Рішення № 80648044, 19.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 Справа №914/275/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІДІМ”, м. Дніпро

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, в особі Філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Стрий Львівської області

про стягнення 328 180 грн. 44 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Іванів Н.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 – адвокат, ОСОБА_3 - представник

Процесуальні дії у справі:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “МІДІМ”, м. Дніпро, до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, в особі Філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Стрий Львівської області, про стягнення 328 180 грн. 44 коп., з яких: 323 906 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 663 грн. 80 коп. - пені, 610 грн. 64 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.03.2019 р.

11.03.2019 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 06.03.2019 р. №ЮВ-52-ЗП з додатками, в якому відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, та розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5 тис. грн.

19.03.2019 р. представник позивача подав на адресу суду клопотання від 19.03.2019 р. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14 883,14 коп. До клопотання додано попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, два електронних квитка (посадочні документи для проїзду).

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2019 р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, проти зменшення штрафних санкцій на 50% заперечив. Щодо витрат на правничу допомогу, про які заявлено клопотання від 19.03.2019 р. на суму 14 883,14 грн., то в судовому засіданні представник позивача усно просив адвокатські витрати стягнути в розмірі 9 883,14 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.03.2019 р. факт наявності основної заборгованості в розмірі 323 906,00 грн. визнали, щодо нарахованої позивачем пені просили зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, також вважають що співрозмірними будуть витрати на правничу допомогу в розмірі 5 тис. грн.

Суд заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначених ч.4 ст.252 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю, укладеного 12.10.2018 р. між позивачем та відповідачем, поставив відповідачу згідно видаткової накладної №59 від 27.12.2018 р. товар – Клин тягового хомута 1835.00.002ГОСТ 8479-70, у кількості 485 шт., на загальну суму 323 906 грн. 28 коп. Відповідач у встановлений п. 4.2. договору строк за отриманий товар не розрахувався, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р., строк оплати якої настав 17.01.2019 р., на загальну суму 323 906,28 грн. Окрім цього,на підставі вищевказаного договору відповідачу було поставлено товар - Чека гальмівної колодки 100.40.014-01, 1000 шт. та Клин тягового хомута 1835.00.002ГОСТ 8479-70, 150 шт., за видатковою накладною №52 від 06.11.2018 р. на загальну суму 128 880,00 грн., оплату якої відповідачем було прострочено, оскільки оплата повинна була відбутися 18.11.2018 р., тоді як фактично відбулася 18.12.2018 р. У зв’язку з простроченням платежу за накладною №52 від 06.11.2018 р., позивач направляв відповідачу претензію №1 від 17.12.2018 р. з вимогою її погасити (докази надіслання додаються). За неналежне виконання договірних зобов’язань та прострочення платежу за видатковою накладною №52 від 06.11.2018 р. та видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р., позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 договору пеню в розмірі 3 663 грн. 80 коп. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 610 грн. 64 коп.

Позиція відповідача:

Відповідач у відзиві №ЮВ-52-ЗП від 06.03.2019 р. на позовну заяву, а його представники в судовому засідання, проти наявності основної заборгованості, яка виникла за видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р. в розмірі 323 906 грн. 00 коп., не заперечили, однак щодо нарахованої пені, то відповідач з посиланням на те, що оскільки строк прострочення оплати товару незначний, і позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення платежу, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5 тис. грн.

Обставини встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МІДІМ”, як постачальником, та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, в особі Філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, як покупцем, 12.05.2018 року укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався протягом 2018 року поставити покупцю (відповідачу) товари, зазначені в Специфікації №1 (друга редакція) (Додаток №1) до договору, що є невід’ємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити такі товари, згідно умов договору (п. 1.1. в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.). Найменування (номенклатура, асортимент) товару – код ДК 021:2015-34630000-2 – частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху – запасні частини (п. 1.2). Кількість товару складає 4800 шт. і визначається у Специфікації №1 (друга редакція) (Додатку №1), яка є невід’ємною частиною (п. 1.3 в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.) встановлено ціну договору в розмірі 636 960,00 грн.(в т.ч. ПДВ).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Пунктом 4.3 договору визначено, що до рахунку додаються видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, документи що підтверджують якість товару.

Постачальник поставляє товар на умовах DDP склад покупця згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010 р. (п. 5.3). представник покупця при прийняті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару ( 5.5).

Підпунктом 7.1.1 постачальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Підпунктом 7.1.2. постачальник зобов’язався приймати поставлені товари, згідно з актом приймання-передачі та/або видаткової накладної на приймання товару, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок – до 31.12.2018 р., в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 12.1). Невід’ємною частиною договору є: Специфікація №1(друга редакція) до договору поставки (п. 14.1 в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.).

Факт отримання відповідачем товару на умовах договору поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю від 12.10.2018 р. позивач підтверджує підписаними повноважними особами сторін без жодних зауважень видатковою накладною №52 від 06.11.2018 р. на суму 128 880,00 грн. та видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р. на суму 323 906,28 грн., а також рахунками на оплату №52 від 06.11.2018 р. та №59 від 27.12.2018 р.

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачем, отриманий за видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р. товар на суму 323 906,28 грн., відповідачем не оплачено, а отриманий за видатковою накладною №52 від 06.11.2018 р. товар на суму 128 880,00 грн., строк оплати якої сплив 18.11.2018 р., оплачено з простроченням платежу 18.12.2018 р., чим порушено умови п. 8.2 договору. В матеріалах справи наявна претензія №1 від 17.12.2018 р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити заборгованість за видатковою накладною №52 від 06.11.2018 р. з врахуванням пені та 3% річних (докази надіслання претензії додаються).

