Рішення № 80647871, 22.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2019Справа № 910/527/19

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД", м. Київ

про стягнення 1 884,51 грн, -

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" (відповідач) суми штрафних та фінансових санкцій в розмірі 1 884,51 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2563/15-КП-41 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 року.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 23.01.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.01.2019 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. С.Руданського, буд. 3-А.

11.02.2019 року до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 07.02.2019 року поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 21.01.2019 року).

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 19.03.2019 року по 21.03.2019 року на лікарняному, суд підписує рішення 22.03.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір 30.12.2014 року (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

За умовами п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 18 тис. куб.м.

У відповідності до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. Договору).

В п. 5.1. Договору передбачено, що ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

У п. 5.2. Договору сторони погодили ціну за 1000 куб м. газу.

Протягом строку дії Договору сторони неодноразово (Додаткові угоди № № 1-6, 8, 9, 11) погоджували ціну газу з відповідної календарної дати, у зв'язку з чим викладали п. 5.2. Договору у новій редакції.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у березні 2015 року природний газ на загальну суму 22 667,28 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаними обома сторонами та газорозподільної організації та скріпленими їхніми печатками актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року.

У відповідності до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 7 від 30.07.2015 року сторони дійшли згоди доповнити п. 6.3. Договору, зокрема, абзацом у наступній редакції: "за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості".

У Додатковій угоді № 9 від 22.10.2015 року сторони погодили викласти п. 6.1. Договору у новій редакції, а саме: "оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у п. 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за переданий у березні 2015 року природний газ на загальну суму 22 667,28 грн виконав неналежним чином, оплату вартості переданого газу здійснив з порушенням передбачених договором строків.

Предметом цього позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 496,27 грн пені, 313,41 грн інфляційних втрат та 74,83 грн 3 % річних за порушення останнім погоджених у договорі строків розрахунків оплати вартості переданого позивачем природного газу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ мав здійснюватись відповідачем у строк до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто за переданий позивачем у березні 2015 року природний газ на загальну суму 22 667,28 грн відповідач мав розрахуватись у строк до 14 квітня 2014 року, а прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості газу за вказаним актом у відповідача виникло з наступного дня, тобто з 15.04.2015 року.

Суд встановив факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем у березні 2015 року природного газу на загальну суму 22 667,28 грн, що підтверджується названим вище актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року та оплату відповідачем вартості природного газу з порушенням передбачених договором строків оплати (п. 6.1. Договору), що відображено в наданих позивачем Сальдо та Довідці по операціях за Договором, банківських виписках, зокрема, за період з 16.04.2015 року по 04.06.2015 року та не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірив наявний у матеріалах справи розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем вартості переданого природного газу за період з 15.04.2015 року по 03.06.2015 року та встановив, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 496,27 грн пені суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд перевірив наявний у матеріалах справи розрахунок фінансових санкцій за заявлений позивачем період, а саме інфляційних втрат за травень 2015 року та 3 % річних за період з 15.04.2015 року по 03.06.2015 року та встановив, що нараховані позивачем суми таких нарахувань є арифметично вірними та за розрахунком позивача до стягнення з відповідача також підлягає 313,41 грн інфляційних втрат та 74,83 грн 3 % річних.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 496,27 грн пені, 313,41 грн інфляційних втрат та 74,83 грн 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" (ідентифікаційний код 13700667, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. С.Руданського, буд. 3-А) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) 1 496,27 грн (одну тисячу чотириста дев'яносто шість гривень 27 коп.) пені, 313,41 грн (триста тринадцять гривень 41 коп.) інфляційних втрат, 74,83 грн (сімдесят чотири гривні 83 коп.) 3 % річних та 1 921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.03.2019 року

Суддя С.М. Морозов