Рішення № 80644458, 22.03.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"22" березня 2019 р.

Справа №642/5483/18

Провадження №2/642/175/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Бондаренко В.П.,

представника позивача - Приображенської Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач через представника - адвоката Приображенську Т.Б. звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, 1960 року народження з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 житловою площею 84,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 належали ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.1968 року, посвідченого 3-ю ХДНК р.№2-3170. Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 складається з житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами житловою площею 84,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м та надвірних будівель. Земельна ділянка площею 604 кв.м. не приватизована. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 за місцем свого постійного проживання: в АДРЕСА_2. З 09 серпня 1960 року по день смерті ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Оскільки 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 були придбані в шлюбі з ОСОБА_3, вказана частина будинку є спільним сумісним майном подружжя. ОСОБА_5 заповіту не залишила і відповідно до ст. 529 ЦК України (в ред. 1963 року), який діяв на час цих правовідносин, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті був її чоловік- Корчевський П.Д. та їхня дочка- позивач по справі- ОСОБА_2. З заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 ніхто зі спадкоємців до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилась. ОСОБА_3, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) фактично прийняв спадщину після смерті дружини, оскільки на час смерті спадкодавця постійно проживав та був зареєстрованим в спірному житловому будинку, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Батько позивачки - ОСОБА_3 почав хворіти, йому стало тяжко справлятись з господарством, тому позивачка постійно приїздила, допомагала, фактично жила на дві сім'ї. В грудні 2015 року ОСОБА_2 забрала батька за місцем свого проживання до м. Шебекіно. ОСОБА_3 з грудня 2015 року по день смерті постійно проживав з позивачкою в АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки - ОСОБА_3 помер. На час смерті ОСОБА_3 був постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 Позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3, інших спадкоємців немає. Заповіту ОСОБА_3 не залишив. ОСОБА_2 в серпні 2018 року звернулась до приватного нотаріуса Сипачової І.М. з заявою про можливість оформлення спадщини після батька, але їй було письмово роз'яснено, що вона не була зареєстрована разом з померлим на день смерті та у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини, тому їй необхідно звернутись до суду. Тому вона звернулась до суджу з даним позовом.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року витребувано докази у справі та продовжено строк проведення підготовчого засідання.

Відповідачем 10 грудня 2018 року до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог щодо визнання права власності на 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2, доводи, викладені в позовній заяві вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Зазначає, що згідно матеріалів, долучених до позовної заяви, наявні самочинно побудовані прибудови літ. «а3» (приміщення №ІІ,1-2 загальною площею 8,3 кв.м.), літ «а6» (приміщення №ІІІ площею 40, кв.м.) сараї літ. «Д», літ. «М» та гараж літ. «Н», самочинно переобладнано приміщення №1-1 площею 10,4 кв.м. зі службового в житлове. Вартість самочинно збудованого нерухомого майна складає 31 988 грн. Інформація про наявність у спадкодавця чи позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутня. Позивачка, як спадкоємець не може набути права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, оскільки за життя спадкодавець не набув права власності на таке майно. Крім того, посилався також на те, що земельна ділянка площею 589 кв.м., на якій розташоване спадкове майно, зареєстрована на підставі рішення виконавчого комітету Ленінського району від 25.09.1956 №147, самовільно приєднано 50 кв.м., визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна судом призведе до вибуття із володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та зробить неможливим використання її для власних або інших цілей. Також посилався на те, що позивач не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, таким чином, його право не можна визнати порушеним.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року витребувано докази у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Приображенська Т.Б. підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Щодо заперечень представника відповідача зазначила, що згідно останнього обстеження на місці 05.09.2018 виконаного ТОВ «Інвентарбюро» та проведення комплексу робіт встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: м.Харків, в'їзд Остапа Вишні відповідає характеристикам технічного паспорту, самочинні будівлі відсутні. Позивач просить визнати за нею право власності саме на ту частину будинку, яка придбана її матір'ю за договором купівлі-продажу в 1968 році, та після смерті останньої була успадкована її батьком.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача - Приображенської Т.Б., свідка ОСОБА_8 встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 24.11.1960 та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 19.11.1983.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу р.№2-3170 від 26.07.1968, 2-ї ХДНК.

ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_4 від 09.08.1960 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5, виданого 17 вересня 2001 року.

Згідно копії будинкової книги АДРЕСА_2 на час смерті ОСОБА_5 в належній їй частині будинку був зареєстрований та постійно мешкав її чоловік - ОСОБА_3, який залишився зареєстрованим у вказаному будинку по день смерті.

Згідно довідки вуличного комітету №66 м.Шебекіно Бєлгородської області від 21.09.2018 ОСОБА_3 з грудня 2015 року по день смерті мешкав у АДРЕСА_1

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Шебекіно Бєлгородської області Російської Федерації, про що 31 травня 2017 року було видано свідоцтво про смерть НОМЕР_6.

