Рішення № 80641596, 12.03.2019, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/677/17

Провадження № 2/674/15/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

номер справи 674/677/17

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, законного представника ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дунаєвецька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2017 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_6, законного представника ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дунаєвецька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що вона є власником житлового будинку, який знаходиться в с.Стара Гута по вул.Свободи (Щорса), 104 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Згідно довідки Старогутянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №233 від 18 травня 2017 року про реєстрацію осіб в будинку, який знаходиться по вул.Свободи (колишня Щорса),104 в с.Стара Гута Дунаєвецького району Хмельницької області зареєстровані слідуючі особи: ОСОБА_1 - власник будинку, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, згідно довідки Старогутянської сільської ради №234 від 18 травня 2017 року видно, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в вищевказаному будинку зареєстровані з 18 березня 2004 року.

З 2004 року, тобто з часу реєстрації і по сьогоднішній день за місцем своєї реєстрації відповідачі не проживають, що підтверджується актами складеними депутатом Старогутянської сільської ради, довідками Старогутянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

Відповідачі не несуть будь-яких витрат на утримання житлового будинку та оплату комунальних послуг.

Відповідачі фактично з 2004 року проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків відповідачки, там тримають господарство, роблять ремонти в будинку, однак на неодноразові прохання позивачки добровільно знятися з реєстрації не бажають, чим чинять перешкоди в користуванні жилим приміщенням, а тому позивачка змушена звернутися до суду з даною заявою та просить суд визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку № 104 по вул.Свободи (колишня Щорса) в с.Стара Гута Дунаєвецького району Хмельницької області.

29 листопада 2017 року ухвалою суду до участі в справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Старогутянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування та Дунаєвецьку районну державну адміністрацію як орган опіки та піклування Хмельницької області.

28 березня 2018 року у справі ухвалою суду замінено третю особу: виконавчий комітет Старогутянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування на правонаступника третьої особи – виконавчий комітет Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування.

Позивачка та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали зіславшись на обставини викладені у позовній заяві, зокрема позивачка пояснила, що не вважає відповідачів своєї сім’єю та членами її сім’ї , вони не приймають участі в утриманні будинку, з 2004 року проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2. Звернулася з позовом, оскільки не може оформити субсидію на комунальні послуги.

Представник відповідача, ОСОБА_7 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив та пояснив, що при заявлені позову невірно застосовані норми матеріального права, оскільки норма ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивачка у своєму позові, не передбачає визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, про що зазначено у прохальній частині позовної заяви позивачкою. Також представник позивача підтримав висновок органу опіки та піклування.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином та завчасно, відзив до суду нею не подано.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області як органу опіки та піклування ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила, та пояснила, що відповідачі з 2015 року проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, умови проживання дитини в с.Стара Гута Дунаєвецького району гірші, а ніж в с.Зеленче Дунаєвецького району.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчого комітету Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області як органу опіки та піклування в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

Суд, заслухавши учасників справи, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку в с.Стара Гута по вул.Свободи (Щорса),104 Дунаєвецького району Хмельницької області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №2730 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №46949522 від 204.11.2015 року (т. 1, а.с.8, 9).

З довідки №233 від 18.05.2017 року в будинку за адресою: с.Стара Гута вул.Свободи (Щорса),104 Дунаєвецького району Хмельницької області зареєстровані: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_3, власник, зареєстрована та проживає : ОСОБА_8 , 1953р.н., ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований, але не проживає; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована, не проживає; ОСОБА_7 2003р.н., зареєстрована, не проживає (т.1, а.с.11).

Відповідно до актів від, 04.07.2016 року, 02.12.2016 року, 11.05.2017 року, складених депутатом Старогутянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області в присутності двох свідків видно, що в с.Стара Гута вул.Свободи (Щорса),104 Дунаєвецького району Хмельницької області зареєстровані: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, однак з 2004 року не проживають, їх фактичне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2. В будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (т.1, а.с.12-14).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області 26.12.2018 року №1412-08/2018, орган опіки та піклування заперечує проти задоволення позову, оскільки дане рішення буде порушувати охоронювані законом інтереси та права дитини, визнання неповнолітньої ОСОБА_7, як такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою вул. Свободи 104, с. Стара Гута Дунаєвецького району, буде порушувати її права (т.1, а.с.243-244).

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_10,ОСОБА_11ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14 підтвердили, що відповідач ОСОБА_7 одружився і прожив в будинку батьків два місяці, а потім пішов проживати в ІНФОРМАЦІЯ_5. Він не проживає в с.Стара Гута більше 10 років, до мами не довідувався, в селі його ніхто не бачив давно, дочка до школи в с.Стара Гута не ходить.

Свідок ОСОБА_15, староста с.Зеленче Дунаєвецького району ,підтвердила в судовому засіданні, що відповідачі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6 в будинку батьків ОСОБА_6, хата велика, мають де проживати. Проживають в селі не менше 9 років, дочка ходила в селі Зеленче до школи з першого класу і закінчила 9 класів. Бачила їх на випуску в школі.

Факт проживання сім’ї ОСОБА_7 в с.Зеленче по вул. Польова,55 Дунаєвецького району підтверджується також актом обстеження умов проживання від 12.02.2019р., який складено головним спеціалістом служби у справах дітей Дунаєвецької райдержадміністрації за участь фахівця із соціальної роботи КУ Дунаєвецької міської ради « Територіальний центр соціального обслуговування» згідно якого видно, що ОСОБА_7 проживає за даною адресою разом з батьками, які створили достатні умови для повноцінного розвитку, навчання та виховання дитини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Як передбачено частинами 4та 5 статті 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку Дунаєвецької райдержадміністрації як органу опіки та піклування від 26.12.2018р. орган опіки та піклування вважає недоцільним визнавати неповнолітню ОСОБА_7 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в с.Стара Гута вул.Свободи,104 Дунаєвецького району Хмельницької області.

При вирішенні спору, позивачка посилається на необхідність застосування норм ст.ст. 316, 317, 319, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 107, 156. 162 ЖК України. На ці норми закону посилався і в судовому засіданні представник позивача.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 33 постанови № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння».

Відповідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають із ним, але не являються його співвласниками, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Тобто, дана правова норма гарантує збереження права користування жилим приміщенням в один рік лише для осіб, які є членами сім‘ї власника житла.

За чинним житловим законодавством, членами сім’ї власника житлового приміщення визнаються: дружина (чоловік) власника житла, їх діти, батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть спільне із ним господарство (ч.2 ст. 64 ЖК). Необхідною умовою виникнення права члена сім’ї власника житла на користування цим житлом (особистий сервітут), є спільне проживання членів сім’ї з власником житла та ведення спільного господарства.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року (справа №521/17805/16-ц) роз’яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України, - положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В даному випадку, позивачкою ОСОБА_1, як власником нерухомого майна, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин про те, що відповідачі були, чи є членами її сім’ї. Зокрема, що вони разом вели спільне господарство, були пов’язані побутом, мали спільний бюджет чи були пов’язані правами та обов’язками.

Судом достовірно встановлено, що відповідачі не є членами сім’ї позивача, що підтвердила в судовому засіданні позивачка, разом з позивачем в будинку не проживають з 2004 року і не ведуть спільне господарство та не несуть обов’язків по утриманню житла.

Що стосується позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, то вони не підлягають до задоволення, оскільки не доведено, що відповідачі були членами сім’ї позивачки. При цьому, як вказав Верховний Суд - норма статті 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право на житлову площу, а вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном позивачка ОСОБА_1 не заявляла.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, законного представника ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дунаєвецька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 21 березня 2019 року.

Головуюча:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук