Ухвала суду № 80644232, 22.03.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 623/2871/18

Провадження № 1-кп/611/34/2019

У Х В А Л А

іменем України

про призначення справи до судового розгляду

22 березня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Андросова О.М.,

за участю секретаря - Сторчай С.В.,

прокурора - Молодовського І.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Кузнєцова О.О.,

законного представника - ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей - Жукової В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Барвінківського районного суду Харківської області надійшов указаний обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 1201822032000738, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 20.03.2019 у провадженні призначене підготовче судове засідання.

Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд провадження за його відсутності, що суд зі згоди прокурора, обвинуваченого, його захисника та законного представника, представника служби у справах дітей вважає за можливе.

Заслухавши доводи прокурора щодо можливості призначення провадження до судового розгляду, обвинуваченого, його захисника та законного представника, представника служби у справах дітей, які не заперечують проти призначення судового розгляду, суд вважає, що провадження може бути призначено до судового розгляду, виходячи з такого.

Провадження ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 07.03.2019 направлено для розгляду Барвінківському районному суду Харківської області.

Підстав для закриття провадження немає.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Підстави для проведення закритого судового засідання відсутні.

Судом проведені всі підготовчі дії, передбачені нормами чинного КПК України, та вважає за можливе призначити справу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до судового розгляду, оскільки підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 314 КПК України відсутні.

Ухвалою слідчого судді від 28 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 23.01.2019 до 23 березня 2019 року включно з продовженням визначеної суми застави у розмірі 36820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень.

Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо ОСОБА_1 обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, встановлені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 його захисник, законний представник та представник служби у справах дітей проти цього заперечують, просять у задоволенні клопотання прокурора відмовити, застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

23 березня 2019 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1, закінчується.

У відповідності до вимог ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, окрім іншого, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення, у тому числі, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення, існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких ще не проведено.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 - ч. 3 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, та в сукупності такі обставини: репутацію підозрюваного, те, що підозрюваний не має постійного джерела доходу, має слабі соціальні зв'язки за місцем свого проживання; його вік, стан здоров'я, те, що вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 14.08.2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі (вирок не набрав законної сили), те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор в судовому засіданні, дають суду достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інший злочин, незаконно впливати на потерпілого, свідків, а для запобігання ризикам, які зазначено у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний щодо ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів та даних про його особу, обставини, які послужили підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, викладені в ухвалі слідчого судді від 28.08.2018 року, не змінилися і на даний час існують.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному підозрюваному запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала, не доведені вони і обвинуваченим чи його захисником.

Суд не зважає на ту обставину, що потерпілий та свідки у провадженні вже допитані, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Частина 4 статті 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що під час перебування ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_1 у місцях несвободи.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу, не зменшились. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.

Оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1, та ймовірну можливість продовження обвинуваченому протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись ст. 178, 314, 315, 369 - 372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк» проти України, «Харченко проти України», «Летельє проти Франції», суд

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Барвінківського районного суду Харківської області на 14 годину 00 хвилин 01 квітня 2019 року.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 продовжити на 60 діб, тобто до 20 травня 2019 року включно з продовженням визначеної суми застави у розмірі 36820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень та продовженням у разі сплати застави покладених обов'язків:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з - під варти звільнити.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Суддя О.М.Андросов