервалом в 10 хвилин; в момент їх отримання телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_6 з азимутом 240 (зображення 32 у висновку експерта).

Таке прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11, адже будь-яке місце, в якому знаходився телефон, є віддаленим від місця її проживання не менш, ніж на 280 метрів в бік, протилежний напрямку від цього місця до місця, де, за її словами, вона знайшла сумку.

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - чітко зазначила, що у той бік, на який вказує висновок експерта, із знайденою нею сумкою вона ніколи не ходила.

2.4.5. Подальше вхідне повідомлення на вказаний телефон було отримане о 11:22 07 вересня 2016 року; в момент його отримання телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_7, з азимутом 270 (зображення 34 у висновку експерта).

Таке прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11, адже будь-яке місце, в якому знаходився телефон, є віддаленим від місця її проживання не менш, ніж на 370 метрів в бік, протилежний напрямку від її будинку до місця, де, за її словами, вона знайшла сумку.

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - чітко зазначила, що у той бік, на який вказує висновок експерта, із знайденою нею сумкою вона ніколи не ходила.

2.4.6. Подальші 4 вхідних повідомлень на вказаний телефон були отримані протягом періоду часу з 11:32 до 12:12 07 вересня 2016 року з інтервалом в 10 хвилин; в момент їх отримання телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_6 з азимутом 240 (зображення 32 у висновку експерта).

Таке, як доводилось вище, прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - чітко зазначила, що у той бік, на який вказує висновок експерта, із знайденою нею сумкою вона ніколи не ходила.

2.4.7. Подальше вхідне повідомлення на вказаний телефон було отримане о 12:37 07 вересня 2016 року; в момент його отримання телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_7, з азимутом 270 (зображення 34 у висновку експерта).

Таке, як доводилось вище, прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - чітко зазначила, що у той бік, на який вказує висновок експерта, із знайденою нею сумкою вона ніколи не ходила.

2.4.8. Подальші 2 вхідних повідомлення на вказаний телефон були отримані о 12:42 та о 12:45 07 вересня 2016 року; в момент їх отримання телефон знаходився в районі дії станції за адресою: АДРЕСА_6 з азимутом 240 (зображення 32 у висновку експерта).

Таке, як доводилось вище, прямо суперечить показам свідка ОСОБА_11

Протягом судового засідання 08 лютого 2019 року суд звернув увагу свідка на ці обставини, запропонував свідкові їх прокоментувати, зокрема - уточнити раніше надані покази, зазначивши про можливе її відхилення від дороги до дому. Але свідок зазначив, що на раніше наданих показах наполягає, зокрема - чітко зазначила, що у той бік, на який вказує висновок експерта, із знайденою нею сумкою вона ніколи не ходила.

2.4.9. Суд також відзначає, що місця можливого перебування телефону у період часу з 10:42 до 12:37 не мають жодного відношення до місць, які згадуються в межах цього кримінального провадження.

В той же час, згідно висновку експерта, ці місця мають спільну точку - район перехрестя вулиць Садової та Млинної у місті Миколаєві. Таке, з огляду на нетривалі проміжки часу між відповідними повідомленнями дає підстави припускати, що протягом згаданих (12:37 - 10:42) - 1 години 50 хвилин - телефон перебував саме у цьому місці.

2.4.10. Свідок ОСОБА_11 під час судового засідання 08 лютого 2019 року також засвідчила, що на шлях від місця виявлення сумки до своєї квартири витрачає приблизно 15 хвилин.

В той же час, як доведено вище, телефон, приймаючи сигнали майже кожні 10 хвилин, жодного разу не перебував у цій квартирі.

Оцінюючи результати вказаного співставлення у цілому, суд відзначає, що відомості, що містяться в матеріалах тимчасового доступу до документів, та відомості, отримані внаслідок проведення експертного дослідження, є об'єктивними, на відміну від показів свідка.

З огляду на наведене суд вважає покази свідка в частині, що стосується обставин, за яких сумка та інші предмети, про викрадення яких обвинуваченими стверджують органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий опинились у квартирі АДРЕСА_4 недостовірними.

Та обставина ж, що свідок навіть після роз'яснення невідповідності цих показів об'єктивним відомостям, що містяться у матеріалах кримінального провадження, уточнити покази відповідно до цих відомостей не побажала, вказує про те, що покази свідка в цій частині є неправдивими.

Отже, джерело отримання предметів, про викрадення яких обвинуваченими стверджують органи досудового розслідування, публічне обвинувачення та потерпілий, не є достовірним, але навпаки - є спотвореним.

3. Щодо наслідків спотворення джерела отримання речових доказів.

3.1. За загальним правилом першоджерелом походження речових доказів, зокрема - предметів, що виступали об'єктами кримінальних протиправних дій кримінального правопорушення, є подія злочину.

З огляду на таке, достовірність джерела їх отримання під час досудового розслідування доводить їх походження від події злочину, а за такого - й те, що вони є носіями інформації, яка прямо чи опосередковано підтверджує існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Іншими словами, достовірність джерела отримання речових доказів підтверджує їх належність.

З огляду на таке, недостовірність, а тим більше - спотворення - джерела отримання речових доказів під час досудового розслідування не дозволяє довести їх походження від події злочину. Отже, у разі отримання предметів з недостовірного джерела його походження від події злочину, а отже - його належність слід вважати недоведеною.

До того ж, спотворення джерела отримання речових доказів за певних мотивів може належність цих доказів спростувати.

3.2. Повертаючись до обставин розгляду цієї справи, суд відзначає, що мотиви спотворення джерела отримання речових доказів в цьому випадку матеріалами справи не встановлені.

Разом із цим, суд відзначає й те, що поза розумним сумнівом це мотиви не пов'язані із ОСОБА_1 або ОСОБА_3

За такого суд приходе до висновку про те, що належність наданих органами досудового розслідування речових доказів, а також - їх походження від події злочину, в цьому випадку є недоведеними.

3.3. Додатково суд зауважує, що наявність серед наданих органами досудового розслідування предметів значної кількості особистих документів потерпілого доводить походження цих предметів від потерпілого.

В той же час, належність речових доказів, як доведено вище, визначається їх походженням не від певної особи, а лише - від події злочину.

Отже, наявність цих документів ані належність отриманих під час досудового розслідування речових доказів, ані - походження речей від події за часті обвинувачених не доводить.

З урахуванням усього наведеного, а також - приписів частини 4 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд приходе до висновку про те, що:

-надані органами досудового розслідування речові докази є неналежними, через що не враховує їх під час ухвалення судового рішення;

-зв'язок вказаної потерпілим, органами досудового розслідування та публічного обвинувачення сумки із відповідним вмістом із подією злочину не є доведеним.

