Ухвала суду № 80644481, 22.03.2019, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

22 березня 2019 р. Справа № 632/2415/18 провадження № 1-кп/632/50/19

У Х В А Л А

22 березня 2019 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Босняка М.М., за участю секретаря Єрьоміної А.С., сторін кримінального провадження: прокурора Веліканової І.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника - адвоката Кравченка О.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220400000443 від 05.06.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2018 з Первомайської місцевої прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

Під час досудового розгляду обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22.01.2019 було продовжено по 22.03.2019, у зв'язку з чим прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про подовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Потерпілий підтримав думку прокурора.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилався на наявність міцних соціальних зв'язків, дітей.

Захисник підтримала думку свого підзахисного.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовження, обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, має перевагу над принципом поваги до свободи особистості, доходить подальшого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення зазначеного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Під час вирішення клопотання про продовження строків тримання під вартою суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sinequanon) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи й судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами, а також, що окрім загальної складності справи, існують особливі обставини, пов'язані з конкретним становищем обвинуваченого, які виправдовують його тримання під вартою протягом такого строку (наприклад рішення у справі «Еререн проти Німеччини» (Ereren v. Germany), заява № 67522/09, пп. 64 та 65, від 6 листопада 2014 року).

Отже, суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Оцінюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тримання під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання від чотирьох до шести років позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, характеризуються значною суспільною небезпекою, яка визначається, насамперед, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) та у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров`я, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому в межах встановлених статтею 197 КПК України.

Крім того, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 177, 178, 183, 199, 331, 371 КПК України,

суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», залишити без змін і вважати продовженим на 60 діб, тобто по 20 травня 2019 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:М. М. Босняк