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки по своєчасній оплаті товару, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 323 906 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлений товар, 3 663 грн.80 коп. – пені та 610 грн. 64 коп. – 3% річних, а також судові витрати, які позивач поніс в зв’язку з розглядом справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України”).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву наявність заборгованості перед позивачем, яка виникла за видатковою накладною №59 від 27.12.2018 р. (строк оплати якої сплив 17.01.2019 р.) в розмірі 323 906,28 грн., не заперечив, а його представники в судовому засіданні наявність вказаної заборгованості визнають. Доказів погашення простроченої заборгованості відповідач суду не надав, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 323 906 грн. 00 коп. (в межах заявленої суми) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем по видатковій накладній №52 від 06.11.2018 р. (строк оплати якої сплив 18.11.2018 р.) за період з 19.11.2018 р. по 18.12.2018 р., складають 317 грн. 79 коп., та по видатковій накладній №59 від 27.12.2018 р. (строк оплати якої сплив 17.01.2019 р.) за період з 18.01.2019 р. по 28.01.2019 р., складають 292 грн. 85 коп., що в сумі складає 610 грн. 64 коп., то дані суми розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що покупець у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахована відповідачу пеня, яка відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем по видатковій накладній №52 від 06.11.2018 р. (строк оплати якої сплив 18.11.2018 р.) за період з 19.11.2018 р. по 18.12.2018 р., складає 1 906 грн. 72 коп., та по видатковій накладній №59 від 27.12.2018 р. (строк оплати якої сплив 17.01.2019 р.) за період з 18.01.2019 р. по 28.01.2019 р., складає 1 757 грн. 08 коп., що в сумі складає 3 663 грн. 80 коп., розрахована позивачем у відповідності до підпункту 8.2 договору, а відтак підлягає до стягнення.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %, яке підтримано представниками відповідача в судовому засіданні, та заперечується представником позивача.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено(п.п.3.17.4.), що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги вжиті стороною заходи для недопущення господарського правопорушення, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд також має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Відповідач у своєму клопотанні не обґрунтовує підстави для зменшення судом розміру пені, а лише звернув увагу на незначний строк прострочення оплати та ненадання позивачем доказів наявності реальних збитків, тобто відповідачем взагалі не наведено виключних обставин, які би довели необхідність у такому заході. За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а відтак у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій суд відмовляє.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином судовий збір за подання позову до суду, сплачений платіжним дорученням №319 від 25.01.2019 р. в розмірі 4 922 грн. 73 коп., та зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 28.01.2019 р., покладається на відповідача.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Представником позивача подано суду клопотання від 19.03.2019 р. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14 883,14 коп., проте в судовому засіданні представник позивача усно просив визначити суму адвокатських послуг в розмірі 9 883 грн. 14 коп., яку стягнути з відповідача.

Відповідач в порядку частин 5,6 ст. 126 ГПК України, у поданому суду відзиві заявив клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 5 000 грн., посилаючись при цьому на малозначність справи, характер спірних правовідносин, категорію складності та обсяг доказів.

Відповідно до частин 2,3,4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано договір №32 про надання правової допомоги від 14.12.2018 р., укладений ТзОВ «МІДІМ» з адвокатом ОСОБА_1; Ордер серія ЗП №085118 на надання правової допомоги ТзОВ «МІДІМ» з адвокатом ОСОБА_1; Свідоцтво ЗП 001815 про право на зайняття адвокатською діяльностю від 27.09.2018 р.; попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі; рахунки фактури №3201 від 14.12.2018 р. та №3202 від 25.01.2019 р., платіжні доручення №318 від 25.01.2019 р. на суму 2700,00 грн., та №295 від 20.12.2018 р. на суму 500,00 грн., два електронних квитка (посадочні документи для проїзду).

За умовами договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов’язання надавати Клієнту правову допомогу пов’язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю від 12.10.2018 р., укладеним між ПАТ «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» та ТзОВ «МІДІМ» (п.1.1). За надання правової допомоги Адвокатом, Клієнт зобов’язуються сплатити Адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається з розрахуванням складності справи, ціни позову, значенням справи для Клієнта, витрат Адвоката, кваліфікації і досвіду Адвоката, фінансового стану Клієнта, а також розумності та інших істотних обставин, і визначається у Описі робіт (надання послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги (п. 4.1).

Представник позивача в судовому засіданні просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 9 883 грн. 14 коп. Згідно попереднього опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, та наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень, до судових витрат віднесено: вартість підготовки претензії та позовної заяви з додатками – 3 200,00 грн. (яка згідно платіжних доручень №318 та №295 позивачем оплачена), вартість участі у судовому засіданні - 5000,00 грн., та вартість витрат на проїзд - 1 683,14 грн. (згідно вартості електронних квитків (посадочних документів).

Оцінивши подані представником позивача документи, беручи до уваги, що з них не вбачається можливим встановити скільки часу затрачено на підготовку претензії та позовної заяви адвокатом позивача, при цьому врахувавши складність справи та участь в судовому засіданні адвоката (одне засідання), суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 6 564,00 грн., що складає 2% від суми задоволення позовних вимог, яка є адекватною як в частині гонорару так і в компенсації витрат на проїзд.

Виходячи з усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 207, 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, буд. 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІДІМ” (49010, м. Дніпро, вул. Європейська, буд 30, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41565393) 323 906 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 663 грн. 80 коп. - пені, 610 грн. 64 коп. - 3% річних, 4 922 грн. 73 коп. - судового збору та 6 564 грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 25.03.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.