В……Суд також відзначає, що твердження органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого про те, що конфлікт між потерпілим - з одного боку та обвинуваченими - з іншого - точився навкруги сумки, а його зміст полягав у тому, що потерпілий захищав сумку, а обвинувачені - долали такий захист, суперечать встановленому судом на підставі сукупності належних, допустимих та достовірних доказів способу дій обвинувачених під час конфлікту.

Так, встановлені судом дії на початку конфлікту як за їх характером /ОСОБА_1 розвернув ОСОБА_5 обличчям до себе за плече/, так й за своїм змістом не є сумісними із заволодінням сумки та на таке не спрямовані. Більше того, дії, спрямовані на те, щоб бути поміченим, вочевидь суперечать меті у вигляді заволодіння майна сторонньої особи.

Встановлені судом дії щодо подальшого перебігу конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за своїм характером та обсягом /нанесення тілесних ушкоджень, зокрема, потерпілому, стоячи обличчям до нього/ також не є сумісними із діями щодо заволодіння сумки.

Активні дії ОСОБА_3 щодо припинення конфлікту між двома чоловіками за своїм обсягом із діями щодо заволодіння сумкою також не є сумісними.

Дії ж ОСОБА_3 у послідуючому конфлікті ані - за своїм обсягом, ані - за своїм змістом /зокрема - будучи вчиненими в умові обмеження її рухів самим потерпілим/ - вчинення нею додаткових дій щодо заволодіння сумкою потерпілою виключають.

Посилання прокурора на те, що одразу після припинення подій за участі обвинувачених потерпілий згадав про сумку, можуть свідчити лише про дії потерпілого, але спростувати наведені вище висновки не здатні.

Г……Щодо тверджень органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого про спосіб дій обвинувачених суд відзначає таке.

І. Щодо обставин початку конфлікту.

1. В обвинувальному акті початок конфлікту між обвинуваченими та потерпілим зазначений таким чином:

ОСОБА_1 дочекавшись, коли ОСОБА_5 дійде до неосвітленої частини вулиці, підбіг до нього та зненацька наніс удари руками в область голови потерпілого, внаслідок чого останній впав та обома руками схопив свою сумку із метою запобігти її викраденню

Але ці обставини жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються, навіть потерпілий у своїх показах зазначав, що конфлікт розпочався за інших обставин.

2. Потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження надав покази, у яких виклав версію про такий початок конфлікту між ним та обвинуваченими /далі - покази від першої особи/:

"З лівої сторони до мене підбіг ОСОБА_1 (на той час я не знав ні його прізвища, ні …) - людина підбігла і схопила за сумку. Сумку я тримав в правій руці, він оббіг мене, і, сумку если я тримав в правій руці - ето барсетка така чоловіча, з ручкой - схопив і став рвати, тягнути на себе. Я, як тримав барсетку, так й потягнув до себе. Він бачачи, що я її не відпускаю, ногою - одного чи другого - зразу ударив мене по ногам. Від удару я впав на коліна, і сумку інстинктивно сховав під собою".

і далі - про ті ж обставини /далі - покази від першої особи/:

"Я бачив зором, як я казав, побачив тінь, яка ззаду…Людина, яка ззаду до мене підбігла. Він починав бігти з лівої сторони, оббіг мене с заду, і, оскільки сумка була в правій руці, з правої сторони почав мене смикати". /фонограма судового засідання від 21 березня 2017 року 15:24:59/

При цьому на уточнюючи запитання прокурора потерпілий зазначав, що /далі - покази від першої особи/:

"За мною ніхто не йшов, я бачив добре - ні з переду, ні з заду нікого не було…Я бачив, що … я так розумію, ці люди вискочили - ОСОБА_1, ОСОБА_3 там - з утієї площадки за цими кіосками" /фонограма судового засідання від 21 березня 2017 року 15:23:18/

Оцінка цих показів призводить до такого.

По-перше, жодним належним та допустимим доказом ці покази не підтверджуються.

По-друге, ці покази суперечать місцю, у якому дійсно відбувався конфлікт, яке /місце/ було поза розумним сумнівом встановлено вище.

По-третє, якщо припустити, що потерпілий, добросовісно помиляючись, переплутав дійсне місце події та у своїх показах описує події, що відбувались в районі точки "L" у додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року, його покази приходять у суперечність з елементами вказаного місця.

Так, в районі згаданої точки дійсно можливо вискочити через прохід між аркою та живою огорожею шириною 1,6 метри /сторінки 5, 6 додатку 2 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року; додаток 3 до цього протоколу/.

Але в такому разі через наявність живої огорожі заздалегідь побачити людину, яка йшла повз зону відпочинку з боку вулиці Садової з сумкою, та вчинити на неї напад саме у місці проходу, неможливо через наявність живої огорожі /сторінки 6, 10 додатку 2 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року/.

По-четверте, тілесні ушкодження, що відповідають такому розвитку подій (зокрема - в області правої кісті та ніг) під час відповідного експертного дослідження на тілі потерпілого виявлені не були.

До того ж, ця версія потерпілого ані - в цій частині, ані - у відповідних їм інших частинах не пояснює обставини, за яких у потерпілого виникли тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в шкіру в області правої ключиці, на правому плечі.

По-п'яте, ці покази потерпілого спростовуються наведеними вище відомостями, що містяться у показах обвинуваченого ОСОБА_1, висновку судово-медичної експертизи та матеріалах огляду місця події, які узгоджуються поміж собою та в цілому утворюють цілісну та логічну картину подій.

За такого в частині, що аналізується, покази потерпілого не є достовірними, через що не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

ІІ. Щодо подальшого перебігу подій за участі ОСОБА_5.

Потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження надав покази, у яких виклав версію про такий подальший перебіг конфлікту між ним та обвинуваченими /далі - покази від першої особи/:

"Я стояв таким чином, що, ну, фактично - на колінах і на локтях, а сумка була піді мною. І він [ОСОБА_1.] почав бити мене ногами в обличчя. Буквально через декілька секунд з другої сторони підбігла ОСОБА_3 - мовчки, нічого не кажучи.

Вони обоє почали мене бити ногами.

При цьому удари наносили в основному в обличчя.

Від ударів в мене потекла кров на обличчя, заплив лівий глаз, я фактично нічого не бачив.

Це продовжувалось, ну десь до десяти хвилин.

Коли в мене вже все обличчя було в крові, з-під мене намагались вирвати цю сумку.

Виривала її ОСОБА_3

Потім виривав ОСОБА_1

Вони почергово її смикали.

ОСОБА_3 нахилилась, вкусила мене за спину, оскільки я не відпускав цю сумку.

