Рішення № 80647814, 14.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2019 р. Справа № 910/17746/18За позовом Акціонерного товариства " Українська залізниця " в особі філії " Дарницький вагоноремонтний завод "

До Державного агентства резерву України

Про стягнення 45694,29 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Тимошенко В.Ю. - предст.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи

Позивач - Акціонерне товариство " Українська залізниця " в особі філії " Дарницький вагоноремонтний завод " звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного агентства резерву України 45694,29 грн., з яких: 38020,74 грн. основний борг за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 12/1144 від 15.08.2002 р., 1587,02 грн. - 3% річних та 6086,53 грн. збитки від інфляції. ( з урахуванням заяви позивача про виправлення технічної помилки від 14.03.2019 р. )

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2019 р. відкрите провадження у справі №910/17746/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 07.02.2019 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, але у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відсутні підстави для сплати заявленої позивачем заборгованості, оскільки витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за 2016-2018 роки не було узгоджено з Держрезервом, а також не підписаний акт взаєморозрахунків фактичних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2002 р. між позивачем ( зберігачем) та відповідачем (комітетом) був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 12/1144

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання цінності, згідно зі специфікацією у кількості та за вартістю, згідно з актом форми Р - 16, форма яких затверджується відповідачем.

Згідно п.1.1 договору № 12/1144 від 15.08.2002 р. зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється в складських приміщеннях, на відкритому майданчику зберігача

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відшкодування витрат ( з урахуванням податку на додану вартість ) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками та узгодженням між комітетом та зберігачем. ( п. 4.2 договору ).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на 2016,2017,2018 роки, а а також затверджено позивачем та погодженого головою Державного агентства резерву України, передбачено, що загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 2016,2017,2018 рік разом складає 38020,74 грн.

Позивачем оформлені та надані відповідачу акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період 2016-2018 р., що підтверджується відміткою про отримання останнім реєстрів документів.

Натомість, відповідач жодної відповіді чи заперечення щодо змісту актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за вказаний період не направив і витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву не оплатив.

Факт виконання своїх зобов'язань за договором № 12/1144 від 15.08.2002 р. позивач підтверджує звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за період 2016-2018 р. та актами приймання - передачі робіт.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховані 3% річних в розмірі 1587,02 грн. та збитки від інфляції в розмірі 6086,53 грн.

19.11.2018 р. з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлялась претензія № 1 з вимогою погасити існуючу заборгованість за період з IV кварталу 2015 р. по ІІІ квартал 2018 р. в розмірі 38020,74 грн. та нараховані 3% річних в розмірі 1587,02 грн. та збитки від інфляції в розмірі 6086,53 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач повідомив про відсутність підстав для сплати даної заборгованості, оскільки витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не узгоджено з Держрезервом, а також не підписаний акт взаєморозрахунків фактичних витрат.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 ЦК України ).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що у Державного агентства резерву України відсутні підстави для сплати заявленої позивачем заборгованості, оскільки витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за 2016-2018 роки не було узгоджено з Держрезервом, а також не підписаний акт взаєморозрахунків фактичних витрат судом до уваги не приймається, оскільки факт не підписання відповідачем актів та звітів про витрати, з відсутності вмотивованої відмови від їх підписання не може свідчити про те, що витрати не були понесені позивачем та не звільняє відповідача від оплати фактично понесених витрат позивачем.

Як встановлено судом, жодної відповіді чи заперечення щодо змісту актів на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 2016 - 2018 р., що складені позивачем і направлені відповідачу позивач не отримав, а тому такі послуги вважаються прийнятими відповідачем.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір в розмір 1921,00 грн. ( платіжне доручення від 21.12.2018 р. № 411 )

Позовна заява подана до суду 29.12.2018 р.

На день подачі вказаної позовної заяви мінімальний розмір судового збору при подачі позовних заяв до суду відповідно до Закону України " Про державний бюджет України на 2018 р. становив 1762,00 грн., а тому судові витрати з відповідача на користь позивача суд стягує в розмірі 1762,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 129, ст. ст. 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного агентства резерву України ( 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 37472392 ) на користь Акціонерного товариства " Українська залізниця " в особі філії " Дарницький вагоноремонтний завод " ( 02092, м. Київ, вул. Алматинська, 74, код 40081263 ) 38020 ( тридцять вісім тисяч двадцять ) грн. 74 коп. основного боргу, 1587 ( одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім ) грн. 02 коп. 3% річних, 6086 ( шість тисяч вісімдесят шість ) грн. 53 коп. збитків від інфляції, 1762 ( одну тисячу сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 22.03.2019 р.

СуддяВ.І.Пінчук