Згідно відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори від 11.12.2018 №2216/01-16 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило. Спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Згідно відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори від 22.01.2019 №94/02-14 від імені ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений Другою Харківською державною нотаріальною конторою 28.07.1995 за р.№2-9576 за яким ОСОБА_5 заповідала належну їй частину будинку АДРЕСА_2 дочці - ОСОБА_2

Згідно відповіді приватного нотаріуса ХМНО Сипачової І.М., наданої на звернення позивача - ОСОБА_2 щодо можливості оформлення спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу запропоновано звернутись до суду для вирішення питання про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_8, зазначив, що був сусідом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - батьків позивачки, мешкає в іншій частині будинку АДРЕСА_2, позивачку знає зі школи. Зазначив, що мати позивачки померла в 2001 році. Після смерті ОСОБА_5 він заходив в гості до батька позивачки - ОСОБА_3, який мешкав сам. Через деякий час ОСОБА_3 став сильно хворіти, дочка приїздила та піклувалася про нього, але коли батько став потребувати постійного стороннього догляду, дочка - ОСОБА_2 забрала батька до себе в Росію в м.Шебекіно. З грудня 2015 року ОСОБА_3 мешкав з донькою в Росії, а позивачка віддала йому - свідку -ключі від будинку, щоб він доглядав за будинком, ключі були в одному екземплярі лише у нього. Йому відомо, що ОСОБА_3 жив в Шебекино з дочкою, там і помер в кінці травня 2017 року. Приїжджала дочка, справляла поминки.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963року) спадкоємцем, що прийняв спадщину визнається особа, що фактично вступила в управління або володіння спадковим майном або особа, яка подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 залишила заповіт на ім'я дочки - ОСОБА_2, однак позивач з заявою про прийняття спадщини не зверталась, спадкових прав не оформлювала, тому відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963року) право на спадкування за законом одержують особи, визначені ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963року)

Батько позивача - ОСОБА_3 після смерті своєї дружини - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та постійно мешкав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2, тому прийняв спадщину у вигляді належної їй частини домоволодіння, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Як встановлено судом та підтверджується наданими представником позивача доказами, ОСОБА_3 з грудня 2015 року по день смерті мешкав разом з донькою - ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, тобто за місцем реєстрації позивача.

За приписами ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1

в м.Шебекіно Бєлгородської області Російської Федерації, після його смерті відкрилася спадщина - на будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2, яку він успадкував після смерті своєї дружини - ОСОБА_5, фактично вступивши у володіння спадковим майном.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, окрім позивача, судом не встановлено.

Аналіз зазначених документів в сукупності та порівняння наявних в них фактичних даних дає можливість прийти до висновку, що позивач постійно проживала з батьком ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року по АДРЕСА_1, тому має право на спадкування належного йому домоволодіння.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, серед яких є і визнання права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 вказаної статі право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК).

Таким чином, позивач прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_3, а саме належні йому 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 житловою площею 84,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м.

Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для визнання права власності за позивачем у зв'язку з наявністю самочинно побудованих та переобладнаних приміщень, про що зазначено в листі КП "Харківське міське БТІ" від 04.09.2018, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вимоги про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, відповідно до довідки обстеження на місці №1263/1 від 05.09.2018, виконаного ТОВ «Інвентарбюро» та проведення комплексу робіт встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2, відповідає характеристикам: літ. «А-1» житловий будинок з прибудовами загальною площею 133,4 кв.м, житловою 84.5 кв.м. Побудовані (переобладнані/реконструйовані) самочинно будівлі відсутні. Фактична площа земельної ділянки складає 604 кв.м. При поточній інвентаризації змінилася житлова площа з 74,1 кв.м. на 84,5 кв.м. у зв'язку з уточненням лінійних розмірів та призначення приміщення.

В технічному паспорті на спірний будинок, виготовленому 5 вересня 2018 року ТОВ "Інвентарбюро", оригінал якого оглянутий судом, відсутні дані щодо наявності самовільних будівель.

Посилання представника відповідача на те, що власниками будинку самовільно зайнята земельна ділянка розміром 50 кв.м., не має значення для розгляду даної справи, оскільки предметом розгляду є визнання права власності на 38/100 частин будинкуАДРЕСА_2 а не визнання права власності на земельну ділянку, яка до того ж не приватизована.

Судом достовірно встановлено, що до спадкової маси належить 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2, саме цю частину домоволодіння і набуває в порядку спадкування за законом позивач, яка прийняла спадщину після смерті батька, не заявила про відмову від неї, має право на спадкування належної йому частини домоволодіння.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із заперечень відповідача вбачається, що Харківська міська рада не визнає права ОСОБА_2 на спадкування 38/100 частин що житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірна, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки вказаними належними та допустимими доказами беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом із спадкодавцем, прийняла спадщину, не заявила про відмову від неї, є єдиним спадкоємцем, однак не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину, в нотаріальному порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, 1960 року народження, разом з батьком - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 38/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 житловою площею 84,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Л.Л. Шрамко