Після цього ручка на сумці обірвалась (закльопки повиривалиссь - вони з такою силою її дьоргали) - хто її забрав - ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 - я вже не бачив, бо в мене все було в крові"

і далі - про ті ж обставини /далі - покази від першої особи/:

"Вона підбігла буквально через, ну, десять секунд, може, може й то не пройшло. ОСОБА_3 підбігла тоді, коли побачила, що ОСОБА_1 не може вирвати в мене сумку. Він декілька разів її смикав. в його нічого не вийшло. Він вдарив мене ногами, я упав на коліна й підмяв сумку під собою. І в цей час підбігає ОСОБА_3, і без ніяких слів, без нічого (ніхто там не казав, що : Що ви робите?! Зупиниться", - таких слів взагалі не було.

Вони теж нічого не казали - "Віддай", щось питати - все було мовчки. Один почав мовчки дьоргати сумку і виривати, друге - підбігла, мовчки підключилась до його дій і теж мовчки почала бити мене" /фонограма судового засідання від 21 березня 2017 року 15:25:44/

Далі зі слів потерпілого, обвинувачені припинили ці дії "після того, як сумку вирвали. В [нього] ця сумка вислизнула з рук. Ручка з однієї сторони - закльопки на ручці - відірвались, і ручка вислизнула з рук. І сумку вони забрали, і втекли" /фонограма судового засідання від 21 березня 2017 року 15:28:35/

Оцінка цих показів призводить до такого.

1. Суд відзначає, що в цих показах, які являють собою версію потерпілого, є згадка про певні елементи події, яка мала місце в дійсності.

Зокрема, у цих показах потерпілий зазначає, що:

-в процесі конфлікту він стояв на колінах та на ліктях;

-в процес конфлікту втрутилась ОСОБА_3;

-ОСОБА_3 вкусила його за спину;

-вона вкусила його за спину з тим, щоб він відпустив предмет, який утримував;

-йому заподіювались удари в обличчя.

Наявність таких обставин підтверджується іншими дослідженими судом та проаналізованими вище доказами та, зрештою, сторонами кримінального провадження не заперечується.

2. Щодо вказаної потерпілим послідовності цих подій та їх взаємного зв'язку суд відзначає таке.

2.1. В цій частині покази потерпілого, що аналізуються, не є послідовними.

Зокрема, говорячи про обставини, за яких ОСОБА_3 його вкусила, він спершу вказував, що це відбулось у самому процесі конфлікту (за його словами - до того, як в його витягли сумку), та під час цього він тримав сумку двома руками; далі - що це відбулось наприкінці конфлікту, коли він схопив однією рукою ОСОБА_3 за ногу, а іншою рукою продовжував тримати сумку, та, зрештою, що це відбулось після закінчення конфлікту, коли він вже сумку втратив, та намагався затримати ОСОБА_3

2.2. Запропонований у цих показах потерпілим перебіг подій не узгоджується з дійсними обставинами його початку, що були встановлені вище, зокрема - з взаємним розташуванням потерпілого та ОСОБА_1 одразу після початку конфлікту. Отже, описані потерпілим події не є природним продовженням перебігу конфлікту.

До того ж, встановлені вище, зокрема - на підставі показів свідка ОСОБА_8 - обставини повного закінчення другого конфлікту доводять, що потерпілий перебував у вказаній ним позі та йому заподіювались вказані ним удари вже тоді, коли затримував ОСОБА_3. Про те ж, що йому заподіювались схожі удари тоді, коли він перебував в однакових позах двічі потерпілий не посилається, та доказів такого матеріали справи не містять.

3.3. Запропонований у цих показах перебіг подій не здатен пояснити обставини виникнення на тілі потерпілого низки тілесних ушкоджень, зокрема - обставин виникнення тілесних ушкоджень у вигляді гематом тім'яно-скроневих ділянок та на передній поверхні грудної клітини, отже - суперечить висновкам судово-медичної експертизи.

Наведене доводить, що в частині послідовності подій під час конфлікту за його участі та взаємного зв'язку цих подій покази потерпілого не є достовірними, через що не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

ІІІ……Суд також відзначає, що взаємний зв'язок подій у конфлікті, а за такого - їх послідовність, у показах потерпілого, що аналізуються, обумовлений раніше згаданою сумкою.

Але покази, що ґрунтуються на наявності такого зв'язку, як доведено вище, самі по собі, незалежно від його наявності чи відсутності, є недостовірними.

Достовірних же доказів наявності такого зв'язку матеріали справи не містять.

Таке доводить, що такий зв'язок в дійсності не існував.

Виходячи з викладеного, а саме - з того, що:

-версія про те, що головним елементом дійсності, який й визначив подію стверджуваного злочину, є сумка потерпілого та її вміст, побудована на підставі логічної помилки;

-зв'язок вказаної органами досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілим сумки з подією злочину не є доведеним;

-твердження органів досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілого про те, що конфлікт між потерпілим - з одного боку та обвинуваченими - з іншого - точився навкруги сумки, а його зміст полягав у тому, що потерпілий захищав сумку, а обвинувачені - долали такий захист суперечить відомостям про спосіб дій обвинувачених, що містяться у належних та допустимих доказах;

-докази про те, що саме сумка визначала спосіб дій обвинувачених, самі по собі є недостовірними;

-належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження версій потерпілого та органів досудового розслідування та публічного обвинувачення матеріали справи не містять;

-встановлений судом спосіб дій обвинувачених не є сумісним із заволодінням сумки та спрямованими на таке діями

суд вважає доведеним, що сумка не є елементом дійсності, що визначав подію стверджуваного злочину.

Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

І……Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину надано низку протоколів їх впізнання свідком ОСОБА_8 /том 1, а.с. 92 - 94; 127 - 129/ та свідком ОСОБА_12 /том 1, а.с. 95 - 97; 130 - 132/.

Оцінюючи ці докази, суд дійшов такого.

1. Відповідно до частини 1 статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом

Відповідно до статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України:

перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи /частина 1/.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються /частина 2/

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала /частина 3/.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання /частина 6/.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню /частина 7/.

До того ж, відповідно до частини 7 статті 223 Кримінального Процесуального Кодексу України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), зокрема, для пред'явлення особи для впізнання, окрім випадків застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

При цьому понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Відповідно ж до статей 103, 104 Кримінального Процесуального Кодексу України результати пред'явлення особи для впізнання мають бути відображеними у протоколі, у якому, окрім іншого, мають бути відображені послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

2. Згідно наданого протоколу, під час досудового розслідування - 16 вересня 2016 року - ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були пред'явлені фотокартки, та він у присутності понятих впізнав зображену на одній з них особу - ОСОБА_1 /том 1, а.с. 127 - 129/.

Стосовно обставин проведення цього впізнання суд відзначає таке.

