Рішення № 80647910, 25.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019

Справа № 910/678/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/678/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Волинь- Бетон"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 29 125,32 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Волинь-Бетон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 29 125,32 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення ст. 41 Статуту залізниць та здійснив доставку вантажів з пропуском установлених строків, в зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у загальному розмірі 29 125,32 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 28.02.2019р.

21.02.2019р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому останній заявляє про пропущення позивачем строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач вказав на те, що позивач безпідставно розрахував штраф від усієї суми залізничного тарифу з урахуванням ПДВ, який крім провізної плати, включає додаткові збори, а не від розміру провізної плати.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 25.03.2019р. від позивача та відповідача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом травня-серпня 2018 року відповідач здійснював доставку вантажів на станцію призначення – Шепетівка-Подільська та Остріг, одержувачем якого є позивач, за наступними залізничними накладними: №37901030 від 09.05.2018р., №38183653 від 26.05.2018р., №38638474 від 23.06.2018р., №39004486 від 16.07.2018р., №39008891 від 17.07.2018р., №38047650 від 18.05.2018р., №38086146 від 20.05.2018р., №38332599 від 05.06.2018р., №38404927 від 09.06.2018р., №38505566 від 15.06.2018р., №38644209 від 24.06.2018р. та № 39429089 від 12.08.2018р.

Як зазначає позивач, перевезення вантажу за вказаними залізничними накладними було здійснено відповідачем з порушенням строків доставки, визначених Правилами обчислення термінів доставки, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" 29 125,32 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач 17.11.2018р. звертався до відповідача з претензією за вих. б/н щодо сплати штрафу за прострочення доставки вантажу, проте, станом на момент подачі позову остання була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також відповідач вказав на те, що позивач безпідставно розрахував штраф від усієї суми залізничного тарифу з урахуванням ПДВ, а не від розміру провізної плати, який, крім провізної плати, включає також додаткові збори.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000. № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України), у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.12., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу:

- №37901030 від 09.05.2018р., вагон №24586562 – календарний штемпель станції відправлення 09.05.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 17.05.2018р., кількість прострочених днів - 4.

- №38183653 від 26.05.2018р., вагон №58995606 - календарний штемпель станції відправлення 26.05.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 01.06.2018р., кількість прострочених днів - 2.

- №38638474 від 23.06.2018р., вагон №26244392 - календарний штемпель станції відправлення 23.06.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 29.06.2018р., кількість прострочених днів - 2.

- №39004486 від 16.07.2018р., вагон № 97274138 - календарний штемпель станції відправлення 16.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 25.07.2018р., кількість прострочених днів - 5.

- №39008891 від 17.07.2018р., вагон № 58070541 - календарний штемпель станції відправлення 17.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 28.07.2018р., кількість прострочених днів - 7.

- №38047650 від 18.05.2018р., вагон №97270441 - календарний штемпель станції відправлення 18.05.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 24.05.2018р., кількість прострочених днів - 3.

- №38086146 від 20.05.2018р., вагон №97250427 - календарний штемпель станції відправлення 20.05.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 01.06.2018р., кількість прострочених днів - 9.

- №38332599 від 05.06.2018р., вагон №59494484 - календарний штемпель станції відправлення 05.06.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 15.06.2018р., кількість прострочених днів - 7.

- №38404927 від 09.06.2018р., вагон № 97244958 - календарний штемпель станції відправлення 09.06.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 15.06.2018р., кількість прострочених днів - 3.

- №38505566 від 15.06.2018р., вагон № 97261440 - календарний штемпель станції відправлення 15.06.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 22.06.2018р., кількість прострочених днів - 4.

- №38644209 від 24.06.2018р., вагон № 59532937 - календарний штемпель станції відправлення 24.06.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 30.06.2018р., кількість прострочених днів - 3.

- № 39429089 від 12.08.2018р., вагон № 97237705 - календарний штемпель станції відправлення 12.08.2018р., календарний штемпель видачі вантажу – 20.08.2018р., кількість прострочених днів - 13.

Відповідно до розрахунку позивача, загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вагонів складає 29 125,32 грн.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, щодо строків звернення позивача з даним позовом до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту «д» статті 134 Статуту залізниць України встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до статті 135 Статуту залізниць України, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.

Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Разом з тим, частиною першою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред’явлення йому претензії. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій – протягом сорока п’яти днів.

Частиною 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.

Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004р., та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, у випадку звернення сторони з претензією про відшкодування завданих збитків перевізником, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та має особливості обчислення строків позовної давності у випадках застосування позивачем претензійного порядку врегулювання спору.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2018р. у справі №910/4405/18.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією 17.11.2018р. по залізничним накладним №37901030 від 09.05.2018р., №38183653 від 26.05.2018р., №38638474 від 23.06.2018р., №39004486 від 16.07.2018р., №39008891 від 17.07.2018р., №38047650 від 18.05.2018р., №38086146 від 20.05.2018р., №38332599 від 05.06.2018р., №38404927 від 09.06.2018р., №38505566 від 15.06.2018р., №38644209 від 24.06.2018р. та № 39429089 від 12.08.2018р., тобто понад строк сорок п’ять днів, встановлений частиною першою статті 315 Господарського кодексу України.

Отже, перебіг шестимісячного строку позовної давності у даному випадку щодо вищевказаних залізничних накладних, відповідно до статті 136 та пункту «д» статті 134 Статуту залізниць України, починається від дня видачі вантажу: 17.05.2018р., 01.06.2018р., 29.06.2018р., 25.07.2018р., 28.07.2018р., 24.05.2018р., 01.06.2018р., 15.06.2018р., 22.06.2018р., 30.06.2018р. та 28.08.2018р., відповідно.

Прийнявши до уваги фактичне звернення з позовною заявою 18.01.2019р. (штам поштової установи на конверті, адресованому Господарському суду міста Києва), суд дійшов висновку про дотримання позивачем 6-місячного строку на звернення до суду від дня видачі вантажу лише щодо залізничних накладних № 39004486 від 16.07.2018р., №39008891 від 17.07.2018р. та №39429089 від 12.08.2018р., водночас суд погоджується з доводами відповідача про пропуск строку позовної давності на заявлення вимог про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу згідно з залізничними накладними №37901030 від 09.05.2018р., №38183653 від 26.05.2018р., №38638474 від 23.06.2018р., №38047650 від 18.05.2018р., №38086146 від 20.05.2018р., №38332599 від 05.06.2018р., №38404927 від 09.06.2018р., №38505566 від 15.06.2018р., №38644209 від 24.06.2018р.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву, надісланому до суду 20.02.2019р.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків доставки вантажу відповідно до залізничних накладних №37901030 від 09.05.2018р., №38183653 від 26.05.2018р., №38638474 від 23.06.2018р., №38047650 від 18.05.2018р., №38086146 від 20.05.2018р., №38332599 від 05.06.2018р., №38404927 від 09.06.2018р., №38505566 від 15.06.2018р., №38644209 від 24.06.2018р. задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних № 39004486 від 16.07.2018р., №39008891 від 17.07.2018р. та №39429089 від 12.08.2018р., доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Відповідно до розрахунку позивача, сума штрафу за несвоєчасну доставку вагонів №№97274138, 58070541 та 97237705 складає 10 136,31 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд дійшов висновку, що останній є необґрунтованим, таким, що не відповідає приписам статті 116 Статуту залізниць України та Правилам обчислення термінів доставки вантажу, а тому згідно з уточненим розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню загалом 5079,00 грн. – 30 відсотків провізної плати, зазначеної в графі 31 залізничних накладних, а саме: 1761,60 грн. (вагон № 97274138) + 1740,60 грн. (вагон № 58070541) + 1576,80 грн. (вагон №97237705.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 5079,00 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачають, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Виробниче об’єднання "Волинь-Бетон" та адвокатським об’єднанням «Прищепа і партнери» укладено Договір №15/01/19 про надання правничої допомоги адвокатським об’єднанням від 15.01.2019р., предметом якого є правнича допомога з підготовки позовної заяви до господарських судів України до АТ «Українська залізниця» щодо стягнення штрафу в сумі 29 125,32 грн. за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідно до п.4.1. вказаного договору встановлено, що вартість послуг, що надається адвокатським об’єднанням становить 1000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката.

Відповідно до п.4 акта здачі-приймання наданих послуг №2 від 16.01.2019р., підписаного відповідно до п.4.5. Договору №15/01/19 від 15.01.2019р., вартість виконаних робіт становить 8000,00 грн., а п.1 акта визначено детальний опис послуг адвоката на виконання умов договору про надання правничої допомоги.

Платіжним дорученням № 1018 від 16.01.2019р. позивач сплатив на рахунок адвокатського об’єднання «Прищепа і партнери» 8000,00 грн.

Судові витрати позивача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код ВП 40081221) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Бетон" (35705, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, 35, ідентифікаційний код 36016172) штраф на загальну суму 5079 грн., 1394 грн. 93 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору в сумі 334 грн. 99 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.03.2019р.

Суддя А.І. Привалов