2.1. Зі змісту наведених вище норм, що регулюють порядок пред'явлення особи для впізнання, вбачається, що за загальним правилом для впізнання має пред'являтись саме особа, але не її відображення. Впізнання за відображеннями ж, зокрема - за фотознімками - може проводитись лише за необхідності.

В цьому ж випадку матеріали справи свідчать, що станом на 16 вересня 2016 року особа ОСОБА_1 була встановлена правоохоронними органами, до того ж, 16 вересня 2016 року він особисто перебував у їх розпорядженні.

За такого будь-яких перешкод для проведення його впізнання свідком за загальними правилами, тобто - особисто - станом на 16 вересня 2016 року не існувало, що дає підстави для висновку про те, що сама необхідність у проведенні його впізнання за фотознімками, про яку йдеться у частині 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України була відсутньою.

Таке само по собі свідчить про те, що порядок впізнання ОСОБА_1 був порушений.

2.2. Далі, аналіз фотографій, що були пред'явлені свідку, призводить до такого.

Фотокартка під № 1 взагалі не є придатною для впізнання особи через її вкрай низку якість. Зокрема, обличчя на ній виглядає лише як суцільна темна пляма; ця фотокартка вочевидь не є придатною для визначення будь-яких рис обличчя особи, яка на ній зображена.

На фотокартці під № 2 зображена особа, яка має різки відмінності від зображення ОСОБА_1 у зовнішності (зокрема - у формі обличчя, його елементах тощо). До того ж, особа, що зображена на цій фотокартці, вочевидь є значно молодшою за ОСОБА_1, отже - має різкі відмінності у віці.

Таким чином, саме впізнання ОСОБА_1 за фотокартками проводилось з грубим та суттєвим порушенням порядку такого впізнання, що передбачений у наведеній вище частині 7 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2.3. Аналіз іншої частини протоколу пред'явлення для впізнання свідчить про те, що в ньому викладені відомості, що не відповідають дійсності.

Зокрема, у протоколі зазначено, що чоловік, якого ніби впізнав свідок, зі слів свідка ж: "Наносив удари чоловіку, після чого заволодів його речами".

Але ж свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, та таке, як доведено вище, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, що він не бачив та не міг бачити, що будь-хто, зокрема - особа, яку він впізнавав або ж ОСОБА_1 - заволодівав речами потерпілого; бачив він лише те, що ОСОБА_5 наносились тілесні ушкодження.

Підстави ж вважати, що цей свідок вводив в оману слідство, в суду відсутні.

Отже, перебіг подій та результати слідчої дії у протоколі відображені недостовірно, тобто - форма фіксації слідчої дії під час її проведення була порушена та є такою, що не дозволяє встановити дійсні обставини проведення відповідної слідчої дії.

2.4. Окрім того, свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження засвідчив, що в дійсності впізнання за його участі проводилось лише один раз, більше його /далі - мовою оригіналу/ "не беспокоили"; це відбувалось в нього на роботі, при цьому, окрім слідчого, були присутні, за його ж словами: "Ще два працівника поліції".

При цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_14, вказані у протоколі впізнання ОСОБА_1, як поняті, дійсно є пов'язаними із правоохоронними органами особами, самі працюють в них та виконують наразі й на той час виконували певні обов'язки у цих органах.

Таке підтверджує відсутність передбачених законом гарантій достовірності результатів слідчої дії, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності таких результатів.

2.5. Приймаючи остаточне рішення щодо допустимості цього доказу, суд враховує й те, що:

-про факт причетності ОСОБА_1 до подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, як свідчать матеріали справи, правоохоронним органам було відомо ще з 08 вересня 2016 року, та тоді ж у матеріалах кримінального провадження з'явилась фотокартка, яка була використана під час проведення впізнання;

-в дійсності чоловіка, який заподіював потерпілому тілесні ушкодження, свідок ОСОБА_8 бачив лише мигцем, при цьому, як засвідчив цей свідок, на місці події в той час було темно та він не міг толком розгледіти навіть деталі одягу цього чоловіка, не кажучи вже про риси його обличчя. Таке як не повністю унеможливлювало, то вкрай ускладнювало ідентифікацію цього чоловіка свідком.

Стосовно останньої обставини показовим є й те, що в протоколі зазначено, ніби свідок впізнав ОСОБА_1: "За рисами обличчя". При цьому перелік рис, за сукупністю яких свідок впізнав обвинуваченого, або інша "сукупність ознак", за якими свідок може впізнати особу, як того вимагають прямі приписи частини 1 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України, в протоколі, що аналізується, є відсутніми.

З огляду на наведене суд вважає відомості, отримані внаслідок проведення впізнання ОСОБА_1 свідком ОСОБА_8, що зафіксовані у протоколі від 16 вересня 2016 року - недопустимим доказом.

3. Згідно наданого протоколу, під час досудового розслідування - 07 вересня 2016 року - ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були пред'явлені фотокартки, та він у присутності понятих впізнав зображену на одній з них особу - ОСОБА_3 /том 1, а.с. 92 - 94/.

Стосовно обставин проведення цього впізнання суд відзначає таке.

3.1. Зі змісту наведених вище норм, що регулюють порядок пред'явлення особи для впізнання, вбачається, що за загальним правилом для впізнання має пред'являтись саме особа, але не її відображення. Впізнання за відображеннями ж, зокрема - за фотознімками - може проводитись лише за необхідності.

В цьому ж випадку матеріали справи свідчать, що особа ОСОБА_3 була встановлена правоохоронними органами ще 05 вересня 2016 року та з цього часу вона особисто перебувала у їх розпорядженні.

За такого будь-яких перешкод для проведення її впізнання свідком за загальними правилами, тобто - особисто - станом на 07 вересня 2016 року не існувало, що дає підстави для висновку про те, що сама необхідність у проведенні її впізнання за фотознімками, про яку йдеться у частині 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України була відсутньою.

Таке само по собі свідчить про те, що порядок впізнання ОСОБА_3 був порушений.

3.2. Аналіз змісту протоколу пред'явлення для впізнання свідчить про те, що в ньому викладені відомості, що не відповідають дійсності.

Зокрема, у протоколі зазначено, що дівчина, яку ніби впізнав свідок, зі слів свідка: "Разом з чоловіком наносили удари іншому чоловіку за адресою: м. Миколаїв, по пр. Центральному, навпроти буд. № 135 ".

Але ж свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, та таке, як доведено вище, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, що він не бачив та не міг бачити, що дівчина, яку він впізнавав - ОСОБА_3 - наносила удари потерпілому; бачив він лише те, що ОСОБА_5 тримав ОСОБА_3, яка намагалась звільнитись від нього у чому він /свідок/ особисто їй допомагав.

Підстави ж вважати, що цей свідок вводив в оману слідство, в суду відсутні.

Отже, перебіг подій та результати слідчої дії у протоколі відображені недостовірно, тобто - форма фіксації слідчої дії під час її проведення була порушена.

3.3. Окрім того, свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження засвідчив, що в дійсності впізнання за його участі проводилось лише один раз, більше його /далі - мовою оригіналу/ "не беспокоили"; це відбувалось в нього на роботі, при цьому, окрім слідчого, були присутні, за його ж словами: "Ще два працівника поліції".

При цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_14, вказані у протоколі впізнання ОСОБА_1, як поняті, дійсно є пов'язаними із правоохоронними органами особами, самі працюють в них та виконують наразі й на той час виконували певні обов'язки у цих органах.

Таке підтверджує відсутність передбачених законом гарантій достовірності результатів слідчої дії, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності таких результатів.

З огляду на наведене суд вважає відомості, отримані внаслідок проведення впізнання ОСОБА_3 свідком ОСОБА_8, що зафіксовані у протоколі від 07 вересня 2016 року - недопустимим доказом.

4. Згідно наданого протоколу, під час досудового розслідування - 16 вересня 2016 року - ОСОБА_12 у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були пред'явлені фотокартки, та вона у присутності понятих впізнала зображену на одній з них особу - ОСОБА_1 /том 1, а.с. 130 - 132/.

Стосовно обставин проведення цього впізнання суд відзначає таке.

4.1. Зі змісту наведених вище норм, що регулюють порядок пред'явлення особи для впізнання, вбачається, що за загальним правилом для впізнання має пред'являтись саме особа, але не її відображення. Впізнання за відображеннями ж, зокрема - за фотознімками - може проводитись лише за необхідності.

В цьому ж випадку матеріали справи свідчать, що станом на 16 вересня 2016 року особа ОСОБА_1 була встановлена правоохоронними органами, до того ж, 16 вересня 2016 року він особисто перебував у їх розпорядженні.

За такого будь-яких перешкод для проведення його впізнання свідком за загальними правилами, тобто - особисто - станом на 16 вересня 2016 року не існувало, що дає підстави для висновку про те, що сама необхідність у проведенні його впізнання за фотознімками, про яку йдеться у частині 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України була відсутньою.

Таке само по собі свідчить про те, що порядок впізнання ОСОБА_1 був порушений.

4.2. Далі, аналізом фотографій, що були пред'явлені свідку, призводить до такого.

Фотокартка під № 1 має різки відмінностей з іншими фотокартками за особливостями відображення особи, що суттєво впливають на сприйняття зображення, зокрема - вона є значно темнішою за інші фотокартки.

На фотокартках під №№ 1 та 4 зображені особи, яки мають різки відмінності від зображення ОСОБА_1 у зовнішності (зокрема - у формі обличчя, його елементах тощо). До того ж, особи, що зображені на цих фотокартках, вочевидь є значно молодшими за ОСОБА_1, отже - мають різкі відмінності у віці.

Таким чином, саме впізнання ОСОБА_1 за фотокартками проводилось з грубим та суттєвим порушенням порядку такого впізнання, що передбачений у наведеній вище частині 7 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України.

4.3. Аналіз іншої частини протоколу пред'явлення для впізнання свідчить про те, що в ньому викладені відомості, що не відповідають дійсності.

Зокрема, у протоколі зазначено, що чоловік, якого ніби впізнав свідок, зі слів свідка ж: "Наносив удари чоловіку, який лежав на землі, після чого схопив сумку та побіг в невідомому напрямку".

Але ж свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, та таке, як доведено вище, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, що ОСОБА_12 на той час була його /свідка/ дівчиною, вона підійшла до місця події разом із ним /свідком/, після чого ніхто, зокрема - ОСОБА_1 - сумку не "хватав" та взагалі речей потерпілого, тим більше - конкретно сумки - ніхто не бачив. За такого свідок ОСОБА_12 не бачила та не могла бачити, що будь-хто, зокрема - особа, яку вона впізнає або ж ОСОБА_1 - "хватав" речі потерпілого; могла бачити лише те, що ОСОБА_5 наносились тілесні ушкодження.

Підстави ж вважати, що цей свідок вводила в оману слідство, в суду відсутні.

Отже, перебіг подій та результати слідчої дії у протоколі відображені недостовірно, тобто - форма фіксації слідчої дії під час її проведення була порушена.

4.4. Окрім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, вказані у протоколі впізнання ОСОБА_1, як поняті, дійсно є пов'язаними із правоохоронними органами особами, самі працюють в них та виконують наразі й на той час виконували певні обов'язки у цих органах.

Таке підтверджує відсутність передбачених законом гарантій достовірності результатів слідчої дії, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності таких результатів.

4.5. Приймаючи остаточне рішення щодо допустимості цього доказу, суд враховує й те, що ОСОБА_12, як свідок, у суді не допитувалась, про її допит сторона обвинувачення не просила.

За такого суд позбавлений можливості більш ретельно перевірити результати проведених за її участі слідчих дій, що не дозволяє переконатись у достовірності таких результатів.

З огляду на наведене суд вважає відомості, отримані внаслідок проведення впізнання ОСОБА_1 свідком ОСОБА_12, що зафіксовані у протоколі від 16 вересня 2016 року - недопустимим доказом.

5. Згідно наданого протоколу, під час досудового розслідування - 07 вересня 2016 року - ОСОБА_12 у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були пред'явлені фотокартки, та вона у присутності понятих впізнала зображену на одній з них особу - ОСОБА_3 /том 1, а.с. 95 - 97/

Стосовно обставин проведення цього впізнання суд відзначає таке.

5.1. Зі змісту наведених вище норм, що регулюють порядок пред'явлення особи для впізнання, вбачається, що за загальним правилом для впізнання має пред'являтись саме особа, але не її відображення. Впізнання за відображеннями ж, зокрема - за фотознімками - може проводитись лише за необхідності.

В цьому ж випадку матеріали справи свідчать, що особа ОСОБА_3 була встановлена правоохоронними органами ще 05 вересня 2016 року та з цього часу вона особисто перебувала у їх розпорядженні.

За такого будь-яких перешкод для проведення її впізнання свідком за загальними правилами, тобто - особисто - станом на 07 вересня 2016 року не існувало, що дає підстави для висновку про те, що сама необхідність у проведенні її впізнання за фотознімками, про яку йдеться у частині 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України була відсутньою.

Таке само по собі свідчить про те, що порядок впізнання ОСОБА_3 був порушений.

5.2. Далі, аналізом фотографій, що були пред'явлені свідку, призводить до такого.

З позначок у протоколі пред'явлення ОСОБА_3 для впізнання за фотокартками зазначається, що ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_3 зокрема, за зачіскою. За такого зачіска в цьому випадку є суттєвою ознакою зовнішності.

В той же час, на фотокартках під №№ 1, 2, 4 зображені особи, які, на відміну від ОСОБА_3, мають вочевидь коротку зачіску, отже - різкі відмінності у зовнішності.

Таким чином, саме впізнання ОСОБА_3 за фотокартками проводилось з грубим та суттєвим порушенням порядку такого впізнання, що передбачений у наведеній вище частині 7 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України.

5.3. Аналіз іншої частини протоколу пред'явлення для впізнання свідчить про те, що в ньому викладені відомості, що не відповідають дійсності.

Зокрема, у протоколі зазначено, що дівчина, яку ніби впізнала свідок, зі слів свідка ж: "Разом з чоловіком знаходилась по пр. Центральному, напроти буд. № 135, та наносила тілесні ушкодження".

Але ж свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, та таке, як доведено вище, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, що ОСОБА_12 на той час була його /свідка/ дівчиною, вона підійшла до місця події разом із ним /свідком/, де вони побачили лише те, що ОСОБА_5 тримав ОСОБА_3, яка намагалась звільнитись від нього у чому він /свідок/ особисто їй допомагав.

За такого свідок ОСОБА_12 не бачила та не могла бачити, що дівчина, яку вона впізнає - ОСОБА_3 - наносила удари потерпілому.

Підстави ж вважати, що цей свідок вводила в оману слідство, в суду відсутні.

Отже, перебіг подій та результати слідчої дії у протоколі відображені недостовірно, тобто - форма фіксації слідчої дії під час її проведення була порушена.

5.4. Окрім того, в цьому протоколі, як поняті, вказані ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які, як доведено вище, є пов'язаними із правоохоронними органами особами, самі працюють в них та виконують наразі й на той час виконували певні обов'язки у цих органах.

Таке підтверджує відсутність передбачених законом гарантій достовірності результатів слідчої дії, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності таких результатів.

5.5. Приймаючи остаточне рішення щодо допустимості цього доказу, суд враховує й те, що ОСОБА_12, як свідок, у суді не допитувалась, про її допит сторона обвинувачення не просила.

За такого суд позбавлений можливості більш ретельно перевірити результати проведених за її участі слідчих дій, що не дозволяє переконатись у достовірності таких результатів.

З огляду на наведене суд вважає відомості, отримані внаслідок проведення впізнання ОСОБА_3 свідком ОСОБА_12, що зафіксовані у протоколі від 07 вересня 2016 року - недопустимим доказом.

ІІ……Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням на підтвердження винуватості, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні злочину за вказаних обвинуваченням обставин надані покази свідка ОСОБА_8, який у суді вказав на ОСОБА_1, як на чоловіка, який наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 тоді, коли свідок зі своєю компанією підійшов до місця події.

Але в цій частині покази свідка ОСОБА_8 суд вважає недопустимим доказом, адже відповідно до процитованої вище норми частини 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України проведення впізнання за фотознімками (що, як доведено вище, мало місце під час досудового розслідування) виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

ІІІ……Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням на підтвердження винуватості, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні злочину за вказаних обвинуваченням обставин надані покази свідка ОСОБА_8, який у суді зазначав про те, що саме ОСОБА_1 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 тоді, коли свідок зі своєю компанією підійшов до місця події.

Але покази свідка ОСОБА_8 в цій частині не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

1. Так, в цій частині вони суперечать іншим належним та допустимим доказам у справі.

1.1. Зокрема, в цій частині покази свідка ОСОБА_8 прямо суперечать показам обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3

1.2. До того ж, в цій частині покази свідка ОСОБА_8 суперечать й наведеним вище показам потерпілого ОСОБА_5, визнаних судом за достовірні. Так, як вказувалось вище, потерпілий зазначав, що у той момент, коли сторонні особи, зокрема - ОСОБА_8 - підійшли до місця події, ОСОБА_1 поруч з цим місцем вже не було та ОСОБА_1 тілесних ушкоджень йому /потерпілому/ вже не наносив.

2. Жодних допустимих доказів (навіть - недостовірних) на підтвердження показів свідка ОСОБА_8 в цій частині, а саме - доказів, які б вказували про те, що в момент, коли ОСОБА_5 затримував ОСОБА_3, ОСОБА_1 був поруч із місцем події та допомагав їй, матеріали справи не містять.

З огляду на це показовим є й те, що потерпілий, який вочевидь вживає усі залежні від нього заходи щодо притягнення, зокрема, ОСОБА_1 до найсуворішій відповідальності, жодного разу у суді про цю обставину не вказував.

3. До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження судом встановлені обставини, які зумовили недостовірне відображення ОСОБА_8 перебігу подій, свідком який він був, саме в частині.

Так, як доведено вище, цей свідок брав участь у проведеної всупереч встановленого законом порядку та без передбачених законом гарантій слідчої дії, під час якої йому демонструвалась фотокартка ОСОБА_1 та повідомлялись анкетні данні обвинуваченого.

Таке, з огляду на встановлені вище обставини, що як не унеможливлювали, то вкрай ускладнювали ідентифікацію ОСОБА_8 чоловіка, який в його присутності вживав заходів, зокрема, щодо припинення конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, є цілком здатним переконати свідка у тому, що таким чоловіком була саме визначена внаслідок згаданої слідчої дії особа.

Позиції свідка поза розумним сумнівом сприяло ще й згадане в його ж показах усвідомлення ним того, що він, перебуваючи у місці події, /далі - словами потерпілого/ "не розібрався" та, як на думку свідка, хибно "почав пред'являти претензії" до потерпілого. За такого, усвідомивши, що потерпілий став "жертвою", він /свідок/ природно почав вживати заходів на "допомогу" потерпілому, зокрема - у затриманні та викритті його /потерпілого/ "кривдників".

З огляду на наведене суд вважає вказівку у показах свідка ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_1 є особою, яка в його /свідка/ присутності застосовувала насильство до потерпілого - недостовірною.

В зв'язку з таким саме ця вказівка не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення у справі.

ІV……Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор посилався про те, що у своїх показах свідок ОСОБА_8 вказував про те, що чоловік, який в його /свідка/ присутності наносив тілесні ушкодження потерпілому, мав вигляд, ніби під його одягом є предмет, схожий на сумку.

Але ці покази не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення з огляду на таке.

1. Як доведено вище, чоловік, про якого йдеться в цих показах, не є обвинуваченим у цій справі.

З огляду на таке в цій частині покази свідка не є належними.

2. Сам свідок вказував, що обставини, про яких йдеться в цій частині показів, він точно не знає та не розгледів через те, що на місці події було темно; в цій частині його покази є припущеннями.

Припущення ж в будь-якому випадку не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

V……Під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий стверджував, ніби в дійсності конфлікт між ним та обвинуваченими відбувався у іншому місці, ніж встановлене судом, а саме - у точці "М" додатку 3 до протоколу огляду місця події від 01 серпня 2018 року.

Але ці його покази жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються та спростовуються показами обвинувачених та свідка ОСОБА_8, які вказали головним орієнтиром безпосереднього місця конфлікту арку навпроти будинку 135 по проспекту Центральному у місті Миколаєві.

Суд відзначає й те, що в обґрунтування цієї своєї тези потерпілий посилається про те, що, як на його думку, сторонні особи прийшли "йому на допомогу" з зупинки громадського транспорту по проспекту Центральному. Але ці посилання потерпілого спростовуються показами свідка ОСОБА_8, який вказував, що він з компанією йшли не проспектом Центральним, а іншою вулицею.

Показовим в зв'язку з цим є й те, що, як зазначалось вище, виходячи зі змісту огляду місця події під час досудового розслідування /том 1, а.с. 87-88/, з цими посиланнями потерпілого органи досудового розслідування також не погодились.

З огляду на наведене суд вважає ці покази потерпілого недостовірними, в зв'язку з чим не може покласти їх у підґрунтя судового рішення у справі.

Висновки суду.

І. Щодо події, яка є предметом судового розгляду

1. Встановлений судом спосіб дій обвинувачених, а також - місця події у своїй сукупності за своєю сутністю є версією щодо перебігу подій, яка пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду та ґрунтується на всіх без виключення достовірних та допустимих доказах, що були надані суду.

2. Натомість версії, висунуті потерпілим та органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням здебільшого ґрунтуються на неналежних, недостовірних або недопустимих доказах; належними, достовірними та допустимими доказами спростовуються, мають суттєві прогалини, ґрунтуються на логічних помилках та, як доведено вище, не здатні надати розумні пояснення обставинам, що мають значення для справи.

До того ж, ці версії спростовуються судом не лише з тієї причини, що вони суперечать встановленим судом обставинам, але - з причини того, що вони не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

З огляду на таке суд вважає подію, що характеризується встановленими судом часом, місцем та способом дій, доведеною поза розумним сумнівом.

Відомості ж про події, викладені у версіях потерпілого, органів досудового розслідування та публічного обвинувачення суд вважає такими, що не відповідають дійсності.

ІІ. Щодо мотивів обвинувачених.

Органи досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілий стверджують, що обвинувачені діяли з корисливих мотивів.

Але:

-встановлений судовим розглядом спосіб дій обвинувачених, зокрема - встановлені судом обставини початку конфлікту;

-встановлений судовим розглядом факт, що сумка (з її вмістом) не є елементом дійсності, що визначав подію стверджуваного злочину;

-відсутність відомостей про інше майно, на яке міг бути спрямований корисливий умисел

це твердження поза розумним сумнівом спростовує та доводить, що під час події, що мала місце у дійсності, обвинувачені діяли з мотивів, які не є корисливими.

ІІІ. Щодо інших обставин справи.

Органи досудового розслідування, публічного обвинувачення та потерпілий стверджують, що обвинувачені діяли за попередньою змовою поміж собою.

Але встановлений судовим розглядом спосіб дій обвинувачених, зокрема - встановлені судом обставини початку конфлікту - це твердження поза розумним сумнівом спростовує.

Певна "узгодженість" дій обвинувачених же, на якій акцентує увагу потерпілий, в цьому випадку є пов'язаною не з їх "змовою на вчинення злочину", але - із особистими відносинами між ними, які й зумовили дії ОСОБА_3 щодо захисту ОСОБА_1

Обґрунтування рішення по суті пред'явленого обвинувачення.

1. Приймаючи рішення по суті справи, суд враховує таке.

1.1. Відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, зміни лише правової кваліфікації вчиненого діяння.

При цьому зі змісту правової позиції, що викладена у Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, вбачається, що зміст обвинувачення полягає у визначенні переліку обставин, що підлягають доказуванню, зокрема - місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Наведене доводить, що суд під час розгляду кримінального провадження не має право встановити місце та спосіб вчинення злочину, які різняться з тими, що наведені в обвинувальному акті.

1.2. Відповідно до пункту 21 Постанови № 5 від 29 червня 1990 року /з послідуючими змінами/ Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку":

-у разі, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо - відсутньою є подія злочину;

-у разі, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; обвинувачений не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; обвинувачений не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність - відсутнім є склад злочину.

1.3. Відповідно до пункту 18 цієї ж Постанови при наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

2. В цьому ж випадку судовим розглядом справи встановлено, що місце вчинення злочину в обвинувальному акті належним чином не вказано, а вказаний в обвинувальному акті спосіб вчинення злочину не відповідає дійсності,

Окрім того, стверджуваний в обвинувальному акті причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинувачених та заволодінням майна потерпілого, як доведено вище, є відсутнім.

Отже, подія злочину в цьому випадку є відсутньою.

Разом із цим, спосіб дій та причинно-наслідковий зв'язок між цими діями та наслідками у вигляді заволодіння майном є елементами складу злочину, передбаченого статтею 187 Кримінального Кодексу України.

Таке в цьому випадку дає підстави для висновку про те, що в цьому випадку відсутність події злочину (яка характеризується часом, місцем та способом його вчинення) зумовлена відсутністю складу злочину.

Про останню обставину, окрім іншого, свідчить й відсутність в діях кожного з обвинувачених корисливого мотиву.

3. Перекваліфікувати дії обвинувачених відповідно до встановлених судовим розглядом нових обставини, що характеризують подію злочину, зокрема місця та способу його вчинення, а тим більше - встановити мотиви дій обвинувачених у спосіб, встановлений судом, суд не вправі.

Не має суд процесуальної можливості й виключити з обвинувачення посилання про мотиви вчинення злочину, як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони злочину, оскільки в такому випадку кримінальне провадження має здійснюватись у формі приватного обвинувачення, а потерпілий заяви про притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності саме за злочини, провадження по яких здійснюється у такій формі, не подавав.

Таке, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 640/5101/16-к, відповідну перекваліфікацію діяння виключає.

За таких обставин суд має, встановивши відсутність складу злочину, як конкретну визначальну обставину, що виключає притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, керуючись абзацом 2 частини 1 статті 373, пунктом 2 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України, ухвалити у справі виправдувальний вирок.

Отже, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за пред'явленим обвинуваченням слід визнати невинуватими та виправдати.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Під час судового розгляду на залучення експерта для проведення судової телекомунікаційної експертизи було витрачено загалом 3.289 грн.

Оскільки в цьому випадку судом ухвалюється виправдувальний вироку, відповідно до статті 122 КПК України усі вказані процесуальні витрати слід здійснити за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються Херсонському НДЕКЦ МВС України з Державного бюджету України.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речові докази у справі:

-чоловічу сумку, зроблена з шкіри чорного кольору;

-мобільний телефон "Нокія С 206", чорного кольору з імеі1: НОМЕР_2 та імеі2: НОМЕР_3, у який були вставлені сім-картки операторів Київстар та Лайф;

-грошові кошти в розмірі 500 грн. купюрами по 100 гривень;

-особисті документи:

-паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в синій обкладинці;

-посвідчення водія № НОМЕР_4, видане ОРЗО 16 грудня 1994 року, видане на ім'я ОСОБА_5, та талон до посвідчення;

-посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_5 від 03 квітня 1996 року, видане на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення судді Апеляційного суду № АЗ-00053, видане на ім'я ОСОБА_5, та вкладиш до посвідчення;

-свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Субару-Форест», д/н НОМЕР_1;

-пропуск в АГК «Забота», виданий на ім'я ОСОБА_5;

-рецепт на окуляри, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення військовослужбовця, видане на ім'я ОСОБА_5

-зберігальна книжка, видана на ім'я ОСОБА_5;

-військовий квиток офіцера запасу, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-копія довідки АГК «Забота»;

-довіреність на право керування транспортним засобом;

-ключі:

-ключ від автомобіля «Субару-Форест» з блоком від сигналізації;

-ключ від автомобіля «Шевроле Авео» з блоком від сигналізації;

-ключі різної довжини та різної форми, сріблястого кольору в кількості 23 шт., які перебувають на металевому кільці.

-іншіпредмети:

-гаманець чорного кольору на якому в передній частині міститься надпис WOBU, у якому є два відділи;

-ліхтарик розміром 10 х 5 см., чорного кольору;

-розкладний ніж червоного кольору у закритому стані з лезом розміром 10 х 5 см., штопором та відкривачем;

-флеш карта;

-футляр чорного кольору з окулярами;

-візитниця з пластику в якій знаходяться дисконтні картки різних магазинів в кількості 38 шт.,;

-чотири ікони розміром 10 х 8 см.;

-три блістери таблеток «Гліцисед»;

-три знімки зубів;

-три фрагменти паперу з рукописними записами, на яких містяться записи ручкою синього кольору;

-розпочата пачка цигарок «Парламент»;

-складена антена від приймача;

-два металевих затиски;

-металева склянка сріблястого кольору;

-рулетка жовтого кольору.

як предмети, які не мають відношення до кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини 6 статті 100 КПК України його слід повернути власнику - ОСОБА_5

2. Речові докази у справі - спортивні штани, спортивну кофту, футболку, кепку, як предмети, які не мають відношення до кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини 6 статті 100 КПК України його слід повернути власнику - ОСОБА_1

Вирішення питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

1. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Дірка І.І. від 17 вересня 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому строк дії цього запобіжного заходу судом продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва - до 08 квітня 2019 року включно.

Оскільки цим вироком ОСОБА_1 виправдовується, підстави для подальшого застосування відносно нього запобіжного заходу наразі є відсутніми.

За такого обраний відносно цього обвинуваченого запобіжний захід слід скасувати.

При цьому відповідно до частини 1 статті 377 Кримінального Процесуального Кодексу України суд має ухвалити про його звільнення з-під варти з зали суду.

2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2017 року відносно обвинуваченої ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Оскільки відносно неї судом ухвалюється виправдувальний вирок, передбачені частиною 2 статті 177 КПК України підстави для подальшого застосування відносно неї запобіжного заходу, зокрема - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення - наразі є відсутніми.

Отже, обраний відносно неї запобіжний захід слід скасувати.

Вирішення цивільного позову.

Потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування 4.160 грн. матеріальної шкоди та 20.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що були завдані йому вказаним в обвинувальному акті злочином.

В цьому випадку судом ухвалюється виправдувальний вирок через відсутність складу злочину.

Відповідно до частини 3 статті 129 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого поданий у справі цивільний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти з зали суду.

ОСОБА_3 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Виправдати ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - залишити без розгляду.

Речові докази у справі -

-чоловічу сумку, зроблена з шкіри чорного кольору;

-мобільний телефон "Нокія С 206", чорного кольору з імеі1: НОМЕР_2 та імеі2: НОМЕР_3, у який були вставлені сім-картки операторів Київстар та Лайф;

-грошові кошти в розмірі 500 грн. купюрами по 100 гривень;

-особисті документи:

-паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в синій обкладинці;

-посвідчення водія № НОМЕР_4, видане ОРЗО 16 грудня 1994 року, видане на ім'я ОСОБА_5, та талон до посвідчення;

-посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_5 від 03 квітня 1996 року, видане на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення судді Апеляційного суду № АЗ-00053, видане на ім'я ОСОБА_5, та вкладиш до посвідчення;

-свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Субару-Форест», д/н НОМЕР_1;

-пропуск в АГК «Забота», виданий на ім'я ОСОБА_5;

-рецепт на окуляри, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-посвідчення військовослужбовця, видане на ім'я ОСОБА_5

-зберігальна книжка, видана на ім'я ОСОБА_5;

-військовий квиток офіцера запасу, виданий на ім'я ОСОБА_5;

-копія довідки АГК «Забота»;

-довіреність на право керування транспортним засобом;

-ключі:

-ключ від автомобіля «Субару-Форест» з блоком від сигналізації;

-ключ від автомобіля «Шевроле Авео» з блоком від сигналізації;

-ключі різної довжини та різної форми, сріблястого кольору в кількості 23 шт., які перебувають на металевому кільці.

-іншіпредмети:

-гаманець чорного кольору на якому в передній частині міститься надпис WOBU, у якому є два відділи;

-ліхтарик розміром 10 х 5 см., чорного кольору;

-розкладний ніж червоного кольору у закритому стані з лезом розміром 10 х 5 см., штопором та відкривачем;

-флеш карта;

-футляр чорного кольору з окулярами;

-візитниця з пластику в якій знаходяться дисконтні картки різних магазинів в кількості 38 шт.,;

-чотири ікони розміром 10 х 8 см.;

-три блістери таблеток «Гліцисед»;

-три знімки зубів;

-три фрагменти паперу з рукописними записами, на яких містяться записи ручкою синього кольору;

-розпочата пачка цигарок «Парламент»;

-складена антена від приймача;

-два металевих затиски;

-металева склянка сріблястого кольору;

-рулетка жовтого кольору.

- повернути потерпілому ОСОБА_5.

Речові докази у справі - спортивні штани, спортивну кофту, футболку, кепку - повернути ОСОБА_1

Витрати на проведення експертиз здійснювати за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються Херсонському НДЕКЦ МВС України з Державного бюджету України.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

13.03.2019